Великокінь Григорій Іванович
| Великокінь Григорій Іванович | |
|---|---|
| Народження |
23 вересня 1920 Богданівка, Шосткинський район, Україна |
| Смерть |
13 серпня 1982 (61 рік) Шостка, Сумська область, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Шостка |
| Звання | старший сержант |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
   |
Григорій Іванович Великоконь (1920—1982) — старший сержант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник нацистсько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).
Біографія[ред. | ред. код]
Григорій Великокінь народився 23 вересня 1920 року в селі Богданівка (тепер — Шосткинський район Сумської області України) в селянській родині. Отримав неповну середню освіту, після чого працював у колгоспі. У 1940 році Великоконь був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію Шосткинським районним військовим комісаріатом, служив на Далекому Сході, командував відділенням.
Війна[ред. | ред. код]
З 1941 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь у боях на Центральному і 1-му Білоруському фронтах, три рази був поранений в боях. Член ВКП(б) з 1943 року.
Наказом по 422-го стрілецького полку №: 71/н від: 01.03.1944 року помічник командира взводу 7-ї стрілецької роти сержант Великоконь нагороджений медаллю «За відвагу» за те, що під час наступу полку в районі дер. Язвин Паричского району Поліської області БРСР закидав гранатами ручний кулемет противника і знищив 4 німецьких солдатів.в тому числі 2-х під час виходу з оточення.[1]Легко поранений 8.03.1944 року.
До червня 1944 року старший сержант Григорій Великоконь командував взводом 422-го стрілецького полку 170-ї стрілецької дивізії 48-ї армії 1-го Білоруського фронту. Відзначився під час звільнення Гомельської області Білоруської РСР[2].
24 червня 1944 року взвод Великоконя атакував висоту 147,1 біля села Запіллі Рогачевського району на західному березі річки Друтий. Великоконь першим піднявся в атаку і зі своїм взводом вибив противника і першої траншеї, особисто знищивши понад 20 ворожих солдатів і офіцерів. Коли взвод захопив висоту, противник зробив контратаку на його позиції. З криком: «За Батьківщину! За Сталіна!» — Великоконь захопив свій взвод в атаку і кулеметним вогнем знищив 24 солдатів і офіцерів противника. Надалі в бою за село Запіллі взвод знищив розрахунок ворожої батареї, просуванню заважала стрілецьких підрозділів, захопивши 4 гармати і 4 автомашини. В бою Великоконь отримав важке поранення, але продовжував керувати взводом, поки командир батальйону не наказу евакуювати його з поля бою[3].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм" старший сержант Григорій Великоконь був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 608[4].
В грудні 1945 року Великоконь був демобілізований.
Після війни[ред. | ред. код]
Проживав в місті Шостці, працював на хімічному комбінаті, активно брав участь у громадському житті міста. Помер 13 серпня 1982 року, похований на Центральному кладовищі в Артемівському мікрорайоні Шостки.
Нагороди[ред. | ред. код]
Також нагороджений низкою медалей, в тому числі медаллю «За відвагу»[джерело?].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Память народа :: Документ о награде :: Великокань Григорий Иванович, Медаль «За отвагу». pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 7 липня 2016.
- ↑ Великокінь Григорій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ Память народа :: Документ о награде :: Великоконь Григорий Иванович, Герой Советского Союза (Орден Ленина и медаль «Золотая звезда»). pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 7 липня 2016.
- ↑ Память народа :: Документ о награде :: Беликоконь Григорий Иванович, Герой Советского Союза (Орден Ленина и медаль «Золотая звезда»). pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 7 липня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник / Пред. ред. колегії І. Н. Шкадов. — М: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаєв — Любичев/. — 911 с. — 100 000 екз. — ISBN отс., Реєстр. № у РКП 87-95382.
- У подорож по Сумщині. — Харків, 1979.
- Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — Київ, 1980.
|
| |||||||
