Англосаксонське поселення, яке спочатку називалося «Венделінгбург» («Wendelingburgh», фортеця народу Венделя),[3] згадується в Книзі Страшного суду 1086 року як «Вендельбері» («Wendelburie»). Міський ринок отримав королівську хартію у 1201 році від короля Іоанна I.[4] За переписом 2021 року населення міста становило 56 564 особи.[5] До забудованої території також входять передмістя Вілбі, Грейт-Доддінгтон, Літтл Ірчестер, Редхілл-Грейндж, Стентон-Кросс і Гленвейл-Парк.
