Перейти до вмісту

Ендокринна система

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ендокринна система
Деталі
Ідентифікатори
ЛатинаSystema endocrinum
MeSHD004703
FMA9668
Анатомічна термінологія

Ендокри́нна систе́ма — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони (речовини з високою біологічною активністю, що регулюють ріст і діяльність клітин різноманітних тканин). Ендокринна система разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації.

На відміну від залоз зовнішньої секреції, у складі ендокринних залоз відсутні вивідні протоки, вони мають добре розвинуту судинну сітку, особливо мікроциркуляторне русло, в яке виділяють свій секрет. Клітини ендокринних органів утворюють характерні скупчення у вигляді фолікулів чи трабекул. Ендокриноцити характеризуються високою секреторною активністю і значним розвитком синтетичного апарату. Їх цитоплазма містить специфічні гранули, в яких нагромаджуються біологічно активні речовини.

Функції ендокринної системи

[ред. | ред. код]

Ендокринна система бере участь в гуморальній регуляції функцій організму і координує діяльність усіх органів та систем, а також забезпечує підтримання гомеостазу організму при мінливих умовах зовнішнього середовища. Разом з нервовою та імунною системами регулює:

Разом з нервовою системою гормони беруть участь у забезпеченні емоційних реакцій та психічній діяльності людини.

Класифікація

[ред. | ред. код]
Ендокринні органи жінки та чоловіка

В ендокринній системі розрізняють центральний і периферійний відділи, які взаємодіють між собою і утворюють єдину систему. Органи центрального відділу тісно пов'язані з органами центральної нервової системи і координують діяльність усіх інших ланок ендокринної системи. Органи периферійного відділу здійснюють багатоплановий вплив на організм, посилюють чи послаблюють обмінні процеси. Розрізняють також органи, які поєднують виконання ендокринної функції з екзокринною та окрему дисоційовану ендокринну систему, яка утворена великою групою ізольованих ендокриноцитів, розсіяних по органах і системах організму.

Центральні органи ендокринної системи
Периферійні органи ендокринної системи
Органи, які виконують ендокринну і екзокринну функції

Дисоційована ендокринна система

[ред. | ред. код]

Дисоційована ендокринна система — система ізольованих ендокриноцитів, які розсіяні по всьому організму.

Класифікація гормонів

[ред. | ред. код]
Гормон Клас хімічних сполук Основне джерело

Аміни

Адреналін « Мозковий шар надниркових залоз
Норадреналін » ЦНС, мозковий шар надниркових залоз
Дофамін « ЦНС
Мелатонін » Епіфіз
Тироксин « Щитоподібна залоза
Трийодтиронін » Щитоподібна залоза

Невеликі пептиди

Вазопресин « Задня частка гіпофіза, гіпоталамус
Окситоцин » Гіпофіз
Меланоцитостимулюючий гормон « Проміжна частка гіпофіза
Тиреотропін-рилізинг-гормон » Гіпоталамус, ЦНС
Гонадотропін-рилізінг-гормон « Гіпоталамус, ЦНС
Соматостатин » Гіпоталамус, ЦНС, острівці підшлункової залози
Кортикотропін-рилізінг-гормон « Гіпоталамус, ЦНС
Соматокринін » Гіпоталамус, ЦНС
Ангіотензини (А ІІ, А ІІІ) « Кров (із попередника), ЦНС

Білки

Інсулін » β-клітини острівців підшлункової залози
Глюкагон « α-клітини острівців підшлункової залози
Гормон росту, або соматотропін » Передня частка гіпофіза
Плацентарний лактоген « Плацента
Пролактин » Передня частка гіпофіза
Паратиреоїдний гормон, або паратгормон « Прищитоподібні залози
β-ліпотропін і енкефаліни » Гіпофіз, ЦНС
Кальцитонін « С-клітини, щитоподібна залоза
Адренокортикотропний гормон, або адренокортикотропін » Передня частка гіпофіза
Секретин « Органи травлення
Холецистокінін » Органи травлення
Гастрин « Органи травлення
Шлунковий інгібуючий пептид » Органи травлення

Глікопротеїни

Фолікулостимулюючий гормон « Передня частка гіпофіза
Лютеїнстимулюючий гормон » Передня частка гіпофіза
Хоріонічний гонадотропін « Плацента
Тиреотропний гормон » Передня частка гіпофіза

Стероїди

Естрогени2, Е3) « Яєчники, плацента
Прогестерон » Жовте тіло, плацента
Тестостерон « Сім'яні залози
Дигідротестостерон » Чутливі до тестостерону тканини
Глюкокортикоїди « Кора надниркових залоз
Альдостерон » Кора надниркових залоз
Метаболіти холекальциферолу (вітамін D) " Печінка, нирки

Ендокринні захворювання та їх лікування

[ред. | ред. код]

Ендокринні захворювання, або гормональні порушення — клас захворювань, які виникають у разі порушення функції залоз внутрішньої секреції. Залози можуть виділяти гормони в надлишку, що супроводжується їх гіперфункцією (понад норму). В інших випадках залози можуть виробляти мало гормонів, тоді виявляється недостатність їх в організмі — гіпофункція (менше норми). Гіпер- і гіпофункція призводять до порушення життєдіяльності організму, виникнення захворювань.

У випадках недостатності функції залоз внутрішньої секреції призначають замісну або стимулюючу гормональну терапію. Для досягнення тривалішого ефекту деякі гормональні препарати застосовують у вигляді мікрокристалічних суспензій (підшкірно або внутрішньом'язово), а також підшкірної або внутрішньом'язової підсадки сплавлений кристалів. Для гальмування розпаду гормонів в організмі вводять препарати, які інактивують ферменти, що розщеплюють гормони, і зберігають сталою ту кількість гормонів, яка утворюється в організмі. При надлишковій функції ендокринних залоз основні методи лікування полягають у хімічній (застосування хімічних препаратів) або фізичній (вплив рентгенівських променів) блокаді активності залози, у хірургічному видаленні залози (особливо при її пухлинах) тощо. Вибір методу лікування залежить від перебігу хвороби та реактивної здатності організму.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Анатомія людини: у 2 т. — Київ : Здоров'я, 2005. — Т. 2. — 372 с. — ISBN 5-311-01342-7.
  • Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В. П. Пішака. Підручник. — Київ : Кондор, 2008. — 400 с. — ISBN 978-966-351-128-3.
  • Баранов В. Г. Болезни эндокринной системы и обмена веществ. — 2 изд. — Л., 1955.
  • Актуальные проблемы физиологии, биохимии и патологии эндокринной системы // Тезисы докладов Всесоюзного съезда эндокринологов. — М., 1972.
  • Руководство по эндокринологии. — М., 1973.
  • Биохимия гормонов и гормональной регуляции. — М., 1976.
  • Руководство по клинической эндокринологии. — Л., 1977.
  • Robert Hardin Williams. Textbook of endocrinology. — Saunders, 1968. — 1259 с.
  • P. Reed Larsen. Williams textbook of endocrinology. — Saunders, 2003. — 1927 с. — ISBN 9780721691961.

Посилання

[ред. | ред. код]