Радянський карбованець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Радянський карбованець

Советский рубль (рос.)

Казначейський білет 1 карбованець (1961) Монета 1 карбованець (1989)
Казначейський білет 1 карбованець (1961) Монета 1 карбованець (1989)
Коди і символи
Коди ISO 4217 4217
Територія обігу
Емітент Flag of the Russian SFSR (1918-1920).svg РРФСР
СРСР СРСР
Пострадянські держави
Похідні та паралельні одиниці
Дробові Копійка (1100)
Монети і банкноти
Монети 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 50
копійок
1, 3, 5, 10 карбованців
(на 1991 рік)
Банкноти 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200, 500, 1000 карбованців
(на 1991 рік)
Історія
Дата 1919—1992 (початок вилучення)
Валюта-попередниця Рубль Російської імперії
Далекосхідний рубль
Закавказький рубль
Валюта-наступниця Азербайджанський манат
Білоруський рубль
Вірменський драм
Грузинський купон
Естонська крона
Казахстанський теньге
Киргизький сом
Латвійський рубль
Литовський талон
Молдовський купон
Російський рубль
Таджицький рубль
Туркменський манат
Український карбованець
Узбецький сум-купон
Виробництво монет та банкнот
Емісійний центр Народний комісаріат фінансів РРФСР
(1919—1921)
Держбанк РРФСР
(1921—1923)
Держбанк СРСР
(1923—1991)
Центральний Банк Росії
(1991—1992)
Друкування банкнот:
Держзнак
Монетні двори:
Московський
Ленінградський
Радянський плакат 1960-х років «Копійка карбованець береже!» (рос. Копейка рубль бережёт!)

Радя́нський карбо́ванець (рос. советский рубль) — валюта РРФСР з 1919 до 1922 року і СРСР з 1923 року по 26 грудня 1991 року. Від 1922 до 1947 року перебував в обігу разом із радянським червінцем. Карбованець ділився на 100 копійок, 10 карбованців дорівнювали одному червінцю.

У РРФСР в 1919—1921 роках паперові гроші називалися «Розрахункові знаки Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки», а з 1922 року — «Державні грошові знаки». В СРСР, починаючи з 1923 і по 1924 рік, усі паперові грошові знаки називалися «Державними грошовими знаками Союзу Радянських Соціалістичних Республік». З 1924 по 1991 рік банкноти номіналом до 10 карбованців називалися «Державними казначейськими білетами СРСР». Червінці й банкноти від 10 карбованців і вище — «Білетами Державного банку СРСР». З 1991 року банкноти всіх номіналів стали називатися «Білетами Державного банку СРСР».

Паперові гроші друкувалися на фабриках Держзнаку, а монети карбувалися на Ленінградському і Московському монетних дворах. Дизайн більшості радянських купюр розробив гравер і художник Іван Дубасов.

Після розпаду СРСР у 1992—1995 роках карбованець поступово виводився з грошового обігу пострадянських країн. Останньою країною, що відмовилася від радянського карбованця, став Таджикистан (10 травня 1995 року).

Історія[ред. | ред. код]

Див. також: Рубль

Передумови. Карбованець після грошової реформи 1922—1924 років[ред. | ред. код]

Після Жовтневого перевороту 1917 року в більшовиків з'явилися умови для створення нової соціалістичної грошової системи. Іноземна інтервенція та громадянська війна завадили втілити намічені плани, оскільки радянська влада була змушена випускати паперові розрахункові знаки для покриття дефіциту державного бюджету через зростання військових витрат й миритися з наявністю в обігу старих паперових грошових знаків Тимчасового уряду та різних сурогатів грошей. 30 грудня 1922 року було створено СРСР. Незважаючи на проведену деномінацію, в результаті якої грошова маса в обігу зменшилась номінально в мільйон разів, радянський карбованець і далі знецінювався.[1] Стабілізація радянської валюти відбулась тільки під час грошової реформи 1922—1924 років. Першим етапом реформи став випуск банківських білетів у новій грошовій одиниці — червінці, який мав золотий вміст 7,74234 г (що відповідало дореволюційній золотій монеті в 10 рублів) і забезпечувався всіма державними цінностями. У 1923 році червінець завоював тверде місце в грошовому обігу країни, розпочалося карбування золотих червінців з відповідною вагою (червінець «Сіяч»), які використовувалися для закордонних платежів, що вплинуло на зміцнення міжнародного авторитету радянської валюти[1][2].

Радянські гроші зразка 1937—38 років

Одночасно з червінцями в обігу залишалися грошові знаки зразка 1923 року, серед яких були перші карбованці СРСР — банкноти номіналами в 10 000, 15 000 і 25 000 карбованців, які випускали з листопада 1923 по лютий 1924 року. Щоб позбутися знецінених грошей, уряд вирішив випускати тверді розмінні казначейські білети вартістю 5, 3 і 1 карбованець золотом (червінець прирівнювався до 10 казначейських карбованців). Паперові гроші зразка 1923 року вилучили з обігу за курсом 50 тисяч карбованців грошовими знаками за 1 казначейський карбованець. Червінець існував недовго як грошова одиниця, розрахунковою одиницею знову став карбованець. Але термін «червінець» залишився на банкнотах до другої грошової реформи 1947 року. Наприкінці першої грошової реформи почали карбувати срібні монети номіналом 1 карбованець, 50, 20, 15, 10 копійок і мідні 5, 3, 2, 1 та півкопійки. Завдяки цим заходам стабілізувався курс карбованця: за долар США давали 2,22 карбованця, а в 1925 році курс становив 1,94 карбованця за долар[1][3]. Попри те, що банкноти забезпечувалися золотом і мали золотий паритет, золотий грошовий обіг у СРСР був відсутнім[4]. Випуском карбованця у 1919—1921 роках займався Народний комісаріат фінансів РРФСР, потім його емісією займався Державний банк РРФСР, створений 15 жовтня 1921 року, а з 1923-го і до 1991 року — Державний банк СРСР.

У 1925—1926 роках червінець офіційно котувався на міжнародних валютних біржах[5]. Припинення карбування металевого червінця мотивувалася тим, що фінансова система країни стала цілком стійкою та міцною, щоб припинити вільний обіг золота. Наступним кроком стала заборона на ввезення і вивезення червінців за межі країни через те, що іноземні власники паперових червінців стали вимагати їх обміну на золото. У 1926—1928 роках конвертованість червінця була ліквідована[2][4].

У ході виконання першої п'ятирічки 1928—1932 років у радянській економіці з'явилася диспропорція між обсягом капітальних витрат і їх матеріальним покриттям, між зростанням грошової маси, що перебувала в обігу, та її товарним забезпеченням[6]. Розпочата в СРСР індустріалізація потребувала грошей, а золотого запасу на покриття емісії не вистачало, тим більше, що золото йшло за кордон на закупівлю промислового обладнання. У зв'язку з цим уряду довелося вмикати друкарський верстат[7].

Після кредитної реформи 1930—1933 років, спрямованої на централізацію кредитних процесів в економіці та скасування комерційного кредитування і вексельного обігу, червінці фактично були витіснені з обігу банківськими та казначейськими білетами, номінованими в карбованцях. У грошовому обігу встановився фіатний стандарт.[4]

Колишня будівля Держбанку СРСР (зараз Банк Росії)

Істотна зміна купівельної спроможності радянських грошей середини 30-х років у порівнянні з серединою 20-х вимагала перегляду валютного курсу карбованця.[6] Постановою РНК СРСР від 14 листопада 1935 року встановлений курс, виходячи зі співвідношення 3 французьких франків = 1 карбованцю. З 29 жовтня 1936 року через девальвацію французького франка курс зафіксований на рівні 1 карбованець = 4,25 франка. У 1936 році вміст золота в карбованці визначено в 0,167674 г, а з 1937 року курс карбованця встановився на базі долара США — 1 долар прирівнювався до 5 карбованців 30 копійок. Це співвідношення існувало до 1950 року[5][6].

У роки Другої світової війни уряд вимушено вдався до емісії карбованця як джерела покриття військових витрат. Якщо напередодні війни в обігу перебувало 18,4 мільярда карбованців, то на 1 січня 1946 року грошова маса становила 73,9 мільярда, а обсяг роздрібного товарообігу скоротився більш ніж на 2/3. Тому товарне забезпечення грошової маси знову знизилося, що спричинило інфляційний процес зі зростанням ринкових цін і зменшенням купівельної спроможності карбованця[1][4][8].

СРСР не увійшов до створеної після Другої світової війни Бреттон-Вудської валютної системи, хоча і брав участь у самій Бреттон-Вудській конференції, що відбулася в США 1944 року. Бреттон-Вудська система була заснована на золотодевізному стандарті, де всі валюти жорстко прив'язувалися до долара США, який мав чітко зафіксований золотий вміст — 35 доларів за одну тройську унцію золота (31,1035 г)[5].

Карбованець після грошової реформи 1947 року[ред. | ред. код]

Грошова реформа 1947 року була проведена з метою ліквідації в сфері грошового обігу наслідків війни. Вона створила умови для подальшого зміцнення грошової системи і стабілізації карбованця. 16 грудня 1947 року випущені банкноти нового зразка номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців[8]. Усі паперові гроші обмінювалися у співвідношенні 1 новий карбованець за 10 старих. Розмінні монети номіналом від 1 до 20 копійок зберігали платіжну вартість за номіналом та обміну не підлягали[5][9]. Банківські білети-червінці були замінені новими банківськими білетами, номінал яких подавався в карбованцях[1][10]. Реформа тривала з 16 по 22 грудня включно, у віддалених районах термін обміну встановлювався у два тижні — з 16 по 29 грудня. Після її проведення грошова маса скоротилася до 16 мільярдів карбованців, було обміняно 37,2 мільярда карбованців. Реформа мала конфіскаційний характер, оскільки не були перераховані заробітки, стипендії і пенсії. Крім того, невелика її тривалість спричинила масову спекуляцію, паніку та великі черги.[11] Через дуже обмежений час, відведений для обміну грошових знаків, значна частина купюр попередніх випусків залишилася не обміняною, ще майже 30 мільярдів карбованців залишилося на руках у населення[12]. Водночас держава вилучала в населення значні грошові засоби шляхом примусового розповсюдження державних позик[12].

До 1 березня 1950 року золотий вміст радянського карбованця, на підставі якого визначали його курс, встановлювали, прирівнюючи карбованець до тієї чи іншої іноземної валюти. Для цього іноземна валюта повинна була мати фіксований золотий вміст або бути обмінюваною на золото. Зменшення грошової маси внаслідок реформи дало змогу ліквідувати дефіцит на основні товари народного споживання і в наступні роки знижувати роздрібні ціни у системі державної торгівлі[12]. Зниження цін підвищило купівельну спроможність карбованця і його офіційний курс щодо іноземної валюти. Ціни знижувалися щорічно з 1948 по 1954 рік[7]. 1 березня 1950 року прив'язку карбованця до долара ліквідували і перевели на золоту основу (золотий вміст карбованця становив 0,222168 г чистого золота). Відповідно до цього купівельна ціна Держбанку СРСР на золото була встановлена на рівні 4,45 карбованця за 1 г дорогоцінного металу, а курс долара США зафіксували на рівні 1 долар = 4 карбованцям, що не відтворювало реальної вартості цих валют[1][12]. Золотий вміст радянських грошей був умовним і не мав практичного значення[5][13]. Держбанку було доручено надалі визначати курс карбованця з урахуванням змін золотого вмісту іноземних валют[10]. Проте купівельна спроможність карбованця у 1960 році становила приблизно 72 % його купівельної спроможності 1940 року[10]. Середня заробітна плата в 1950 році становила близько 500—600 карбованців. Шкільні вчителі отримували оклад 400 карбованців, інженери — від 900 до 1200[14].

Одна з фабрик Держзнаку в Пермі, підприємства, яке займалося друком радянських банкнот

Підвищення курсу карбованця базувалося лише на зменшенні купівельної спроможності населення. Економічних підстав для утримання стабільності цього процесу в країні не було — свідченням цього слугувало постійне зростання, після реформи 1947 року, закупівельних ціни. Протягом 1947—1958 років середні заготівельно-закупівельні ціни на пшеницю збільшилися від 94 до 602 карбованців за тонну, картоплю — від 46 до 419 карбованців, молоко — від 255 до 1139 карбованців, свинину — від 705 до 8095 карбованців за тонну тощо. Адміністративно-командні методи управління економікою давали можливість на певний період за існування двомасштабної системи цін створювати резерви і допускати зростання закупівельних цін за одночасного зниження цін роздрібних. Однак у другій половині 50-х років ця система себе вичерпала й виникла потреба реформи в економіці СРСР. Питання про необхідність реформування грошової системи й системи ціноутворення розглянули 1956 року на Пленумі ЦК КПРС. Після цього розпочалася підготовка до нової грошової реформи та розгляд варіантів її проведення[12].

Карбованець після грошової реформи 1961 року[ред. | ред. код]

У 1961 році відбулася третя грошова реформа, в результаті якої 1 січня введено новий масштаб цін, підвищений у 10 разів. Були випущені нові гроші зразка 1961 року: банкноти номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців, монети 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 50 копійок і 1 карбованець. Протягом січня-березня старі паперові гроші зразка 1947 року, а також срібні, мідно-нікелеві, мідні й бронзові монети номіналом 5 копійок, випущені в СРСР з 1921 року, були обміняні на нові у співвідношенні 10:1. Собівартість карбування монети в 1 копійку становила 16 копійок[15]. Для економії бронзові монети колишнього карбування до 1961 року випуску номіналів 1, 2 і 3 копійки залишили в обігу без переоцінки. Встановлення нового масштабу цін дозволило підвищити роль карбованця в господарстві, полегшити облік та розрахунки, спростити ведення касового господарства, підвищити частку металевої монети в обігу, що, у свою чергу, відкривало можливість ширшої автоматизації розрахункових операцій, в торгівлі тощо[1][16]. Було підвищено також золотий вміст карбованця: він дорівнював 0,987412 г чистого золота, 1 долар США став дорівнювати 90 копійкам[10][15]. Новий курс карбованця в золоті був обчислений на основі порівняння реального співвідношення купівельної спроможності радянської та іноземних валют за всім національним продуктом[12]. Станом на 1 січня 1961 роки кількість грошей в обігу в новому масштабі цін, за умовами проведеної грошової реформи, становила 5877 млн карбованців. Кількість монет залишених без переоцінки — склала 156,2 млн карбованців. Не були пред'явлені до обміну 2636 млн карбованців (в старому масштабі цін), або 4,5 % суми грошей, які рахувалися на балансі Держбанку на 1 січня 1961 року[17].

22 жовтня 1963 року країнами соціалістичного табору (НРБ, УНР, НДР, МНР, ПНР, СРР, СРСР, Республіка Куба, СРВ і ЧССР) для обслуговування системи багатосторонніх розрахунків була введена міжнародна розрахункова одиниця «перевідний карбованець». Рішення з введення і використання перевідного карбованця прийнято, щоб мати єдину платіжну одиницю, яку можна використовувати для розрахунків за експортно-імпортними, а також торговими, кредитними та іншими операціями між країнами-учасницями. Розрахунки з використанням перевідного карбованця проводилися з 1 січня 1964 по 1990 рік включно[18]. Перевідний карбованець був самостійним платіжним засобом, точно так же, як і чеки Зовнішторгбанку.

Також існував інвалютний карбованець — умовна грошова одиниця, яка являла собою іноземну валюту в карбованцевому численні. Інвалютний карбованець використовували в зовнішньоекономічних розрахунках[19].

Через знецінення долара США в квітні 1973 року його курс дорівнював 75 копійкам[1]. З 1974 року курс карбованця до долара й інших валют став визначатися за методом валютного кошика, який спочатку включав 14, а пізніше 6 провідних конвертованих валют: долар США, марку ФРН, японську єну, фунт стерлінгів, французький і швейцарський франки. Однак паритетний курс карбованця залишався незмінним і завищення його курсу щодо інших валют не усунуто[13]. Країни Заходу не вважали карбованець вільно конвертованою валютою, оскільки в радянському законодавстві існували обмеження на валютні операції[20].

У Радянському Союзі практично 95 % всіх розрахунків вели готівкою. Це вимагало значного обсягу купюр. Радянські карбованці друкували на двох основних фабриках Держзнаку — у Ленінграді та Москві. За кордон вивіз карбованців був заборонений. Дозволено брати з собою не більше 30-ти карбованців (банкнотами по 10 карбованців). За кордоном карбованець не був в обігу взагалі[21] Середня зарплата в СРСР у 1961 році становила 77, у 1970 році — 121, у 1980 році — 174, у 1985 році — 200, у 1990 році — 300 карбованців. На серпень 1991 року середня зарплата становила 540 карбованців.[22].

Купівельна спроможність карбованця диференціювалася державою в залежності від типів ринків і цін; зокрема, за природно-кліматичними зонами: I, II, III, IV. Протягом тривалого часу, починаючи з сьомої п'ятирічки 1961—1965 років, продаж товарів населенню державною і кооперативною торгівлею відставав від зростання грошових доходів. Відставало і надання платних послуг. Це призвело до збільшення у населення кількості грошей, які не мали еквіваленту в товарах і послугах. Держава опинилася в стані тотального дефіциту[12]. Тільки за період 1971—1985 років кількість грошей в обігу зросла в 3,1 рази при збільшенні виробництва товарів народного споживання лише вдвічі (між 1971—1985 роками в обіг було випущено 48,1 млрд карбованців (в середньому 3-3,6 млрд карбованців на рік))[17]. За той же період сума вкладів в ощадкасах збільшилася в 4,7 рази. У 1986—1987 роках відставання роздрібного товарообігу від доходів населення тривало. Платіжно-купівельна спроможність карбованця знижувалася: 1967 року вона становила 91 %, 1981 року — 60—62 %, а 1988 року — лише 40—45 % відповідного показника 1961 року[23]. У країні з'явилося безліч цін: державних, споживчої кооперації, колгоспних тощо. Збільшувалися диспропорції купівельної спроможності карбованця в окремих союзних республіках. Так, у 1990 році проти 1985 року цей показник становив у Таджикистані 75 копійок, в Україні — 68,5 копійки, в Естонії — 63,1 копійки[12]. Таким чином, до початку 90-х років грошовий обіг країни опинився в кризовому стані. Проведення ринкових реформ стало нагальною потребою[10].

1 листопада 1990 року Михайло Горбачов підписав указ «Про введення комерційного курсу карбованця до іноземних валют і заходи щодо створення загальносоюзного валютного ринку». Курсовий бюлетень Держбанку СРСР став містити три рядки: «офіційний курс», «комерційний курс» і «спеціальний курс». Комерційний курс становив 1,8 карбованця за 1 долар США. Він визначався на базі триразового перевищення вартості іноземної валюти щодо офіційного курсу і був єдиним для всіх учасників зовнішньоекономічних зв'язків. Офіційний курс обчислювався на базі раніше встановленого паритету карбованця, використовувався переважно для економічного аналізу, міжнародних статистичних зіставлень, а також для розрахунків з погашення раніше виданих державних кредитів. Спеціальний курс застосовувався для продажу вільно конвертованих валют громадянам під час виїзду за кордон, а також під час купівлі цього виду валют. З 2 квітня 1991 року цей курс був скасований і валюта громадянам стала обмінюватися за ринковим курсом. До цього з середини 60-х років і до жовтня 1990 року офіційний курс карбованця становив 90—60 копійок за один долар, в той час як курс чорного ринку — 30—33 карбованців за 1 долар[24][25].

Карбованець після грошової реформи 1991 року[ред. | ред. код]

23 січня 1991 року за ініціативою міністра фінансів СРСР Валентина Павлова почалася грошова реформа, яка стала останньою спробою покращити радянську грошову систему. У «цілях боротьби зі спекуляцією, контрабандою, виготовленням фальшивих грошей» з обігу вилучили купюри номіналів 50 і 100 карбованців зразка 1961 року. Купюри обмінювалися на нові банкноти того ж номіналу в розмірі місячного окладу. Обмін обмежили трьома днями. Цей захід за своїм задумом нагадував конфіскаційний характер реформи 1947 року. Грошову реформу 1991 року різко критикували ЗМІ та демократичні політики і по суті вона була зірваною[10]. За офіційною статистикою, купюри 50 і 100 карбованців зразка 1961 року становили близько 35 % всієї грошової маси, що знаходилася в обігу. Реформа Павлова скоротила на 25 % обсяг грошової маси, чим лише на короткий термін стримала наростаючу інфляцію[26]. Не принесла успіху й емісія банкнот та монет нового зразка, випущених протягом 1991 року. Були випущені банкноти номіналів 1, 3, 5, 10, 50, 100, 200, 500 і 1000 карбованців, монети номіналів 10 і 50 копійок, 1, 5 і 10 карбованців[12].

Кризу грошового обігу СРСР спричинила як адміністративна система, так і суттєві прорахунки економічної політики 1985—1991 років. Перед розпадом СРСР ситуація в грошово-кредитній сфері вийшла з-під контролю. На динаміку обігу грошової маси впливали негативні тенденції в економіці й фінансах. За січень-червень 1991 року сукупна грошова маса виросла на 42 %, в той час як вироблений національний дохід в порівнянні з відповідним періодом знизився на 12 %. Після подій 19—21 серпня 1991 року єдина бюджетна система країни остаточно була зруйнована. Відбулася дезінтеграція центральних банків союзних республік. У листопаді 1991 року Росія прийняла рішення про скасування союзних міністерств і відомств, зокрема Держбанку і Зовнішекономбанку СРСР. Ряд суверенних держав заявили про наміри переходу до використання національних валют. В обігу зони карбованця з'явилися різноманітні грошові сурогати. Наприкінці грудня 1991 року СРСР розпався, всі союзні республіки вийшли з його складу[27].

Після розпаду СРСР колишні республіки поставили за мету створення власних незалежних грошових систем, що призвело до дезінтеграції зони карбованця[10].

Банкноти і монети РРФСР[ред. | ред. код]

Розрахункові знаки[ред. | ред. код]

Розрахункові знаки зразка 1919 року[ред. | ред. код]

1919 року були випущені розрахункові знаки РРФСР, які мали тимчасово виконувати роль грошей, в народі їх називали «радзнаки» (також мали назви «ленінські гроші» або «метелики»)[28]. Окрім оформлення у вигляді гільйоширних розеток, зображення герба РРФСР зразка 1918 року, вони містили комуністичне гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Радзнаки, які фактично були грошима, офіційно грошима не називалися. Вони приймалися тільки на території, контрольованій радянською владою: РРФСР, Білорусі, Туркестані, в Україні та Закавказзі. На відміну від решти випущених грошей радзнаки не визнавалися білою владою, вони постійно знецінювалися, що було зумовлено їх прискореною емісією для покриття бюджетного дефіциту.[28] За три роки (від початку 1919 року і до кінця 1921 року) купівельна спроможність розрахункових знаків РРФСР знизилася більш ніж у 10 разів. Населення дуже погано ставилося до таких грошей, воліючи зберігати заощадження в купюрах царського зразка. Разом з першими радянськими грошима перебували в обігу й випуски царських часів, а також Тимчасового уряду та безліч місцевих грошових знаків[28].

Перші радянські паперові гроші, номіналом у 1, 2, 3 карбованці, з'явилися в обігу в березні 1919 року згідно з декретом РНК від 4 лютого того ж року. Дизайн грошових знаків був спрощеного типу, вони друкувалися на щільному папері, аркушами по 25 штук. Особливістю цієї серії став текст на купюрах: «Розрахунковий знак Р. Р. Ф. С. Р. обов'язковий в обігу нарівні з кредитними білетами».[5][29]

Згідно з декретом РНК від 21 грудня 1919 року здійснено другий випуск радянських розрахункових знаків номіналом у 15, 30 і 60 карбованців, без зазначення року випуску, як у попередній серії. На відміну від першого випуску радянських паперових грошей вони мали тризначні номери з дволітерною серією «АА» та підписи Головного комісара народного банку і касира. Купюри друкувалися на цупкому папері, на них вперше з'явився напис «Забезпечується всім надбанням республіки», який використовувався на радянських грошах різних серій до 1923 року.[5][30].

Недовіра населення до перших радянських грошей і подальше зростання інфляції знову вимагало випуску нових розрахункових знаків більших номіналів. Купюри великих номіналів полегшували грошові розрахунки і знижували витрати паперу та фарби на їх виготовлення. Навесні 1920 року в обіг були введені розрахункові знаки РРФСР зразка 1919 року, номіналом у 100, 250, 500, 1000, 5000 і 10000 карбованців. Вони містили підписи Народного комісара фінансів і касира. Особливістю цієї серії став вміст гасла «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» сімома мовами (російською, французькою, італійською, англійською, німецькою, китайською та арабською) — що було присутнє й на номіналах 5000 і 10000 карбованців наступної серії. Цим гаслом більшовики втілювали ідею про світову революцію. Купюри у 100, 250, 500 і 1000 карбованців мали тризначний номер з дволітерною серією; а 5000 і 10 000 карбованців — шестизначний номер з дволітерною серією.[5][31].

Всі розрахункові знаки 1919 року друкувалися на папері сірого відтінку поганої якості з водяними знаками різними типографіями Держзнаку. Крім купюр у 5000 і 10000 карбованців, вони випускалися нерозрізаними листами. Через заплановану за кілька років більшовиками повну відмову від грошей якості купюр не приділялося належної уваги. Номінал цих грошей спочатку був кратний трьом, але незабаром став очевидним недолік такого числового ряду[28][29]. Постановою Раднаркому від 28 червня 1922 року розрахункові знаки мали бути вилучені з обігу і до 1 жовтня того ж року обміняні на грошові знаки. Пізніше цей термін був продовжений ще на місяць, і з 1 листопада 1922 року розрахункові знаки так само, як й інші грошові знаки колишніх (до 1922 року) випусків, втратили свою платіжну силу[28].

«Щасливий робітник у Совдепії» — білогвардійський плакат 1919 року, на якому зображено голодного робітника на купі знецінених радзнаків.
Банкноти зразка 1919 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова сторона Зворотна сторона Лицьова сторона Зворотна сторона Водяний знак
Розрахункові знаки Р. С. Ф. Р. Р.
RussiaP81-1Ruble-(1919) f.jpg RussiaP81-1Ruble-(1919) b.jpg 1 33×43 Помаранчевий Герб РРФСР, номінал цифрами і прописом,
пояснювальний напис
Номінал Ромби 4 лютого
1919
1919 1 листопада
1922
2 рубля РСФСР 1919 аверс.jpg 2 рубля РСФСР 1919 реверс.jpg 2 Коричневий
3 рубля РСФСР 1919 аверс.jpg 3 рубля РСФСР 1919 реверс.jpg 3 Зелений
Розрахункові знаки Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки
15 рублей РСФСР 1919 аверс.jpg 15 рублей РСФСР 1919 реверс.jpg 15 71×44 Коричневий,
сірий
Номінал цифрами і прописом, підписи Головкому
Народного банку і касира, пояснювальний напис
Номінал, герб РРФСР,
пояснювальний напис
шестикутні зірки 21 жовтня
1919
1919 1 листопада
1922
30 рублей РСФСР 1919 аверс.jpg 30 рублей РСФСР 1919 реверс.jpg 30 80×50 Світло-зелений
60 рублей РСФСР 1919 аверс.jpg 60 рублей РСФСР 1919 реверс.jpg 60 89×56 Сірий,
темно-ліловий
РСФСР. 100 рублей 1919. Аверс.jpg РСФСР. 100 рублей 1919. Реверс.jpg 100 100×63 Коричневий Номінал цифрами і прописом,
підписи Народного комісара фінансів і касира,
пояснювальний напис, рік випуску
Номінал, герб РРФСР,
гасло: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!»
російською, німецькою, французькою, англійською,
італійською, китайською й арабською мовами
Цифри «100» 4 березня
1920
250 рублей 1919 года. Аверс.jpg 250 рублей 1919 года. Реверс.jpg 250 105×70 Фіолетовий,
чорний
1) цифри «250»
2) великі шестикутні зірки
500 рублей РСФСР 1919 аверс.jpg 500 рублей РСФСР 1919 реверс.jpg 500 110×75 Сірий,
чорний
1) цифри «500»
2) великі шестикутні зірки
РСФСР 1000 рублей 1919. Аверс.jpg РСФСР 1000 рублей 1919. Реверс.jpg 1000 115×80 Зелений,
рожевий
1) цифри «1000»
2) великі шестикутні зірки
3) тіньові зірки
4) ромби
5000roubles1919b.jpg РСФСР 5000 рублей 1919. Реверс.jpg 5000 163×120 Темно-синій 1) широкі хвилі
2) вузькі хвилі
3) великі шестикутні зірки
10000roubles1919a.jpg 10000roubles1919b.JPG 10 000 175×125 Червоний 1) широкі хвилі
2) вузькі хвилі
3) великі шестикутні зірки

Розрахункові знаки зразка 1920 і 1921 років[ред. | ред. код]

У лютому-квітні 1921 року в обігу з'явилися в обігу розрахункові знаки РРФСР номіналом в 3, 5 і 50 карбованців.[5]. Вони друкувалися однотонною фарбою, аркушами по 20 штук, на щільному папері сірого відтінку з водяними знаками декількох варіантів.[34][35][36].

Згідно з декретом РНК від 16 червня 1921 року, в червні-серпні того ж року вийшов ще один тираж розрахункових знаків РРФСР різних номіналів: 100, 250, 1000, 5000, 10 000, 5000 і 10 000 карбованців. Вперше на купюрах з'явився герб РРФСР зразка 1920 року. Купюри від 100 до 1000 карбованців, як і попередній випуск, вийшли зі спрощеним оформленням, без підписів та номерів. Але на відміну від попереднього випуску вони були одноколірно-одностороннього виконання й містили рік випуску.[5][37][38]. Купюри в 5000 і 10 000 мали складне оформлення, серійну тризначну нумерацію, підпис нового наркома фінансів М. М. Крестинського і касира. На розрахункових знаках від 100 до 1000 карбованців з обох сторін застосовувався одноколірний типографський друк. На знаках в 5000 і 10 000 карбованців з лицьового боку застосовувався типографський друк двома кольорами, а зі зворотного — типографський друк з сітки в чотири кольори[37]. Купюри цього випуску друкувалися на білому папері з водяними знаками, які іноді мали декілька варіантів оформлення, залежно від номіналу.

За Декретом від 30 липня 1921 року надійшли в обіг розрахункові знаки РРФСР у 25 000, 50 000 та 100 000 карбованців. Вперше на радянських грошах у лівій частині цих купюр з'явилося вільне поле, на якому не було зображень. Дизайн знову був гранично спрощеним, крім того, на купюрі в 25 000 карбованців навіть не було гербу РРФСР.[39] Вони мали, аналогічні номіналам в 5000 і 10 000 карбованців, нумерацію та підписи наркома фінансів і касира. Ці купюри друкувалися на тонкому папері невисокої якості з декількома варіантами водяних знаків[5][37].

Великим досягненням для радянського грошового обігу того часу вважався великий розмір купюр номіналом 25 000, 50 000 і 100 000 карбованців. Ще однією особливістю радзнаків стало те, що вони розрізалися поштучно, купюри номіналами від 100 до 1000 карбованців друкували аркушами, які до кас привозили рулонами. Касирам доводилося різати їх вручну. У ті дні біля розрахункових кас підприємств з'явилися оголошення, які зобов'язували одержувачів грошей самостійно нарізати собі необхідну суму з аркушів. Іноді можна зустріти купюри зразків 1919—1921 років з однаковими номерами. Це пояснюється тим, що вони друкувалися багатомільйонними тиражами, тому унікальних номерів не вистачало[28]. В обігу розрахункові знаки пробули недовго, позаяк з 1 липня 1922 року була припинена видача цих купюр з касових установ Наркомату фінансів і Держбанку. Термін приймання в платежі й обміну на нові грошові знаки зразка 1922 року був встановлений до 1 січня 1923 року[28].

Банкноти зразка 1920 і 1921 років
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова сторона зворотна сторона Лицьова сторона зворотна сторона Водяний знак
Розрахункові знаки Р. С. Ф. Р. Р.
3 рубля 1921 года. Аверс.jpg 3 рубля 1921 года. Реверс.jpg 3 34×43 Зелений Герб РРФСР, номінал цифрами і прописом,
пояснювальний напис
Номінал 1) трикутники і шестикінцеві зірки,
2) візерунок з крильчаток з трьома зубцями
26 листопада
1920
1921 1 листопада
1922
5 рублей 1921 года. Аверс.jpg 5 рублей 1921 года. Реверс.jpg 5 Синій 1) трикутники і шестикінцеві зірки,
2) візерунок з крильчаток з трьома зубцями,
3) ромби
50 рублей 1921 года (коричневая). Аверс.jpg 50 рублей 1921 года (коричневая). Реверс.jpg 50 50×37 Коричневий 1) трикутники і шестикінцеві зірки,
2) шестикінцеві зірки з темних і світлих трикутників,
3) ромби, 4) без знака
Розрахункові знаки
100 рублей 1921 года. Аверс.jpg 100 рублей 1921 года. Реверс.jpg 100 80×44 Жовтий Герб РРФСР, номінал цифрами і прописом,
пояснювальний напис, рік випуску
Орнамент Цифри «100» 16 червня
1921
1921 1 листопада
1922
100 рублей 1921 года (лимонно-жёлтая). Аверс.jpg 100 рублей 1921 года (лимонно-жёлтая). Реверс.jpg Лимонно-жовтий Цифри «100»
250 рублей 1921.jpg 250 рублей 1921 года. Реверс.jpg 250 Зелений 1) цифри «250»,
2) шестикінцеві зірки в шестикутниках
500 рублей 1921 года. Аверс.jpg 500 рублей 1921 года. Реверс.jpg 500 Синій 1) цифри «500»,
2) шестикінцеві зірки в шестикутниках,
3) ромби
1000 рублей 1921 года. Аверс.jpg 1000 рублей 1921 года. Реверс.jpg 1000 Червоний 1) цифри «1000»,
2) шестикінцеві зірки в шестикутниках,
3) ромби, 4) шестикінцеві зірки
Розрахункові знаки Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки
RussiaP113-5000Rubles-1921-SigVar f.jpg RussiaP113-5000Rubles-1921-SigVar b.jpg 5000 112×77 Темно-синій Номінал цифрами і прописом,
підписи Народного комісара фінансів і касира,
пояснювальний напис, рік випуску
Номінал, герб РРФСР,
гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!»
російською, німецькою, французькою, англійською,
італійською, китайською та арабською мовами
шестикінцеві зірки в шестикутниках 16 червня
1921
1921 1 листопада
1922
RussiaP114-10000Rubles-1921-donatedoy f.jpg RussiaP114-10000Rubles-1921-donatedoy b.jpg 10 000 118×82 Червоний
25000 roubles Soviet Union, 1921 Front.jpg 25000 roubles Soviet Union, 1921 back.jpg 25 000 163×88 Ліловий Номінал цифрами і прописом,
підписи Народного комісара фінансів і касира,
пояснювальний напис, рік випуску
Номінал 1) 6-кінцеві зірки в шестикутниках,
2) шестикінцеві зірки з темних і світлих трикутників
30 липня
1921
50 000 рублей 1921 года. Аверс.jpg 50 000 рублей 1921 года. Реверс.jpg 50 000 Сіро-зелений Номінал прописом, герб РРФСР,
підписи Народного комісара фінансів і касира,
пояснювальний напис, рік випуску
1) 6-кінцеві зірки в шестикутниках,
2) п'ятикінцеві зірки з темних і світлих трикутників,
3) потрійні п'ятикутники і восьмикутні фігури з хрестами
31 січня
1923
100000 рублей 1921 года. Аверс.png 100000 рублей 1921 года. Реверс.png 100 000 Червоний Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР,
підписи Народного комісара фінансів і касира,
пояснювальний напис, рік випуску
1) п'ятикінцеві зірки з темних і світлих трикутників,
2) потрійні п'ятикутники і восьмикутні фігури з хрестами

Зобов'язання зразка 1921 і 1922 років[ред. | ред. код]

На підставі декрету РНК РРФСР від 15 вересня 1921 року було випущено термінові безвідсоткові зобов'язання номіналом у 1, 5 і 10 мільйонів карбованців під назвою «Зобов'язання Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки». Зобов'язання випускалися через потребу торгово-промислового обороту в грошових знаках більших номіналів. Зобов'язання РРФСР були в обігу протягом 1921—1922 років нарівні з грошовими і розрахунковими знаками, а також обмінювалися на них касовими установами за першою вимогою. Вони мали вільний обіг до 1 січня 1923 року, а після цього терміну ще протягом 6 місяців могли бути обміняні в касових установах РРФСР на грошові та розрахункові знаки.[42]

Зобов'язання друкувалися односторонніми на папері з водяними знаками спеціальної обробки «під тканину». Зобов'язання в 1 мільйон карбованців друкувалося на папері палевого кольору, зобов'язання в 5 мільйонів карбованців — на блакитному папері, а зобов'язання в 10 мільйонів карбованців — на світло-зеленому папері. Зобов'язання всіх номіналів друкувалися типографським способом одним кольором. Містили факсимільний підпис Наркома фінансів М. М. Крестинского, завідувача відділу грошових і розрахункових знаків Тугаріна і головного бухгалтера Ф. Земіта[42].

На підставі декрету РНК РРФСР від 19 квітня 1922 року були випущені термінові безвідсоткові зобов'язання номіналами в 5000 і 10 000 карбованців у валюті грошових знаків зразка 1922 року. Також готувалися до випуску зобов'язання номіналом у 25 000 карбованців, але з невідомих причин ця ідея не була втілена. Згідно з декретом зобов'язання мали ходіння нарівні з грошовими та розрахунковими знаками і випущеними раніше терміновими безвідсотковими зобов'язаннями РРФСР. Вони прирівнювалися за своєю вартістю відповідно до 50 і 100 мільйонів грошовими знаками випуску до 1922 року та підлягали обміну на грошові знаки «поза будь-якою чергою»[42].

Згідно з декретом обіг зобов'язань передбачався протягом 1922—1923 років, до 1 січня 1924 року. Випуск зобов'язань був припинений з 1 жовтня 1922 року. До 1 листопада 1923 року вони обмінювалися в касах Наркомфіну і Державного банку на грошові знаки зразка 1923 року[42].

За зовнішнім оформленням зобов'язання зразка 1922 року були схожі на зобов'язання зразка 1921 року, друкувалися односторонніми на папері спеціальної обробки «під тканину» з водяними знаками (аналогічними до зобов'язань зразка 1921 року). Зобов'язання в 5000 карбованців друкувалося на білому папері, а зобов'язання в 10 000 карбованців — на блакитному папері. Не випущені в обіг зобов'язання в 25 000 карбованців були надруковані на папері кремового кольору. Зобов'язання 1921 і 1922 років мали нумерацію у вигляді дволітерної серії й шестизначного номера[42].

Банкноти зразка 1921 і 1922 років
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова
сторона
Зворотна
сторона
Лицьова
сторона
Зворотна
сторона
Водяний
знак
Зобов'язання Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки
1000000 рублей 1921 года. Аверс.PNG Зобов'язання 1 000 000 карбованців 1921.jpg 1000000 270×125 Палевий Номінал,
пояснювальні написи,
рік випуску
Відсутній Герб РРФСР,
хвилі
15 вересня
1921
1921 1 січня
1923
5000000 рублей 1921 года. Аверс.PNG Зобов'язання 5 000 000 карбованців 1921.jpg 5000000 Блакитний
10000000 рублей 1921 года. Аверс.png Зобов'язання 10 000 000 карбованців 1921.jpg 10000000 Світло-
зелений
5000 рублей 1922 года.PNG Зобов'язання 5000 карбованців 1922.jpg 5 000 Білий 19 квітня
1922
1922 1 січня
1924
10 000 рублей 1922 года.PNG Зобов'язання 10000 карбованців 1922.jpg 10 000 Блакитний

Монети зразка 1921 року[ред. | ред. код]

У березні 1921 року Народний комісаріат фінансів вирішив розпочати випуск срібних монет. Наступного місяця медальєр Петроградського монетного двору А. Ф. Васютинський розробив ескізи срібних монет номіналами в 10, 15, 20, 50 копійок і 1 карбованець. В серпні того року почали карбувати перші монети РРФСР. У них, виходячи з технічних можливостей підприємства, збережено всі параметри (проба, вага, діаметр) дореволюційних монет Російської імперії[45][46][47].

Для карбування номіналів в 50 копійок і 1 карбованця використовувалося срібло 900 проби, а для розмінних монет номіналом в 10, 15 і 20 копійок — срібло 500 проби[45]. Дизайн аверсу усіх номіналів містив герб РРФСР зразка 1920 року й гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», яке використовувалося на радянських монетах до 1935 року.[48]. Хоча дизайн монет зразка 1921 року був однотипним, але для 50 копійок і 1 карбованця Президія ВЦВК визнала за необхідне затвердити варіант реверсу, який відрізнявся від монет дрібних номіналів: у центрі він містив велику п'ятикутну зірку.[45][48][49]

Якщо гурт номіналів в 10, 15 і 20 копійок був рубчастий, то на номіналах в 50 копійок і 1 карбованець він був гладким з написом, що вказував позначення ваги чистого срібла монети в золотниках та долях і знак мінцмейстера («А.Г» (Артур Гартман) або «П.Л» (Петро Латишев)). На гурті 50 копійок містився напис «чистого серебра 2 золотника 10,5 долей (А.Г)» (з 1922 року також «П.Л»), а 1 карбованця — «чистого серебра 4 золотника 21 доля (А.Г)» (з 1922 року також «П.Л»)[45].

10, 15 і 20 копійок карбувалися в 1921—1923 роках, а 50 копійок і 1 карбованець в 1921—1922 роках. В обігу срібні монети РРФСР з'явилися тільки з лютого 1924 року після проведення третьої за рахунком деномінації і стабілізації грошової системи. Срібні монети РРФСР можна було зустріти в обігу до 1 квітня 1961 року, оскільки в СРСР до того часу не існувало правових норм, які б обмежували їх використання населенням[45].

Гурт 1 карбованця зразка 1921 року.
Монети зразка 1921 року
Зображення Номінал Діаметр
(мм)
Товщина
(мм)
Маса
(г)
Матеріал Опис Дата
введення
Роки випуску Дата
вилучення
Гурт Реверс Аверс
10Kop1923.PNG 10
копійок
17,27 1,0
1,8
Срібло
(500 проба)
(Ag50 %, Cu50 %)
Рубчастий Номінал,
рік випуску,
рослинний орнамент
Герб РРФСР,
напис «РСФСР»,
гасло
«Пролетарии всех стран,
соединяйтесь!»
Лютий
1924
1921—1923 1 квітня
1961
15 копеек СССР 1923 г.jpg 15
копійок
19,56 1,0 2,7
20 копеек СССР 1923 г.jpg 20
копійок
21,84 1,1 3,6
50 копеек СССР 1922 г.jpg 50
копійок
26,67 2,0 10 Срібло
(900 проба)
(Ag90 %, Cu10 %)
Плаский з
написом
Велика зірка, номінал,
рослинний орнамент, рік випуску
1921—1922
1Rub1921.PNG 1
карбованець
33,5 2,6 20

Державні грошові знаки[ред. | ред. код]

Грошові знаки зразка 1922 року (1 випуск)[ред. | ред. код]

На підставі декрету РНК РРФСР від 3 жовтня 1921 року випущено Державні грошові знаки зразка 1922 року. Це перша деномінація грошових знаків, що перебували в обігу на території РРФСР, пов'язана з переходом до Нової економічної політики і необхідністю реорганізації грошової системи з метою спрощення грошових розрахунків. Згідно з декретом РНК від 3 жовтня 1921 року «карбованець державного грошового знака прирівнюється до 10 тисяч карбованців кредитними білетами і розрахунковими знаками всіх попередніх випусків, а також всіх зобов'язань, що мають ходіння нарівні з ними». Передбачалося випустити державні грошові знаки номіналом в 50 копійок, 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 250, 500 і 1000 карбованців. Однак через різні обставини грошовий знак 50 копійок так і не був випущений. Дизайн лицьової сторони грошового знака 50 копійок зразка 1922 року згодом використали, з невеликими змінами, в оформленні лицьової сторони розмінних купюр номіналом 50 копійок зразка 1924 року. Решта номіналів державних грошових знаків зразка 1922 року були введені в обіг в період з грудня 1921-го по квітень 1922 року[51].

У зовнішньому оформленні грошових знаків зразка 1922 року використовувалися нездійснені проєктні напрацювання дизайну державних кредитних білетів зразка 1917 року (періоду Тимчасового уряду).[51]

Згідно з постановою Наркомфіну від 1 квітня 1922 року «з метою спрощення розрахунків і з огляду на достатнє насичення грошового обігу грошовими банкнотами зразка 1922 року» з 1 травня 1922 року всі грошові розрахунки стали проводитися в карбованцях зразка 1922 року. При цьому всі грошові знаки попередніх випусків зберігали свою платіжну силу, вони були обов'язковими до приймання як державними установами та підприємствами, так і приватними підприємствами та особами з розрахунку 10 000 карбованців колишніх випусків за 1 карбованець грошовими знаками зразка 1922 року[51].

За декретом РНК РРФСР від 12 червня 1922 року «з огляду на те, що торгово-промисловим оборотом відчувається потреба в грошових знаках більшої вартості», були додатково випущені державні грошові знаки зразка 1922 року номіналами 5 000 і 10 000 карбованців. Ці грошові знаки були випущені в обіг на тих умовах, що і грошові знаки зразка 1922 року номіналом до 1000 карбованців. За зовнішнім оформленням вони також продовжували серію дрібніших номіналів зразка 1922 року.[52] Протягом 1922 року випускалися в обіг грошові знаки всіх номіналів, а в 1923 році в основному тільки найбільших номіналів в 1000, 5000 і 10 000 карбованців[51].

Купюри зразка 1922 року друкували на білому папері з водяними знаками у вигляді шестипроменевих зірок в шестикутниках по всьому полю. На грошових знаках в 1, 3, 5 і 10 карбованців з лицьового та зворотного боку застосовувався одноколірний типографський друк. На купюрах у 25, 50, 100 і 250 карбованців на лицьовій стороні застосовувався багатоколірний орловський друк. Зі зворотної сторони цих купюр застосовувався одноколірний типографський друк. Лицьова сторона купюр в 500 і 1000 карбованців друкувалася трьома кольорами з підкладною кольоровою сіткою. На зворотній стороні був застосований багатоколірний орловський друк. Лицьова сторона грошових знаків в 5000 і 10 000 карбованців містила одноколірний типографський друк. Зворотна сторона цих купюр друкувалася орловським способом чотирма кольорами[53].

Купюри містили підписи Наркома фінансів і касира й текст «Один карбованець випуску 1922 року дорівнює 10.000 карбованцям всіх раніше випущених зразків і обов'язковий до приймання, згідно з цим розрахунком, для установ Республіки і приватних осіб». Всі написи були виключно російською мовою. Нумерація складалася з дволітерної серії та тризначного номера, на номіналах від 25 карбованців і вище — чотиризначного.[52][53]

Грошові знаки зразка 1922 року приймалися в усі платежі до 1 жовтня 1923 року. До 1 листопада 1923 року вони були обміняні в касах Наркомфіну і Державного банку на грошові знаки зразка 1923 року. Обмін проводився з розрахунку 100 карбованців грошовими знаками зразка 1922 року за 1 карбованець грошовими знаками зразка 1923 року.[53]

Грошові знаки зразка 1922 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні кольори Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова сторона зворотна сторона Лицьова сторона зворотна сторона Водяний знак
Державні грошові знаки
1 рубль РСФСР 1922 года. Аверс.png 1 рубль РСФСР 1922 года. Реверс.png 1 137×67 Помаранчевий Номінал цифрою і прописом,
герб РРФСР,
підписи Народного комісара фінансів і касира,
рік випуску
Пояснювальні написи,
номінал
6-кінцеві зірки в шестикутниках
Водяний знак грошових знаків 1922 (1 випуск).jpeg
3 жовтня
1921
1922 1 листопада
1923
3 рубля РСФСР 1922 года. Аверс.png 3 рубля РСФСР 1922 года. Реверс.png 3 140×71 Темно-зелений Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР,
підписи Народного комісара фінансів і касира
Пояснювальні написи,
номінал,
рік випуску
5 рублей РСФСР 1922 года. Аверс.png 5 рублей РСФСР 1922 года. Реверс.png 5 151×76 Синій
10 рублей РСФСР 1922 года. Аверс.png 10 рублей РСФСР 1922 года. Реверс.png 10 157×80 Червоний
25 рублей РСФСР 1922 года. Аверс.png 25 рублей РСФСР 1922 года. Реверс.png 25 134×85 Фіолетовий
50 рублей РСФСР 1922 года. Аверс.png 50 рублей РСФСР 1922 года. Реверс.png 50 138×91 Синій
100 рублей РСФСР 1922 года. Аверс.png 100 рублей РСФСР 1922 года. Реверс.png 100 144×95 Червоний
250 рублей 1922 года. Аверс.jpg 250 рублей 1922 года. Реверс.jpg 250 148×99 Сіро-зелений
500 рублей 1922 года. Аверс.png 500 рублей 1922 года. Реверс.png 500 197×110 Оливковий
синьо-зелений
1000 рублей РСФСР 1922 года. Аверс.png 1000 рублей РСФСР 1922 года. Реверс.png 1000 Рожевий
блакитний
коричневий
5000 рублей РСФСР 1922 года. Аверс.jpg 5000 рублей РСФСР 1922 года. Реверс.jpg 5000 210×130 Синьо-сірий
рожевий
12 червня
1922
10 000 рублей СССР 1922 года. Аверс.jpg 10 000 рублей СССР 1922 года. Реверс.jpg 10 000 Червоний
темно-зелений

Грошові знаки зразка 1922 року (2 випуск)[ред. | ред. код]

Відповідно до постанови Наркомфіну від 5 грудня 1922 року були випущені в обіг грошові знаки номіналами 1, 3, 5, 10, 25 і 50 карбованців (за типом гербових марок). Цей випуск був тимчасовим і вимушеним. Незадовго до цього, в жовтні 1922 року, було прийнято рішення про проведення ще однієї деномінації і випуску в 1923 році купюр зменшених номіналів 1, 2, 3, 5, 10, 20, 25 і 50 копійок, а також від 1 до 100 карбованців, щоб замінити ними грошові знаки 1922 року в співвідношенні 1:100. Робота над підготовкою та виготовленням нових грошових знаків з невідомих причин затягнулася. І тоді було прийнято рішення Наркомфіну про швидку підготовку і випуск тимчасових грошових знаків. Для їх виготовлення використали зображення гербових марок з невеликими змінами в дизайні. З 1 січня 1923 року всі розрахунки на території РРФСР повинні були вестися в грошових знаках 1923 року у співвідношенні 1:100. Тому, фактично, знаки типу гербових марок зразка 1922 року використовували замість так і не випущених в обіг грошових знаків зразка 1923 року номіналами від 1 до 25 копійок та випущеного тільки у квітні 1923 року паперового знака в 50 копійок.[55]

Грошові знаки цього типу друкувалися на аркушах з білого паперу, з водяним знаком, по 20 штук (4×5), які розрізалися вручну. Вони друкувалися односторонніми, типографським способом з використанням двох кольорів, без нумерації і підписів.[55][56][57]

Їх приймали в усі платежі до 1 листопада 1923 року (згідно з постановою РНК СРСР від 22 серпня 1923 року), в подальшому обмінювали в касах Наркомфіну і Державного банку. За межами СРСР обмін відбувався до 31 грудня 1923 року.[57]

Один з невипущених в обіг номіналів — купюра 20 копійок.
Грошові знаки зразка 1922 року (за типом гербової марки)
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні кольори Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова сторона зворотна сторона Лицьова сторона зворотна сторона Водяний знак
Державні грошові знаки
1 рубль РСФСР 1922 года (второй выпуск). Аверс.jpg 1 рубль РСФСР 1922 года (второй выпуск). Реверс.jpg 1 30×58 Помаранчевий,
коричневий
Номінал, герб РРФСР,
пояснювальний напис,
рік випуску
Орнамент Мозаїка
Водяний знак грошових знаків 1922 (гербова марка).jpg
5 грудня
1922
1922 1 листопада
1923
3 рубля РСФСР 1922 года (второй выпуск). Аверс.jpg 3 рубля РСФСР 1922 года (второй выпуск). Реверс.jpg 3 Зелений
5 рублей РСФСР 1922 года (второй выпуск). Аверс.jpg 5 рублей РСФСР 1922 года (второй выпуск). Реверс.jpg 5 Синій
10 рублей РСФСР 1922 года (второй выпуск). Аверс.jpg 10 рублей РСФСР 1922 года (второй выпуск). Реверс.jpg 10 Червоний
25 рублей РСФСР 1922 года (второй выпуск). Аверс.jpg 25 рублей РСФСР 1922 года (второй выпуск). Реверс.jpg 25 Фіолетовий
50 рублей РСФСР 1922 года (второй выпуск). Аверс.jpg 50 рублей РСФСР 1922 года (второй выпуск). Реверс.jpg 50 Зелений,
чорний

Грошові знаки зразка 1923 року[ред. | ред. код]

Грошові знаки зразка 1923 року випускали задля спрощення розрахунків і рахунку. Вони з'явилися після другої деномінації. За декретом 1 карбованець грошовими знаками зразка 1923 року прирівнювали до 100 карбованців грошовими знаками зразка 1922 року або до 1 мільйону карбованців вилучених з обігу зразків всіх попередніх грошових знаків (випуску до 1922 року). У зв'язку з цим всі грошові знаки зразка 1923 року номіналом від 1 до 250 карбованців першого випуску на зворотній стороні мали пояснювальний текст: «Один карбованець 1923 р. дорівнює одному мільйону карбованців грошовими знаками, вилученими з обігу, або ста карбованцям грошовими знаками 1922 р. Приймання по цьому розрахунку обов'язковий для всіх»[59][60].

У грудні 1922 — січні 1923 року були випущені купюри номіналами в 1, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців. З-поміж розмінних грошових знаків у копійках у травні 1923 року було випущено грошовий знак у 50 копійок, без нумерації.[61] Замість розмінних грошових знаків зразка 1923 року були випущені в обіг грошові знаки зразка 1922 року номіналами в 1, 3, 5, 10, 25 і 50 карбованців (за типом гербових марок). Всі розрахунки державних підприємств і установ з 1 січня 1923 року мали вести в знаках 1923 року. Водночас грошові знаки зразка 1922 року зберігали вільне ходіння і платіжну силу[59].

З березня 1923 року згідно з декретом РНК РРФСР від 24 жовтня 1922 року вийшов другий випуск грошових знаків цього зразка від 1 до 100 карбованців. У зв'язку зі швидким знеціненням нових грошових знаків у лютому-березні 1923 року, згідно з декретом РНК СРСР від 9 лютого 1923 року, були додатково випущені грошові знаки великих номіналів у 250, 500 і 1000 карбованців, а в вересні й 5000 карбованців. Другий випуск відрізнявся від першого іншим пояснювальним текстом на зворотній стороні: «Грошові знаки 1923 року обов'язкові до приймання для всіх відповідно до розрахунку, установленому щодо грошових знаків старих зразків декретом від 24 жовтня 1922 року»[62][63][64].

Всі купюри, друкувалися на білому папері з водяними знаками, вони містили підпис Народного комісара фінансів Г. Я. Сокольникова і підпис одного з касирів, нумерація з дволітерною серією і чотиризначним номером, на 1 карбованці — тризначний[64]. На знаках номіналами в 1, 5, 10, 25 і 50 карбованців лицьова сторона друкувалася типографським способом двома кольорами (рельєфна сітка і пропис). На знаках номіналами в 100 і 250 карбованців з лицьового боку містилася рельєфна сітка видрукувана трьома кольорами (ірис). На зворотній стороні грошових знаків від 1 до 250 карбованців був застосований багатоколірний орловський друк[62] Рамка на лицьової і зворотної сторони грошових знаків зразка 1923 року була запозичена зі зворотної сторони білетів державного казначейства 1908—1916 років випуску.[63].

Державні грошові знаки РРФСР зразка 1923 року зберігали свою платіжну силу і приймалися в усі платежі аж до грошової реформи 1924 року та остаточного переходу на тверді грошові знаки, виражені в золотій валюті[62].

Грошові знаки зразка 1923 року
Зображення Номінал Розмір
(мм)
Основні кольори Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова сторона зворотна сторона Лицьова сторона зворотна сторона Водяний знак
Державні грошові знаки
50 копеек РСФСР 1923 года. Аверс.png 50 копеек РСФСР 1923 года. Реверс.png 50
копійок
⌀ 36 Синій Номінал,
рік випуску
Герб РРФСР,
пояснювальний напис, номінал
Мозаїка 24 жовтня
1922
1923 31 травня
1924
1 рубль РСФСР 1923 года. Аверс.png 1 рубль РСФСР 1923 года. Реверс.png 1
карбованець
110×66 Коричневий Номінал цифрою і прописом,
герб РРФСР,
підписи Народного комісара фінансів і касира,
пояснювальний напис, рік випуску
Пояснювальний напис, номінал Ромби
1 рубль РСФСР 1923 года (второй выпуск). Реверс.png Березень
1923
5 рублей РСФСР 1923 года. Аверс.png 5 рублей РСФСР 1923 года. Реверс.jpg 5
карбованців
120×75 Зелений 24 жовтня
1922
5 рублей РСФСР 1923 года (второй выпуск). Реверс.png Березень
1923
10 рублей РСФСР 1923 года. Аверс.png 10 рублей РСФСР 1923 года. Реверс.png 10
карбованців
129×80 Чорний,
коричневий
Перший випуск:
ромби

Другий випуск:
ромби,
шестикінцеві зірки з трикутників
24 жовтня
1922
10 рублей РСФСР 1923 года (второй выпуск). Реверс.png Березень
1923
25 рублей РСФСР 1923 года. Аверс.png 25roubles1923a.jpg 25
карбованців
134×85 Синій 24 жовтня
1922
25 рублей РСФСР 1923 года (второй выпуск). Реверс.png Березень
1923
50 рублей РСФСР 1923 года. Аверс.png 50 рублей РСФСР 1923 года. Реверс.jpg 50
карбованців
136×89 Оливковий 24 жовтня
1922
50 рублей РСФСР 1923 года (второй выпуск). Реверс.png Березень
1923
100 рублей РСФСР 1923 года. Аверс.png 100 рублей РСФСР 1923 года. Реверс.png 100
карбованців
143×97 Фіолетовий,
рожевий
24 жовтня
1922
100 рублей РСФСР 1923 года (второй выпуск). Реверс.jpg Березень
1923
250roubles1923b.jpg 250roubles1923a.jpg 250
карбованців
149×100 Синій,
блакитний
Ромби 9 лютого
1923
500 рублей 1923 года. Аверс.png 500 рублей 1923 года. Реверс.png 500
карбованців
155×106 Коричневий
1000 рублей РСФСР 1923 года. Аверс.png 1000 рублей РСФСР 1923 года. Реверс.png 1000
карбованців
Червоний
5000 рублей РСФСР 1923 года. Аверс.jpg 5000 рублей РСФСР 1923 года. Реверс.jpg 5000
карбованців
196×106 Темно-зелений,
рожевий
29 вересня
1923

Банківські білети зразка 1922 року[ред. | ред. код]

У 1922 році інфляція досягла свого піку, використання карбованців стало незручним: робітник, отримавши зарплату, опинявся практично ні з чим, оскільки ціни щоденно зростали в кілька разів. На XI з'їзді РКП(б) було прийнято рішення про створення стійкої радянської валюти, забезпеченої золотом[67].

11 жовтня 1922 року вийшов декрет про випуск банківських білетів в червінцях, що вважається початком грошової реформи 1922—1924 років. Нова валюта на 25 % забезпечувалася золотом й іншими дорогоцінними металами та активами Державного банку, який відновив роботу в 1921 році, і стійкою іноземною валютою за курсом в золоті. Наступні 75 % забезпечувалися товарами, що легко реалізуються, короткостроковими векселями та іншими зобов'язаннями. На відміну від раніше випущених паперових грошових знаків червінці являли собою кредитні гроші. Назва «червінець» виникла в результаті тривалого обговорення, в ході якого тверду радянську валюту пропонували назвати «федералом», «рублем», «гривнею». На назві «червінець» зупинилися в розрахунку на те, що це слово в свідомості людей асоціювалося з твердим золотим забезпеченням грошей (царський червінець) і мало б викликати довіру[5].

Були випущені банківські білети номіналом в 1, 3, 5, 10 і 25 червінців, які друкувалися односторонніми чорної фарбою на тонкому білому папері з водяними знаками. Банкноти містили підписи голови правління Державного банку Шеймана і членів правління, нумерація складалася із ліретної серії та шестизначної цифри. На кожному червінці були тексти: «Один червінець містить 1 зол. 78,24 дол. чистого золота», «Банківські білети забезпечуються в повному розмірі золотом, дорогоцінними металами, стійкою іноземною валютою та іншими активами Держбанку» і «Банківські білети приймаються за їх номінальною вартістю на сплату державних зборів і платежів, що стягуються згідно із законом нарівні з золотом».[68][69][70]. Для захисту паперових червінців від підробок крім водяних знаків використовувалося різне написання літер у тексті банкнот, деякі слова виконувалися слов'янською в'яззю[5][67].

Перші червінці з'явилися в обігу 27 листопада 1922 року. Червінець був зустрінутий населенням з довірою і розглядався скоріш не як засіб обігу, а як негрошовий цінний папір, тому що законними платіжними засобами й далі були «радзнаки».[71] Багато хто розраховував на те, що відбудеться обмін паперових червінців на золото, хоча жодного урядового акта про вільний розмін червінців на дорогоцінний метал так і не вийшло. Проте населення міняло паперові червінці на царські золоті монети і навпаки, іноді навіть з невеликою переплатою за паперові банківські білети (через зручність ліквідності та зберігання). Завдяки цьому курс червінця залишався стабільним, що дало міцний ґрунт для розгортання НЕПу.[71] Спочатку вони сприймалися населенням не як гроші, а як особливий товар. Паперові червінці були кредитними грошами, що випускалися Держбанком для кредитних операцій і збільшення оборотних коштів банку, а не для фінансування бюджетного дефіциту. Формально Держбанк не відповідав за зобов'язаннями уряду і відсутність статусу законного платіжного засобу надавала червінцю необхідну якість фінансового посередника не завдяки позаекономічному державному примусу, а через реальний економічний інтерес. До весни 1923 року червінець не виходив за рамки великого оптового обороту і міжбанківських розрахунків. Починаючи з березня 1923 року через посилену його емісію відбулося поступове витіснення радзнаків з готівкового обігу. Починаючи з літа 1923 року червінець став застосовуватися і в роздрібному обороті, включаючи село. Про зростання ролі червінців як грошей говорила наступна статистика: з грудня 1922 до лютого 1924 року загальна сума червінців зросла з 3.6 до 327.9 мільйона карбованців, що становило в загальній грошовій масі від 14.7 % до 92.4 % відповідно[5]. У країні діяли дві валютні системи: Державний банк щодня оголошував новий курс червінця по відношенню до карбованця, що породжувало спекуляцію та створювало труднощі для розвитку торговельної та господарської діяльності. Червінець став переважно міською валютою. На селі його покупку могло дозволити собі лише заможне населення, тоді як для основної маси селян він був надто дорогим. У той же час вважалося, що продавати свій товар за радзнаки невигідно, а це призводило до зростання цін на сільськогосподарські продукти та скорочення їхнього підвезення до міста. Це спричинило проведення другої деномінації (1:100) карбованця.[72]

Поступово червінець почав проникати на іноземні ринки. З 1 квітня 1924 року курс червінця почав котируватися на Нью-Йоркській фондовій біржі.[71] Весь квітень червінець стояв на рівні, що перевищував його доларовий паритет. У 1924—1925 роках неофіційні угоди з червінцем відбувалися в Лондоні та Берліні. Наприкінці 1925 року було принципово вирішено питання про його котирування на Віденській біржі. На той час червінець офіційно котирувався в Мілані, Ризі, Римі, Константинополі, Тегерані та Шанхаї. Радянський червінець можна було розміняти чи придбати практично у всіх країнах світу.[71]

Червінці зразка 1922 року юридично зберігали платіжну силу аж до проведення грошової реформи в грудні 1947 року, хоча практично були замінені банкнотами пізніших зразків до початку 1930-х років[5][67].

Конфігурації водяного знака 5 червінців зразка 1922 року на світлі.
Банківські білети зразка 1922 року
Зображення Номінал
(червінців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова сторона зворотна сторона Лицьова сторона зворотна сторона Водяний знак
Банкові білети
1 червінець 1922.jpeg 1 червінець 1922 (зворотній бік).jpeg 1 177×110 Білий з
чорними написами
Герб РРФСР,
номінал цифрою і прописом,
пояснювальні написи
Відсутній Ромби
Водяний знак 1 червінця 1922.jpeg
11 жовтня
1922
1922 29 грудня
1947
3 червінця 1922.jpeg 3 червінця 1922 (зворотній бік).jpeg 3 Сітка з цифрами
«3»
Водяний знак 3 червінців.jpeg
5 червінців 1922.jpg 5 червінців 1922 (зворотній бік).jpg 5 Сітка з цифрами
«5»
Водяний знак 5 червінців 1922.jpeg
10 червінців 1922.jpg 10 червінців 1922 (зворотній бік).jpg 10 Цифри
«10»
Водяний знак 10 червінців 1922.jpeg
25 червінців 1922.PNG 25 червінців 1922 (зворотній бік).PNG 25 Цифри
«25»
Водяний знак 25 червінців.jpeg

Монети зразка 1923 року[ред. | ред. код]

Докладніше: Червінець «Сіяч»

Під час випуску паперових червінців зразка 1922 було заявлено про їх твердий золотий вміст, відповідний колишній монетній стопі Російської імперії: 1 карбованець містив 17,424 долі чистого золота. Спочатку був обіцяний обмін банкнот на золото, у зв'язку з чим у 1923 році було розпочато карбування радянських золотих червінців, які повністю повторювали характеристики (розмір, вага, проба) царських золотих монет в 10 карбованців, але з використанням радянської символіки. Золоті червінці, в першу чергу, мали зображати представників простого народу, що переміг в революції. Розробкою дизайну монети займався головний художник-медальєр Монетного двору А. Ф. Васютинський[5][72].

Аверс монети містив зображення селянина-сіяча із кошиком на тлі фабричного міста, яке було створене за відомою скульптурою І. Шадра. Навколо герба, розміщувалося гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Шрифт цього напису подібний до давньої слов'янської в'язі. На гурті містився втиснутий напис: «1 золотник 78,24 долі чистого золота»[5][72].

Золоті червінці використовували в основному в закордонних платежах (паралельно з царськими золотими монетами в 5 і 10 карбованців, які знову стали карбувати в 1924 році для тих же цілей). В широкий обіг золоті червінці не надходили, та й розмін на них паперових грошей був сильно обмежений.[72].

Повідомлення в газеті «Красный Север» від 12 березня 1925 року щодо планів Держбанку СРСР з випуску золотого червінця.

З кінця 1922 по травень 1923 року купівельна спроможність цієї золотої монети була гранично висока. Золота «десятка» оцінювалася на ринку у 12 500 карбованців радзнаками 1922 року; Держбанк оцінював один червінець у 11 400 карбованців радзнаками.[74] Широке впровадження золотого червінця в фінансову систему призвело до того, що він, починаючи з жовтня 1923 року, став засобом вимірювання для всіх валют та товарів і мав велике значення для грошового обігу до завершення грошової реформи[72].

Однак золотомонетний стандарт протримався в СРСР недовго. Після 1925 року золотий червінець поступово вилучався з обігу у зв'язку з тим, що в більшості капіталістичних країн йшов процес переходу до урізаних форм золотого стандарту — золотозлиткового і золотодевізного[72]. У 1975—1982 роках Держбанк СРСР продовжив випуск цих червінців у вигляді інвестиційних монет[72].

Монети зразка 1923 року
Зображення Номінал Діаметр
(мм)
Товщина
(мм)
Маса
(г)
Матеріал Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Гурт Реверс Аверс
Chervonets 1923.jpg 1
червінець
22,6 1,7 8,603 Золото
(900 проба)
(Au90 %, Cu10 %)
Рубчастий Постать селянина-сіяча на тлі поля,
плуга і заводу. Номінал, рік випуску
Герб РРФСР,
напис «РСФСР»,
лозунг
«Пролетарии всех стран,
соединяйтесь!»
1923 1923 Офіційно не
вилучались

Платіжні зобов'язання зразка 1923 року[ред. | ред. код]

Великий обсяг економічних розрахунків між державою і промисловістю був заповнений некерованою масою радзнаків, які постійно знецінювалися. Це не сприяло ні обліку і плануванню, ні розважливому господарюванню, ні контролю за економічною та фінансовою діяльністю. Для вирішення цієї проблеми в 1922 році був задуманий випуск банкнот великих номіналів як заход задля оздоровлення касового грошового обороту секторів народного господарства через Центральну касу Наркомфіну[75].

Наркомфіну було дозволено в цілях авансування розрахунків за зобов'язаннями держави в межах, встановлених твердими бюджетними асигнуваннями, випустити в обіг платіжні зобов'язання центральної каси Наркомфіну на загальну суму до 20 мільйонів карбованців золотом номіналом в 1 000, 2 500 і 5 000 карбованців золотом під найменуванням «Платіжні зобов'язання Центральної каси Народного Комісаріату Фінансів». До наших днів зобов'язання номіналом у 2 500 і 5 000 не збереглися, їх немає ні в музеях, ні в колекціях. Також друкували платіжні зобов'язання номіналом у 100, 250 і 500 карбованців[75].

Зобов'язання випускали на тримісячний термін, починаючи з 1 березня 1923 року. Вони оплачувалися Центральною касою Наркомфіну по закінченню терміну зобов'язань в день пред'явлення грошовими знаками зразка 1923 року за курсом золотого карбованця. У разі пред'явлення зобов'язань до погашення пізніше тримісячного терміну його оплата здійснювалася з додаванням до номінальної вартості відсотків у розмірі 6 % річних. Зобов'язання приймалися Наркомфіном до оплати протягом року з моменту настання терміну їх оплати. Вони призначалися для розрахунку між організаціями, в обігу серед населення не перебували[75].

За оформленням зобов'язання були односторонніми, містили зображення «Робітника» за скульптурою І. Шадра, друкувалися чорною фарбою на білому папері (або кремовому на купюрах в 100 карбованців) з водяними знаками і нерівними краями. Це свідчило, що кожен лист виготовлявся окремо, подібно англійським фунтам, з якими за оформленням зобов'язання були схожими.[75].

Нумерація купюр друкувалася червоною фарбою й складалася з двох літер і шести цифр порядкового номера. Літери були першими буквами назв місяців дати випуску та терміну сплати, а на короткострокових 12-місячних зобов'язаннях — дати випуску та останнього місяця перед терміном сплати. Також купюри містили підписи Наркома фінансів, начальника Бюджетного управління, начальника Валютного управління і керівника центрокасою[75].

На 30 листопада 1923 року в обігу було зобов'язань на суму 40 мільйонів карбованців, що становило 12 % загальної грошової маси[75].

Грошові зобов'язання зразка 1923 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Водяний
знак
Платіжні Зобов'язання Центральної Каси Народного Комісаріату Фінансів
Зобов'язання 100 карбованців (1923).jpg Зобов'язання 100 карбованців, реверс (1924).jpg 100 147×244 Білий з
чорними
написами
Зображення
робітника,
герб РРФСР,
номінал,
рік випуску,
пояснювальні
написи
Відсутній Орнамент,
номінал
1 березня
1923
1923

1924
1924
Зобов'язання 250 карбованців (1923).jpg Зобов'язання 100 карбованців, реверс (1924).jpg 250
Зобов'язання 500 карбованців (1923).jpeg Зобов'язання 100 карбованців, реверс (1924).jpg 500 Орнамент,
державний
герб
Зобов'язання 1000 карбованців (1923).jpg Зобов'язання 100 карбованців, реверс (1924).jpg 1 000 Державний
герб
Imagine necunoscuta.jpg Зобов'язання 100 карбованців, реверс (1924).jpg 2 500 Невідомо
Imagine necunoscuta.jpg Зобов'язання 100 карбованців, реверс (1924).jpg 5 000

Транспортні сертифікати зразка 1923 року[ред. | ред. код]

16 листопада 1923 року вийшов Циркулярний лист Правління Державного Банку Союзу РСР «Про прийом транспортних сертифікатів НКШС по операціях Банку, що проходять у червоному обчисленні». Транспортні сертифікати випускалися на підставі постанови Ради Праці і Оборони СРСР від 26 липня 1923 року з метою збільшення оборотних коштів залізниць і водного транспорту Радянського Союзу[77].

Перші повідомлення про передбачуваний випуск залізничних сертифікатів були опубліковані газетами ще на початку серпня 1923 року, а 28 вересня було розміщено для загального відома фотографія зразка першого транспортного сертифіката[77].

Сертифікати випускалися серіями по 200 тисяч штук в кожній серії, мали одно- і двозначну серію та шести- і семизначну нумерацію.[78] Вони були обов'язкові до оплати всіх перевезень та інших послуг залізничного, морського і річкового транспорту. Прийом до платежів і погашення проводили за курсом золотого карбованця, встановленого котирувальною комісією. Спочатку сертифікати дозволялося приймати тільки квитковим касам залізниць і водного транспорту СРСР. Але незабаром їх дозволили приймати в будь-які платежі касами Держбанку і Наркомфіну СРСР. В умовах обігу радзнаків, що знецінювалися, сертифікати НКШС отримали загальне визнання як розмінних грошей стійкої валюти в золотому обчисленні по відношенню до банківського білета — червінця, які, надходячи у обіг, витісняли радзнаки[77].

Було здійснено п'ять випусків транспортних сертифікатів номіналом в 5 карбованців золотом[78]. Відомі пробні сертифікати номіналом в 3 карбованця золотом, але так як цей номінал не був кратним по відношенню до червінця, їх вирішили не випускати[79].

Оформлення всіх сертифікатів було однотипним, з деякими змінами в тексті. Вони виготовлялися з кремового паперу, з водяними знаками із зображенням зі скульптури «Робітник» та елементами і стилі «мура», що мав тиснення під тканину й містили державний герб РРФСР, емблему НКШС та зображення поїзда. Друк був лілово-коричневого кольору.[80][81].

На зворотному боці купюр містився пояснювальний текст з умовами обігу сертифікатів і виписка з урядового документа: на першому випуску — з декрету Ради Народних Комісарів РРФСР, на наступних випусках — з постанови Ради Праці і Оборони СРСР[78] . Транспортні сертифікати були вилучені з обігу в липні 1924 року, після завершення грошової реформи. Відомі сертифікати з термінами дії до 1 березня і 1 травня 1924 року.

Банкноти зразка 1923 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова
сторона
Зворотна
сторона
Лицьова
сторона
Зворотна
сторона
Водяний
знак
Транспортні сертифікати
Сертифікат 5 карбованців.jpg Сертифікат 5 карбованців реверс.jpg 5 184×102 Кремовий Поїзд, номінал цифрою і прописом,
Герб РРФСР, емблема НКШС, пояснювальні написи
Пояснювальні написи Портрет робітника, «пять рублей», «нкпс», хвилясті смуги
Сертифікат 5 карбованців водяний знак.jpeg
Вересень
1923
1923
1924
Липень
1924

Банкноти і монети СРСР[ред. | ред. код]

Дореформений карбованець[ред. | ред. код]

Грошові знаки зразка 1923 року[ред. | ред. код]

У грудні 1922 року був створений СРСР, але практично весь 1923 рік в обіг випускали гроші РРФСР. Вперше банкноти з символікою СРСР вийшли в листопаді 1923 року. Це були «державні грошові знаки СРСР», випущені в трьох купюрах великого номіналу. Вони випускалися в зв'язку з гіперінфляцією на додаток до інших купюр, які були тоді в обігу.[82] Першою вийшла купюра номіналом 10 000 карбованців, на ній містилося зображення столиці СРСР — Москви з панорамою Московського кремля і Великого Кам'яного моста. Крім банкноти 10 00 карбованців в грудні 1923 року надійшла в обіг купюра номіналом 15 000 карбованців, а в лютому 1924 року 25 000 карбованців. На купюрі 15 000 карбованців була зображена голова селянина зі скульптури роботи Шадра (псевдонім художника І. Д. Іванова), а на купюрі 25 000 карбованців — голова червоноармійця в будьонівці, також за скульптурою Шадра[5]. Малюнки бюстів селянина і червоноармійця були зображені також на стандартних поштових марках того часу. Окрім цього, банкноти містили зображення герба СРСР зразка 1923 року з шістьма витками стрічки на колосках, за числом радянських республік, який використовувався на всіх радянський паперових грошах аж до банкнот зразка 1932 року; підписи Народного комісара фінансів Г. Я. Сокольникова та касира; нумерація являла собою дволітерну серію і п'ятизначний номер[5][82]. Текст «Має ходіння на всій території Союзу», номінал й назва банкнот вказувалися мовами республік СРСР — російською, українською, білоруською, грузинською, вірменською і тюрко-татарською (азербайджанською), зазначених у 34 статті Конституції СРСР[82].

Дослідники відносять оформлення цих грошових знаків до творів мистецтва в мініатюрі: їх відрізняє висока художня майстерність, чіткість ліній[5]. Всі три купюри виготовлялися із застосуванням орловського багатоколірного друку на білому папері одного формату з однаковим водяним знаком[82]. Також передбачався випуск грошових знаків номіналів 100, 250, 500, 1000 і 5000 карбованців, проте він так і не був здійснений.

В ході грошової реформи 1924 року була введена тверда валюта, забезпечена золотом, а випуск карбованців зразка 1923 року був припинений, починаючи з 15 лютого 1924 року. Ці банкноти приймалися нарівні з грошовими знаками РРФСР до 10 квітня 1924 року. Обмін грошових знаків на нові проводився до 31 травня 1924 року (на території Якутської АРСР — до 30 червня 1924-го) за курсом 50 000:1[82].

Скульптура червоноармійця Шадра, зображена на 25 000 карбованців зразка 1923 року.
Банкноти зразка 1923 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки друку Дата
вилучення
Лицьова сторона Зворотний бік Лицьова сторона Зворотний бік Водяний знак
Державні грошові знаки Союзу Радянських Соціалістичних Республік
10 000 рублей СССР 1923 года. Аверс.jpg 10 000 рублей СССР 1923 года. Реверс.jpg 10 000 155×79 Зелений Герб СРСР, номінал цифрами і прописом,
пояснювальні написи, Московський кремль
Номінал цифрами і прописом
мовами союзних республік
Тіньові вікна
Водяний знак 1923.jpg
23 листопада
1923
1923—1924 31 травня
1924
15000 рублей (аверс).jpg 15000 рублей (реверс).jpg 15 000 Коричневий Герб СРСР, номінал цифрами і прописом,
пояснювальні написи, профіль селянина
18 грудня
1923
25 000 рублей СССР 1923 года. Аверс.png 25 000 рублей СССР 1923 года. Реверс.png 25 000 Ліловий Герб СРСР, номінал цифрами і прописом,
пояснювальні написи, профіль червоноармійця
7 лютого
1924

Карбованець після реформи 1922—1924 років[ред. | ред. код]

Казначейські і банківські білети зразка 1924 року[ред. | ред. код]

На завершальному етапі грошової реформи 1922—1924 років декретом ЦВК і РНК СРСР від 5 лютого 1924 року були випущені в обіг державні казначейські білети номіналів 1, 3 і 5 карбованців. Основне їх призначення — поява в готівковому обігу стійких грошей номіналом менше 1 червінця[5]. Це призначення казначейських білетів підкреслювалось в позначенні їх номіналу: «… рублей золотом»[5]. 10 карбованців казначейськими білетами прирівнювалися до 1 червінця. Перший випуск державних казначейських білетів на суму 20 мільйонів золотих карбованців вийшов 5 лютого 1924 року; другий випуск (22 лютого 1924 року) — у сумі 30 мільйонів карбованців (3 мільйони з цієї суми вийшли у вигляді розмінних купюр); третій випуск (21 березня 1924) — 25 мільйонів; четвертий (9 квітня 1924) — 25 мільйонів і п'ятий (25 квітня 1924) — 40 мільйонів[5].

Банкнота в 1 карбованець виготовлялася з паперу жовтуватого відтінку, а номінали у 3 і 5 карбованців — з білого.[5][84][85]. Нумерація була представлена семизначними порядковими номерами й 1—3-значною серією («серія» позначалася літерами)[5]. На купюрах номіналом 3 і 5 карбованців серії були одно-двозначні.[5] 3 карбованця містили зображення робітника і селянина у напівлежачому вигляді відповідно з молотом і косою, які читають книгу. Це символізувало союз пролетаріату та селянства і прагнення радянської влади ліквідувати безграмотність[5][85]. Купюра в 5 карбованців в обігу зустрічалася дуже рідко, на ній зображувалося поле, яким рухається трактор з трактористом і помічником[86]. Ці банкноти, як і попередні, у своєму оформленні несли соціально-політичну спрямованість відповідно до того часу[5]. В народі купюра в 3 карбованця отримала назву «два ледарі», а 5 карбованців — «трактор»[5]. Окрім цього банкноти містили текст: «Державні казначейські білети обов'язкові до прийому на всій території Союзу Радянських Соціалістичних Республік в усі платежах для всіх установ, підприємств та осіб за золотою номінальною вартістю в тих випадках, коли платіж обчислений у золоті, або за офіційним курсом золотого карбованця в тих випадках, коли платіж обчислений в радянських грошових знаках». Цей напис показував, що емісія цих грошових знаків була здійснена ще до завершення грошової реформи Г. Я. Сокольникова[5].

Також у 1924 році згідно з декретом ЦВК і РНК СРСР від 22 лютого 1924 року для забезпечення грошового обороту в разі нестачі розмінної монети були випущені тимчасові розмінні казначейські білети номіналом 1, 2, 3, і 50 копійок. Кожна купюра містила текст: «Мають ходіння нарівні зі срібною монетою», що не відповідало дійсності, оскільки названі номінали металевих грошей (монет) карбувалися з міді[5]. Граничний термін ходіння та прийому в платежі і до обміну касами Наркомфіну цих купюр був встановлений до 31 серпня 1926 року.[87]. Купюра у 50 копійок, на відміну від інших номіналів, містила підписи народного комісара фінансів і касира[5]. Усі купюри друкувалися безномерними на білому папері з водяним знаком.[87]. В емісії тимчасових розмінних білетів було враховано досвід випуску марок-грошей урядом Російської імперії в роки Першої світової війни, коли став відчуватися дефіцит розмінної монети[5]. Розмінна криза була подолана на початку 1925 року, до того часу в обігу перебувало срібних монет на 73,5 мільйонів карбованців, мідних на 1,4 мільйонів карбованців. І розмінних казначейських білетів на 27,8 мільйонів карованців. Також планувався випуск купюри в 20 копійок, але він не відбувся, цей номінал відомий тільки у вигляді зразків[5].

У серпні 1924 року в обіг було випущено білет Державного банку СРСР нового зразка номіналом в 3 червінці. Банкнота містила найменування «Білет Державного банку СРСР», була односторонньою, надрукованою на тонкому білому папері.[88] У лівій верхній частині поля купюри була гравюра із зображенням селянина-сіяча за скульптурою Шадра, яке також відоме завдяки аверсу золотої радянської монети в 1 червінець[88]. Окрім цього містився напис: «Три червінці містять 5 зол. 42,72 дол. (23,23 гр.) чистого золота. Банківський білет підлягає розміну на золото. Початок розміну встановлюється особливим урядовим актом. Банківські білети забезпечуються в повному розмірі золотом, дорогоцінними металами, стійкою іноземною валютою та ін. активами Держбанку». Розрізняють два різновиди цих купюр — з п'ятьма і чотирма підписами Правління Державного банку СРСР[5].

Назва купюр і номінал кожної банкноти, окрім російської, вказувалися п'ятьма титульними мовами радянських республік: УРСР, БРСР та ЗРФСР (складалася з Азербайджану, Вірменії і Грузії); й мала водяні знаки складних конфігурацій.[85][86].[5][88]

В листопаді 1928 року з'явився в обігу Державний казначейський білет СРСР номіналом в 1 карбованець золотом. Своїм зовнішнім виглядом він повністю повторював купюру 1924 року, за винятком таких трьох відмінностей — інша дата року випуску, інший підпис наркома фінансів (у 1924 році це підпис Г. Я. Сокольникова, а 1928-го — М. П. Брюханова), серії 1—3-значні, або 1—2-літерні. Іншим був водяний знак (у 1924 році — це візерунок з черепашок і накладений на нього дрібним шрифтом напис «один рубль», а 1928-го — такий же візерунок і два повторювані написи «один рубль»)[5].

Купюри зразка 1924 року залишалися в обігу до грошової реформи 1947 року, хоча фактично були витіснені з обігу раніше купюрами пізніших випусків.

Невипущені 20 копійок 1924 року.
Банкноти зразка 1924 року
Зображення Номінал Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Дата
друку
Дата
вилучення
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Водяний
знак
Тимчасові розмінні казначейські білети
1kapeika 1924a.jpg 1 копейка СССР 1924 г. Реверс.PNG 1
копійка
40×66 Світло-
коричневий
Номінал великою цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску Номінал цифрами і прописом
мовами республік СРСР,
напис «С. С. С. Р.»
Тіньові вікна
Водяний знак 1923.jpg
22 лютого
1924
1924 31 серпня
1926
2 копейки СССР 1924 г. Аверс.PNG 2 копейки СССР 1924 г. Реверс.PNG 2
копійки
Коричневий
3 копейки СССР 1924 г. Аверс.PNG 3 копейки СССР 1924 г. Реверс.PNG 3
копійки
Зелений
5 копеек СССР 1924 г. Аверс.PNG 5 копеек СССР 1924 г. Реверс.PNG 5
копійок
Синій
50 копеек СССР 1924 г. Аверс.PNG 50 копеек СССР 1924 г. Реверс.PNG 50
копійок
110×60 Синій
бежевий
Номінал великою цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира
Державні казначейські білети С. Р. С. Р.
1 рубль СССР 1924 г. Аверс.PNG 1 рубль СССР 1924 г. Реверс.PNG 1
карбованець
золотом
80×155 Помаранчевий
синій
Номінал прописом, герб СРСР, підписи наркома фінансів і касира на тлі снопа пшениці Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, пояснювальні написи, рік випуску Орнамент
1 рубль водяний знак 1924.jpg19241 рубль водяний знак 1928.jpg1928
«ОДИН РУБЛЬ»
5 лютого
1924
1924


1928
1947
3 рубля СССР 1924 г. Аверс.PNG 3 рубля СССР 1924 г. Реверс.PNG 3
карбованця
золотом
168×75 Зелений Номінал цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира, робітник і селянин на відпочинку Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, пояснювальні написи «3», «СССР»,
«ТРИ РУБЛЯ»,
«ТРИ», «РУБ»,

орнамент
3 рубля водяний знак 1924.jpg
1924
5 рублей СССР 1924 г. Аверс.PNG 5 рублей СССР 1924 г. Реверс.PNG 5
карбованців
золотом
181×86 Ліловий
синій
Номінал цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира, трактор у полі «5», «СССР»,
«ПЯТЬ РУБ.»,

орнамент
5 рублей водяний знак 1924.jpg
Білет Державного банку С. Р. С. Р.
30rubley1924.jpg 3 червінця.jpeg 3
червінця
180×106 Чорний Зображення селянина-сіяча, номінал, герб СРСР, пояснювальні написи, печатка і підписи членів правління Держбанку Відсутній «3», «ТРИ»,
«ТРИ ЧЕРВОНЦА»,
«Г Б», «1924», орнамент Водяний знак 1924.JPG
30 липня
1924
1924 1947

Монети зразка 1924 і 1925 років[ред. | ред. код]

Після введення у 1922 році в ході грошової реформи твердої валюти, забезпеченої золотим запасом, — червінця, став можливий випуск в обіг мідних і срібних монет СРСР нового зразка[92][93]. З 24 лютого 1924 року згідно з декретом ЦВК і РНК СРСР від 22 лютого в обіг стали надходити нові монети — мідні, номіналом 1, 2, 3 і 5 копійок та срібні, номіналом 10, 15, 20 копійок, полтиник (50 копійок) і 1 карбованець. На монетах, дизайн яких розробили 1923 року, вперше з'явилася символіка СРСР, зокрема, герб зразка 1923 року, який використовувався до 1935 року і абревіатура «СССР».[94][95][96] Крім того, в 1924 році в обіг були випущені срібні монети РРФСР 1921—1923 років карбування.[92].

Необхідність втілення фінансових ідей одночасно з ідеологічними вимагала особливо продуманих зображень на обох сторонах монет Окрім гасла «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» на всіх монетах,[97][98][98] реверс полтиника зображав постать робітника, що піднімає молот над ковадлом, від якого відлітають іскри[98]. На задньому тлі, зліва зображувався плуг — головне знаряддя селянської праці — і колеса[99], а реверс карбованця зображував сюжетну групу з двох фігур — робітника, який, згідно з ідеологічними принципами комуністичної влади, вказував селянинові з серпом і пилкою шлях вперед до «світлого майбутнього». Ці дві фігури розташовувалися на тлі висхідного над промисловим містом сонця[99][98]. Зображення селянина та робітників були не просто художнім ходом, але і частиною політики пропаганди радянської ідеології.[100] На гуртах полтиника і карбованця вказувався вміст срібла в грамах, золотниках та долях і ініціали мінцмейстера: «П.Л» (Павло Латишев) і «Т.Р» (Томас Росс, лише на полтиниках). Гурт полтиника містив напис: «чистого серебра 9 грамм (2 з. 10,5 д.) Т.Р» (або «П.Л»), а карбованця напис: «чистого серебра 18 грамм (4 з. 21 д.) П.Л»[98].

Перелік номіналів, розмір і вага радянських монет зразка 1924—1925 років були аналогічні монетам Російської імперії останнього періоду карбування. На це вплинула специфічність технічного виконання Ленінградського монетного двору[97][100][101]. Один карбованець і полтиник 1924 року карбувалися зі срібла 900 проби, а номінали 10, 15 і 20 копійок зі срібла 500 проби, що теж відповідало параметрам дореволюційних монет.[97]

У 1925 році почалося виробництво монети в півкопійки.[99][102].

Оскільки виробничі потужності Ленінградського монетного двору в ті часи не могли забезпечити необхідні для грошового обігу країни тиражі монет, то частина замовлення на виробництво мідних монет було розміщено на Ленінградському телефонному заводі «Червона Зоря». На монетному дворі в той час карбувалися тільки монети номіналів 1 і 5 копійок. У день випускали понад 1 мільйон екземплярів[94]. Починаючи з жовтня 1924 року завод «Червона зоря» карбував монети в 2 і 3 копійки, трохи пізніше і в 1 та 5 копійок.[94] Крім того, частина замовлення на виготовлення срібних полтиників і мідних п'ятаків було розміщено у Великій Британії. Срібні полтиники (з буквами «Т.Р») для СРСР карбувалися на Лондонському монетному дворі, а мідні п'ятаки — на Бірмінгемському монетному дворі й на Бірмінгемському заводі фірми «Кінгс Нортон метал компані лімітед». Срібні монети в 10, 15 та 20 копійок (1924—1931, крім 1926 року), полтиники з буквами «П.Л» (1924—1927) і карбованці (1924) карбувалися на Ленінградському монетному дворі.[98] Мідні монети СРСР з'явилися в обігу в липні 1924 року, а перша партія п'ятаків з Великої Британії надійшла в СРСР в грудні того ж року. До 15 серпня 1924 року всі мідні монети карбувалися з гладким гуртом, а після — з рубчастим[98].

Карбування мідних монет припинилося в липні 1925 року. Завод «Червона Зоря» і Бірмінгемський монетний двір випускали мідні монети СРСР з датою «1924» до середини 1925 року, а Ленінградський монетний двір випустив в 1925 році невелику партію мідних монет номіналом в 1 і 2 копійки з датою «1925». Винятком були лише мідні монети в півкопійки, які карбувалися невеликими тиражами в 1925, 1927 та 1928 роках і більше ніколи не відновлювалося.[98][100].

Монети зразка 1924—1925 років вважалися законним платіжним засобом до весни 1961 року[100].

Радянський плакат 1920-х років, що пропагує міцність перших грошей СРСР.
Листівка 1926 року із зображенням всіх монет СРСР.
Монети зразка 1924—1925 років
Зображення Номінал Діаметр
(мм)
Товщина
(мм)
Маса
(г)
Матеріал Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дсимволівилучення
Гурт Реверс Аверс
Полкопейки 1925, красная медь.jpg Півкопійки 16 1,2 1,64 Мідь
(Cu100 %)
Рубчастий Номінал,
рік карбування
Напис «СССР», лозунг
«Пролетарии всех стран,
соединяйтесь!»
20 травня
1925
1925, 1927
1928
1961
1Kopek1924.PNG 1
копійка
21,3 1,2 3,27 Рубчастий,
плаский
Номінал,
рік випуску,
рослинний орнамент
Герб СРСР,
напис «С. С. С. Р.»,
лозунг
«Пролетарии всех стран,
соединяйтесь!»
22 лютого
1924
1924, 1925
2Kopek1924.PNG 2
копійки
24 2,0 6,55
3Kopek1924.PNG 3
копійки
27,7 2,1 9,80 1924
5Kopek1924.PNG 5
копійок
32 2,4 16,38
10Kopek1925.PNG 10
копійок
17,27 1,0 1,8 Срібло
(500 проба)
(Ag50 %, Cu50 %)
Рубчастий Номінал,
рік випуску,
рослинний орнамент
Герб СРСР,
напис «С. С. С. Р.»,
лозунг
«Пролетарии всех стран,
соединяйтесь!»
22 лютого
1924
1924—1925
1927—1931
1961
15Kopek1925.PNG 15
копійок
19,56 1,0 2,7
20Kopek1924.PNG 20
копійок
21,84 1,1 3,6
50 копеек СССР 1924 г.jpg 50
копійок
26,67 2,0 10 Срібло
(900 проба)
(Ag90 %, Cu10 %)
Плаский з
написом
Робітник з молотом,
ковадло, плуг,
рік випуску
Герб СРСР,
напис «СССР»,
номінал,
лозунг
«Пролетарии всех стран,
соединяйтесь!»
1924—1927
Soviet ruble 1924.jpg 1
карбованець
33,5 2,6 20 Робітник,
який вказує селянину
на Сонце, яке встає
над заводом
1924

Платіжні зобов'язання зразка 1924 року[ред. | ред. код]

Відповідно до декрету РНК СРСР від 15 березня 1924 року з 1 квітня було вирішено випускати платіжні зобов'язання номіналами в 100, 250, 500 і 1000 карбованців золотом на суму, яка визначається Радою праці та оборони в затверджених нею місячних бюджетних планах. Нові зобов'язання випускалися на тримісячний термін, після чого Наркомфін проводив їх оплату готівкою, яка з 1 березня була вже в твердому золотому обчисленні. За зобов'язаннями нараховувалися відсотки в розмірі 6 % річних з дня випуску по день їх оплати. Було встановлено, що до оплати зобов'язання приймаються протягом одного року з моменту настання терміну їх оплати[104].

Платіжні зобов'язання Центрокаси Наркомфіну відносяться до числа рідкісних і найменш відомих бон. У літературі відомості про них дуже мізерні. Перші зобов'язання з'явилися в радянській грошовій системі ще до засунування СРСР. РРФСР випускала їх у 1921 і 1922 роках. У 1923 році, вже після створення СРСР, знову вийшли зобов'язання з гербом РРСФР, так як на момент випуску ще не був затверджений герб СРСР.[104]

Відповідно до декрету РНК СРСР від 15 березня 1924 року з 1 квітня було вирішено випускати платіжні зобов'язання номіналами в 100, 250, 500 і 1000 карбованців золотом на суму, яка визначається Радою праці та оборони в затверджених нею місячних бюджетних планах. Нові зобов'язання випускалися на тримісячний термін, після чого Наркомфін проводив їх оплату готівкою, яка з 1 березня була вже в твердому золотому обчисленні. За зобов'язаннями нараховувалися відсотки в розмірі 6 % річних з дня випуску по день їх оплати. Було встановлено, що до оплати зобов'язання приймаються протягом одного року з моменту настання терміну їх оплати[75][105]. Зобов'язання випускалися через потребу торгово-промислового обороту в грошових знаках більших номіналів.

За оформленням платіжні зобов'язання 1924 року були подібні до зобов'язань 1923 року. На них з'явився герб СРСР, а в написи були внесені певні зміни. Зобов'язання 1924 року друкувалися на тому ж папері з водяним знаком з гербом РРФСР, що і зразки 1923 року[75].

Регулярно публікувалися фондові котирування Московської товарної біржі, де наводились поряд з курсом іноземної валюти, золотого карбованця і червінця курс платіжних зобов'язань Центрокаси на 100 карбованців за термінами оплати. На жовтень 1924 року емісія зобов'язань становила 11 мільйонів золотих карбованців, що свідчить про їхню велику роль і важливість в грошовому обігу[75].

Платіжні зобов'язання на термін до трьох місяців випускалися до 1 вересня 1925 року. Паралельно, починаючи з 1 листопада 1924 року до 1 червня 1929 року, згідно з постановою РНК СРСР від 16 вересня 1924 року випускалися платіжні зобов'язання на термін до 6 місяців на тих же умовах і тих же номіналів[75].

На перших випусках цих зобов'язань було зазначено, що вони можуть бути пред'явлені протягом одного року після настання терміну оплати, на наступних — протягом трьох років. Зобов'язання стали вигідними відсотковими паперами[75].

Грошові зобов'язання зразка 1924 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Лицьова
сторона
Зворотна
сторона
Водяний
знак
Платіжні Зобов'язання Центральної Каси Народного Комісаріату Фінансів
Зобов'язання 100 карбованців (1924).jpg Зобов'язання 100 карбованців, реверс (1924).jpg 100 147×244 Білий з
чорними
написами
Зображення
робітника,
герб СРСР,
номінал,
рік випуску,
пояснювальні
написи
Відсутній Орнамент,
номінал
1 квітня
1924
1924—1929 1939
Зобов'язання 250 карбованців (1924).jpeg Зобов'язання 1000 карбованців, реверс (1924).jpg 250
Зобов'язання 500 карбованців (1924).jpeg Зобов'язання 1000 карбованців, реверс (1924).jpg 500 Орнамент,
державний
герб
Зобов'язання 1000 карбованців (1924).jpg Зобов'язання 1000 карбованців, реверс (1924).jpg 1 000 Державний
герб

Казначейські білети зразка 1925 року[ред. | ред. код]

У березні 1925 року в обіг надійшли дві купюри нового зразка — державні казначейські білети СРСР номіналом в 3 і 5 карбованців. Ці банкноти Держбанк СРСР випускав до початку 1930-х років, вони поступово витіснили купюри попередніх випусків[106]. У позначенні їх номіналу було вилучено слово «золотом», яке було присутнє на купюрах 1924 року, тому що до цього часу грошовий обіг у країні вже повністю здійснювався в твердій валюті, практично заснованої на золотодевізному стандарті. Нові купюри мали різне зовнішнє оформлення та формат[5].

Назва купюри у 3 карбованця вказувалася 6-ма мовами союзних республік, на зворотній стороні вартість банкноти також було повторено національними мовами. Розробкою дизайну цією купюри займався Іван Дубасов[5][107].

Лицьова сторона 5 карбованців містила портрет робітника за скульптурою Шадра і герб СРСР.[106]. Як і на трьох карбованцях, назва і номінал вказувалися 6-ма мовами союзних республік — російською, українською, білоруською, грузинською, азербайджанською та вірменською, хоча в цей час СРСР налічував вже 8 республік. У жовтні 1924-го були утворені Узбецька і Туркменська РСР, але герб СРСР ще довгий час залишався із 6-ма витками стрічок, і в написах на банкнотах мови нових республік не використовувалися[5]. Розробкою дизайну цієї купюри займався І. І. Дубасов і В. К. Купріянов[106].

На кожній купюрі зразка 1925 року був напис: «Державні казначейські білети обов'язкові до прийому на всій території Союзу Радянських Соціалістичних Республік в усіх платежах для всіх установ, підприємств та осіб за золотою номінальною вартістю. Підробка державних казначейських білетів переслідується за законом».[5].

Купюри 1925 року мали порядкову шестизначну нумерацію і позначення серії однією або двома буквами, підписи народного комісара фінансів Григорія Сокольникова і касира. Друкувалися вони на ущільненому білому або світло-кремовому папері, з лицевої сторони металографським методом, зі зворотної — орловським друком. 3 карбованці не мали водяного знаку, 5 карбованців у вільному полі на лівій частині мали водяний знак у вигляді великої цифри «5» в світлих променях[5].

Банкноти цієї серії бралися в усі платежі до реформи 1947 року, але починаючи з 1934 року, коли вийшли купюри нового зразка, поступово витіснялися з обігу[107].

Скульптура робітника Шадра, зображена на 5 карбованцях зразка 1925 року і грошових зобов'язаннях 1920-х років.
Банкноти зразка 1925 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
друку
Дата
вилучення
Лицьова сторона зворотна сторона Лицьова сторона зворотна сторона Водяний
знак
Державні казначейські білети СРСР
3 рубля СССР 1925 г. Аверс.jpg 3 рубля СССР 1925 г. Реверс.jpg 3 128×62 Зелений
червоний
блакитний
жовтий
Номінал цифрою і прописом
мовами республік СРСР,
герб СРСР, рік випуску, підписи
наркома фінансів і касира,
пояснювальні написи
Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР Відсутній Березень
1925
1925 1947
5 рублей СССР 1925 г. Аверс.jpg 5 рублей СССР 1925 г. Реверс.jpg 5 165×70 Чорний
синій
рожевий
коричневий
зелений
Номінал цифрою і прописом
мовами республік СРСР,
герб СРСР, рік випуску, портрет робітника, підписи наркома фінансів і касира
Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, пояснювальні написи Цифра
«5»
Водяний знак 1925.jpg

Короткострокові платіжні зобов'язання зразка 1928 року[ред. | ред. код]

За постановою РНК СРСР від 24 травня 1927 року почався паралельний випуск зобов'язань терміном на 12 місяців номіналом в 100, 250, 500 і 1000 карбованців. Ці зобов'язання мали оформлення аналогічне попереднім випускам, але зовні дещо відрізнялися від них. Вони називалися короткостроковими платіжними зобов'язаннями Народного Комісаріату Фінансів СРСР і мали купон номінальною вартістю в 3 % номіналу зобов'язання для виплати відсотків за перші минулі 6 місяців після випуску. Решта відсотків нараховувалися при викупі зобов'язання. Номінал вказувався в лише в карбованцях без уточнення «золотом». Формат був зменшений до 130 на 210 міліметрів. 1 березня 1929 року було випущено 100 карбованців з купоном на 3 карбованці. 1 липня 1928 року та 1 червня 1929 року випущено 250 карбованців з купоном на 7,5 карбованців. 1 червня 1928 року та 1 червня 1929 року випущено 500 карбованців з купоном на 15 карбованців. 1 червня 1928 року та 1 липня 1929 року випущено 1000 карбованців з купоном на 30 карбованців[75][109].

Незадовго до закінчення 3-річного терміну дійсності останніх випусків 3-місячних платіжних зобов'язань зразка 1924 року — вийшла постанова РНК СРСР (11 грудня 1928 року), яка продовжила термін обігу для всіх видів зобов'язань до 10 років (до 1936—1939 років). У текстах на зобов'язаннях про продовження їхнього терміну не було вказано. На 1 січня 1932 року в обігу залишалося зобов'язань на суму 4,5 мільйонів карбованців[75].

Короткострокові зобов'язання терміном на 12 місяців випускалися щомісяця (з перервою в жовтні-грудні 1928 року) до червня 1929 року включно, коли одночасно припинився випуск і 6-місячних зобов'язань[75].

Короткострокові платіжні зобов'язання зразка 1928 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Водяний
знак
Короткострокові платіжні зобов'язання Народного Комісаріату Фінансів СРСР
Зобов'язання 100 карбованців (1925).jpg.jpg Зобов'язання 1000 карбованців, реверс (1924).jpg 100 130×210 Білий з
чорними
написами
Зображення
робітника,
герб СРСР,
номінал,
рік випуску,
пояснювальні
написи
Відсутній Орнамент,
номінал
1 березня
1929
1928—1929 1939
Зобов'язання 1000 карбованців, реверс (1925).jpg Зобов'язання 1000 карбованців, реверс (1924).jpg 250 1 липня
1928
1 червня
1929
Зобов'язання 500 карбованців (1925).jpeg Зобов'язання 1000 карбованців, реверс (1924).jpg 500 Орнамент,
державний
герб
1 червня
1928
1 червня
1929
Imagine necunoscuta.jpg Зобов'язання 1000 карбованців, реверс (1924).jpg 1 000 Державний
герб
1 червня
1928
1 липня
1929

Монети зразка 1926 і 1931 років[ред. | ред. код]

Після випуску перших партій мідних монет зразка 1924 року більшовики виявили, що використання міді для карбування монет було невдалою ідеєю і не відповідає технічним досягненням XX століття[94][111]. Мідні монети виявилися важкими і незручними в обігу. Один карбованець мідними монетами важив 328 грам. Також незручними були великі розміри цих монет. Мідні монети буквально рвали кишені й гаманці простим громадянам, а для держави збільшували витрати на транспортування[98].

У зв'язку з цим, а також з метою економії міді та поліпшенням зовнішнього вигляду і механічних характеристик розмінних монет згідно з Постановою ЦВК і РНК СРСР від 6 січня 1926 року мідна монета номіналом у 1, 2, 3 і 5 копійок стала замінюватися бронзовою зі зменшенням її розміру. Новий світло-золотистий монетний сплав називався «алюмінієва бронза» (марка Бр. А-5: Cu95 % Al5 %). Монети нового зразка стали майже втричі легші за мідні. При цьому дизайн нових монет не зазнав змін, оскільки конкурс на розробку нового зовнішнього вигляду радянських монет, оголошений у 1925 році, не дав результатів.[112]

Перехід всієї радянської монетної системи на нові матеріали здійснювався поступово.[94] Карбування срібних карбованців припинилося в 1924 році, полтиників — 1927 року. У 1931 році, з метою економії срібла в СРСР остаточно відмовилися від карбування срібних розмінних монет і почали випускати великими тиражами монети аналогічного номіналу в 10, 15, 20 копійок із дешевшого мідно-нікелевого сплаву (сплави Мх80-20, НМ-8119: Cu80—81 %, Ni19—20 %), які стали надходити в обіг з 27 лютого 1932 року[113]. Населення спокійно сприйняло цей крок, оскільки номінальна вартість радянських грошей протягом вже декількох років була досить високою[114]. При цьому у 1931 році монет в 10, 15 і 20 копійок зразка 1924 року зі срібла 500-ї проби було викарбувано настільки мало, що вони вважаються одними з найрідкісніших монет СРСР[115]. На припинення карбування срібної монети також вплинув і той факт, що до початку 30-х років нові радянські монети завоювали довіру населення. За вагою і розмірами нові мідно-нікелеві монети не відрізнялися від відповідних срібних, велика твердість і зносостійкість нового сплаву забезпечувала їхню довговічність, а його тугоплавкість (tпл= 1453 °C) у порівнянні зі сріблом (tпл= 962 °C) — найкращий захист від підробок. Малюнки обох сторін монет розробив О. Ф. Васютинський. На реверсі монет номіналом в 10, 15 і 20 копійок був зображений робітник із молотком в руці. Він притримував щит із позначенням номіналу.[94][116].

Монети номіналами в полтиник і 1 карбованець не карбувалися до 1961 року[115]. Випуск монет зразків 1926 і 1931 років дозволив вивільнити велику кількість чистих металів (міді та срібла), з яких карбувалися перші монети СРСР, для промислових та інших потреб. Офіційне використання мідно-нікелевих монет зразка 1931 року і бронзових п'яти копійок для розрахунків дозволялося до 1 квітня 1961 року. Бронзові монети в 1, 2 і 3 копійки офіційно не вилучалися.

Перевантаженість монетного поля елементами оформлення — малюнками, написами, лінійними круговими обідками — створювала труднощі для виробництва. В результаті випуск бронзових монет зразка 1926 року і мідно-нікелевих монет зразка 1931 протримався до 1935 року[94].

Монети зразка 1926 і 1931 років
Зображення Номінал
(копійок)
Діаметр
(мм)
Товщина
(мм)
Маса
(г)
Матеріал Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Гурт Реверс Аверс
1 коп. СССР 1931 г.jpg 1 15 1,0 1 Бронза
(Cu95 %, Al5 %)
Рубчастий Номінал,
рік карбування,
рослинний орнамент
Герб СРСР,
гасло:
«Пролетарии всех стран,
соединяйтесь!»
,
напис: «С. С. С. Р.»
6 січня
1926
1926—1935 Офіційно не
вилучалися
2 коп. СССР 1931 г.jpg 2 18 1,1 2
3 коп. СССР 1931 г.jpg 3 22 1,3 3
5 коп. СССР 1931 г.jpg 5 25 1,5 5 31 грудня
1960
10 копеек СССР 1931 г.jpg 10 17,27 1,1 1,8 Мідно-
нікелевий сплав

(Cu80—81 %, Ni19—20 %)
Рубчастий Робітник з молотком,
що тримає щит
із зображенням номіналу,
рік карбування,
напис:
«Союз Советских
Социалистических
Республик»
Герб СРСР,
гасло:
«Пролетарии всех стран,
соединяйтесь!»
27 лютого
1932
1931—1934 31 грудня
1960
15 копеек СССР 1931 г.jpg 15 19,56 1,2 2,7
20 копеек СССР 1931 г.jpg 20 21,84 1,4 3,6

Банківські білети зразка 1926, 1928 і 1932 років[ред. | ред. код]

У жовтні 1926 року вийшов білет Державного банку СРСР номіналом в 1 червінець. Практично це було продовження розпочатої 1924 року купюрою в 3 червінці емісії грошових знаків СРСР замість білетів Держбанку РРФСР зразка 1922 року[5]. Лицьова сторона виконувалася способом багатокольорової орловської сітки і металографічного друку. Банкнота містила чотири підписи членів Правління Держбанку СРСР, її номінал позначався лише російською мовою, а нумерація була порядковою шестизначною з дволітерною серією.[5][118].

Істотна відмінність купюр цієї серії в 1, 2, 3 і 5 червінців від випуску 1924 року в тому, що золотий вміст радянської валюти вказувався в грамах, а не в золотниках і долях. На банкнотах 1926, 1928 і 1932 років був присутній напис: «Один червінець містить 7,74234 гр. чистого золота»[5]. Це було пов'язано з тим, що 1 жовтня 1925 року Державний банк СРСР перейшов на метричну систему мір і ваг. Емісія червінців була продовжена в червні 1928 року випуском купюр у 2 і 5 червінці та у вересні 1932 року випуском номіналу в 3 червінця[5]. Лицьова сторона червінців 1926—1932 років містила аналогічні банкноті в 3 червінця зразка 1924 року написи про забезпечення активами Державного банку СРСР: «Банківський білет підлягає розміну на золото. Початок розміну встановлюється особливим урядовим актом. Банківські білети забезпечуються в повному розмірі золотом, дорогоцінними металами, стійкою іноземною валютою та ін. активами Держбанку» і найменування «Білет Державного банку СРСР».

Банкнота у 2 червінці виконувалася з лицьового боку — металографічним друком, зі зворотного — орловським. Найменування номіналу та його вартість були надруковані 6-ма мовами радянських республік — російською, українською, білоруською, грузинською, азербайджанською та вірменською. Розрізняють два різновиди цієї купюри залежно від числа підписів членів правління — чотири або п'ять[5][119].

5 червінців були односторонніми з використанням металографічного друку й містили гільйоширну розетку із цифрою номіналу, яка була обрамлена переплетеними стрічками із зазначенням її вартості п'ятьма основними мовами СРСР того часу (крім російської)[120]. Банкнота містила шестизначний номер з дволітерною серією і підписи 4—6 членів Правління Держбанку СРСР[5].

У вересні 1932 року був випущений білет Державного банку СРСР номіналом в 3 червінці. За оформленням банкнота була схожою з купюрою в 2 червінця зразка 1928 року. Спосіб виконання лицьової сторони був металографічний, зворотної — кольоровий орловський друк. У зображення державного герба СРСР був доданий сьомий виток стрічки на колосках, хоча до цього часу в СРСР входило вже 9 республік — РРФСР, Українська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Азербайджанська РСР, Вірменська РСР (ці три останні республіки, як і раніше, були об'єднані в ЗРФСР), Туркменська РСР, Узбецька РСР і створена 5 грудня 1929 року Таджицька РСР. Найменування купюри та його номінал були надруковані вже сімома мовами — на додаток до титульних мов республік СРСР був напис латинським шрифтом тюркською мовою, в той час ще загальним для середньоазіатських республік, оскільки в них тільки йшов процес створення своєї писемності. Також містилися підписи трьох членів Правління Держбанку СРСР.

Банкноти в 1, 2 та 3 червінця друкувалися на ущільненому папері без водяного знаку, тоді як для 5 червінців використовувався тонкий папір із локальним водяним знаком типу «муар».[5][120]

Всі купюри Державного банку 1926—1932 років знаходилися в обігу до грошової реформи 1947 року, хоча фактично були витіснені ще раніше банкнотами аналогічних номіналів зразка 1937 року[118].

Водяний знак на 5 червінцях 1928 року.
Банкноти зразка 1926—1932 років
Зображення Номінал
(червінців)
Розмір
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
друку
Дата
вилучення
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Водяний
знак
Білети Державного банку СРСР
USSR-1ch-1926a.jpg USSR-1ch-1926b.jpg 1 155×84 Темно-
синій
Номінал цифрою і
прописом російською мовою,
герб і назва держави,
рік випуску,
підписи членів правління Держбанку,
пояснювальні написи
Номінал цифрою і прописом
російською мовою
відсутній Жовтень
1926
1926 1947
2roubles1928b.jpg 2roubles1928a.jpg 2 158×88 Зелений Номінал цифрою і
прописом мовами республік СРСР,
герб СРСР, підписи членів
правління Держбанку,
пояснювальні написи
Номінал цифрою і прописом
мовами республік СРСР,
рік випуску
Липень
1928
1928
3roubles1932b.jpg 3roubles1932a.jpg 3 Номінал цифрою і
прописом мовами республік СРСР,
герб СРСР, підписи членів
правління Держбанку, рік випуску,
пояснювальні написи
Номінал цифрою і прописом
мовами республік СРСР,
назва держави
Вересень
1932
1932
USSR-5ch-1928.jpg 1928 5 червінців (2).jpg 5 180×105 Темно-
синій
Номінал цифрою і
прописом мовами республік
СРСР, герб СРСР,
підписи членів правління
і печатка Держбанку, рік випуску,
пояснювальні написи
Відсутній «5», «1928», «ЧЕРВОНЦЕВ»,
«СССР», «ГОСБАНК»,

орнамент
Водяний знак 1928.JPG
Липень
1928
1928

Казначейські білети зразка 1934 року[ред. | ред. код]

У 1934 році була проведена емісія державних казначейських білетів номіналом в 1, 3 і 5 карбованців.[5]. Купюри друкували на ущільненому папері різного формату без водяного знаку. 1 карбованець виготовляли з бежевого паперу, а 3 і 5 карбованців — з білого[124][125]. Спосіб друку зворотної сторони всіх купюр був орловським, лицьової сторони у 1 карбованця — типографський, у 3 і 5 карбовнців — металографський[5]. Номінал позначався 7-ма мовами союзних республік, нумерація містила два шестизначних дволітерних номерів. Також були присутні написи: «Державні казначейські квитки обов'язкові до прийому на всій території Союзу Радянських Соціалістичних Республік у всіх платежах для всіх установ, підприємств та осіб за золотою номінальною вартістю» і «Підробка державних казначейських квитків переслідується законом».[124].

Ці державні казначейські білети мають два різновиди — з підписом Наркома фінансів Г. Ф. Гринько і без підпису[5]. Банкноти випущені у червні 1934 року мали підпис наркома, а другий випуск, здійснений в 1937 році, був без підпису. Ця метаморфоза була результатом сталінських репресій другої половини 1930-х років, коли велика кількість партійних, радянських, військових та інших діячів були несправедливо репресовані.[5] Не стали винятком і працівники апарату Наркомфіну і Держбанку СРСР. Для того, щоб не нагадувати населенню СРСР про зниклих керівників фінансових органів, їх підписи прибрали з грошових знаків держави. Рішення дійсно виявилося політично влучним, оскільки пізніше наступника Гринько на посаді народного комісара фінансів В. Я. Чубаря також було заарештовано і розстріляно. Надалі, аж до кінця існування Радянського Союзу, ця традиція зберігалася — паперові гроші виходили без будь-яких підписів[5].

Банкноти цього випуску поступово витіснили карбованці зразка 1924 і 1928 років, вони бралися в усі платежі до грошової реформи 1947 року.

Купюра з підписом.
Купюра без підпису.
Банкноти зразка 1934 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розміри
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
випуску
Дата
вилучення
Лицьова сторона зворотна сторона Лицьова сторона зворотна сторона Водяний
знак
Державні казначейські білети СРСР
SUR 1 1934 F.jpg SUR 1 1934 b.jpg 1 118×60 Темно-синій
кремовий
Напис:
«Государственный казначейский билет»,
номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР,
герб СРСР, рік випуску, пояснювальні написи
Номінал великою цифрою Відсутній Липень
1934
1934

1937
1947
SUR 3 1934 f.jpg SUR 3 1934 b.jpg 3 136×68 Темно-зелений
зелений
SUR 5 1934 f.jpg SUR 5 1934 b.jpg 5 136×70 Темно-синій
блакитний

Монети зразка 1935 року[ред. | ред. код]

У 1935 році відбулася зміна дизайну розмінних монет. Сплав, вага і розмір монет залишилися без змін. Однак лицьова сторона монет в 10, 15 і 20 копійок однаково була перевантажена дрібними деталями. Гербова сторона монет зразка 1935 року придбала класичну концепцію, яка була єдиною для всіх радянських стандартних монет різних номіналів аж до розпаду СРСР[94].

Монети з мідно-нікелевого сплаву номіналом в 10, 15 і 20 копійок, починаючи з 1935 року, карбувалися тільки за новим зразком. На реверсі містився квадрат з усіченими кутами, обрамлений дубовою гілкою і колосом пшениці, під квадратом рік випуску, позначення номіналу було всередині квадрату. Монети в 1, 2, 3 і 5 копійок і далі карбували з бронзи. Малюнок зворотного боку залишився колишнім — номінал, дата випуску в обрамленні колосків пшениці. На аверсі всіх номіналів зразка 1935 року було прибрано гасло: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Залишився лише герб зі скороченою назвою країни — «СССР». На монетах 1935 року випуску містився герб СРСР з сімома стрічками. У зв'язку з тим, що до 1958 року відповідно до Конституції СРСР кілька разів змінювався склад союзних республік, це відображалося на державному гербі й відповідно на монетах: 1937 року — 11 стрічок, 1948 — 16 стрічок, 1957 — 15 стрічок.[94] Монети цього зразка випускалися з 1935 по 1957 рік, значні зміни більше не вносилися[127]. Грошова реформа 1947 року не торкнулася монет зразка 1935 року, які й після неї карбували в незмінному вигляді.

Попри Другу світову війну, розмінна монета, як і раніше, залишалася в обігу. Більш того, її карбування було припинене лише на короткий час. Ленінградський монетний двір у зв'язку з блокадою припинив роботу в серпні 1941 року. Більша частина його робітників була мобілізована в армію. Інша частина робітників перейшла на оборонні підприємства. Основне обладнання підприємства було евакуйовано в місто Краснокамськ Пермської області. Евакуйоване підприємство відновило свою роботу в листопаді 1941 року на території паперової фабрики Держзнаку. У III кварталі 1942 року почалося карбування монети. При цьому в її виробництві були особливості, зумовлені труднощами воєнного часу[94].

Монети номіналом в 1 копійку у 1942—1944 роках не карбували. Монети номіналом в 2 копійки були випущені у 1942 році на суму всього лише в 9 карбованців (450 штук), цих монет немає навіть в державних колекціях. У 1943—1944 роках монети номіналом в 2 копійки взагалі не випускалися. Монети номіналами в 3 і 5 копійок не карбували у 1942 і 1944 роках[94]. Номінали в 10, 15 і 20 копійок випускали протягом всієї війни, проте їх виробництво становило всього близько половини довоєнного рівня (в середньому близько 200 мільйонів штук щорічно). Монети в 10 і 15 копійок були випущені у 1942 році в невеликій кількості[94].

Під час війни монетний двір відчував гострий дефіцит кадрів. Також негативно впливала відсутність нової техніки і хорошого металу. Всі ресурси йшли на потреби фронту. Доводилося працювати тільки зі штемпелями, вивезеними на початку війни з Ленінграда. Багато штемпелів, що відслужили свій термін, не вилучали з виробництва, а ремонтували. На монетах номіналів в 15 і 20 копійок 1943-го і 1945 років були добре помітні сліди ремонту штемпелів. Добре відомі незграбні доопрацювання штемпелів монет в 3 копійки 1943 року[94]. У воєнні роки в обіг потрапляло багато монет з погано відцентрованим зображеннями аверсу і реверсу. Часто зустрічаються монети всіх військових років з гладким гуртом замість рубчастого. Відомі випадки (1941, 1942 і 1943 років), коли монети номіналом в 20 копійок карбували на бронзових заготовках, а монети номіналом в 3 копійки помилково карбувалися на заготовках з білого сплаву[94]. У 1944 році на монетному дворі закінчилися штемпелі, вивезені на початку війни з Ленінграда. На той час становище на фронтах змінилося кардинально. У січні-лютому 1944 року Ленінград був повністю розблокований і майже відразу почалося відновлення монетного двору. Перші монети в Ленінграді були випущені 20 червня 1944 року, проте річний план випуску монет не був виконаний. Причинами цього послужили нестача кваліфікованих кадрів і технічні складності, що вплинуло на якість монет. Через використання підправлених штемпелів, стало з'являтися чимало різновидів. Тільки у 1946 році монетний двір почав працювати в нормальному режимі і став виконувати план[94].

Монети з датою 1947 року в обіг не випускали[94]. Після закінчення війни союзних республік в СРСР стало 16, і монети, викарбувані в 1947 році, на гербі яких було позначено 11 витків стрічки, уряд країни вирішив переплавити[128].

Опубліковане 20 січня 1936 року в центральних газетах повідомлення Народного комісаріату фінансів Союзу РСР про випуск в обіг розмінної нікелевої монети нового зразка номіналом 10, 15 і 20 копійок.
Монети зразка 1935 року
Зображення Номінал
(копійок)
Діаметр
(мм)
Товщина
(мм)
Маса
(г)
Матеріал Опис Роки
випуску
Дата
вилучення
Гурт Реверс Аверс
1 коп. СССР 1938 г.jpg 1 15 1,0 1 Бронза
(Cu95 %, Al5 %)
Рубчастий Номінал,
рік карбування,
рослинний орнамент
Напис: «СССР»,
герб СРСР
1935—1941
1945—1946
1948—1957
Офіційно
не вилучалися
2 коп. СССР 1938 г.jpg 2 18 1,1 2
3 коп. СССР 1938 г.jpg 3 22 1,3 3
1935—1941, 1943
1945—1946
1948—1957
5 коп. СССР 1938 г.jpg 5 25 1,5 5 31 грудня
1960
10 коп. СССР 1938 г.jpg 10 17,27 1,1 1,8 Мідно-
нікелевий сплав

(Cu80—81 %, Ni19—20 %)
Рубчастий Щит з номіналом,
рік карбування,
рослинний орнамент
Напис: «СССР»,
герб СРСР
1935—1946
1948—1957
31 грудня
1960
15 коп. СССР 1938 г.jpg 15 19,56 1,2 2,5
20 коп. СССР 1938 г.jpg 20 21,84 1,4 3,6

Казначейські і банківські білети зразка 1937 і 1938 років[ред. | ред. код]

У 1937 році вийшла нова серія білетів Державного банку СРСР, що надійшли в обіг на початку 1938 року, а саме купюри номіналом в 1, 3, 5 і 10 червінців. Лицьова сторона всіх купюр друкувалася металографським способом. Зворотна сторона на купюрі в 10 червінців виконувалася металографічним друком, на купюрах в 3 і 5 червінців — типографським по орловській сітці, на купюрі в 1 червінець — орловським друком чотирма кольорами.[5] Ці грошові знаки стали першими радянськими банкнотами, на яких був зображений портрет засновника Радянської держави В. І. Ульянова-Леніна, виконаний художником А. Р. Еберлінгом. Випуск банкнот був приурочений до 20-річчя Жовтневої соціалістичної революції[5]. Надалі зображення Леніна стало обов'язковим атрибутом всіх радянських банкнот номіналом понад 10 карбованців. Купюри мали шестизначні порядкові номери з дволітерною серією (іноді зустрічаються однолітерні серії)[5]. Вперше після грошової реформи Г. Я. Сокольникова 1924 року був відсутній напис про обмін білетів на золото і розмір золотого вмісту, а з'явився напис, який ні до чого не зобов'язував: «Банківські білети забезпечуються золотом, дорогоцінними металами та іншими активами Державного банку».

У 1938 році в обігу з'явилися державні казначейські білети номіналом в 1, 3 і 5 карбованців. Зворотна сторона банкнот цієї серії містила багатокольоровий орловський друк. Лицьова сторона купюри в 1 карбованець містила двокольоровий типографський друк, а купюр в 3 і 5 карбованців однокольоровий металографічний друк[5]. Банкноти мали нумерацію аналогічну червінцям 1937 року. На купюрі в 1 карбованець серія стояла перед номером, на двох інших купюрах — після номера, як і на червінцях. Ескізи цієї серії грошових знаків були створені художником І. І. Дубасовим[5]. Тематика малюнків, що розміщувалася на казначейських білетах, зображала настрої, що панували в радянському суспільстві в передвоєнні роки[5]. На жовто-коричневій купюрі в 1 карбованець містилося зображення шахтаря, що тримає на плечі відбійний молоток, у цьому був натяк на ідею стахановського руху. На темно-зеленій купюрі в 3 карбованця зображені два червоноармійця в похідному спорядженні, що вказувало на складне міжнародне становище напередодні Другої світової війни і необхідність зміцнення обороноздатності СРСР. На темно-синій купюрі в 5 карбованців — льотчик з парашутом на тлі літака, що вказувало на значні успіхи радянської авіації 30-х років XX століття[5]. Казначейські білети містили інший на відміну від червінців текст: «Державні казначейські білети забезпечуються всім надбанням Союзу РСР і обов'язкові до прийому на всій території СРСР в усіх платежах для всіх установ, підприємств та осіб за номінальною вартістю».

Банкноти 1937 і 1938 років друкувалися на щільному білому папері без водяних знаків.[5] Вони містили герб Радянського Союзу зразка 1936 року з 11-ма витками стрічки на колосках (до 9 союзних республік додалися перетворені з автономних в союзні Казахська РСР і Киргизька РСР). Мали письмове познчення номіналу 11-ма мовами радянських республік згідно з Конституцією СРСР 1936 року — російською, українською, білоруською, грузинською, вірменською, азербайджанською, туркменською, узбецькою, таджицькою, казахською та киргизькою[5].

Ці банкноти були останнім випуском паперових грошей СРСР до грошової реформи 1947 року, коли і були вилучені[5].

Члени колгоспу вносять заощадження на будівництво авіаескадрильї грошима зразка 1937—38 років, під час Німецько-радянської війни.
Банкноти зразка 1937 і 1938 років
Зображення Номінал Розміри
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
введення
Роки
друку
Дата
вилучення
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Лицьова
сторона
зворотна
сторона
Водяний
знак
Державні казначейські білети СРСР
1rouble1938b.jpg 1rouble1938a.jpg 1
карбованець
125×60 Коричневий
помаранчевий
Номінал цифрами і прописом
російською, герб СРСР, напис про забезпечення, рік випуску,
портрет шахтаря
Номінал цифрами і прописом мовами
республік СРСР
Відсутній 1938 1938 1947
3roubles1938b.jpg 3roubles1938a.jpg 3
карбованця
135×67 Зелений Номінал цифрами і прописом
російською, герб СРСР, напис про забезпечення, рік випуску,
червоноармійці
5roubles1938b.jpg 5roubles1938a.jpg 5
карбованців
145×70 Синій Номінал цифрами і прописом
російською мовою, герб СРСР, напис про забезпечення, рік
випуску, льотчик на тлі літака
Білети Державного банку Союзу РСР
1chervonetz1937a.jpg 1chervonetz1937b.jpg 1
червінець
161×80 Сірий Портрет В. І. Леніна,
номінал цифрами і
прописом російською,
герб СРСР,
напис про забезпечення
Номінал цифрами і прописом мовами
республік СРСР, рік випуску
Відсутній січень
1938
1937 1947
3chervontza1937a.jpg 3chervontza1937b.jpg 3
червінця
171×88 Червоний
коричневий
5roubles1937b.JPG 5roubles1937a.jpg 5
червінців
180×91 Зелений
Десять червонцев.jpg 10roubles1937a.jpg 10
червінців
192×100 Чорний

Карбованець після реформи 1947 року[ред. | ред. код]

Казначейські і банківські білети зразка 1947 року[ред. | ред. код]

В ході грошової реформи 1947 року були випущені нові банкноти семи номіналів, які поділялися на казначейські та банківські білети (казначейські — 1, 3, і 5 карбованців; банківські — 10, 25, 50 і 100 карбованців). Банкноти містили Державний герб СРСР зразка 1946 року з 16-ма витками стрічки на колоссі за кількістю союзних республік, шестизначний номер з дволітерною серією й завжди однакову дату випуску «1947».[5] З'явилися нові тексти щодо покарання за підробку: «Підробка казначейських білетів», або «банківських білетів», «Державного банку СРСР, переслідується за законом»; тексти щодо забезпечення купюр — були аналогічними попередній серії банкнот, хоча золотий вміст радянських грошей було умовним поняттям[5]. Автором ескізів цих був купюр був І. І. Дубасов[5].

Банківські білети містили портрет В. І. Леніна, відтворений за фотографією П. А. Оцупа, зробленої 16 жовтня 1918 року в Кремлівському кабінеті. Окрім цього, на зворотній стороні 100 карбованців був ще один малюнок: вид на Кремль з боку Москви-ріки. Номінал на всіх банкнотах позначався прописом 16-ма мовами в тій же послідовності, що й на гербі, а саме російською, українською, білоруською, азербайджанською, грузинською, вірменською, туркменською, узбецькою, таджицькою, казахською, киргизькою, карельською, молдавською, литовською, латиською та естонською. Для написів грузинською і вірменською мовами використані національні абетки, для карельської, литовської, латиської та естонської мов — латиниця, іншими мовами — кирилиця.[5]

1947 рік 1957 рік

У березні 1957 року були випущені банкноти зразка 1947 року, які відрізнялися від попередніх випусків лише тим, що в їх оформленні було враховано одну обставину — СРСР став складатися не з 16, а з 15 союзних республік. Карело-Фінська РСР була перетворена в Карельську АРСР в складі РРФСР, що призвело до змін в зображенні державного герба СРСР: на банкнотах замість 16-ти стрічок, стало 15. Також було змінено згідно з Конституцією СРСР і послідовність напису номіналу грошових знаків 15-ма мовами союзних республік — російською, українською, білоруською, узбецькою, казахською, грузинською, азербайджанською, литовською, молдавською, латиською, киргизькою, таджицькою, вірменською, туркменською і естонською[5]. Незважаючи на зміну дизайну в 1957 році, на купюрах і далі вказувалася дата «1947».

Прихована інфляція змушувала весь час збільшувати грошову масу. У зв'язку з цим за період 1957—1960 років було випущено приблизно стільки ж купюр, скільки з 1947 по 1956 рік[131]. Купюри зразка 1947 року через свій великий розмір були схожими з грошима Російської імперії. В народі вони одразу отримали назву «сталінські онучі» (рос. «сталинские портянки»). Якість їх виробництва на ті часи вважалася дуже високою (щільний папір, безліч захисних ознак). Всі купюри від 1 до 25 карбованців, мали водяний знак у вигляді зірок, а водяний знак 50 і 100 карбованців зображав портрет В. І. Леніна у білому полі — така концепція оформлення купюр цим елементом захисту була застосована й у наступній серії банкнот зразка 1961 року.[132][5][133] Незважаючи на архаїчний дизайн, нові купюри в повній мірі підкреслювали комуністичний устрій держави[131]. Банкноти зразка 1947 року були в обігу до грошової реформи 1961 року.

Отримання робітниками зарплати грошима зразка 1947 року.
Банкноти зразка 1947 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розміри
(мм)
Основний
колір
Опис Дата
випуску
Дата
вилучення
Лицьова сторона зворотна сторона Лицьова сторона зворотна сторона Водяний знак
Державні казначейські білети СРСР
1rouble1947b.jpg 1rouble1947a.jpg 1 82×124 Бежевий
блакитний
Номінал цифрою і прописом мовами
республік СРСР, герб СРСР, рік випуску
Номінал цифрою і прописом російською, написи про забезпечення і покарання за підробку, серп і молот на тлі снопа пшениці П'ятикутні зірки
Водяний знак 1947.jpg
16 грудня
1947

Березень
1957
(15 мов і стрічок)
1 квітня
1961
3roubles1947b.jpg 3roubles1947a.jpg 3 86×133 Зелений
рожевий
Номінал цифрою і прописом російською, написи про забезпечення і покарання за підробку
5roubles1947b.jpg 5roubles1947a.jpg 5 88×143 Блакитний
помаранчевий
Номінал цифрою і прописом російською, написи про забезпечення і покарання за підробку, серп і молот
Білети Державного банку СРСР
10roubles1947b.jpg 10roubles1947a.jpg 10 158×92 Рожевий
блакитний
Портрет В. І. Леніна анфас, номінал цифрою і прописом російською, серп і молот Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, герб СРСР, рік випуску, напис про забезпечення і покарання за підробку П'ятикутні зірки
Водяний знак 1947.jpg
16 грудня
1947

Березень
1957
(15 мов і стрічок)
1 квітня
1961
25roubles1947b.jpg 25roubles1947a.jpg 25 169×95 Блакитний
зелений
Портрет В. І. Леніна анфас, номінал цифрою і прописом російською, напис про забезпечення Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, герб СРСР, рік випуску, напис про покарання за підробку
SUR 50 1947 F.jpg SUR 50 1947 B.jpg 50 218×103 Зелений
рожевий
Портрет В. І. Леніна анфас, номінал цифрою і прописом російською, герб СРСР, напис про покарання за підробку Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, рік випуску, напис про забезпечення В. І. Ленін
Водяний знак Ленін 1947.jpg
SUR 100 1947 F.jpg SUR 100 1947 B.jpg 100 230×115 Кремовий
рожевий
Портрет В. І. Леніна анфас, номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, напис про забезпечення Номінал цифрою і прописом російською, напис про покарання за підробку, панорама Кремля з Софійською набережною

Карбованець після реформи 1961 року[ред. | ред. код]

Казначейські і банківські білети зразка 1961 року[ред. | ред. код]

Прагнення до мінімалізму за часів хрущовської відлиги призвело до заміни старих незручних грошей новими, краще захищеними від підробки, але значно менших розмірів[135]. Були випущені нові паперові гроші зразка 1961 року, що, як і попередні, поділялися на «Державні казначейські білети» номіналом 1, 3 і 5 карбованців і «Білети Державного банку» номіналом в 10, 25, 50 і 100 карбованців. Всі банкноти містили семизначний номер з дволітерною серією й зображення державного гербу СРСР зразка 1956 року. На тлі великих за розмірами купюр старого зразка, нові банкноти виглядали «несерйозно», в народі їх стали називати «хрущовськими фантиками» (рос. «хрущёвские фантики»)[135]. Також існує легенда, згідно з якою ініціатором зменшення розміру купюр був Микита Хрущов: коли йому принесли ескізи нових грошей, він залишився незадоволений їх надмірної величиною і, взявши ножиці, власноруч підрізав краї[136]. Більш вірогідною є інша версія: Держбанк на той час закупив за кордоном рахункові машинки для грошей, ця техніка була розрахована на купюри малого розміру, які поширилися тоді в Європі[136]. Найменшим був номінал в 1 карбованець, інші попарно мали однакові розміри: 3 і 5 карбованців, 10 і 25, 50 та 100 карбованців. Однаковість в розмірах полегшувала роботу фабрикам Держзнаку і численним фінансовим органам під час перерахунку готівкових сум шляхом використання спеціальних рахункових автоматів.

Окрім номінальної будови, від попередньої серії були успадковані й інші аспекти відносно концепції оформлення, зокрема: завжди однакову дату випуску «1961»; номінал позначався прописом 15-ма мовами союзних республік (як це було на банкнотах попередньої серії, від 1957 року випуску, й у тій самій послідовності); мали аналогічні написи щодо свого забезпечення й покарання за підробку.[137]. Однак на відміну від грошей зразка 1947 року, нові банкноти мали більш різноманітне оформлення. Лицьова сторона трьох карбованців містила зображення з видом на Московський Кремль з боку Москви-ріки, а 5 карбованців — зображення Спаської вежі Московського Кремля.[5] Банківські білети, як і попередні серії, містив портрет В. І. Леніна в овальній рамці за барельєфом М. О. Соколова.[5] Окрім цього, зворотний бік двох найбільших номіналів містив малюнки. На 50 карбованцях зображено Тайницьку вежу Московського Кремля і Великий Кремлівський палац в овальній рамці, на 100 карбованцях — панорама Московського Кремля з Водовзводною вежею на передньому плані.[5][138]

На банкнотах зразка 1961 року застосовувався ультрафіолетовий захист від підробки, який являв собою безліч розкиданих по полю купюри крапок. Купюри в 10 і 25 карбованців ділилися на два типи: з ультрафіолетовим захистом і без нього. Всі купюри номіналом в 50 і 100 карбованців мали цей вид захисту. Купюри в 1, 3 та 5 карбованців виготовлялися без ультрафіолетового захисту.[139]

У банкнот зразка 1961 року зустрічається два типи паперу. Папір першого типу має матову поверхню, крім того він має легкий відтінок кольору купюри. У 10 карбованців — червонуватий відтінок, у 25 карбованців — фіолетовий тощо. Папір другого типу поширеніший, він має білий колір і глянцеву поверхню з однієї сторони.[132][139][139] Також існує кілька різновидів купюр номіналом від 1 до 10 карбованців з використанням офсетного, орловського і металографічного методу друку.[139] Лицьова сторона купюр у 25, 50 і 100 карбованців друкувалася металографічним методом по двокольоровій сітці. На зворотній стороні цих номіналів сітка друкувалася орловським методом з використання 5 кольорів.[140]

Ескізи лицьового боку казначейських і банківських білетів СРСР зразка 1961 року виконані художником С. О. Поманським, а зворотного — І. І. Дубасовим. У 1967 році вперше в СРСР був розроблений проект серії пам'ятних банкнот, присвячених 50-річчю Жовтневої революції (25, 50 і 100 рублів), однак він так і не був реалізований. Гроші зразка 1961 виявилися найбільш довговічними за всю історію СРСР: у незмінному вигляді вони проіснували аж до реформи 23 січня 1991 року.[5]

Бюлетень Держбанку СРСР з курсом іноземних валют до карбованця від 1 лютого 1985 року (газета «Известия»).
Банкноти зразка 1961 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розміри
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
виходу
Дата
вилучення
Лицьова сторона зворотна сторона Лицьова сторона зворотна сторона Водяний
знак
Державні казначейські білети СРСР
Rouble-1961-Paper-1-Obverse.jpg Rouble-1961-Paper-1-Reverse.jpg 1 105×53 Жовто-
коричневий
Герб СРСР, номінал,
напис про забезпечення
Номінал цифрами і прописом
офіційними мовами республік СРСР,
напис про покарання за підробку
Темні і світлі
5-кінцеві зірки
Водяной знак звёзды с банкнот СССР 1961, 1991, 1992 годов.JPG
1 січня
1961
31 грудня
1993
Soviet Union-1961 Bill 3 Obverse.jpg 3 советских рубля 1961 г. Реверс.jpg 3 113×57 Зелений Герб СРСР, номінал,
вид на Московський кремль,
напис про забезпечення
Soviet Union-1961-Bill-5-Obverse.jpg Soviet Union-1961-Bill-5-Reverse.jpg 5 Блакитний Герб СРСР, номінал,
Спаська вежа Московського Кремля,
напис про забезпечення
Білети Державного банку СРСР
SUR 10 1961 obverse.jpg SUR 10 1961 reverse.jpg 10 124×62 Червоний Профіль В. І. Леніна, герб СРСР,
номінал цифрами і прописом,
напис про забезпечення
Номінал цифрами і прописом
офіційними мовами республік СРСР,
напис про покарання за підробку
Темні і світлі
5-кінцеві зірки
Водяной знак звёзды с банкнот СССР 1961, 1991, 1992 годов.JPG
1 січня
1961
31 грудня
1993
Soviet Union-1961-Bill-25-Obverse.jpg Soviet Union-1961-Bill-25-Reverse.jpg 25 Фіолетовий 26 липня
1993
SUR 50 1961 obverse.jpg SUR 50 1961 reverse.jpg 50 140×71 Зелений Номінал цифрами і прописом
офіційними мовами республік СРСР,
Великий Кремлівський палац,
Тайницька вежа,
напис про покарання за підробку
Профіль
В. І. Леніна
Водяной знак Ленин с банкнот СССР 1961 - 1991 годов.JPG
23 січня
1991
SUR 100 1961 obverse.jpg SUR 100 1961 reverse.jpg 100 Жовто-
коричневий
Номінал цифрами і прописом
офіційними мовами республік СРСР,
Водозвідна вежа,
напис про покарання за підробку

Монети зразка 1961 року[ред. | ред. код]

Грошова реформа 1961 року, проведена одночасно зі зміною масштабу цін, вимагала заміни обігових монет, що і було втілено протягом січня-березня 1961 року[143]. Крім традиційного набору номіналів в 1, 2, 3 і 5 копійок з мідно-цинково-марганцевого сплаву (сплав ЛМц-58-2: Cu58—60 %, Zn37—39 %, Mn1—2 %) і в 10, 15 і 20 копійок з мідно-цинково-нікелевого сплаву (сплав Н-10: Cu58 %, Zn30 %, Ni12 %) вперше з 20-х років з'явилися монети нових номіналів у 50 копійок і 1 карбованець, з того ж сплаву. Монети від 1 до 20 копійок зберегли розміри попередніх випусків.[144] Вся серія отримала нове, досить однакове оформлення. Вміщені на них цифри та літери стали більш заокругленими, на лицьовій стороні був стандартний вінок з гілок дуба і колосся пшениці, який виходив з черепашки знизу або виходив від дати випуску монети (на номіналах в 10, 15 і 20 копійок).[12] На монетах в 10, 15 і 20 копійок замість слова «коп», як це було на аналогічних номіналах попереднього зразка, номінал став позначатися повністю: «копійок». На зворотному боці монет містився герб СРСР зразка 1956 року. У номіналів від 1 до 50 копійок під гербом була абревіатура «СССР», а на 1 карбованці вказувалася повна назва країни словами навколо герба: «Союз Радянських Соціалістичних Республік».[143] Гурт монет: номіналами від 1 до 20 копійок — рубчастий, а монет в 50 копійок і 1 карбованець був гладеньким з написами, що позначали номінал і рік карбування, які розділяли зірки.[145] З 1961 року монети цього типу карбувалися майже щорічно.[12]

Дизайн монет зразка 1961 року був розроблений ще у 50-х роках. 24 лютого 1958 року Рада Міністрів СРСР Постановою «Про виготовлення монет нового номіналу і сплаву» затвердила малюнки, зразки і опис монет нового зразка. Підготовка до карбування монет почалася на Ленінградському монетному дворі в березні 1958 року. Виготовлення самих же монет проводилося з літа і було закінчено на початку наступного року. Монети карбувалися 12 різних номіналів — від 1 копійки до 5 карбованців. Таким чином, виготовлявся не тільки звичайний набір монет з семи номіналів від 1 до 20 копійок, але й карбувалися монети більших номіналів в 50 копійок, 1, 2, 3 і 5 карбованці.[146] Монетна реформа 1958 року за задумом тодішнього керівника М. С. Хрущова повинна була забезпечити продаж товарів населенню через торгівельні автомати, які були пристосовані до прийому монет будь-якого номіналу, за ревальваційним курсом 1:10. Ця ідея прийшла до Хрущова після відвідування країн капіталістичного світу, де існувала система роздрібної торгівлі товарами через автомати.[147] У 1958 році в усі відділення Державного банку країни були розіслані викарбувані в достатній кількості монети, але через невідомі причини грошова реформа була відкладена. Всю кількість монет було повернуто в Держбанк і направлено на переплавку. Але невелика частина випущених в 1958 році монет потрапила в обіг. Це були монети дрібних номіналів, до 50 копійок. Монети більших номіналів в обіг не надійшли. Згодом дизайн монет від 1 копійки до 1 карбованця 1958 року послужив оформленням аналогічних номіналів, випущених в 1961 році.[147]

Позначка монетного двору на монетах 1991 року

У ході підготовки до грошової реформи 1961 року також порушувалося питання про доцільність випуску монети номіналом в 1/2 копійки, оскільки в ході перерахунку цін і тарифів неминуче повинні були утворитися інтервали в 0,5 копійки. Однак пропозицію про введення 1/2 копійки не було прийнято, оскільки за своїми розмірами і вагою монета номіналом в 1 копійку стояла на межі практичної зручності для щоденного застосування. Зближення ваги і розмірів двох монет різних номіналів неминуче потягло б за собою помилки і зловживання.[94]

Монети зразка 1961 року випускалися протягом тридцяти одного року. На монетах, випущених 1991 року, під гербом ставився знак монетного двору — літера «м» або «л» (існують рідкісні варіанти без знака, іноді зустрічається знак і на 5 копійках 1990 року).[148] Також між 1961—1991 роками на обох монетних дворах СРСР (Московський і Ленінградський) для нумізматів випускалися набори радянських монет від 1 копійки до 1 карбованця в стані анциркулейтед або пруф. Формально монети зразка 1961 року залишалися законним платіжним засобом в Росії до 1 січня 1999 року.[149] До 2003 року їх можна було обміняти в управліннях Банку Росії в кількостях, кратних 1 новій копійці.

Набір радянських стандартних монет Ленінградського монетного двору 1976.
Монети зразка 1961 року
Зображення Номінал Діаметр
(мм)
Товщина
(мм)
Маса
(г)
Матеріал Опис Роки випуску Дата
вилучення
Гурт Реверс Аверс
1 копейка СССР 1990 г.jpg 1
копійка
15 0.9 1 Мідно-
цинково-марганцевий
сплав
(Cu58—60 %, Zn37—39 %,
Mn1—2 %)
Рубчастий Номінал,
рік випуску,
рослинний
орнамент
Напис «СССР»,
герб СРСР
1961—1991> 1 січня
1999
2 копейки СССР 1973 г.jpg 2
копійки
18 1.1 2
3Kopeks1977.PNG 3
копійки
22 1,3 3 1961—1963
1965—1991
5Kopeks1989.PNG 5
копійок
25 1.5 5
10 копеек СССР 1983 г.jpg 10
копійок
17,27 1.2 1,8 Мідно-цинково-
нікелевий сплав
(Cu58 %, Zn30 %, Ni12 %)
Рубчастий Номінал,
рік випуску,
рослинний
орнамент
Напис «СССР»,
герб СРСР
1961—1963
1965—1991
1 січня
1999
15 копеек СССР 1983 г.jpg 15
копійок
19,56 1.3 2,5
20 копеек СССР 1982 г.jpg 20
копійок
21,8 1.5 3,4
50 копеек СССР 1978 г.jpg 50
копійок
24 1,7 4,4 Плаский з написом
«50 копеек»,
рік випуску,
дві зірки
1961—1991
1 ruble 1988.jpg 1
карбованець
27 1,9 7,5 Плаский з написом
«один рубль»,
рік випуску,
дві зірки
Напис
«Союз Советских
Социалистических
Республик»
, герб СРСР

Пам'ятні і ювілейні монети 1965—1991 років[ред. | ред. код]

Серія пам'ятних монет в 1 карбованець, присвячених Олімпіаді-80, в футлярі з сертифікатом

В 1965—1991 роках на Московському і Ленінградському монетних дворах карбувалися пам'ятні і ювілейні монети СРСР. Монети випускалися на честь різних ювілейних подій, ювілеїв видатних особистостей, а також пам'ятників архітектури і тварин. Всього було випущено 163 монети. Монети випускалися трьох видів: звичайної якості, пруф і анциркулейтед.[151]

Карбувалися дві категорії монет: з недорогоцінних металів (мідно-нікелевий сплав і біметал) номіналом 10, 15, 20, 50 копійок і 1, 3 та 5 карбованців та з дорогоцінних металів (срібло, золото, платина і паладій) номіналом 3, 5, 10, 25, 50, 100 і 150 карбованців.

Монети з недорогоцінних металів звичайної якості карбування надходили в обіг, а екземпляри високої якості (пруф і анциркулейтед) можна було купити в сувенірних магазинах, на спеціальних заходах тощо.[151] Монети з дорогоцінних металів випускалися лише високої якості карбування, в обіг не надходили і йшли в основному на експорт.

Ювілейні та пам'ятні монети приймалися в будь-якому магазині за номінальною вартістю.[152]

Карбованець після реформи 1991 року[ред. | ред. код]

Банківські білети зразка 1991 року[ред. | ред. код]

В ході грошової реформи 1991 року спочатку були випущені 23 січня нові купюри в 50 і 100 карбованців зразка 1991 року.[157] Старі купюри зразка 1961 року у 50 і 100 карбованців вилучалися, а номінали від 1 до 25 карбованців перебували в обігу нарівні з новими, зразка 1991 року.[157]

27 червня вийшли нові купюри номіналом в 1, 3, 5 і 10 карбованців з датуванням 1991 року.[158] Паперові гроші зразка 1991 року було випущено за оформленням по аналогії з купюрами 1961 року з додаванням нових кольорів і невеликою зміною елементів оформлення.[159] З тексту на купюрах від 1 до 10 карбованців були прибрані слова, що позначають їхній номінал мовами народів СРСР.[160] На купюрах всіх номіналів зразка 1991 року було позначення «Білет Державного Банку СРСР», вони друкувалися на білому папері з глянцевою поверхнею з одного боку.[160][161] На дрібних номіналах металографія змінилася дешевшим у виробництві офсетним друком.[160] У купюр в 1, 3 і 5 карбованців був змінений водяний знак замість темних і світлих зірок, що використовувалися на купюрах зразка 1961 року, з'явився водяний знак у вигляді темних п'ятикутних зірок і темних хвилястих смуг.[161] Нова купюра у 25 карбованців не випускалася.[157]

Оскільки друкарні Держзнаку не справлялися з виготовленням зростаючої маси грошових знаків, протягом 1991 року вирішено було запровадити в обіг нові купюри номінальною вартістю 200, 500 та 1000 карбованців, які не встигли надійти у регіональні відділення Держбанку СРСР. Купюри цієї емісії використовувались лише в Російській Федерації.[12] 19 березня з'явилася купюра 1000 карбованців, 2 квітня — 200 карбованців, 26 грудня — 500 карбованців. Всі ці нові номінали датувалися 1991 роком.[158] Вони виготовлялися на білому папері з вкрапленням кольорових захисних волокон. Всі три купюри містили водяний знак, який зображав на білому купонному полі портрет В. І. Леніна.[158] На лицьовій стороні усіх трьох купюр були присутні: напис «Білет Державного банку СРСР», текст про забезпечення грошей аналогічний дрібнішим номіналам, позначення номіналу цифрами та прописом, портрет В. І. Леніна в профіль і зображення державного герба СРСР зразка 1956 року.[162] Були відсутні слова, що позначають їхній номінал мовами народів СРСР, усі слова були лише російською мовою. Банкноти містили два семизначні серійні номери.[161] зворотна сторона 200 карбованців містила зображення Палацу з'їздів і Троїцької вежі.[161] зворотна сторона 500 карбованців містила зображення будівлі Президії ВР СРСР і Спаської вежі.[161] Купюра номіналом 1000 карбованців на зворотній стороні містила зображення Собору Василія Блаженного і Спаської вежі з боку Василівського спуску.[161] Також зворотній бік всіх трьох купюр містив позначення номіналу цифрами та прописом і текст про покарання за підробку.

Вилучені під час «павловської реформи» 50-карбованцеві купюри зразка 1961 року у банку (1991)
Банкноти зразка 1991 року
Зображення Номінал
(карбованців)
Розміри
(мм)
Основні
кольори
Опис Дата
виходу
Дата
друку
Дата
вилучення
Лицьова сторона Зворотна сторона