В'єтнамсько-північнокорейські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В'єтнамсько-північнокорейські відносини
Vietnam North Korea South Korea Locator.png
В'єтнам
В'єтнам
Північна Корея
КНДР

В'єтнамсько-північнокорейські відносини — двосторонні відносини між В'єтнамом і КНДР. Дипломатичні відносини між країнами встановлено 31 січня 1950 року.

Історія[ред. | ред. код]

В липні 1957 року президент Демократичної Республіки В'єтнам Хо Ши Мін вперше відвідав Північну Корею. У листопаді-грудні 1958 року та в листопаді 1964 року північнокорейський лідер Кім Ір Сен відвідував Північний В'єтнам. У лютому 1961 року уряди двох країн уклали угоду про науково-технічне співробітництво. Під час війни у В'єтнамі, Північна Корея надала істотну економічну і військову допомогу Північному В'єтнамові (1966 рік: 12,3 млн рублів; 1967 рік: 20 млн; 1968 рік: 12,5 млн; 1969 рік: 12,5 млн). 1968 року близько 2000 в'єтнамських студентів здобули безкоштовну освіту в КНДР[1]. В жовтні 1966 року Трудова партія Кореї ухвалила рішення на початку 1967 року направити ескадрильї в Північний В'єтнам, щоб підтримати північнов'єтнамську авіацію під час оборони Ханоя. 1968 року 200 північнокорейських пілотів проходили службу у В'єтнамі. Крім того, корейці спрямували своїм товаришам у Північному В'єтнамі принаймні два зенітні артилерійські полки, зброю, боєприпаси і два мільйони комплектів обмундирування[2]. Кім Ір Сен наказав пілотам битися на війні, як ніби в'єтнамське небо є їхнім власним[3][4][5].

Проте, від 1968 року стосунки між Пхеньяном і Ханоєм почали погіршуватися через різні обставини. Північна Корея хотіла щоб США загрузли у В'єтнамській війні і тому негативно відреагувала на підписання Паризької мирної угоди[1]. Під час Громадянської війни в Камбоджі, Північна Корея схвалила китайський план зі створення єдиного фронту з п'яти революційних країн Азії (Китай, Північна Корея, В'єтнам, Лаос і Камбоджа), тоді як Північний В'єтнам відкинув цей план на тій підставі, що Радянський Союз не увійшов до списку членів, а також через те що створення такого фронту ставило під сумнів в'єтнамське панування в Індокитаї[6]. Під час Кампучійсько-в'єтнамського конфлікту керівництво Північної Кореї засудило в'єтнамське вторгнення в Камбоджу і відмовилося визнати Народну Республіку Кампучія[7].

У 1990-х і 2000-х роках північнокорейсько-в'єтнамські взаємини продовжували погіршуватися через інвестиційні й торговельні суперечки<[8][9]. Колишній в'єтнамський посол у Південній Кореї є випускником північнокорейського Університету імені Кім Ір Сена[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Szalontai, Balázs (2012). In the Shadow of Vietnam: A New Look at North Korea’s Militant Strategy, 1962–1970. Journal of Cold War Studies 14 (4): 122–166. doi:10.1162/JCWS_a_00278. 
  2. Pribbenow, Merle (2003). The 'Ology War: technology and ideology in the Vietnamese defense of Hanoi, 1967. Journal of Military History 67 (1): 183. doi:10.1353/jmh.2003.0066. 
  3. Gluck, Caroline (2001-07-27). N Korea admits Vietnam war role. BBC News. Процитовано 2007-03-27. 
  4. North Korea fought in Vietnam War. BBC News. 2000-03-31. Процитовано 2007-03-27. 
  5. North Korea honours Vietnam war dead. BBC News. 2001-07-12. Процитовано 2006-10-19. 
  6. Szalontai, Balázs (2014) "Political and Economic Relations between Communist States". In: Stephen Anthony Smith (ed.), Oxford Handbook in the History of Communism. Oxford: Oxford University Press. p. 316. ISBN 9780199602056 DOI:10.1093/oxfordhb/9780199602056.001.0001
  7. Kim, Kook-Chin (1987) "An Overview of North Korean–Southeast Asian Relations". In: Park Jae Kyu, Byung Chul Koh, and Tae-Hwan Kwak (eds.), The Foreign Relations of North Korea. Boulder, CO: Westview Press. ISBN 0813305691.
  8. Pham Thi Thu Thuy (2013-08-02). The colorful history of North Korea-Vietnam relations. NKNews.org. Процитовано 2013-08-03. 
  9. Le, Quang Thiem (February 2005). Korean Studies in Vietnam. Korea Foundation Newsletter 14 (1). Процитовано 2007-07-09. 
  10. Choe, Won-gi (2005-01-27). '우리는 김일성대학 동문 사이'. JoongAng Ilbo. Процитовано 2007-07-09.