Слабошпицький Михайло Федотович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Федотович Слабошпицький
Михайло Слабошпицький на 7-й книжковій ярмарці Київ.jpg
Михайло Слабошпицький на 7-му Київському Міжнародному книжковому ярмарку, серпень 2011 року
Народився 28 липня 1946(1946-07-28) (74 роки)
Мар'янівка, Черкаська область, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність прозаїк, критик, публіцист
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Напрямок історична проза, біографістика, твори для дітей
Жанр історичні есеї та оповідання
Нагороди
Золотий письменник України
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2005
Державна премія України імені Олександра Довженка

Літературна премія імені Лесі Українки (1993)

Миха́йло Федо́тович Слабошпи́цький (*28 липня 1946, Мар'янівка, Черкаська область) — український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч, дитячий письменник, член Національної спілки письменників України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив факультет журналістики Київського університету (1971), працював кореспондентом, був редактором відділу критики газети «Літературна Україна», головним редактором газети «Вісті з України», журналу «Вавилон-XX».

Колишній перший голова секретаріату Всесвітньої української координаційної ради (1992-1998 рр.); Член Центральної ради УНП "Собор" (з 12.1999).

Член Асоціації українських письменників[1].

З 1995 року — виконавчий директор Ліги українських меценатів, директор видавництва «Ярославів Вал».

Співголова координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.

Від 2006 року секретар ради Національної спілки письменників України.

Батько кіносценариста й режисера Мирослава Слабошпицького та відомої журналістки Іванни Слабошпицької.

Захоплення: колекціонування рідкісних українських книг.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор книг «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)», «Никифор Дровняк із Криниці», «Веньямін літературної сім'ї (Олекса Влизько)», «З голосу нашої Кліо», «Українські меценати», «Українець, який відмовився бути бідним» (про Петра Яцика), «Пейзаж для Помаранчевої революції», «25 поетів української діаспори», багатьох дитячих оповідань. Його роман «Марія Башкирцева» виходив у перекладах французькою і російською мовами.

Автор понад двох десятків книжок для дітей та юнацтва, прози, публіцистики й літературної критики.

Автор прозових книг для дітей: "Славко й Жарко", "Хлопчик Валь", "Озеро Олдан", "Папуга з осінньої гілки"; повістей "Гілка ялівцю з Сааремаа", "Душі на вітрах"; книжок критики й літературознавства: "Українська література сьогодні" (співавтор), "Літературні профілі", "Роман Іваничук", "Василь Земляк".[2]

Книжка «Що записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші» була презентована у 2012 році в київській «Книгарні Є». У романі автор розповідає про події початку XX століття від імені Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Володимира Самійленка та інших постатей. Михайло Слабошпицький писав роман 5 років, матеріали до нього збирав близько 10.

У грудні 2015 року презентував у Києві книжку «Наближення до суті. Літературні долі» — про 35 письменників. Автор книжок-мемуарів «Протирання дзеркала» (2017), «Тіні в дзеркалі» (2018) та «З пам'яті дзеркала. Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури» (2019).

Ведучий радіопередач «Екслібрис», «Прем'єра книги», «Нобелівські лауреати», «Літературний профіль».

Мова Слабошпицького – це невеличкий фразеологічний словник і він відкривається словосполученням «холодним душем на наші душі». Гострий розум, змістовні відповіді, роздуми і ґрунтовні дослідження обраної теми – ось це Михайло Слабошпицький. Уся творчість дослідника має яскраве націоцентричне осердя, що реалізується на жанровому, стильовому, образному рівнях. Про підхід до своєї роботи, праці над певним твором, – Слабошпицький зазначає, що над усім довгий час міркує і намагається вчитися у власних дітей, які ідуть навпростець, але, поки що, це не вдається і критик часто змушений «видушувати з себе совка».

Володимир Базилевський зазначає, що «Ознака самого стилю Слабошпицького – ясність, що свідчить про ясність думання, і пристрасть там, де важливі, навіть відомі речі». Михайло Слабошпицький займає особливу нішу в сучасній українській літературі та літературознавстві – він пише художньо-біографічні романи про відомих українців – письменників, художників, філантропів-меценатів.[3]

Цитати[ред. | ред. код]

Про М. Слабошпицького як письменника варто судити також із його думок про місію письменництва: «Українські письменники в особливій ситуації, що ти маєш більше відповідальності, ніж твої колеги з Франції, Англії… Український письменник – дерево, яке виросло не там і не так. Український письменник мусить бути революціонером, будитилем, просвітителем, навчитилем, моральним авторитетом і поряд зі священником в тому суспільстві стояти, а потім бути, може, письменником. Коли така квола держава і ми всі відчуваємо, що вона не дуже українська держава наша, знову українському письменнику доводиться бути останньою чергою письменником, бо він повинен очолювати демонстрації, протести… Мріється, що нарешті український письменник нарешті стане просто письменником».[4]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений учетверте. Має дітей від двох дружин. Старший син Мирослав — режисер, відомий за фільмом «Плем'я»(мати Людмила Пилипівна Слабошпицька — головний редактор дитячого видавництва «Махаон»),який у 2014 році здобув три нагороди Каннського кінофестивалю. Донька Іванна працює журналісткою, син Святослав — бізнесмен.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]