Визволення дикої природи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ви́зволення ди́кої приро́ди — міжнародний громадський Рух і дії, спрямовані на припинення експлуатації людиною дикої природи і надання їй свободи. Визволення дикої природи включає філософські аспекти, розробку законів з охорони дикої природи, розширення мережі територій дикої природи та заповідників, популяризацію культу дикої природи, а також акції прямої дії і екотаж на захист дикої природи[1][2][3][4][5]. Члени руху займаються також і захистом дикої фауни і флори[2][5]. Початок руху було покладено публікацією книги американського письменника і екофілософа Едварда Еббі «Банда гайкового ключа», виданої в США в 1975 р.[1][4].

Ідеологія[ред. | ред. код]

Завдяки працям таких відомих американських екофілософів, письменників і природоохоронців як Г. Торо, Джон М'юр, Олдо Леопольд, Е. Еббі, Г. Снайдер, Д. Формен та інших в русі визволення дикої природи утвердилася ідеологія, заснована на екоцентризмі[1][2][6][7][8][9][10][11][12][13]. Якщо раніше захисники дикої природи визнавали «раціональне використання дикої природи», то зараз вони однозначно стоять на позиції повного припинення господарської експлуатації ділянок дикої природи, а також зникаючих видів дикої фауни і флори[3][4][14][15].

Діяльність[ред. | ред. код]

Рух за визволення дикої природи виступає проти господарської експлуатації та знищення всіх без винятку ділянок дикої природи, за визволення річок шляхом зняття дамб, за розширення і створення нових заповідників і ділянок дикої природи, вимагають обмеження і закриття спортивного полювання, а також жорсткої охорони зникаючих видів флори і фауни. Активісти руху проводять акції прямої дії та екотажу проти рубки старовікових лісів, заїзду автотранспорту в заказники та заповідники, видають літературу з охорони дикої природи[2][5][13][14][16].

За кордоном[ред. | ред. код]

Найбільш активно рух за визволення дикої природи розвинений в США, а також у Канаді та Австралії[1]. Останнім часом окремі активісти руху з'явилися в Росії, Україні та низці інших пострадянських країнах[16]. Безсумнівним лідером руху є американська громадська організація «Земля передусім!», на рахунку якої тисячі гектарів збережених прадавніх лісів шляхом проведення ефективних акцій екотажу[2][13][14]. До учасників руху можна віднести і іншу відому американську організацію — «Морський пастух», що захищає вже три десятиліття морську фауну — китів, дельфінів, акул, котиків тощо.[1][2][13][14][16] Нерідко активісти руху за визволення дикої природи проводять спільні акції, наприклад, проти спортивного полювання, з іншим міжнародним екологічним рухом — Рухом за визволення тварин, створеним екофілософом П. Сінгером[16][17].

В Україні[ред. | ред. код]

Перші акції руху в Україні були відзначені на початку 2000-х років і стосувалися боротьби з браконьєрством (знищення браконьєрських знарядь — капканів, «павуків», петель і мереж), а також шипування доріг у заказники і дерев у місцях комерційної рубки старовікових лісів і знищення механізмів з незаконного видобутку піску в природних водоймах. Велике значення активісти руху приділяють популяризації ідеологічних моментів своєї діяльності — пропаганді екологічної етики, глибинної екології, а також ідеї (концепції) абсолютної заповідності[5][16].

Критика руху[ред. | ред. код]

Деяким українським активістам руху за визволення дикої природи не вистачає знань і умінь захищати дику природу, інші бояться репресій з боку держави, страждають конформізмом або кар'єризмом[16].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Nash R. Wilderness and American mind. — New-Hawen — London : Jale Univ. Press, 1982. — 430 p.
  2. ↑ а б в г д е Скарс Р. Эковоины. Радикальное движение в защиту природы. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 2 вересня 2013.
  3. ↑ а б Foreman D., Haywood B. Ecodefence. — Tucson (Arizona) : A Ned Ludd Book, 1987. — 311 p.
  4. ↑ а б в Abbey E. The monkey wrench gang. — New York : Henry Holt, 1975.
  5. ↑ а б в г Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. — К.: КЭКЦ, 2008. — 360 стр.
  6. ↑ Oelshlaeger M. The idea of wilderness. — New Haven — London : Jale Univ. Press, 1991. — Р. 243–281.
  7. ↑ Voices for the wilderness. — New York : Ballantine Books, 1969.
  8. ↑ Wilderness America's living heritage. — San Francisco : Sierra Club Books, 1961. — 220 p.
  9. ↑ Graber L. Wilderness as sacred space. — Washington, D.C.: Association of American Geographers, 1976. — 124 p.
  10. ↑ Борейко В. Е. Современная идея дикой природы. — К.: КЭКЦ, 2003. — 208 с.
  11. ↑ Торо У. Уолден, или жизнь в лесу // Ральф Эмерсон, Эссе. Генри Торо. — Уолден, или жизнь в лесу. — М.: Худ. лит-ра, 1986. — С. 385–614.
  12. ↑ Леопольд О. Календарь песчаного графства. — М.: Мир, 1980. — 216 с.
  13. ↑ а б в г Тэйлор Б. Религия и политика «Земля прежде всего!». Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 2 вересня 2013.
  14. ↑ а б в г Формэн Д. Исповедь эковоина. Архів оригіналу за 18 вересня 2015. Процитовано 2 вересня 2013.
  15. ↑ Формэн Д. Ставлю земля на первое место. Архів оригіналу за 19 листопада 2013. Процитовано 2 вересня 2013.
  16. ↑ а б в г д е Борейко В. Е. От издателя // Формэн Д., Хейвуд Б. Экотаж-2. — К.: КЭКЦ, 2012. — С. 5-15.
  17. ↑ Сингер П. Освобождение животных. Архів оригіналу за 9 вересня 2010. Процитовано 2 вересня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Визволення_дикої_природи&oldid=36043544