Василь Перебийніс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Перебийніс
Народився1 січня 1896(1896-01-01)
с. Малі Пузирки, Заславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер13 листопада 1966(1966-11-13) (70 років)
м. Лондон
ПохованняЛондон
Діяльністьхудожник
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Перебийніс.

Василь Перебийніс (фр. Wasyl Perebyinisse) (1 січня 1896, с. Малі Пузирки, Заславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія — 13 листопада 1966, м. Лондон, Велика Британія) — український маляр, книжковий графік, театральний декоратор. У творчій праці еволюціонував від класицизму й реалізму до кубізму й конструктивізму. Під час війни за незалежність був сотником, старшиною до доручень Історичного відділу Штабу Дієвої армії УНР[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Початкову малярську освіту отримав у 1910—1913 роках у школі рисунку і малярства Г. Крушевського в Почаєві. Продовжив навчання в Київському художньому училищі, класи Ф. Красицького і А. Прахової, далі в Академії мистецтв у Петербурзі (1915).

У 1917—1920 роках служив в Українській Армії.

Навчання продовжив у Краківській академії мистецтв, клас В. Вейса, яку закінчив 1926 року. Восени цього ж року провів в академії спільну виставку з Олександром Третяківим-Сосницьким.

Протягом 1926—1942 років мешкав у Парижі. Підтримував тісні контакти з львівським мистецьким середовищем. Член Асоціації незалежних українських митців[2]. Серед робіт — живопис, чисельні пейзажі, портрети та книжкова графіка. Автор великої кількості проектів декорацій і костюмів для театрів Кракова та Парижа. Багато творів загинули під час і після Другої світової війни. Зокрема комуністами були знищені роботи, передані для виставки у Національний музей у Львові[3].

Виставки у Львові, Парижі, Відні, Кракові, Празі, Лондоні, Філадельфії. Твори зберігаються в багатьох державних та приватних збірках в Україні, Австрії, Чехії, Польщі, Франції, Великій Британії та США.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Перебийніс Василь Петрович
  2. ↑ Ірина Гах. Великий дар Митрополита (V). Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
  3. ↑ Галина Чоп. Операція «Спецфонд». Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 27 квітня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Перебийніс В. Життя і творча праця. [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.] —Лондон : Власним накладом, 1963. — 129 с., іл.
  • Перебийніс В. Каталог виставки. Лондон: Українська видавнича спілка, 1964.
  • Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехо-Словаччині. Нью Йорк, Прага: Slovanská knihovna — Národní knihovna České republiky, 2005. ISBN 80-7050-469-2
  • Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900—1939. Київ: «РОДОВІД»—"А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", 2010. ISBN 978-966-7845-45-2
  • Принь О. Василь Перебийніс (1896–1966). Curriculum vitae «Моя дорога» // Art Museum: Минуле і сьогодення. Чернігів. 2021. Вип. VI. С. 39–48.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Василь_Перебийніс