Вакар Володимир Вікторович
| Володимир Вікторович Вакар | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1878[1] Тамбов, Російська імперія |
| Помер | 21 червня 1926 Київ, Українська СРР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | адвокат, літературний критик |
| Alma mater | Перша київська гімназія |
| Партія | РСДРП |
| Батько | Вакар Віктор Модестовичd |
| Мати | Anna Stogovad |
Володимир Вікторович Вакар (партійний псевдонім «Антон», літературний — «В. Правдин»; 1878, Тамбов — 21 червня 1926, Київ) — російський адвокат, революційний діяч.
Народився в 1878 році в Тамбові в сім'ї мирового судді. Навчався в 1-й Київській гімназії та на юридичному факультеті Київського університету. В університеті брав активну і керівну участь в студентському русі, у зв'язку з чим в 1899 році був заарештований[2]. Біля того ж часу став членом РСДРП і в 1902 році увійшов до складу Київського комітету, в якому працював з Ісувом, Шліхтером, Френкелем та іншими. Був однією з головних літературних сил комітету, автором багатьох нелегальних листівок, кореспондував в «Іскру». Брав участь у проведенні липневого страйку 1903 року в Києві, після якого був відряджений комітетом за кордон до редакції «Іскри» для доповіді про події і складання на підставі вивезених ним матеріалів брошури про страйк, яка і була потім надрукована в Женеві.
Після розколу РСДРП приєднався до більшовиків, складаючи разом зі Шліхтером більшовицьку меншість всередині Київського комітету РСДРП. Наприкінці 1904 року був змушений вийти слідом за Шліхтером з комітету, що став цілком меншовицьким, і став одним із засновників самостійної київської більшовицької групи, в лавах якої активно працював під час революції 1905 року. У вересні—грудні 1905 року брав участь у першій місцевій легальній соціал-демократичній газеті «Киевском слове», в 1907 році був фактичним редактором легального соціал-демократичного тижневика «Друг народа» в Києві. За надруковану в «Киевском слове» статтю був засуджений 13 грудня 1906 року Київською судовою палатою за 2 і 3 пунктами 129-ї статті карного положення до одного року фортеці. Вирок був звернений до виконання 19 червня 1907 року після залишення сенатом касаційної скарги без наслідків. Після звільнення відійшов від роботи в партії, беручи тільки участь у профспілкових організаціях як юрисконсульт та виступаючи як захисник у політичних процесах.
Після Жовтневого перевороту стояв на чолі примирної камери при профспілці робітників цукрової промисловості. З 1922 року працював юрисконсультом при райкомі водників у Києві, вів культурно-пропагандистську роботу, залишаючись безпартійним. Помер у Києві в ніч на 21 червня 1926 року. Похований на Байковому кладовищі.
- Брат: Вакар Анатолій Вікторович (1876—1917) — київський хірург. Разом із Володимиром брав активну участь у студентському русі та підпільних гуртках[2]. З 1902 — молодший лікар фортечного піхотного полку фортеці Осовець, згодом — 175 піхотного полку в Умані, хірург Олександрівської лікарні у Києві. В роки Першої світової війни — головний лікар госпіталю Київської округи шляхів сполучення. У червні 1917 р. вчинив самогубство, випивши морфію в одному із номерів готелю «Італія» (Київ)[3].
- Правдин В. Июльская стачка солидарности 1903 г. в Киеве // Летопись революции. — 1924. — № 4. — С. 66–94. (рос.)
- Правдин В. Эпоха «неслыханной смуты» на Киевщине // Летопись революции. — 1925. — № 2. — С. 91–111. (рос.)
- Правдин В. Накануне 1905 г. в Киеве: (Июльская стачка 1903 г.). — К. : Книгоспілка, 1925. — 156 с. (рос.)
- Вакар Владимир Викторович // Деятели революционного движения в России: Био-библиографический словарь От предшественников декабристов до падения царизма / под ред. Вл. Виленского-Сибирякова, Феликса Кона, А. А. Шилова [и др.] ; Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльно-поселенцев. — М. : Всесоюз. о-во полит. каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927—1934. Т. 5 : Социал-демократы. 1880—1904 : Вып. 2 : В—Гм / составлен Э. А. Корольчук, Ш. М. Левиным ; под ред. В. И. Невского. — 1933. — Стб. 611—613 : фот. (рос.) [Архівовано 30 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Вакар Владимир Викторович: некролог // Киевский пролетарий : газета. — 1926. — № 141 (303). — 23 июня. — С. 6. (рос.)
- Лисенко О. В. Вакар Володимир Вікторович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 427. — ISBN 966-00-0734-5. [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.]
|
