Вентський водоспад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вентський водоспад
Ventas rumba
VentaRapid.jpg
Вентський водоспад навесні 2010 року
56°58′05″ пн. ш. 21°58′44″ сх. д. / 56.968055555583774208° пн. ш. 21.97888888891677794° сх. д. / 56.968055555583774208; 21.97888888891677794Координати: 56°58′05″ пн. ш. 21°58′44″ сх. д. / 56.968055555583774208° пн. ш. 21.97888888891677794° сх. д. / 56.968055555583774208; 21.97888888891677794
Країна Flag of Latvia.svg Латвія
Розташування Латвія Латвія
Тип protected Latvian geological and geomorphological natural monumentd
Повна висота 1,8-2,2 м
Середня ширина, м 100
Вентський водоспад. Карта розташування: Латвія
Вентський водоспад
Вентський водоспад
Вентський водоспад (Латвія)
CMNS: Вентський водоспад у Вікісховищі

Вентський водоспад, Вентас румба (латис. Ventas rumba) — найширший водоспад Європи, розташований на річці Вента латис. Venta, в Кулдизі (за 200 м від старого цегляного містка), Латвія[1]. Ширина водоспаду залежить від кількості води і в середньому становить 100—110 м, проте в повінь може сягати 279, вдвічі ширший за Рейнський в Швейцарії м[2]. Висота доломітового уступу варіюється від 1,6 до 2,2 м. Пороги водоспаду утворюють хитромудру зигзагоподібну лінію. Водоспад на річці Вента з 1 січня 1997 року є пам'яткою природи і внесений до Природного заказника вентської долини[1].

Історія[ред. | ред. код]

Свого часу на порогах водоспаду розташовували до 40 спеціальних рибальських лотків на триногах. Приблизно 1640 року курляндський герцог Яків Кеттлер (нім. Jakob von Kettler; 1610—1682) винайшов пристосування для вилову риби в повітрі, що йде проти течії. Лососі (Salmo) й рибці (Vimba vimba) стрибали прямо в приготовані кошики[1]. На даний момент лососів і осетрів (Acipenser sturio) у Венті більше немає, але рибці все ще присутні. Осетер зник в 1892 році[1]. Риболовля поблизу водоспаду заборонена.

У XIX столітті, з входженням Курляндії до складу Російської імперії, а також поділом Речі Посполитої, розпочалися роботи з прокладанням судноплавних каналів. У планах було об'єднати Венту із Німаном через Дубісу. На ритті каналів застосовували турецьких бранців. Роботи були припинені в 1831 році через маловодність Венти[1].

Waterfalls in Kuldīga(1).jpg KuldigaVenta.jpg Kuldyga. ventos krioklys, 2006-09-22.jpg Ventas rumba 8.JPG 20020824 1ls Latvia Postage Stamp.jpg
Водоспад навесні
Водоспад влітку
Водоспад восени
Цегляний місток
через Венту
Поштовий блок Латвії,
присвячений водоспаду

Легенди[ред. | ред. код]

Народна легенда розповідає про походження водоспаду наступне. Де зараз стоїть «Хатинка ката», жив колись чаклун, на якого розгнівався сам чорт, який задумав помститися. Щоб засипати хатинку чаклуна, якось вночі чорт набрав торбу каміння й полетів через Венту. Але чаклун перекинувся на півня й заспівав. Справжні півні попросиналися й заспівали теж. Нечиста сила злякалась й просипала каміння через річку. Так і утворився поріг[3][4]. Інша легенда пов'язує утворення водоспаду з роботою лівонських лицарів, що видобували каміння для спорудження замків[4]. Каміння справді намагалися видобувати, але значно пізніше, за часів курляндських герцогів, й в незначній кількості.

Туризм[ред. | ред. код]

Вентський водоспад відома туристична пам'ятка природи Латвії, дістатись якої досить нескладно — Кулдига розташовується на самому березі річки Вента. Влітку, через значне зменшення потоку води, водоспад привабне місце для купання. На південь від водоспаду Замковий парк, історичні будівлі старого центру Кулдиги. Старий цегляний міст через річку вище за течією збудований у 1874 році, ширина якого давала можливість вільно розминатись двом каретам.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д (англ.) Ventas Rumba — інформація про національну пам'ятку природи Латвії.
  2. (латис.) Ventas Rumba — Greatest waterfall in Latvia.
  3. Муранов О. П. У світі водоспадів: (Легенди і правда про водоспади світу) / Авториз. пер. з рос. рукоп. Н. В. Сидоренко. Худож. оформл. В. Т. Гончаренко. — К.: Веселка, 1979. c. 61-62.
  4. а б (рос.) Арсеев Г. Т. Водопады. — М.: Мысль, 1987. —127 с, [16] л. ил.

Посилання[ред. | ред. код]