Вадимов Вадим Митрофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (липень 2017)
Вадимов Вадим Митрофанович
Народження 12 березня 1952(1952-03-12) (72 роки)
Країна
(підданство)		  Україна
Навчання Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Діяльність архітектор
Нагороди
Державна премія України в галузі архітектури
Державна премія України в галузі архітектури

Вадимов Вадим Митрофа́нович (нар. 12 березня 1952(19520312), Полтава) — архітектор, доктор архітектури, професор, Дійсний член Української академії архітектури (2005 р.), Заслужений архітектор України (2012 р.), Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2000 р.), член Національної спілки архітекторів України (1981 р.), член спілки урбаністів України (1994 р.), член українського товариства оцінювачів (УТО), експерт Українського культурного фонду (УКФ) Міністерство культури України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 березня 1952 року у місті Полтава. Закінчив у 1969 році середню загально освітню школу у місті Харків. З 1968 року по 1969 рік навчався на курсах малюнку при Харківському будинку архітекторів. У період з 1969 рік по 1974 рік навчався у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті, зараз це Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, на архітектурному факультеті, отримав спеціальність «Архітектура». Трудову діяльність розпочав у 1974 році інженером у проектному відділі при управлінні головного архітектора міста Нікополя (Дніпропетровська область), проектування житлово-громадянських об'єктів, благоустрій та об'єкти ландшафтної архітектури. У 1981 році був прийнятий до Спілки архітекторів СРСР (УРСР) у теперішній час - Національна спілка архітекторів України.

З посади заступника головного архітектора міста Нікополя, в порядку переводу, Держбудом УРСР в 1981 році був призначений заступником головного архітектора міста Полтава. Заочно, з 1979 року по 1984 рік, навчався в аспірантурі КиївНДІПмістобудування (м. Київ), науковий керівник проф. И. А. Фомін. Захист кандидатської дисертації в ЦНДІПмістобудування (1986, Москва), присвоєння звання доцента (1987). Завідувач кафедри архітектурного проектування в Полтавському інженерно-будівельному інституті  з 1985 року. У 1994 році засновано Творчу архітектурну майстерню «Урбаністика» та полтавське відділення київського інституту урбаністики, керівник до 2004 року. У період з 1994 року по 1998 рік працював на посаді головного архітектора Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (краєзнавчий музей у місті Полтава), по теперішній час член наукової редакційної ради музея. Захист докторської дисертації в КНУБА (2003, Київ), дійсний член Української Академії Архітектури (2005), присвоєння звання професора (2006). У період з 2004 по 2005 р. працював начальником Головного управління з питань містобудування та архітектури, головним архітектором міста Полтава. З 2005 року заступник директора по містобудуванню ДПІ «Міськбудпроект» (м. Полтава). З 2006 по 2016 рік начальник управління з питань містобудування та архітектури, головний архітектор Полтави. З 2016 по 2021 рік керівник відділу, головний спеціаліст КО "Інститут розвитку міста" Полтавської міської ради.  Експерт GIZ міжнародного проекту «Інтегрований розвиток міст України». Викладає на посаді професора у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». З 2021 року завідувач кафедру містобудування та архітектури у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Автор більш 130 наукових публікацій та більш ніж 50 містобудівних та архітектурних проектів.

Перелік основних публикацій[ред. | ред. код]

1. Особенности реализации генерального плана города Никополя. // Строительство и архитектура. — 1979. — № 12. — С. 1–3.

2. Градостроительные аспекты формирования среды природно-технических систем (на примере прибрежных территорий каскадов)// Всесоюзная научно-техническая конференция «Вопросы планировки и застройки городов». — Пенза: ДНТП, 1986. — С. 23-24.

3. К проблеме преобразования среды исторических районов г. Полтавы. // Тез. докладов Первой Всесоюзной научной конференции по историческому краеведению (Полтава). — Киев, 1987 — С. 284–285.

4. Эколого-градостроительное моделирование на нелинейной основе. //Тез. докладов научно- метод. конференции.- Полтава: ПолтИСИ, 1990. — С. 84-85.

5. Совершенствование развития городов и городских агломераций на основе эколого-градостроительного каркаса. // В сб. научно-технических работ Госкомобразования. СССР. — Москва: МАРХИ, 1990. — С. 70–73.

6. Преобразование сельского расселения на основе экологического подхода (на примере УССР). Сер. экологические вопросы архитектуры и градостроительства. Обзорная информация ВНИИТАГ.-Москва.- 1990.- Выпуск № 4- 60 с. (соавтор Саркисов С. К.).

7. Функциональный структурализм — метод проектирования. Тез. докладов 45 научн. конф.-Полтава: Полт. ИСИ.- 1993.- С.118-119

8. Эколого-планировочная этика градостроительства XXI века. Минобраз Украины Тез. докл. международной научно-технической конференции.- СМВ'93 Днепропетровск.- 1993.- С.160-161.

9. Urban problems in the costal regions -from «Ecopolise» to «TOWN Sapiens» іn Ukraine. ARCHITECTUS № 8, International Jornal of Theory, Design, and Practice іn Architekture(St. Paul, Minnesota, USA).-1995.- Р. 59-63.

10. Планувальна організація архітектурного середовища та ідеологічні установи. // Збірник тез до міжнаро-дної конференції «Архітектура як відображення ідеології».-Львів — Відень.- Львівська політехніка (Україна) та інститут історії архітектури і архітектурних обмірів віденського технічного університету (Австрія).- 1995.- С. 14.

11. Порядок из хаоса: новый диалог с урбанизированной средой (к вопросу о методологии). Традиції та новації у вищій архітектурно — художній освіті. Збірка наукових праць.- Харків: ХХПІ.- 1998.- Випуск 6.- С. 16-20

12. Город и река (планировочные аспекты). Монография. Киев, Полтава: Археология, 2000. −214 с.

13. Річкові басейни України та їх територіально-структурні рівні. Вісник «Львівської політехники» № 410.- Львів: Львівська політехніка. — 2000. — С.235-241.

14. Применение пространственных информационных систем в территориальной планировке (на примере речных бассейнов Украины). // Сб. научных трудов. Проблемы теории и истории архитектуры Украины.- Одесса: ОГАСА, «Друк».- 2001.-Вып.2.- С. 100–103.

15. Детальні правила забудови центральних районів історичних міст як новий вид містобудівного регулятивну. Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті. — Харків: MCMXXXVI — 2003. — Вип. 1-2. — С. 122–128.

16. Особливості параметризації містобудівних процесів у центральних районах міст. / Вісник національного університету «Львівської політехники»: Архітектура, № 505. — Львів.: Вид-во НУ «ЛП», 2005. — С. 310–314.

17. Тематическое пространство культуры как фактор развития архитектуры. //Зб. наукових праць «Досвід та перспективи розвитку міст України». Історичні аспекти розвитку архітектури — К.: Діпромісто. — 2006. — Вип. 8., С. 42 — 48.

18. Методологія досвіду розробки та реалізації правил забудови міських територій. Збірник наукових праць «Досвід та перспективи розвитку міст України». Нормативно-правові аспекти містобудування — К.: Діпромісто. — 2007. — Вип. 12., С. 172–183.

19. Культурологическая мимикрия как выход в условиях отсутствия собственной поэтики архитектурного стиля. // Зб. наукових праць Придніпровської державної академії будівництва та архітектури,№ 9. — 2011.- С. 3-5.

20. Городская среда в тематическом пространстве культуры. ж. АСС «Город как форма мысли».- К., № 3, 2012, С.32-33.

21. Синтагма планувальної та функціональної організації міських територій. Збірник наукових праць “Досвід та перспективи розвитку міст України”. Проблеми реконструкції в теорії та практики містобудування.– К.: Діпромісто. – 2014. – Вип. 27., С. 5 - 12.

22. Розробка генеральних планів Полтави – традиції та новації. Збірник наукових праць “Досвід та перспективи розвитку міст України”. Сучасні проблеми вітчизняного містобудування.– К.: Діпромісто. – 2015. – Вип. 28., С. 16 - 21.

23. Vadimov V. The latest methodological approaches in the spatial development of Ukrainian cities./ Smart project, building and city. Cracow University of Technology. Chair of Housing Environment. – 2018. – P. 156- 160.

24.Вадимов В. М. Особливості просторового планування в умовах інтегрованого розвитку міст в Україні. (Практичний коментар). – Полтава: Дивосвіт, 2019. – 132 с.

Перелік основних проектів[ред. | ред. код]

1. Проект детального плану територій центральної частини м. Нікополь Дніпропетровської області. ДПІ «Укрміськбудпроект». Проектування — 1974–1975 р.р. (за участю).

2. Проект забудови 8- го житлового району м. Нікополь Дніпропетровської області. НКПВ «Нікопольцівільпроект». Проектування — 1977 р., реалізація — 1978–1979 р. р. (член авторського колективу).

3. Генеральний план м. Нікополь Дніпропетровської області. ДПІ «Укрміськбудпроект» Проектування 1979 — 80 р. р. (член авторського колективу).

4. Проект экспериментальной схемы Днепропетровской групповой систем населённых мест Варианты планировочного преобразования Никопольской городской агломерации в локально-групповую систему. КиевНИИПградостроительства. Проектирование — 1981 г. (член авторского коллектива)

5. Реконструкція пішохідної частини вул. Жовтневої в м. Полтава. Благоустрій, малі архітектурні форми. Проектування — 1985 р., реалізація — 1985 р. (співавтор).

6. Пам'ятник О. С. Пушкіну, реконструкція та благоустрій «Березового скверу» в м. Полтава. Проектування — −1986 р., реалізація — 1986 р. (співавтор).

7. Будинок молоді у Велико — Тирново, Болгарія, міжнародний конкурс (1 — 2 премії). Ескізний проект — 1987 р. (співавтор).

8. Концептуальний проект «Town sapiens», міжнародний конкурс, Ріо — де — Жанейро, Бразилія, Міжнародна академія архітектури, (грамота). Проектування — 1992 р. (автор).

9. Проект комплексу споруд банку-коледжу у Тольятті, Росія, міжнародний конкурс (2 премія). Проектування — 1993 р. (співавтор).

10. Проект культурного центру в м. Бахчисарай АР Крим, міжнародний конкурс (заохочувальна премія). Проектування — 1995 р. (співавтор).

11. Концептуальний проект еколого — містобудівного розвитку річкових басейнів України, міжнародний конкурс «ХАБІТАТ — II», МСА, Стамбул, Туреччина (грамота Міжнародної академії архітектури). Проектування — 1996 р. (автор).

12. Проект комплексної реконструкції історичного центру м. Полтава Проектування — 1997, реалізація — 1997–1999 р. р. (член авторського колективу).

13. Правила забудови та використання історичного центру м. Полтава (зонінг — план центральної частини). Проектування 2000–2001 р. р. (член авторського колективу).

14. Проект планування мікрорайонів 12,13,14 у м. Комсомольськ Полтавської області (ескізний проект) — 2006 р. (співавтор).

15. Концептуальный проект «Свободные пространства», международный конкурс, Институт передовой архитектуры Каталонии, Барселона (Испания). Проектування — 2009 г (співавтор).

16. Корегування генерального плану м. Полтава в частині розроблення містобудівного регламенту центральної частини міста та зміни меж міських територій. Проектування 2009–2010 р.р. (член авторського колективу).

17. Історико-архітектурний опорний план м. Полтава, зони охорони пам'яток архітектури та містобудування національного та місцевого значення. 2013 р. (науковий керівник).

18. Реконструкція з надбудовою громадського будинку за адресом вул. Стрітенська, 36, м. Полтава, спеціальна науково-проєктна документація. 2020 р. (член авторського колективу).

19. Історико-архітектурний опорний план м. Полтава, зони охорони пам'яток архітектури та містобудування національного та місцевого значення. 2020 р. (науковий керівник).

Джерела[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат Державної  премії України в галузі архітектури 2000 року. Указ Президента України від 12.06.2000 року, №780/2000 (Державна премія України в галузі архітектури).

Подякою Прем’єр-міністра України від 1 липня 2002 року № 1449 (Прем’єр-міністр України А. Кінах).

Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (Наказ від 18.05.2011 р., № 228-к, № 1411404, Міністр Д. Табачник).

Заслужений архітектор України. Указ Президента України від 20.09.2012 року, №552/2012.

Зображення[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вадимов_Вадим_Митрофанович&oldid=42230822