Вагоровський Едуард Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард Вагоровський
Едуард Миколайович Вагоровський
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Вагоровський Едуард Миколайович.jpg
Загальна інформація
Народження 6 грудня 1965(1965-12-06)
м. Рубіжне, Луганська область
Смерть 24 лютого 2022(2022-02-24) (56 років)
с. Озерне, Житомирська область, Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби ?—2003, 2014—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна (з 2014) і російське вторгнення в Україну (з 2022)
Нагороди та відзнаки
Герой України
CMNS: Вагоровський Едуард Миколайович у Вікісховищі

Едуард Миколайович Вагоровський (1965, м. Рубіжне, Луганська область — 24 лютого 2022, с. Озерне, Житомирська область) — український військовик (підполковник). Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Едуард Вагоровський народився 26 лютого у 1965 році у місті Рубіжному Луганської області.

Із дитинства мріяв стати військовим. Після школи він вступив у Ставропольське вище військово-авіаційне училище льотчиків і штурманів. Після закінчення училища рік прожив в Оренбурзькій області, де проходив службу в навчальному полку. Після цього його відправили в селище Озерне, що в Житомирській області. У 38 років звільнився в запас, маючи звання підполковника. Та коли в 2014 році розпочалась російська збройна агресія проти України, повернувся на службу[1].

24 лютого 2022 року загинув, виводячи українську військову авіацію з-під ракетного удару. Дав можливість іншим піднятися в повітря[2][3].

Похований 28 лютого 2022 року в Озерному на Житомирщині[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (28 лютого 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]