Регент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ре́гент (від лат. rego, «правити») — у монархічних державах тимчасово править замість монарха (під час неповноліття, хвороби дійсного монарха). Регент також призначався під час неможливості монарха виконувати свої обов'язки, його відсутності або коли монарший рід скінчився.

За країною[ред. | ред. код]

Ісландія[ред. | ред. код]

Русь-Україна[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Королівство Франція[ред. | ред. код]

  • мати Людовика XIV Анна Австрійська була регентом під час малолітства майбутнього короля

Японія[ред. | ред. код]

Ре́гент (【摂政】, せっしょう, сешшьō, «той, хто тримає управління») — імператорський регент в Японії. Призначають у випадку неповноліття правлячого імператора або обіймання престолу імператором-жінкою. Традиційно обирали з членів імператорської родини, але з IX століття стали призначати з членів аристократичного роду Фуджівара. Пост регента передбачений чинним японським законодавством, зокрема Законом про імператорський дім 1949 року.

Згідно з японськими письмовими джерелами VIII століття, першим регентом була напівлегендарна японська імператриця Джінґу (170269). Проте факт використання нею цього титулу і посади не підтверджений документами її епохи. Відповідно першим історичним регентом вважається принц Шьотоку. Він був призначений на цю посаду указом Імператора-жінки Суйко у 593 році.

Традиційно регентів призначали з членів імператорської родини. Однак 866 року цю посаду зайняв Фуджівара-но Йошіфуса, голова роду Фуджівара, що не був членом імператорської родини. Відтоді на цій посаді були лише піддані імператора, голови або члени аристократичних родів Японії.

Питанню регента присвячено Статті 16-21 Розділу ІІІ Закону про імператорський дім Японії, що є чинним від 1949 року. Він передбачає встановлення цієї посади рішенням Ради імператорського дому у випадку неповноліття імператора (Стаття 16.1[1]) або його неспроможності виконувати державні обов'язки через тяжку душевну чи тілесну недугу чи з інших вагомих причин (Стаття 16.2[1]). Призначення на посаду регента (сессьо) відбувається у такому порядку: Великий син Імператора або Великий онук Імператора, Імператорський принц або Принц, Імператриця, Імператриця-матір, Велика Імператриця-матір, Імператорська принцеса або Принцеса (Стаття 17.2[1]). Зазвичай на час виконання обов'язків регента не можуть притягувати до кримінальної відповідальності (Стаття 21[1]).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Л. Кушинська. Регентство // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.628 ISBN 978-966-611-818-2