Заказник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Заказники́ або зака́зники — природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове взяття під охорону тварин, рослин та інших природних ресурсів.

Про поняття «заказник»[ред.ред. код]

Нерідко термін «заказник» вживають як синонім слова «заповідник». «Заказати» означає заборонити[1]. Згідно із Законом України про ПЗФ (1992) заказники є нижчими категоріями природно-заповідних об'єктів порівняно із природними заповідниками і біосферними резерватами.

Класифікація[ред.ред. код]

Залежно від характеру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на:

Організація[ред.ред. код]

Завдання, науковий профіль, особливості природоохоронного режиму й характеру функціонування заказників визначають у положеннях про них, які розробляють відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і затвердження у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України.

Діяльність на території заказників[ред.ред. код]

На території заказників обмежена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить меті і завданням заказників, проводять із дотриманням загальних вимог до охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказниками, зобов'язуються забезпечити режим їх охорони та збереження.

Проблеми охорони заказників[ред.ред. код]

Через неясне формулювання статті 26 «Основні вимоги щодо режиму заказників» Закону «Про природно-заповідний фонд України», яка дозволяє не тільки забороняти, а й обмежувати в заказниках господарську діяльність, багато заказників є фікцією[2]. Наприклад, в них здійснюється дуже інтенсивна лісогосподарська діяльність. Так, «Санітарні правила в лісах України» дозволяють в заказниках та інших об'єктах природно-заповідного фонду проводити вибіркові та суцільні санітарні рубки[3]. «Правила поліпшення якісного складу лісів» дозволяють в заказниках рубки формування і оздоровлення лісів[4]. Під виглядом санітарних рубок в заказниках нерідко вирубуються найкращі дерева. Наприклад, в заказнику Дзвінківський під Києвом були вирубані чудові корабельні сосни[5]. Іншою серйозною проблемою функціонування заказників є відсутність документів на винос території в натуру, що дозволяє місцевим органам влади приймати рішення про забудову кордонів заказників[6]. Нерідко в площі заказників, з метою збільшення відсотка природно-заповідного фонду області, включаються території, які не мають екологічної чи інших цінностей[6].

Згідно Санітарних правил в лісах України, затверджених Кабміном України 27 липня 1995 р. № 555, Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених Кабміном України 12 травня 2007 р. № 724 і Порядку спеціального використування лісових ресурсів, затвердженого Кабміном України 23 травня 2007 р. № 761, заказники з незрозумілих причин віднесені до таких об'єктів природно-заповідного фонду, де можливо навіть проведення рубок головного користування, як вибіркових, так і суцільних. Окрім цього, в заповідниках дозволено проводити суцільні і вибіркові санітарні рубки, а також очищення лісу від мертвої деревини («ліквідацію захаращеності»). При цьому узгодження з департаментами екології обласних держадміністрацій для проведення як рубок головного користування, так і санітарних рубок, а також очищення лісу від мертвої деревини не потрібні[7][8][9]. Подібне антиекологічне законодавство дозволяє проводити в заповідниках (як місцевого, так і загальнодержавного значення) наймасовіші і найбільш неконтрольовані рубки серед усіх об'єктів природно-заповідного фонду. Так, в середньому у кожній області України щорічно вирубається близько 17200 м3 деревини на площі близько 400 га, а в середньому щорічно по Україні — близько 412500 м3 деревини на площі близько 9600 га[10][11]. У Київській області рубками пройдений кожен четвертий заповідник, що має ліс[10].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Тернопільський енциклопедичний словник, том І.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Заказати у словнику СУМ-11
  2. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»
  3. Санітарні правила в лісах України [1]
  4. Правила поліпшення якісного складу лісів [2]
  5. Лісові заказники — міф чи реальність? [3]
  6. а б Борейко В. Е. Этика и менеджмент заповедного дела. — К.: КЭКЦ, 2005. — 328 с.
  7. Порядок спеціального використування лісових ресурсів
  8. Правила поліпшення якісного складу лісів
  9. Санітарні правила в лісах України
  10. а б Массовые нарушения охранного режима в заказниках Украины http://ecoethics.ru/massovyie-narusheniya-ohrannogo-rezhima-v-zakaznikah-ukrainyi/
  11. Сколько леса рубят в украинских заказниках, заповедных урочищах, региональных ландшафтных парках и памятниках природы http://ecoethics.ru/skolko-lesa-rubyat-v-ukrainskih-zakaznikah-zapovednyih-urochishhah-regionalnyih-landshaftnyih-parkah-i-pamyatnikah-prirodyi/