Сміла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна. Докладніше — на сторінці Сміла (значення).
Сміла
Coat of arms Smila.PNG Flag of Smila.png
Герб Сміли Прапор Сміли
Фонтан біля міськвиконкому ввечері
Фонтан біля міськвиконкому ввечері
Розташування міста Сміла
Сміла
Сміла на мапі Черкаської області.
Сміла на мапі Черкаської області.
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область
Район Смілянський район
Рада Смілянська міська рада
Код КОАТУУ 7110500000
Засноване 1542
Статус міста з 1793 [1] року
Населення ▼68520 (01.01.2011)[1]
Площа 39.85 км²
Густота населення 1720 осіб/км²
Поштові індекси 20700
Телефонний код +380-4733
Координати 49°12′42″ пн. ш. 31°52′23″ сх. д. / 49.21167° пн. ш. 31.87306° сх. д. / 49.21167; 31.87306Координати: 49°12′42″ пн. ш. 31°52′23″ сх. д. / 49.21167° пн. ш. 31.87306° сх. д. / 49.21167; 31.87306
Висота над рівнем моря 101[2] м
Водойма річки Тясмин, Гнилий Ташлик, Сріблянка
Міста-побратими м.Ржев (Росія Росія),
м. Ньютон (Flag of the United States.svg США),
м.Ватутіне (Україна Україна),
м. Ірпінь (Україна Україна),
м.Ковель (Україна Україна),
м. Данилов (Росія Росія),
м.Орхей (Молдова Молдова)
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція ім. Т. Г. Шевченка
До обл./респ. центру
 - фізична 26 км [2]
 - залізницею 24 км
 - автошляхами 30 км
До Києва
 - фізична 165 км
Міська влада
Адреса м. Сміла, вул. Незалежності, 37
Веб-сторінка http://smila.ck.ua
Міський голова в.о. Федоренко Віктор Антонович (з листопада 2015)
^ Зазначено рік повторного перетворення на місто. Вперше Сміла затверджена містом у 1654 році. Потім рахувалася містечком до 1793 року.

Commons-logo.svg Сміла у Вікісховищі

Смі́ла — місто на Придніпровській височині, над річкою Тясмин, районний центр Черкаської області. У місті розташований найбільший залізничний вузол області — станція імені Тараса Шевченка. До підпорядкування Смілянської міськради входить селище Ірдинівка. У часи Російської імперії — містечко Черкаського повіту Київської губернії.

Зміст

Клімат[ред. • ред. код]

Клімат помірковано континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, іноді посушливе. Період із температурою +10 градусів становить 160—170 днів. Річна кількість опадів 450—520 мм. Через місто протікає ріка — Тясмин, притока Дніпра.[3].

Історія[ред. • ред. код]

Докладніше: Історія Сміли

Заснування Сміли[ред. • ред. код]

Сміла та її околиці були заселені ще здавна, про що свідчать залишки давніх поселень та численних курганів, виявлених у різних частинах міста та поблизу нього. Два значних древніх городища та 44 кургани вперше були досліджені у 1879—1883 роках О. О. Бобринським, онуком власника Сміли графа Олексія Олексійовича Бобринського. Ці знахідки датуються приналежністю частково до кам'яної доби, частково до бронзової. Офіційна дата народження Сміли 1542 рік. У XVI столітті в документах Великого князівства Литовського зазначено що на місці хутора в 1542 році з'являється поселення Яцькове-Тясмино. Назва Сміла відома з першої половини 17 століття. Із назвою міста пов'язана легенда, яку записав граф Л. О. Бобринський: «Якась-то дівчина провела воїнів через важкодоступне болото в тил до ворога. Вони перемогли тьму-тьмущу ворогів у кривавій битві, але дівчину не вберегли. Поховали воїни героїню над Тясмином і назвали її Смілою, а містечко Тясмин на її честь назвали Смілою».

Гетьманщина[ред. • ред. код]

У 1648 — 1667  це сотенне містечко Чигиринського полку. У 1654 році переяславський полковник Павло Тетеря отримав від Російського царя грамоту на місто. В 1658—1659 роках власником Сміли був полковник Данило Виговський.

Період Речі Посполитої[ред. • ред. код]

За Слободищенським трактатом 1660 року на цих землях відновлена влада Речі Посполитої і Сміла переходить у власність Олександра Конецпольського у складі Речі Посполитої . Постійні битви між поляками, татарами і турками, а також війна із шведами[4] призвели до розорення й спустошення Сміли. (див. Руїна).

У XVII столітті власниками Сміли стають польські князі Любомирські, які в 1742 році побудували дерев'яний замок з валом і частоколом навколо міста.

У 30 — 60 роках 18 століття населення Сміли брало участь у гайдамацькому русі.

Імперський період[ред. • ред. код]

У 1787 році князь Ксаверій Любомирський продає свої землі навколо Сміли князю Потьомкіну. В 1793 році землі переходять до графа Олександра Самойлова, племінника Потьомкіна. У 1795 році у Смілянських володіннях графа Самойлова мешкає 1747 чоловік осілого населення та 435 неосілих, з них 50 ремісників, 9 шевців, 6 ткачів, 8 кравців. Решта — землероби.

У 1793 році за другим поділом Польщі Сміла відходить до складу Російської імперії. У 1793–1794 роках Сміла — центр однойменного повіту. З 1797 року Сміла — містечко Черкаського повіту Київської губернії.

Сміла у власності роду графів Бобринських[ред. • ред. код]

Смілянський костел у ХІХ столітті

У 1827 році завершено будівництво костелу котре тривало 9 років. Основним «спонсором» будівництва виступив власник села Товста Звенигородського повіту Антон Совецький, який був колишнім хорунжим у польському війську.

У 1838 році Сміла переходить до графині Софії Олександрівни Бобринської (до шлюбу Самойлова). Бобринські збудували у Смілі цукровий завод.

У 1845 році було 8 тисяч жителів, 755 будинків, 60 крамниць, одна корчма, 10 заїжджих дворів; буряко-цукрові, 3 цегельні і 2 винокурних і 2 шкіряних заводи, 10 млинів.

У 1860 році було 12,6 тисяч жителів, 3 православні церкви, католицький костел, Миколаївська церква на Загреблі (частина міста на правобережжі Тясьмину) та дзвіниця Унійної Церкви (сьогоднішня назва УГКЦ) в центрі міста (з протилежної сторони костелу), синагога, 2 єврейських молитовних будинки. Мировий суд, канцелярія судового допиту, земельна управа, станції — поштова і телеграфна. 176 крамниць, 255 ремісників. Аптека, волосна лікарня на 25 ліжок (тепер Центральна районна лікарня імені Софії Бобринської). Двічі на тиждень — базари, двічі на рік — ярмарки[5]

У 1876 році через місто пролягла залізниця Фастів-Знаменка, відкрито станцію Бобринську.

Мапа Сміли у 1893 році

У 1879 році на 9 фабриках і заводах Сміли вироблено продукції на понад 4 млн карбованців — це більше, ніж того ж року випустило 76 заводів і фабрик Києва[6]. У 1887 році при рафінадному заводі відкрито центральну телефонну станцію.

У 1889 році було 18 великих підприємств, де зайнято 1130 робітників. Працює завод з виробництва гасу для освітлення вулиць.

На початку XX століття в Смілі було 20 тисяч жителів, 23 фабрики і заводи, 13 соборів, церков та молитовних будинків, 10 шкіл, 3 ресторани, 81 купець. Проте 71% селянських господарств — безземельні і малоземельні, а 52% — безкінні.

У 1917 році крім великих цукрового і рафінадного заводів, було кілька дрібних підприємств: механічні майстерні, 6 шкіряних заводів, пивзавод, 2 маслобойні, миловарний, свічковий та жиросальний заводи, вальцовий млин, олійниці. 67 магазинів і пунктів громадського харчування. Чверть усіх вулиць — бруковані.

Українська революція[ред. • ред. код]

17 квітня 1917 року, після повалення царського режиму в Російській імперії у Смілі утворився цивільний комітет, комісаром якого став учитель соціал-демократ. Також у Смілі створюються чисельні громадські комітети, котрі виступали за скорочення робочого дня до 8 годин замість 14, розподіл панської землі та інше.

За весь період Перших Визвольних Змагань, які відбувались з 1917 року по 1920 на основній території України, а подекуди тривали й до 1922—1924 років Смілянщина була одним з осередків національного визвольного руху. Серед відомих земляків та особистостей що брали активну участь в Українській революції можна відзначити Якова Водяного котрий був одним із ініціаторів створення Вільного козацтва, яке грало одну з ключових ролей в той період.

10 лютого 1920 року під час Зимового походу Кінна бригада на чолі з Петром Дяченком Армії УНР на короткий час здобула Смілу. На станції Сміла було захоплено 11 потягів з військовим майном та ще 80 возів з майном у місті. Це були запаси Південно-Західного фронту московських окупаційних військ. Це майно спішно відправили до Білозір'я. Проте невдовзі від станції Бобринська більшовики перейшли у контрнаступ і українським військам довелося залишити місто[7].

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань Сміла входить до складу СРСР.

Більшовицька окупація[ред. • ред. код]

З 1923 року Сміла — адміністративний центр однойменного району, а з 1926 року — місто.

Місто не обминув голодомор 1932—1933 років.

Друга світова війна та німецька окупація[ред. • ред. код]

4 серпня 1941 року 116 стрілецька дивізія Червоної Армії під напором німецьких сил залишила Смілу.

За період німецької окупації у місті розстріляно і замучено близько 25 тисяч людей.

29 січня 1944 року військами 2-го Українського фронту, 373-ї Миргородської стрілецької дивізії з міста вигнано німців і відновлено радянську владу.

Післявоєнний період міста[ред. • ред. код]

В післявоєнний час розвитку Сміли знову був наданий істотний імпульс. У місті будується потужний радіоприладний завод. Будуються нові житлові масиви,

Вихід України зі складу СРСР[ред. • ред. код]

З моменту розпаду Радянського Союзу у 1990-х промислове виробництво в Смілі скоротилося на 70%. Одночасно було відзначено скорочення населення на 10%, в основному відбувалось відбувалось за рахунок виїзду громадян за межі міста.

Вулиці та місцевості Сміли[ред. • ред. код]

Смілянській міській раді підпорядковується селище Ірдинівка.

Центральною площею міста є Майдан Слави.

Головними міськими магістралями є вулиці Незалежності, Уманська, Трипільська, Перемоги, Героїв Холодноярців, Соборна.

Докладніше: Вулиці Сміли

Сміла має низку мікрорайонів:

  • Гора;
  • Гречківка;
  • Загребля;
  • Мала Яблунівка;
  • Поштовий;
  • РПЗ;
  • Кут;
  • Богдана;
  • Шевченка.

Окрім того, традиційно район центрального Майдану Слави є місцевим Центром.

Населення[ред. • ред. код]

Економіка[ред. • ред. код]

У Смілі є цукровий комбінат (у 1970 році виготовив 37 000 т цукру і 1 200 т цитринової кислоти), машино-будівний завод (з 1930, основна продукція: машини для цукрової, хлібопекарської і олійно-жирової промисловості), електроремонтний, молоко-консервний завод, броварня, швейна і меблева фабрики. технікум харчової промисловості.

ПАТ "НПП «СЕМЗ»[ред. • ред. код]

Один зі зразків продукції, що виготовляється на ПАО "НПП «СЕМЗ» електродвигун СТК-45

Також у місті розташовано одне з найбільших машинобудівних підпрємств області — Смілянський електромеханічний завод, що займається ремонтом, розробкою та виробництвом тягових електричних машин.

Цьому підприємству вже майже 140 років. За роки його існування змінився профіль підприємства — від ремонту рухомого складу залізниці, до розробки і виробництва сучасних тягових електричних машин різної потужності.

ТМ «Славна»[ред. • ред. код]

Також у місті розташовані виробничі потужності торговельної марки «Славна». Виробничі потужності складаються з високопродуктивного устаткування, яке розміщене в модернізованих корпусах Смілянської швейної фабрики, пристосованих для випуску медичної продукції одноразового використання. В сучасних цехах, обладнаних автоматизованими лініями, випускається широкий асортимент комплектів одягу, операційних покриттів, медичних інструментів.

ДП «Орізон-Навігація»[ред. • ред. код]

Навігаційний пристрій виробництва «Орізон-Навігація»
Навігаційний пристрій виробництва «Орізон-Навігація»

У місті розташоване підприємство «Орізон-Навігація», яке спеціалізується на випуску електронних пристроїв, зокрема випускає компоненти для навігаційної системи ГЛОНАСС,а також сприяло розробці цієї системи.

ТОВ «Еліт»[ред. • ред. код]

В 2008–2009 роках збудовано новий завод з випуску об'ємного морозива Le Jour. Завод належить компанії «Еліт» (торгова марка «Ажур»), яка має також заводи в Луцьку та Криму, і він є другим у світі після норвезького. Морозиво виробляється на обладнанні данської фірми «Тетра-Пак», лінія спроектована для автоматичного безперервного наповнення і заморожування продукту[8].

Фабрика Ажур

Транспорт[ред. • ред. код]

В'їзд у Смілу зі сторони Черкас по дорозі на Умань

У місті розташований найбільший залізничний вузол Черкаської області станція імені Тараса Шевченка та автошлях Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав (317 км), збудований під керівництвом інженера Степана Кожум'яки що знаходиться у селі Костянтинівка в 300 метрах від адміністративного поділу між містом та цим населеним пунктом.

Освіта[ред. • ред. код]

Освіта міста забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти. Діє мережа дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Дошкільні навчальні заклади[ред. • ред. код]

У дошкільних навчальних закладах виховуються 2387 дітей, що становить 85% дітей від 1 до 6 років. Укомплектовано 36 груп компенсуючого типу: 25 — логопедичні, 2 — для дітей з вадами зору, 3 — опорно-рухового апарату, 1 — із затримкою психічного розвитку, 5 — санаторних груп для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу.

  • Дошкільний навчальний заклад № 1 (вул. Невського, 11)
  • Дошкільний навчальний заклад № 2 (вул. Ротондівська, 42)
  • Дошкільний навчальний заклад № 7 (вул. Заводська, 13)
  • Дошкільний навчальний заклад № 8 (вул. І. Франка, 19)
  • Дошкільний навчальний заклад № 11 (вул. Кам'янська, 8)
  • Дошкільний навчальний заклад № 12 (вул. Павлова, 32)
  • Дошкільний навчальний заклад № 17 (вул. Ротондівська, 50)
  • Дошкільний навчальний заклад № 18 (вул. Чкалова, 16)
  • Дошкільний навчальний заклад № 19 (вул. Мазура, 23-а)
  • Дошкільний навчальний заклад № 21 (вул. 40 років Перемоги, 28)
  • Дошкільний навчальний заклад № 23 (вул. Мічуріна, 42)
  • Дошкільний навчальний заклад № 24 (провул. Краснопресненський, 5)
  • Дошкільний навчальний заклад № 26 (вул. I. Багряного, 12)
  • Дошкільний навчальний заклад № 27 (вул. Б. Хмельницького, 53)
  • Дошкільний навчальний заклад № 57 (вул. Лобачевського, 1-а)

Навчальні заклади І-ІІІ ступенів[ред. • ред. код]

99,7% учнів шкіл у Смілі навчаються українською мовою. У місті працює одна двомовна школа, яка задовольняє освітні потреби національних меншин. У спеціалізованій школі № 5 є 3 класи, у яких 34 учні навчалися російською мовою. Усі учні навчалися у І зміну. 500 учнів початкових класів відвідували 21 групи продовженого дня, із них 390 учнів (13 груп) за рахунок місцевого бюджету, 110 учнів (8 груп) — за кошти батьків. 1748 учнів (67 класів поглиблено вивчають українську та англійську мови, математику, історію України, біологію, хімію, економіку. Профільним навчанням охоплено 100% учнів 10-11-х класів У 12-ти школах введено допрофільне навчання, яким охоплено 610 учнів (25 класів). У місті створена система контролю за якістю освіти, яка дає можливість учням шкіл брати активну участь в олімпіадах, конкурсах. Працює Центр по роботі з обдарованою молоддю, є Положення щодо його діяльності. Центри по роботі з обдарованою молоддю працюють у кожному загальноосвітньому навчальному закладі. На базі усіх шкіл діють консультаційні пункти. Школярі міста у минулому навчальному році стали учасниками понад 50 конкурсів різного рівня. В обласних конкурсах та змаганнях взяли участь 661 учень, перемогу здобули 488 учнів. Учасниками конкурсів та змагань Всеукраїнського рівня та міжнародного рівня стали 1493 учні, переможцями — 639 школярів.

  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 (вул. Незалежності, 66)
  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 (вул. Невського, 9)
  • Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 — колегіум» (вул. Сріблянська, 75)
  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 (вул. Заводська, 20)
  • Навчально-виховний комплекс "Ліцей — загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів "Лідер" (вул. Героїв Небесної Сотні, 16)
  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6 (вул. Сунківська, 12)
  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 (вул. Б. Хмельницького, 51а)
  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10 (вул. Лобачевського, 2а)
  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11(вул. Репіна, 47)
  • Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 12 (вул. Краснопресненська, 33)
  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 13 (вул. Громова, 71)
  • Навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 15» (вул. Кармелюка, 38)
  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 16 (вул. Північновокзальна, 2)
  • Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ступеня — гімназія ім. В. Т. Сенатора» (вул. Сріблянська, 125)
  • Загальноосвітня школа — інтернат І-ІІІ ступенів (провул. Краснопресненський, 34)
  • Спеціальна загальноосвітня школа — інтернат (вул. Сріблянська, 240)

Позашкільні навчальні заклади[ред. • ред. код]

Активними у конкурсах були і вихованці позашкільних навчальних закладів. Вони взяли участь у 129 конкурсах та змаганнях різних рівнів (міських — 24, обласних — 71, всеукраїнських — 34), у яких вибороли 657 призових місць, із них 177 — перших. 25 гуртківців Будинку дитячої та юнацької творчості взяли участь у 4 змаганнях міжнародного та всеукраїнського рівнів, де здобули 8 перших місць. Лідерами за участю у змаганнях у минулому навчальному році були вихованці ДЮСШ «Олімп». Вони взяли участь у 24 обласних та 17 всеукраїнських змаганнях, де вибороли 106 перших місць.

  • Міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вул. Мічуріна, 5)
  • Будинок дитячої та юнацької творчості (вул. 40 років Перемоги, 18 та вул. Сріблянська, 124)
  • Дитячо-юнацька спортивна школа «Олімп»(вул. Мічуріна, 42)
  • Стадіон «Юність» (вул. Мічуріна, 41)

Вищі навчальні заклади[ред. • ред. код]

Також у Смілі є 2 вищі навчальні заклади І рівня акредитації, це:

Варто відзначити, що на базі Смілянського середнього хіміко-технологічного училища(сучасний Смілянський технікум харчових технологій) у 1929 році на його базі був створений цукровий інститут(сучаний Національний університет харчових технологій). Що у 1930 році був переведений до м. Києва і зараз технікум входить до його складу. Також хотілось би пригадати відомих випускників навчального закладу: І. А. Кухаренко — ректор Київського політехнічного інституту, М. Ф. Кулінич — міністр харчової промисловості України та Радянського Союзу, П. Д. Федоров — директор Київського технологічного інституту харчової промисловості у 1947—1962 роках, А. А. Гетьман — академік Санкт-Петербургської Інженерної Академії, В. С. Брюховецький — почесний президент Києво-Могилянської академії, відомі діячі науки — М. О. Архипович, М. М. Пушанко, М. О. Масліков та багато інших.

Також у місті є філії для заочного навчання студентів вищих навчальних закладів:

  • Харківського національного університету внутрішніх справ
  • Національного університету харчових технологій

Медицина[ред. • ред. код]

У Смілі є такі заклади охорони здоров'я:

Культура[ред. • ред. код]

Заклади культури[ред. • ред. код]

У місті діє Будинок Культури, що знаходиться у центрі міста за адресою: вул. Соборна буд. 110, при якому відбуваються різного роду культурні заходи. Це і виступи народних колективів, артистів, гуртів та інше.

Також у місті є дитячі заклади культури, це:

  • Дитяча Школа Мистецтв № 1
  • Дитяча Школа Мистецтв № 2
  • Будинок Дитячої та юнацької творчості

Музеї[ред. • ред. код]

Будівля Смілянського краєзнавчого музею

У Смілі існує краєзнавчий музей, котрий було створено у 25 грудня 1967 року.

Експозицію розміщено в трьох залах, де представлено:

Серед унікальних експонатів — скринька зі скла і металу роботи італійських ювелірів XVIII століття, навісний замо́к середини XIX століття, цеглини з будівель графів Бобринських та інші предмети.

Медіа[ред. • ред. код]

Серед засобів масової інформації в місті постійно виходять такі друковані видання:

  • «Сміла»
  • «Смілянські обрії»
  • «Сміла від А до Я»

Існує і міський телеканал «Сміла-TV», який транслюється по кабельній мережі міста. Також є телестудія «Тясмин» що готує новини про місто, які виходять на обласному телеканалі «Рось».

Серед радіоканалів — «Смілянське міськрайрадіо», що проводить трансляцію у міській радіо-кабельній мережі.

Гуртки[ред. • ред. код]

Також існують і безліч гуртків, серед яких:

Гурток хореографії та сучасного танцю «Шторм» Хореографічний гурток «Шторм» створено керівником Селівановим Максимом Миколайовичем у 1999 році на базі міського Будинку дитячої та юнацької творчості Смілянської міської ради Черкаської області. Гурток об'єднує вихованців молодшого, середнього та старшого шкільного віку.

Заняття в гуртку хореографії є ефективною формою роботи у вирішенні завдань як художнього, так і особистого розвитку, громадського і духовного становлення учнівської молоді, сприяють формуванню полікультурної та творчої компетентностей вихованців. Пріоритет хореографічного мистецтва зумовлено його доступністю, масовістю, емоційно-захоплюючими формами творчості.

Гурток працює на засадах особистісно орієнтованого навчання та виховання з урахуванням власного досвіду дітей, їхніх інтересів, уподобань і характеру, природних задатків і нахилів, відповідно до їхніх індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку.

Важливими принципами навчально-виховного процесу в гуртку є його індивідуалізація, добровільність, пріоритет виховання, співтворчість, емоційна привабливість міжособових стосунків з педагогом.

На заняттях гуртка широко використовуються інтерактивні форми роботи: творчі завдання, робота в групах, обговорення у широкому колі, використання мультимедійних засобів, реалізація мистецьких проектів. Селіванов Максим Миколайович є ініціатором і організатором проведення мистецького проекту «10 років ансамблю „Шторм“» (2009), який набув широкого резонансу у нашому місті.

Вихованці хореографічного гуртка постійно беруть участь у міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях та демонстрували високі результати.

  • Хореографічний колектив став переможцем обласного огляду-конкурсу «Грайлива веселка» (2005, 2006, 2007);
  • Всеукраїнського фестивалю з сучасної хореографії «Весняний вітер» (2006, 2007, 2008, 2011);
  • Міжнародного фестивалю сучасного естрадного танцю у м. Євпаторія (2007);
  • чемпіонату України з сучасних танців у м. Ялта (2008, 2009,2010);
  • Всеукраїнського фестивалю-конкурсу дитячого та юнацького мистецтва «Штурм» (2010);
  • відкритого чемпіонату України з сучасних танців «Бегущие по волнам» у м. Євпаторія (2010).
  • на рахунку цього творчого колективу хороші результати на змаганнях Кубка Європи зі стріт-дисциплін у м. Ялта (2009).

У 2013 році «Шторм» виборов друге місце у всеукраїнському фестивалі із сучасної хореографії «Весняний вітер».

Вихованці хореографічного гуртка «Шторм» є постійними учасниками загальноміських культурно-масових заходів до Дня міста, Дня молоді, Дня незалежності України, тощо.

Пам'ятники[ред. • ред. код]

  • Леніну-ковалю встановлена на честь зарахування Леніна Володимира Ілліча почесним ковалем Бобринських майстерень (зараз ПАТ «НПП СЕМЗ»).
  • Пам'ятний знак «Мирним жителям, які загинули від рук німецько-фашистських загарбників та їх прибічників у роки Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Вдячні нащадки.» Відкрито 29 січня 2010 року.


Релігія[ред. • ред. код]

Проект Смілянської Спасо-Преображенської Церкви по вул. Б. Хмельницького 53 (навпроти маг. "АТБ")
Гравюра смілянського костьолу з польського тижневика Tygodnik Ilustrowany
Покровський собор у Смілі


Л. І. Похилевич, український краєзнавець, у своїй книзі[9] подає запис про візитацію 1741 року Смілянського протопопівства (благочинства) де подає, що у Смілі було 4 храми Унійної Церкви (сучасна УГКЦ): Спасо-Преображенська, Успенська, Покровська і Миколаївська (про яку ще згадує автор в описі 1860-х років). А благочинство налічувало — 26 церков, за візитацією 1747 року — 29 церков. Центральним храмом була Спасо-Преображенська церква, де настоятелем був священик, якого іменували: протопоп.

Аналізуючи дослідження відомого проросійського історика-антиуніата та краєзнавця Лаврентія Похилевича можна беззаперечно стверджувати про те, що Унійна Церква була постійно присутня на цих теренах і неодноразово зазнавала утисків від проросійськи налаштованих людей, зокрема також і від Мелхиседека Значко-Яворського, ігумена Мотронського монастиря. Унійна Церква на теренах Сміли і околиць проіснувала до середини ХІХ століття. Занепад єдиної церкви православного обряду на цих теренах пов'язаний із укріпленням на цих землях Російської імперії.


На початок XXI сторіччя у місті багато різних конфесій та вірувань.


Православ'я у місті представлене 4 конфесіями: Автокефальна Православна Церква, Українська Греко-Католицька Церква, Православна Церква (МП), Римо-Католицька Церква. Серед протестантських течій: молитовні доми Євангельских Християн Баптистів, Християн Віри Євангельскої, Християн Адвентистів Сьомого Дня.


Українська Греко-Католицька Церква аж майже через 250 років змогла відновити свою діяльність у місті Сміла.


Каплиця Преображення Господнього м. Сміла.jpg

Станом на кінець 2014 року вона представлена Юридичною одиницею: Спасо-Преображенська церква (Сміла). Вона буде побудована по вул. Б. Хмельницького 53 (навпроти маг."АТБ") (м-н Богдана).

На даний час вже споруджена каплиця з однойменною назвою, де проводяться богослужіння.

При храмі діє благодійний фонд який займається допомогою людям які перебувають у складних життєвих ситуаціях.

Недільна школа для дорослих, де прихожани мають змогу пізнати живого Бога через Закон Божий.

Недільна школа для дітей, діяльність якої спрямована на зростанню дітей у вірі, любові, милосерді.

Міста—побратими[ред. • ред. код]

Відомі люди[ред. • ред. код]

Див. також Категорія:Персоналії:Сміла і Почесні громадяни Сміли

У місті народилися[ред. • ред. код]

Герої Радянського Союзу[ред. • ред. код]

Відомі мешканці[ред. • ред. код]

  • Величко Максим Костянтинович — Герой Соціалістичної Праці, повний Кавалер Ордена Слави, учасник німецько-радянської війни.
  • Франциск Ксаверій Любомирський (1747—1819) — голова польського княжого роду Любомирських, староста сецеховський, генерал Російської армії.
  • Усикова Ангеліна Олександрівна (1934-2005) — агроном, дисидентка, засновниця осередків РУХу, УРП, об’єднання «Просвіта», Товариства політв’язнів і репресованих у Смілі, депутат районної ради і активіст Асоціації демократичного розвитку і самоврядування України[12].

«Небесна сотня»[ред. • ред. код]

Уродженець Смілянського району, що з сім'єю проживав у Смілі Юрій Пасхалін, був учасником Євромайдану та загинув 19 лютого 2014 року за Україну.

Загиблі Герої під час проведення АТО[ред. • ред. код]

Під час нападу терористів на комендатуру міста Щастя, що на Луганщині загинув командир підрозділу «Холодний Яр» Євген Войцехівський.

Галерея[ред. • ред. код]

  • Пожежна каланча (збуд. 1929)

  • Успенський костьол

  • Смілянський краєзнавчий музей(До 1917 року - відділення Ощадбанку Російської імперії в м. Сміла)

  • Пам'ятник Шевченку у Смілі

  • Будівля відділення Приват-банку в Смілі

  • Колишнє заводоуправління Смілянського машинобудівного заводу

  • Торгівельний центр в центральній частині міста Сміла

  • Фонтан у Смілі
  • Фонтан у Смілі фото 1.jpg
  • Фонтан у Смілі фото 2.jpg
  • Фонтан у Смілі фото 3.jpg
  • Фонтан у Смілі фото 4.jpg

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. ↑ а б www.wolframalpha.com
  3. ↑ http://www.oldrpz.cherkasy.net/ua/region_text2.htm
  4. ↑ http://www.pravoslavie.ru/smi/103.htm
  5. ↑ рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
  6. ↑ В. І. Ленін «Розвиток капіталізму в Росії»
  7. ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  8. ↑ http://www.pres-centr.ck.ua/economics/8463/
  9. ↑ Л. И. Похилевич <Сказания о населенньіх месностях Киевской губернии"
  10. ↑ www.warheroes.ru(рос.)
  11. ↑ www.warheroes.ru(рос.)
  12. ↑ «Державна злочинниця», Галичина 08 грудня 2016 року

Джерела[ред. • ред. код]

Сміла
у сестринських Вікіпроектах
П: Портал «Черкащина»
CMNS: Сміла у Вікісховищі?

Посилання[ред. • ред. код]

Населені пункти Смілянської міськради
Міста:
Селища:
Міста:
Смт:
Населені пункти над Тясмином (від джерела до гирла)
Кіровоградська область
Черкаська область
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сміла&oldid=20994327