Водолікування

Водолікування^[1](інколи гідротерапія) — різноманітні способи зовнішнього застосування вод із лікувальною та профілактичною метою, загальними властивостями яких є температурний, механічний та хімічний впливи.

Гідротерапія передбачає застосування з лікувально-профілактичною метою лише прісну воду.^[2]

Формування реакцій-відповідей організму на вплив водолікувальних процедур відбувається складним рефлекторним шляхом, головна роль у якому належить ЦНС. Через подразнення шкіри шляхом рефлексу здійснюється вплив на досить важливі процеси в організмі — теплорегуляцію та обмін речовин, серцево-судинну, нервову та ендокринну системи, дихальну функції та процеси імунітета.

Техніка та методика[ред. | ред. код]

Курс водолікування зазвичай складається з 10-12-15 процедур (через день). Перебування у ванні триває 8-10-15 хвилин. Душ припустимо проводити щоденно тривалістю 2-3-5 хвилин. Після кожної процедури необхідний відпочинок упродовж 20-30 хв.

Види процедур[ред. | ред. код]

Загальні холодні та прохолодні процедури (до 30 °C): сприяють підвищенню тонуса серцево-судинної системи, покращують умови венозного кровообігу та лімфообігу, покращують обмін речовин; підвищують тонус м'язів та артеріальний тиск. Тонізуючий вплив холодних та прохолодних процедур на нервову систему виражається у відчутті бадьорості, свіжості, загального підйому сил та підвищення працездатності.

Гарячі водолікувальні процедури (вище 39 °C): тільки на початковій фазі (упродовж перших хвилин) викликають спазм судин, підвищують тонус серцево-судинної системи, скелетної мускулатури, обмін речовин. Дуже швидко ця фаза змінюється розслабленістю тонуса серцево-судинної системи, скелетної мускулатури, пригніченнями нервової системи. Через деякий час може настати небезпечн перевтома цих систем.

Помірно теплі процедури (36-38 °C): Короткочасні процедури (5-8-10 хв) підвищують тонус серцево-судинної системи, посилюють обмін речовин, діють заспокійливо на ЦНС, покращують сон.

Ванни та души індиферентних температур (33-36 °C): мають виражену заспокійливу дію, сприяють зниженню АТ, покращенню сну.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Воробйов Є.О., Новак О.В. (2002). Загальна фізіотерапія (вид. Підручник для студентів вищих медичних закладів). Полтава: «Полтава». с. 147–182. ISBN 996-7215-22-2

Література[ред. | ред. код]

Водолікування [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.] Рябуха О.І. лекція (РЕПОЗИТАРІЙ ЛЬВІВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ)
Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984. (С.?)

Це незавершена стаття про здоров'я.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

↑ Воробйов Є.О., Новак О.В., 2002, С.147
↑ Гідротерапія [Архівовано 27 травня 2022 у Wayback Machine.] // ЕСУ

[1] Воробйов Є.О., Новак О.В., 2002, С.147

[2] Гідротерапія [Архівовано 27 травня 2022 у Wayback Machine.] // ЕСУ

[1]

[2]