Василе Яшинськи
| Василе Яшинськи | |
|---|---|
| рум. Vasile Iaşinschi | |
| Народився |
7 грудня 1892 Бурла, жудець Редеуць |
| Помер |
3 листопада 1978 (85 років) Мадрид, Іспанія |
| Громадянство | Румунія |
| Діяльність | один з діячів румунського руху «Залізна гвардія», міністр у «легіонерському уряді» 1940-1941 |
| Alma mater |
Чернівецький університет Ясський університет |
| Знання мов | румунська |
| Посада | Minister of Health of Romaniad |
Василе Яшинськи (рум. Vasile Iaşinschi, *7 грудня 1892 Бурла, жудець Редеуць — †3 листопада 1978, Мадрид, Іспанія) — один із діячів румунського руху «Залізна гвардія», міністр у Легіонерському уряді 1940-1941.
Бібліографія[ред. | ред. код]
За професією фармацевт. Вищу освіту здобув в Чернівцях та Яссах, де очолював компанію «Avram Iancu».
Познайомившись з Корнеліу Кодряну, був активним членом руху «Залізна гвардія», з самого його виникнення.
З 27 серпня 1922 створив у Редеуць аптеку «Izvorul sănătăţii» (Джерело здоров'я) — єдину румунську аптеку на Буковині, де в ті роки була складна етнополітична ситуація.
З 1926 публікувався в газеті «Буковинська варта» («Garda Bucovinei»).
У Легіонерському уряді 1940-1941 зайняв пост міністра праці, охорони здоров'я і соціального забезпечення.
Після поразки легіонерського повстання, в 1941-1944 знаходився в німецьких концентраційних таборах Беркенбрюк і Бухенвальд.
1944 зайняв пост міністра праці в румунському уряді на вигнанні у Відні, який очолив Хорія Сіма (грудень 1944 — травень 1945). 1946, разом із іншими членами уряду, подав американцям прохання про невидачу в Румунію, перебував разом із ними в таборі Гладенбах (Австрія), був звільнений 1 жовтня 1946.
У перші роки післявоєнної еміграції працював помічником Хорія Сіми.
На інспірованому комуністами процесі в Бухаресті 6 — 17 травня 1947 заочно засуджений до смертної кари.
На еміграції в Іспанії[ред. | ред. код]
1951 був редактором видання «Циркуляри, листи, поради, думки», Мадрид. У наступному році опублікував у Барселоні працю «Румунські легіонери Моца і Марин». З 1952 керував легіонерським журналом «Libertatea», які видавалися в Мадриді.
Після реорганізації легіонерської руху очолював у вигнанні його керівні органи до своєї смерті в 1978.
Джерела[ред. | ред. код]
- Pogromul de la București
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |