Вернер Марх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вернер Марх
нім. Werner March
Gedenktafel Olympischer Platz 4 (West) Werner March.jpg
Народився 17 січня 1894(1894-01-17)[1]
Шарлоттенбург, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Берлін, Німецька імперія
Помер 11 січня 1976(1976-01-11)[1] (81 рік)
Берлін, НДР[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність архітектор, викладач університету
Знання мов німецька
Заклад Берлінський технічний університет
Учасник Перша світова війна
Magnum opus Олімпійський стадіон і Carinhalld
Військове звання Гауптман
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько Otto Marchd
Брати, сестри  • Walter Marchd
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Німецький Олімпійський знак 1-го класу

Вернер Юліус Марх (нім. Werner Julius March; 17 січня 1894, Шарлоттенбург11 грудня 1976, Берлін) — німецький архітектор.

Біографія[ред. | ред. код]

Син архітектора Отто Марха, онук фабриканта Ернста Марха. Починаючи з 1912 року, вивчає архітектуру у Вищій технічній школі Дрездена, потім навчався у Вищій технічній школі Берліна-Шарлоттенбурга.

У 1914 році йде солдатом-добровольцем на фронт, демобілізувався в 1918 році вже офіцером і в 1919 році закінчує свою архітекторську освіту.

З 1923 року Марх працює в будівельному управлінні Рейхсбанку над проектом житлового кварталу в Берліні для банківських службовців. З 1925 року працює самостійно. З 1926 року Вернер Марх стає членом Спілки німецьких архітекторів.

У 1930 році він обирається головою земельного округу Союзу «Бранденбург». 1 травня 1933 року Марх вступає в НСДАП, потім стає членом організаційного комітету Олімпійських ігор 1936 року в Берліні. Найвідомішим спорудженням Марха є Олімпійський стадіон у Берліні.

У 1936 році Адольф Гітлер привласнює Марху звання професора архітектури, він стає членом Академій мистецтв у Берліні й у Мюнхені. У роки Другої світової війни Марх служить штабс-офіцером в абвері у Вільгельма Канаріса, пізніше — референт Генерального штабу групи військ в Італії.

Після закінчення війни Марх керує відновленням Собору і Ратуші в Міндена. У 1948 році він вступає в відновлений Союз німецьких архітекторів, займає в ньому різні посади. З 1953 року — професор Вищої технічної школи в Берліні, працює тут аж до відходу на пенсію в 1960 році. З 1955 року — член Німецької академії містобудування.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вибрані роботи[ред. | ред. код]

  • Німецький Спортфорум (1926-36), Берлін
  • Мисливський маєток Карінгалл (для Германа Герінга, 1933)
  • Олімпійський стадіон (1934-36), Берлін
  • Управління водного господарства (1938-39), Потсдам
  • Будівля посольства Югославії в Берліні (1938-39)
  • Відновлення Мінденською собору (Mindener Dom, 1946-57)
  • Відновлення Мінденською ратуші (1946-54)
  • Відновлення Апостольської церкви (1951-52), Гютерсло
  • Музей старожитностей (1953-56), Багдад
  • Собор Св. Петра (1953), Білефельд.

Посилання[ред. | ред. код]

  • а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118730851 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.