Великий Тріанон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великий Тріанон
Grand-Trianon1700.jpg

48°48′ пн. ш. 2°06′ сх. д. / 48.800° пн. ш. 2.100° сх. д. / 48.800; 2.100
Тип maison de plaisanced
Статус спадщини пам'ятка історії класифікованаd[1]
Країна  Франція
Розташування Франція Франція, Версаль
Тип будівлі Палац
Архітектурний стиль Французьке бароко
Архітектор Жуль Ардуен-Мансар, Луї Лево і Андре Ленотр
Будівник Луї Лево; Жуль Ардуен-Мансар
Засновник Людовик XIV
Засновано 1687
Будівництво 1670 — 1708
Власник Couronne de Franced
Сайт chateauversailles.fr/en/121_The_Grand_Trianon.php
Ідентифікатори й посилання
GeoNames 6284981
Structurae 20012044
Великий Тріанон. Карта розташування: Франція
Великий Тріанон
Великий Тріанон (Франція)

CMNS: Великий Тріанон у Вікісховищі

Великий Тріанон — палац Людовика XIV, збудований поблизу Версаля у прилеглому парку. Зовні будівля декорована рожевим мармуром, через що й отримала одну з назв — Тріанон з мармуру («Trianon de marbre»). З 1979 року включений до складу світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред. | ред. код]

План Порцелянового Тріанону

У 1670 році Людовик XIV придбав Тріанон — село на околиці Версаля — і доручив архітекторові Луї Лево створити проект порцелянового павільйону (Trianon de porcelaine), який мав бути там збудований.

Фасад оздобили білою та блакитною делфтською порцеляновою (керамічною) плиткою з французьких мануфактур в Руані, Лізьє, Невері та Сен-Клу. Будівництво розпочали 1670 року та завершили 1672 року.

Вже до 1687 року крихка керамічна плитка зносилась до такого стану, що Людовік XIV наказав знести павільйон, замінивши його будівлею з міцнішого матеріалу. Роботи з її створення доручили архітекторові Жулю Мансару. Нова будівля, збудована Жулем Мансаром, була вдвічі більшою за Порцеляновий павільйон, а в її будівництві використали червоний мармур з Ланґедоку [2].

Розпочавши роботи у червні 1687 року, нову будівлю (якою ми бачимо її сьогодні) завершили у січні 1688 року, її відкрив Людовік XIV з дружиною маркізою де Ментенон влітку 1688 року.

Великий Тріанон часто відіграв роль резиденції для короля і його дружини. З 1703 до 1711 року був резиденцією для сина короля і був улюбленим маєтком герцогині Бургундської, дружини внука Людовіка Бургундського, матері Людовика XV.

Пізніше Тріанон став резиденцією дружини Філіпа I - брата короля. Її син, Філіп Орлеанський, регент при Людовику XIV, жив тут з матір'ю. Людовик XIV наказав додати два великі крила до Великого Тріанону, будівництво яких розпочалось 1708 року під керівництвом Мансара; це крило, так званий Тріанон-су-Буа, дім Орлеанської сім'ї, зокрема і Франсуази Бурбонської.

Наймолодший онук короля Чарльз і його дружина Марія-Луїза Елізабет Орлеанська також проживали там. Після Орлеанської сім'ї, яка проживала у Версальському палаці, тут поселилась сестра Франсуази - Марія; остання - Луїза-Франсуаза жила у Тріаноні, а пізніше побудувала Бурбонський палац у Парижі, дизайн якого подібний до Тріанонського палацу.

У 1717 році Петро I, який гостював у Версалі, зупинявся у Великому Тріаноні; Петергоф, резиденція Петра І, був побудований на взірець Версаля.

Великий Тріанон

Людовик XV не вніс жодних змін до Великого Тріанону. У 1740 і 1743 році його батько, Станіслав Лещинський - колишній король Польщі, перебував тут під час своїх візитів до Версалю.

Як і його попередник, Людовик XVІ не вніс жодних змін до Великого Тріанону. Його дружина, королева Марія-Антуанетта, віддавала перевагу саме Малому Тріанону, давши кілька театральних вистав у galerie des Cotelle, галереї, де були розміщені картини Жана Коттеля, на яких зображені боскети Версаля і Тріанона [3].

Під час Французької революції 1789 року Великий Тріанон був залишений напризволяще, ним ніхто не опікувався. А впродовж Першої Французької імперії Наполеон зробив його однією зі своїх резиденцій, обставивши її у стилі ампір. Він жив тут зі своєю другою дружиною Марією-Луїзою Австрійською.

Наступними монархами, які жили в Тріаноні, був король Луї-Філіпп I і його дружина-італійка Марія Амалія; він — нащадок регента Філіпа Орлеанського, вона — племінниця Марії-Антуанети.

Підписання Тріанонського договору

У жовтні 1837 року в Тріаноні відбулось весілля Принцеси Марі (дочки Луї-Філіппа I) з Олександром Вюртемберзьким.

У 1920 році Великий Тріанон став місцем підписання Тріанонського договору, який залишив Угорщину без половини її території. Ще й досі слово "Тріанон" символізує для угорців одну з найбільших національних трагедій.

У 1963 році Шарль де Голль наказав реконструювати будівлю.

У наш час це одне з найвідвідуваніших туристами місць Версаля, є також однією з президентських резиденцій, яку використовують для приймання іноземних делегацій.

Список жителів[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Charles Philippe d'Albert, duc de Luynes, Memoires vol. 3 pp. 197, 201, 207 and vol. 4 pp. 474 and 477