Лесич Вадим
| Лесич Вадим | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
25 лютого 1909 Устя | |||
| Помер |
24 серпня 1982 (73 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США | |||
| Поховання | Цвинтар святого Андрія | |||
| Діяльність | письменник, поет, перекладач | |||
| Сфера роботи | поезія[1][1], есей[1][1] і перекладацтво[d][1][1] | |||
| Alma mater | Коломийська українська гімназія | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Вадим Лесич (псевд.: Ярослав Ярий, Ярослав Дригинич[2]; справжнє прізвище: Володимир Кіршак; * 25 лютого / квітня 1909, с. Устя, тепер Снятинський район, Івано-Франківська область — † 24 серпня 1982[3], Нью-Йорк) — український поет, есеїст і публіцист, критик, перекладач, член ОУП «Слово».
Біографія[ред. | ред. код]
Лесич Вадим народ. 25 квітня [за ін. даними — лютого] 1909 р. у с. Устя тепер Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. у родині вчителя. Здобув гімназійну освіту в Коломиї. 1938 р. закінчив Вищу школу журналістики (Варшава), виступав у періодиці як журналіст і літературний критик. Емігрував до ФРН, у 1948 р. — до США. Мешкав у Нью-Йорку, працював у страхувальному бюро.
Помер 1982 року[2] в Нью-Йорку, похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
Творчість[ред. | ред. код]
Лесич Вадим перекладав Т. С. Еліота, Х. Р. Хіменеса, польських поетів. Автор збірок віршів «Сонцеблиски» (1930), «Відчиняю вікно»(1932), «Різьблю віддаль» (1935), «Ліричний зошит» (1953), «Поезії» (1954), «Розмова з батьком» (1957), «Крейдяне коло» (1960), «Кам'яні луни» (1964), «Вибрані поезії» (1965), «Предметність нізвідкіль» (1972), поеми «Напередодні» (1960).
Перша збірка поезій В. Лесича під псевдонімом Я. Ярий «Сонцеблиски» з'явилася у Коломиї в 1930 році, а друкуватися він почав у 1929-у під псевдонімами Ярослав Ярий та Ярослав Дригинич. З того часу вийшли збірки: «Відчиняю вікно» (1932), «Різблю віддаль» (1935), «Ліричний зошит» (1953), «Поезії» (1954), «Розмова з батьком» (1957), «Крейдяне коло» (1960), «Кам'яні луни» (1963), поеми «Напередодні» (1960).
Поезія В. Лесича, як зафіксовано у «Енциклопедії українознавства», «глибока символами і драматичним ліризмом, поєднує своєрідну барокковість стилю з експресіоністичними елементами». Поезія автора втілює почування, думки та світогляд автора в його мандрівці крізь життя — від неспокійної молодості до вдумливої зрілости. У трьох ранніх збірках говорить молодий поет-романтик. Тут переважають мотиви радості життя і щастя молодості. У пізнішій творчості напрям ідилії поглиблюється, поет одягає природу в казкові, магічні символи. Короткі ліричні вірші досягають високої художньої майстерності і пронизані таємничою, гіпнотичною силою. Поруч цих ліричних нот ми бачимо політичні події сучасности, долю мандрівників-вигнанців і лихоліття Батьківщини, які поет подає в сильних, яскравих і широких мазках. Ці теми споріднені з філософськими роздумами — ліричним героям Лесича світ здається безнастанним колом перемін. Людині неможливо знайти ключі до ворожої загадковости Всесвіту, і в її свідомості зростає почуття самоти й порожнечі. У пізніших збірках поета цей екзистенціальний драматизм зростає і панує над всіма іншими світоглядними напрямками.
Крім власної поетичної творчості, Лесич дав українській літературі ряд майстерних перекладів із сучасної світової літератури, особливо з творчості Т. С. Еліота, Х. Р. Хіменеса та новітніх польських поетів. Він також публікував статті з літературної та образотворчої критики.
- Окремі видання:
- Лесич В. Вибрані поезії. 1930—1965. — Нью-Йорк: Накладом Н. та О. Рицарів, 1965. — 212 с.
- Лесич В. Крейдяне коло. Поезії. — Нью-Йорк — Мюнхен, 1960. — 104 с.
- Лесич В. На межах незавершеного покоління (Поети української еміграції 1940-х років) // Слово. Збірник 1. — Нью-Йорк: Об'єднання українських письменників, 1962. — С. 299—308.
- Лесич В. Поезії. — Нью-Йорк: Обнова, 1954. — 32 с.
- Лесич В. Розмова з батьком. Поезії. — Нью-Йорк: Слово, 1957. — 78 с.
- Лесич В. Розмова з Богданом Рубчаком // Світо-Вид. — 1996. -Ч. 4. — С. 78-80.
- Лесич В. Вірші // Над рікою часу: Західноукраїнська поезія 20-30-х років / Упор., вступ. ст., приміт. М. Ільницького. — Харків: Фоліо, 1999. — С. 479—502.
Уподобання В. Лесича[ред. | ред. код]
Вадим Лесич дуже любив малярство, зокрема натюрморти. Ось що він пише у статті «Любомир Кузьма та його світ»: «…натюрморти заспокійливі власною гармонією та відзначаються якоюсь, наче б захованою в ній, задушевністю…»
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
- Газета Свобода Ч. 146, 30.06.1978.
- Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
- Бойчук Б. Вадим Лесич // Спомини в біографії. — К.: Факт, 2003. — С. 91-92.
- Ільницький М. Причинний Лесич // Ільницький М. На перехрестях віку: У 3 кн. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — Кн. 1. — С. 376—380.
- Подоляк Б. Поезія поширеної оркестри. Про збірку Вадима Лесича «Крейдяне коло» // Слово. Збірник 1. — Нью-Йорк, 1962. -С. 485—488.
- Савчук М. Кілька уточнень до життєпису Вадима Лесича // Літературна Україна. — 2011. — 23 червня. — С. 12.
- Салига Т. «І рими точені, і гармонійні строфи»: До 100-річчя з дня народження Вадима Лесича // Літературна Україна. — 2009. −26 лютого. — С. 1, 8.
- Слабошпицький М. «Починаю знов від слів…». Вадим Лесич // 25 поетів української діаспори. — К.:Ярославів Вал, 2006. — С. 509—533.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Француженко-Вірний Микола. Заокеанські письменники України. — Київ : Смолоскип, 2015. — 312 с. — ISBN 978-617-717-323-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Відомі перекладачі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]