Войцехівський Євген Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Войцехівський Євген Вікторович
Voitsekhivskii ev.jpg
Загальна інформація
Народження 16 липня 1979(1979-07-16)
Кам'янка, УРСР
Смерть 7 липня 2014(2014-07-07) (34 роки)
Щастя, Україна
Вогнепальне поранення
Псевдо Чех
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
Aidar battalion patch.png
«Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2014 Підрозділ «Холодний Яр» батальйону ТО «Айдар»
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Войцехі́вський Євге́н Ві́кторович (нар. 16 липня 1979, Кам'янка, УРСР — пом. 7 липня 2014, Щастя, Україна) — командир підрозділу «Холодний яр», боєць батальйону Айдар. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у місті Кам'янка, згодом сім'я переїхала на проживання до Сміли.

Навчався у гімназії імені Сенатора.

У юнацькому віці був членом Спілки Української Молоді в Україні, яку свого часу очолював його батько — Віктор.

Військова служба:

  • в/ч 63148 в Богодухові, з червня 1998 до листопада 1999
  • в/ч А3648 в квітні-травні 2000-го; в квітні 2000 року присвоєне звання молодшого сержанта за контрактом.

В різні часи представляв футбольні клуби Сміли (колишній «Локомотив»), Кам'янку та команди Черкащини, в тому числі молодіжне «Дніпро».

Дружина Вероніка родом з Кам'янки, подружжя має 2-х дітей — сини 2006 і 2009 р.н.

Активний учасником Революції Гідності; на фронт пішов добровольцем з Майдану.

У часі війни — командир спецпідрозділу глибокої розвідки «Холодний Яр».

Подробиці загибелі[ред.ред. код]

Під час збору групи розвідки, до котрої входив Євген, близько 5-ої години ранку до комендатури у місті Щастя прибули два авто під українським прапором. За словами прибулих, в багажнику одного з автомобілів знаходився полонений терорист. Його пропустили до середини, інше авто залишилось біля воріт. Прибулі хотіли потрапити у комендатуру нібито для допиту, але «Чех» заборонив, після чого виникла словесна суперечка. Євгеній було зібрався одягнути «розгрузку» та передав свій автомат товаришу, коли прибулі вистрелили в нього з автоматичної зброї.

Внаслідок цього отримав три кулі — у живіт, груди і смертельну — в аорту.

Нагороди[ред.ред. код]

26 лютого 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).[1]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

7 липня 2016 року у місті Щастя на Луганщині урочисто відкрили меморіальну дошку на честь снайпера добровольчого батальйону «Айдар» Євгена Войцеховського. Вона встановлена на стіні колишньої школи міліції, де загинув боєць[4].

У Смілі існують вулиця та провулок Євгена Войцехівського.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]