Водонагрівач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Водонагрівач, нагрівальна колонка[1] — пристрій для підігріву води в локальній системі гарячого водопостачання. Невеликі прилади такого типу часто називають «титанами» — за маркою популярного водонагрівача[2].

Існують водонагрівачі накопичувального (бойлер), проточного типу та комбіновані.

Накопичувальний водонагрівач[ред. | ред. код]

Докладніше: Бойлер

Проточний водонагрівач[ред. | ред. код]

Проточний електроводонагрівач Atmor

У проточних водонагрівачах теплообмінник виготовлений з трубки, всередині якої тече вода.

Як нагрівальні елементи можуть використовуватись ТЕНи (трубчасті електронагрівачі), неізольовані нагрівальні електричні спіралі, газовий пальник, непрямий нагрів (трубка з водою розташована всередині ємності з теплоносієм), сонячне світло (сонячний колектор), піч. Таким чином водонагрівачі можуть бути газовими, електричними та спеціальними.

Проточний водонагрівач з газовим пальником називається газовою колонкою.

Електричні проточні водонагрівачі мають компактні розміри (приблизно як коробка від взуття) та малу масу. Вони зазвичай бувають двох або більше ступенів потужності. Тобто в такому водонагрівачі стоїть два або більше тени з окремими або загальним перемикачем. На кожному ступні температура регулюється потоком води за допомогою водопровідного крану на вході пристрою (більший потік — менша температура і, навпаки, менший потік — більша температура). Температура води на виході залежить від початкової температури води, швидкості або кількості потоку, загальної потужності водонагрівача і кількості включених на даний момент ступенів потужності (перша, друга, третя…), тобто кількості включених тенів (один, два, три і т. д.). Зазвичай загальної потужності електричного водонагрівача 5 кВт вистачає для душу. Насадки для душу з перемикачем режимів роботи також дозволяють скоректувати температуру. При підключенні до електричної мережі потрібно в залежності від потужності нагрівача правильно обрати електричний кабель[3], місце підключення, наприклад, електричний щиток та автоматичний вимикач. При правильному монтажу після включення нагрівача на повну потужність кабель та електричні з'єднання не повинні нагріватись.

Водонагрівачі, як газовий, так і електричний, мають датчик тиску або потоку води. Якщо тиск або потік води через водонагрівач зменшується нижче порогового рівня — припиняється подача газу або відключаться ТЕНи. Якщо немає централізованого водопостачання або локального водяного насоса, то для роботи проточного водонагрівача потрібно розмістити бак з водою на висоті приблизно 3 метри.

Дровяні водонагрівачі[ред. | ред. код]

Дровяний водонагрівач у ванній кімнаті

Конструкція дровяного водонагрівача дуже проста і майже не зазнала змін за всю історію його існування. Він складається з двох розташованих один над одним відсіків — топки з зольником і водяного бака. У бак наливають воду, у топку закладають дрова. Вода поступає в бак через патрубок у верхній частині, з'єднаний через трійник з трубою холодної води з водопроводу. Інший патрубок, у нижній частині бака, призначений для виходу нагрітої води, він може подавати її або безпосередньо в шланг душу, або в змішувач. Димохід проходить через бак, підвищуючи тим самим ККД водонагрівача.

Переваги і недоліки дровяних водонагрівачів[ред. | ред. код]

До плюсів дровяних водонагрівачів належать:

  • Простота і надійність конструкції
  • Простота в експлуатації
  • Можливість використовувати різні види твердого палива (дрова, вугілля, деревні відходи)
  • Тривалий термін служби

Але вони мають такі мінуси:

  • Воду для рівномірного прогрівання доводиться заливати невеликими порціями
  • Тверде паливо, на відміну від палива для газових нагрівачів, не подається автоматично, його мусять закладати вручну
  • Необхідність відводу топкових газів через димохід
  • Велика вартість твердого палива в деяких районах

Сонячні водонагрівачі[ред. | ред. код]

Сонячні водонагрівачі використовують сонячне випромінювання для нагріву води.

Сонячний водонагрівач для басейну[ред. | ред. код]

Сонячна система опалення басейну складається з трьох основних елементів: сонячного колектора, насоса з фільтром і регулюючого клапана. Механізм дуже простий.

  • Холодніша вода з басейну направляється через фільтр в теплообмінник (сонячний колектор).
  • Фільтр використовується для запобігання потраплянню сміття в систему.
  • У деяких випадках може знадобитися додатковий насос для ефективної роботи системи фільтрації.
  • Сучасні системи включають автоматичне регулювання через клапан. Нагрівач працює під час найбільш інтенсивного сонячного потоку. Якщо датчик визначає, на сонячний колектор попадає достатньо енергії, рідина-теплоносій циркулює через труби, нагріваючи воду в басейні. Якщо сонячний колектор прохолодний, циркуляція припиняється.

Сонячний колектор найчастіше розташований на даху, із дотриманням базових стандартів проектування. Дах повинен мати невеликий нахил (не більше 30 градусів); зворотний трубопровід повинен бути розташований вище, ніж труби водопостачання; і всі шланги повинні поступово підніматися так, щоб під час роботи вони витісняли повітря. На скатних дахах колектор не повинен відхилятися від напрямку на південь більш ніж на 45°. Дахи з ухилами, спрямованими на схід або захід, також придатні для установки, але в таких випадках повинна бути збільшена площа колектору.

Утримання сонячних систем нагрівання басейну досить просте. Все, що потрібно — це очищення фільтрів і підготовка системи до зимового сезону. Необхідно зливати воду з системи, якщо вона не заповнена незамерзаючою рідиною. Сонячні системи з антифризом не потребують сезонного обслуговування, оскільки теплоносій стійкий до низьких температур. Обладнання для сонячного опалення басейну працює не менше 20 років з гарантійним терміном 5-10 років[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Колонка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Прикарпаткабель Вибір перетину кабелю. Архів оригіналу за 16 жовтень 2013. Процитовано 24 січень 2015. 
  4. Danny Sammber (2018-02-19). Solar Pool Heater. Heaters Review - All you need to know about heaters (eng). Процитовано 2019-01-28. 

Література[ред. | ред. код]

  • Довідник сільського електрика / За редакцією кандидата технічних наук В. С. Олійника. — 3-тє видання, перероблене і доповнене. — Київ, Вид-во «Урожай», 1989. — 264 с.

Посилання[ред. | ред. код]