Філіпп I Орлеанський

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Філіпп.

Філіпп I Орлеанський фр. Philippe, duc d'Orléans
Філіпп I Орлеанський
Прапор Герцог Орлеанський
1661 — 8 червня 1701
Попередник:	Гастон Орлеанський
Спадкоємець:	Філіп II Орлеанський
Народження:	21 вересня 1640(1640-09-21) Сен-Жермен-ан-Ле
Смерть:	8 червня 1701(1701-06-08) (60 років) Сен-Клу
Причина смерті:	інсульт
Поховання:	Абатство Сен-Дені
Країна:	Франція
Релігія:	католицька церква
Рід:	Бурбони
Батько:	Людовик XIII
Мати:	Анна Австрійська
Шлюб:	Генрієтта Стюарт і Єлизавета-Шарлотта Пфальцька
Діти:	Марія Луїза Орлеанська, Анна Марія Орлеанська, Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська, Філіпп II Орлеанський, Philippe Charles, Duke of Valoisd, Alexandre-Louis d'Orléansd, stillborn son d'Orléansd і unnamed daughter d'Orléansd
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Філіпп I Орлеанський (фр. Philippe, duc d'Orléans; 21 вересня 1640, Сен-Жермен-ан-Ле — 8 червня 1701, Сен-Клу) — молодший син Людовика XIII і Анни Австрійської, брат Людовика XIV — 64-го короля Франції. Мав титули: «Єдиний брат короля» (фр. le Frère unique du Roi), «Мосьє» (фр. Monsieur), Герцог Орлеанський (фр. Duc d'Orléans). Родоначальник Орлеанської гілки дому Бурбонів.

Був успішним воєначальником, що командував французькими військами у Деволюційній та Франко-голландській війнах, остання з яких завершилася його перемогою над Вільгельмом Оранським у битві при Касселі.

Біографія

Народився 21 вересня 1640 в Сен-Жермен-ан-Ле. У 1661 році, після смерті свого дядька герцога Гастона Орлеанського, Філіпп став герцогом Орлеанським, до цього він мав титул герцога Анжуйського.

31 березня 1661 року взяв за дружину Анну Генріету Стюарт, сестру Карла II — короля Англії. Їх шлюб був нещасливим, значною мірою через гомосексуальні відносини Філіппа з шевальє де Лореном. У 1670 році герцогиня померла. 16 листопада 1671 Філіпп одружився з принцесою Пфальцькою Єлизаветою Шарлоттою, дочкою курфюрста Пфальца Карла Людвіга.

Філіпп помер у Сен-Клу в 1701 році від інсульту, що стався після запеклої суперечки з королем з приводу шлюбів їхніх дітей. У цей період Людовик XIV вже залишив колишню розкіш двору і дотримувався суворого релігійного благочестя.

Особисте життя

Сексуальна орієнтація

У дитинстві Філіппа королева Анна зверталася до нього на прізвисько «моя маленька дівчинка», і заохочувала його одягатися жіночно, цю звичку, він зберіг протягом всього життя. Сучасник згодом назвав його «найдурнішою жінкою, яка коли-небудь жила», натякаючи на його жіночність. У молодості Філіпп одягався та відвідував бали та вечірки в жіночому вбранні, наприклад, одягнений як пастушка. Оскільки при дворі була жива пам'ять про зраду Гастона, що була спричинена не лише Фрондою, але й його таємною втечею з іноземною принцесою, яка роками відчужувала королівських братів, гомосексуальна активність Філіппа не була небажаною, оскільки вважалося, що вона зменшує будь-яку потенційну загрозу, яку він міг становити для свого старшого брата. 1658 рік був ключовим роком, коли сексуальність Філіппа чітко визначилася. Відповідно до придворних, пліток племінник кардинала Мазаріні, Філіп Жюль Манчіні, герцог Неверський, був «першим, хто зіпсував» Філіппа тим, що називалося «італійською вадою» — тогочасним жаргонним означенням чоловічої гомосексуальності. Того ж року Філіпп вперше зв'язався з Філіпом де Лотаринзьким, відомим також як Шевальє де Лоррен, його коханцем, з яким він мав найтісніший емоційний зв'язок протягом усього свого життя.

Шевальє де Лоррен, бл 1670

Після одруження він мав відкриті романтичні стосунки з німецькими дворянами, не приділяючи достатньо уваги жодній зі своїх двох дружин. Фаворити Філіппа, були неодмінно молодшими, вродливими чоловіками, що домінували в сучасних та історичних коментарях про його роль при дворі, як і міньйони Генріха III. Філіпп був захоплений Арманом де Грамоном, графом де Гішем, що був відомий своєю зарозумілістю. При дворі також ходили чутки про те, що Філіпп мав коханку і виявляв інтерес до герцогині Мерсерської, племінниці Мазаріні. Ще одним коханцем Філіппа був Антуан Куаф'є, маркіз д'Еффіа. Останній увійшов у життя Філіппа як капітан полювання і залишався в його домі до самої смерті Філіппа.

Поміж коханців виділявся Філіп Лотаринзький-Арманьяк,, що ніколи не був одружений, та якого описували як «підступного, жорстокого та позбавленого докорів сумління». Як члена дому Ґізів, що мав статус «іноземного принца» (фр. prince étranger), Філіпп міг тримати його біля себе при дворі та просувати по службі у власному дворі, спершу не спричиняючи скандалу чи образи чиїхось почуттів. У січні 1670 року дружина Філіппа вмовила короля ув'язнити Лотаринзького-Арманьяка, спочатку поблизу Ліона, а згодом у середземноморській острівній фортеці Іф. Зрештою, його було заслано до Риму. Однак до лютого протести та благання герцога Орлеанського переконали короля повернути його до оточення брата.

Родина

1 Дружина — Анна Генріетта Стюарт

Діти:

• Шарль, герцога Валуа, помер дитиною
• Марія Луїза Орлеанська, дружина Карла II — короля Іспанії
• Анна Марія, дружина герцога Віктора Амадея II Савойського
• дочка, яка померла ще в дитинстві.

2 Дружина — Єлизавета-Шарлотта Пфальцька (1652—1722)

Діти:

• Людовик Орлеанський, герцог Валуа
• Філіпп ІІ Орлеанський — регент Франції (у період, коли королю Людовику XV було 5 років)
• Єлизавета Шарлотта, дружина Леопольда, герцога Лотарингії

Зображення в літературі та кіно

• У книзі «Віконт де Бражелон, або Десять років потому» Александра Дюма;
• У фільмах про Анжеліку («Анжеліка — маркіза янголів», «Шлях до Версалю»);
• У фільмі Курта Гофмана — «Лізелотта з Пфальцу» (1966);
• У фільмі Роже Планшона «Луї, король — дитя» (Франція, 1993)
• У фільмі Ролана Жоффе «Ватель» (2000);
• У мюзиклі «Король-Сонце»;
• У серіалі «Версаль» (2015—2018)

Галерея

• 
  Портрет молодого Філіппа як герцога Анжуйського
• 
  Портрет Філіппа І як герцога Орлеанського
• 
  Філіпп І перед коронацією брата — Людовика XIV
• 
  Перша дружина Філіппа І — Анна Генріетта Стюарт
• 
  Друга дружина Філіппа І — Єлизавета Шарлотта Пфальцька

Генеалогія

Фердинанд I

Анна I

Антуан де Бурбон

Жанна III

Франческо I Медічі

Іоанна Габсбург

Філіп II

Анна Австрійська

Карл II

Марія Анна Баварська

Генріх IV

Марія Медічі

Філіп III

Маргарита Австрійська

Людовик XIII

Анна Австрійська

Філіпп

Примітки

Джерела

• Barker, Nancy Nichols (1989). Brother to the Sun King, Philippe, Duke of Orléans. Johns Hopkins University Press. ISBN 9780801837913.
• Crompton, Louis (2006). Homosexuality & Civilization. Harvard University Press. ISBN 0-674-02233-5.
• Dufresne, Claude (1991). Les Orléans. Paris: Criterion.
• Erlanger, Philippe: Louis XIV, translated from French by Stephen Cox, Praeger Publishers, New York, 1970
• Gerard, Kent; Hekma, Gert (1989). The Pursuit of Sodomy: Male Homosexuality in Renaissance and Enlightenment Europe. Routledge. ISBN 978-0-86656-491-5.
• Mitford, Nancy (1966). The Sun King. London: Penguin Publishing. ISBN 0-14-023967-7.
• Stokes, Hugh (1913). A Prince of Pleasure: Philip of France and His Court, 1640-1701. University of Virginia: H. Jenkins, Limited. ISBN 1230222510.
• Van der Cruysse, Dirk (1988). Madame Palatine, princesse européenne (фр.). Fayard. ISBN 978-2-213-02200-0.

Література

• Филипп I, герцог орлеанский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Cartwright, Julia: Madame: A life of Henrietta, daughter of Charles I and Duchess of Orléans, Seeley and Co.Ltd, London, 1900. (англ.)