Водонапірна вежа (Житомир)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Водонапірна вежа
Водонапірна вежа (Житомир).jpg

50°14′57″ пн. ш. 28°39′50″ сх. д. / 50.249361° пн. ш. 28.664111° сх. д. / 50.249361; 28.664111Координати: 50°14′57″ пн. ш. 28°39′50″ сх. д. / 50.249361° пн. ш. 28.664111° сх. д. / 50.249361; 28.664111
Статус пам'ятка архітектури місцевого значення
Статус спадщини пам'ятка культурної спадщини України
Країна  Україна
Розташування Житомир
Архітектурний стиль Модерна архітектура
Будівник Петро Станіславович Држевецький
Висота 31 м
Засновано 27 грудня 1898
Будівництво серпень 1895 року — 27 грудня 1898 року
Ідентифікатори й посилання
Водонапірна вежа (Житомир). Карта розташування: Україна
Водонапірна вежа (Житомир)
Водонапірна вежа (Житомир) (Україна)

CMNS: Водонапірна вежа у Вікісховищі

Водонапірна вежа — історична споруда на вулиці Пушкінській,24 у місті Житомирі, споруджена 1898 року. Використовувалась як регулятор тиску води та пожежна оглядова вежа - каланча.

Історія[ред. | ред. код]

Незважаючи на те, що у центрі міста Житомира було дві повноводні річки та багато меньших рівчаків, озер і струмків на околицях, урвисті береги та гранітні скелі часто ускладнювали процес водозабору. Станом на 1873 рік у місті налічувалось 54 водовози і лиш незначна кількість колодязів - 553. І це в той час, коли населення складало близько 52 тисяч. До того ж, на берегах Кам'янки розміщувались пральні, лазні, шкірзавод, кладовище на Охрімовій горі та й місцеві жителі подекуди зливали нечистоти. Така нестача води і її низька якість призводила до швидкого розростання вогню під час пожеж та спалахів хвороб серед мешканців.

У 1884 році міська дума ухвалила проект будівництва водогону та кам'яного будинку з системою водозабору та фільтрації. Для його розміщення було обрано одну із найвищих точок міста на Театральній площі. Будівництвом зайнялась інженерна фірма Петра Станіславовича Држевецького та Езьоранського із Варшави.[1]

Перший камінь у фундамент водонапірної башти та водонасосної станції на березі Тетерева (зараз це вулиця Набережна під Скелями) закладено у серпні 1895 року. Офіційне відкриття 31-метрової башти за проектом житомирян Арнольда Карловича Єнша та Мечислава Лібровича відбулось 27 грудня 1898 року, свою роботу розпочала з 9 січня 1899 року.

Споруда виконана в стилі модерн. Фасад прикрашають чотири оригінальні ковані елементи. У верхній частині розміщені два накопичувальні баки об'ємом по 100 кубів, тому на висоті 20 метрів по кутах вежа конструктивно підсилена контрфорсами. На даху розмістилась невелика будка - наглядовий майданчик з прожектором, на якому чергові подавали знак про пожежу пожежній частині та жителям, щоб на цей час не користувались водою. Водогін був пристосований для гасіння пожеж: через кожні 60 сажнів на трубах стояв пожежний кран.

Під час війни вежа також виконувала роль пункту спостереження протиповітряної оборони.

З 1963 року стара башта перестала виконувати свої основні функції. У 1983 році була реконструйована за проектом Андрія Пасічника під кафе "Ювілейне". І лиш з 1988 року знову повернена водоканалу.[2]

Статус пам'ятки архітектури місцевого значення має рішенням Житомирської обласної державної адміністрації від 1996 року.[3]

З травня 2020 року розпочалися безкоштовні екскурсії по будівлі, які проводить Аліна Кундіч. Планують провести реконструкцію будівлі.[[4]]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М.Ю. Костриця, Р.Ю. Кондратюк (2006). Житомир: підручна книга з краєзнавста (українською). Житомир: Косенко. с. 464. 
  2. КП "Житомирводоканал". vodokanal-zt.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  3. Пам'ятки історії та архітектури. Дні Молоді в Житомирі (укр.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  4. Ремонт «Водонапірної вежі» своїми силами: в місцевому бюджеті коштів не знайшлося. zhytomyr-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2020.