Вальтер Шотткі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вальтер Шотткі
Walter Hermann Schottky (1886-1976).jpg
Народився 23 липня 1886(1886-07-23)[1]
Цюрих, Швейцарія[2]
Помер 4 березня 1976(1976-03-04)[1][3] (89 років)
Форхгайм, Верхня Франконія, Баварія, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Науковий керівник Макс Планк і Heinrich Rubens[d]
Нагороди

Вальтер Шотткі у Вікісховищі?

Вальтер Шотткі (нім. Walter Schottky, 23 липня 1886 — 4 березня 1976) — німецький фізик. Народився в Цюриху. Вчився в Берлінському університеті, де в 1912 році отримав ступінь доктора філософії. В 1920—23 — лектор Вюрцбургського університету, 1923—27 — професор Ростокського. В 1916—19 та з 1927 року працював у лабораторії «Сіменс і Гальске».

Дослідження відносяться до фізики твердого тіла, статистики, електроніки, фізики напівпровідників, термодинаміки[4]. В 1915 році винайшов електронну лампу з екранною сіткою. Відкрив явище зростання струму насичення емісії електронів під дією зовнішнього електричного поля (ефект Шотткі) та розробив (1914) його теорію. Запропонував у 1918 році супергетеродинний принцип підсилення. В 1930 році розглянув незаповнені вузли кристалічної ґратки, некомпенсовані міжвузловими атомами (дефекти Шотткі), в 1939 досліджував потенційний бар'єр, який утворюється в приконтактному шарі напівпровідник-метал бар'єр Шотткі, побудував теорію напівпровідникових діодів з таким бар'єром (діоди Шотткі). Запропонував механізм провідності в напівпровідниках. Вніс значний вклад у вивчення процесів в електронних лампах та напівпровідниках.

Створив школу фізиків. Німецьким фізичним товариством була затверджена премія імені Вальтера Шотткі за праці в галузі твердого тіла.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]