Шостак Вероніка Василівна
| Вероніка Василівна Шостак | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
21 січня 1995 (29 років) Старокостянтинів | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| IMDb | ID 5926118 | |||
| Нагороди та премії | ||||
| Київська пектораль (2019) | ||||
|
| ||||
Вероні́ка Василі́вна Шо́стак (нар. 21 січня 1995, Старокостянтинів, Хмельницька область, Україна) — українська актриса театру та кіно, лауреатка Київської пекторалі (2018[1])[2][3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилась 21 січня 1995 року у місті Старокостянтинів в сім'ї вчителів. Зі школі почала займатись в театральній студії при театрі ім. Михайла Старицького у Хмельницькому.
Після закінчення школи у 2011 році вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на факультет культури і мистецтв за спеціальністю актриса театру і кіно при театрі ім. Марії Заньковецької. Кінокар'єра актриси почалася на першому курсі в фільмі Вікторії Трофіменко «Брати. Остання сповідь», де зіграла одну з головних ролей.
У 2015 році вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, де вчилася на п'ятому курсі і здобула ступінь спеціаліста.
З 2018 року — акторка[4] Українського малого драматичного театру. За дебютну роль у виставі «Валентинів день» стала лауреаткою премії Київська пектораль 2018 року[5][1].
Живе та працює у Києві.
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
- 2016 — «В пошуках радості» — Віра
- 2018 — «Валентинів день» за п'єсою Івана Вирипаєва; реж. Марія Лук’янова — Валентина[5]
- 2020 — «Маклена Граса» за п'єсою Миколи Куліша; реж. Дмитро Весельський — Маклена[6][7][8]
- 2020 — «Зозуля» за повістю Валерія Шевчука; реж. Андрій Білоус — Юлька Зозуля[9][10]
- 2021 — «В її очах блукаючі вогні» за п'єсою Алекс Вуд; реж. Богдан Поліщук — Дівчина, ім’я якої треба згадати[11]
- 2021 — «Двоє» за мотивами світової класики та особистого досвіду акторів Малого театру, реж. Дмитро Весельський — Вона[12]
- 2022 — «Холодна м'ята» за оповіданнями Григора Тютюнника, реж. Анна Огій — Маня, Дарка[13]
- 2023 — «Довірливі розмови» за романом Інгмара Бергмана, реж. Дмитро Весельский — Анна Бергман[14]
- 2019 — «Тріумфальна арка» за мотивами роману Еріха Марія Ремарка; реж. Анна Огій — Роланда[15]
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва | Роль | Примітки |
|---|---|---|---|
| 2013 | «Брати. Остання сповідь» | Ївга | Повнометражний фільм |
| «Поводир» | Наталка | Повнометражний фільм | |
| 2016 | «Easy» | Юля | Повнометражний фільм |
| «Чорна квітка» | медсестра | Багатосерійний фільм | |
| 2017 | «Тарас. Повернення» | Анфіса | Повнометражний фільм |
| «The Golem» | Rebecca | Повнометражний фільм | |
| «Окно жизни 2» | Глафіра | Багатосерійний фільм | |
| «Лікар Ковальчук» | Марія | Багатосерійний фільм | |
| «Голос из прошлого» | Даша | Багатосерійний фільм | |
| «Булатов» | Ірина | Багатосерійний фільм | |
| 2018 | «Кріпосна» (2-й сезон) | Марічка | Багатосерійний фільм |
| «Один в поле воин» | Ольга | Багатосерійний фільм | |
| «Король Данило» | Євлампія | Повнометражний фільм | |
| 2019 | «Схрон[16]» | Єва | Короткометражний фільм |
| «Сага» | Василина | Багатосерійний фільм | |
| 2020 | «Слід» | Мельник | Багатосерійний фільм |
| «Кріпосна» (3-й сезон) | Марічка | Багатосерійний фільм | |
| 2021 | «Кава з кардамоном» | Христя | Багатосерійний фільм |
| 2022 | «Мама»[17] | Катя | Короткометражний фільм |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б ЛАУРЕАТИ ТЕАТРАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ «КИЇВСЬКА ПЕКТОРАЛЬ» 2018 Р. | Pektoral award (укр.). 26 березня 2019. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
- ↑ Вероніка Шостак - біографія, фільмографія та фото Вероніка Шостак - Kino-teatr.ua. kino-teatr.ua. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ Вероника Шостак. Кино-Театр.РУ. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ Вероніка Шостак – Малий театр (укр.). Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ а б Малий театр «Валентінів день». Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ Малий театр «Маклена Граса»
- ↑ Ірина МАЙМУР (28 грудня 2019). Ми хочемо, щоб наші вистави продукували до роздумів: інтерв’ю з художнім керівником Малого театру Дмитром Весельським (укр.). «Kyiv Maps». Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (9 вересня 2020). ГРАСійне очищення клАсики (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 7 вересня 2022.
- ↑ Малий театр «Зозуля»
- ↑ Сергій КОЛОМІЙЦЕВ, Сергій ВИННИЧЕНКО (27 жовтня 2021). ДВА СЕРГІЇ про «Мельпомену Таврії 2021», «Шинель» Молодого та «Зозулю» Малого театрів (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 7 вересня 2022.
- ↑ Малий театр «В її очах блукаючі вогні»
- ↑ Малий театр «Двоє»
- ↑ Холодна м’ята – Малий театр (укр.). 16 серпня 2018. Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Довірливі розмови – Малий театр (укр.). Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Нова вистава за Ремарком проведе шляхом болю і очищення. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 12 вересня 2021.
- ↑ Схрон. Кінофестиваль Молодість (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ Короткометражний фільм "Мама".
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка)
Посилання[ред. | ред. код]
- Інтерв'ю Вероніки ШОСТАК: «Найважче мені було зіграти жінку, вдвічі старшу за себе»
- Інстаграм Вероніки Шостак
|
