Вальтер Форстман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальтер Форстман
нім. Walter Forstmann
Народився 9 березня 1883(1883-03-09)[1]
Werdend, Q14208738?, Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 2 листопада 1973(1973-11-02) (90 років) або 2 вересня 1973(1973-09-02)[1] (90 років)
Ессен, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність солдат, підводник
Учасник Битва за Атлантику (1914—1918), Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1900
Військове звання Капітан-цур-зее
Нагороди
Рятувальна медаль
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Орден Залізної Корони 2 ступеня
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «Ліакат»
Медаль «Імтияз»
Галліполійська зірка
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Нагрудний знак підводника

Вальтер Форстман (нім. Walter Forstmann; 9 березня 1883, Ессен2 вересня 1973, Ессен) — німецький офіцер-підводник, один із найбільші успішних і професійних підводників Першої світової війни. Другий за результативністю підводник в історії після Лотара фон Арно де ла Пер'єра. Під час Другої світової війни служив на штабних посадах, капітан-цур-зее (1 липня 1942). Кавалер численний нагород.

Біографія[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни був командиром підводних човнів U-12 і U-39.

В 1917 році Форстман всього за 2 дні потопив 5 пароплавів в Гібралтарській протоці, загаьний тоннаж - понад 20 000 брт: SS Normanton (3 862 брт), SS Mersario (3 847 брт), SS Almora (4,385 брт), SS Nuceria (4,702 брт) і японський пароплав SS Sitosan Maru (3 555 брт).

Всього за час бойових дій Форстман здійснив 47 походів і потопив 146 кораблів загальною тоннажністю 383 304 брт.

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

В 1919 році вийшов у відставку, написав мемуари «Полювання в Середземному морі».

В 1921 році здобув освіту адвоката. З 1934 року — голова і директор відділу з соціальних питань вугільної компанії Августа Тіссена в Дуйсбурзі.

З 1929 до 1933 року — міський депутат і голова парламентської фракції Німецької народної партії в Дуйсбурзі.

З 1933 до 1950 року — член правління (в 1951/53 роках — член контрольної ради) чотирьох великих житлових кооперативів Рурських сталеварних заводів.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни — начальник різних управлінь в Оснабрюці та Копенгагені, начальник штабу військового господарства Данії в Копенгагені, який керував промисловістю окупованої Данії. В 1945 році вийшов у відставку.

Після війни[ред. | ред. код]

В 1951-1955 роках — радник будівельної компанії Rheini dwellings A.G. в Дуйсбурзі, яка відповідала за переселення кількох сіл для забезпечення більш відкритого видобутку вугілля. З 1954 року — член контрольної ради компанії.

З 1956 року — віце-президент Федерації німецьких переселенців і голова виконавчого комітету молодіжного центру зайнятості.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Нагороди Австро-Угорщини[ред. | ред. код]

Нагороди Османської імперії[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1024992624 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • U 39 auf Jagd im Mittelmeer, Berlin 1918
  • Wohnkultur und Städtebau. Die gesellschaftspolitische Aufgabe der Weckung des Gemeinschaftsbewußtseins und ihre Bedeutung für Städtebau und Wohnkultur, Köln-Braunsfeld 1962

Джерела[ред. | ред. код]

  • Phil Giltner, In the friendliest manner : German-Danish economic cooperation during the Nazi occupation of 1940-1949 (Peter Lang, 1998).
  • Erwin Dickhoff: Essener Köpfe: Wer war was? Bacht, Essen 1985.
  • Andreas Michelsen: Der U-Bootskrieg 1914–1918. v. Hase & Koehler Verlag, Leipzig 1925.
  • Bodo Herzog, Günter Schomaekers: Ritter der Tiefe Graue Wölfe. Die erfolgreichsten U-Boot-Kommandanten der Welt. Verlag Welsermühl, München 1976, ISBN 3-85339-136-2.
  • Paul Kemp: Deutsche und österreichische U-Bootverluste in beiden Weltkriegen. Urbes Verlag, Gräfelfing 1997, ISBN 3-924896-43-7.
  • Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte: Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985.
  • Eberhard Rössler: Geschichte des deutschen U-Bootbaus. Bernard & Graefe Verlag, Bonn 1996, ISBN 3-86047-153-8.
  • Werner von Langsdorff: U-Boote am Feind: 45 deutsche U-Boot-Fahrer erzählen, S. 11–12
  • Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine, Hrsg.: Marinekabinett, Ernst Siegfried Mittler und Sohn, Berlin 1914, S.137
  • Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine für das Jahr 1918, Hrsg.: Marine-Kabinett, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1918, S.30