Волосся ангела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ймовірне фото «волосся ангела». Японія, 1957[1]

Волосся ангела — павутиноподібна легка драглиста маса, поява якої пов'язуються з активністю НЛО. В руках «волосся» тане або перетворюються в грудочки. В американській уфології ця речовина відома під назвою «волосся ангела», італійці її звуть «кремнієвою ватою», а французи називають падаючі з неба напівпрозорі волокна «подарунком Мадонни»[2][3].
За даними, наведеними в книзі Ф. Ю. Зігеля «Спостереження НЛО в Радянському Союзі», при появі «волосся ангела» воно покриває землю щільним шаром, але через кілька годин безслідно зникає, перетворюючись на безформну драглисту масу, яка швидко випаровується. При дотику до неї руками, обертається на грудочки радіоактивного слизу.[4].

Опис очевидців[ред. | ред. код]

Перші згадки про «волосся ангела» відносяться до 1898 року, коли подібна літаюча павутина випала на місто Монтгомері в США. Жителі міста бачили падіння з неба речовини, яка «нагадує павутину». Нитки були схожі на тонкі волокна азбесту і злегка фосфоресцирували[5].

Уфологи заговорили про явище в 1954 році. 10 лютого 1978 поблизу міста Оамару на узбережжі Нової Зеландії липкі нитки падали зверху дві години. Вони були «значно тонкішими, ніж павутина», але тим не менш виразно спостерігалися в променях сонця на тлі ясного блакитного неба. Деякі нитки спочатку виглядали, як клубки розміром з тенісний м'ячик, повільно розмотуючись в повітрі. Інші волокна дрейфували цілими скупченнями, що нагадувало шлейф від літака. «На уроці фізкультури ми спостерігали НЛО, — написав у 1990 році севастопольський школяр Артем Урфіс. — Це були кулі … Вони летіли в повітрі з великою швидкістю, скидаючи білу липку „павутину“, яка, як тільки її брали в руки, танула». Кулі та «павутину» бачили 24 школяра і вчитель фізкультури. В серпні 1998 року британська уфологічна організація, після спостереження невпізнаних літаючих об'єктів на півночі Уельсу на землю випала загадкова «павутина». 60-річна Юніс Стенфілд з невісткою Дорін Мозелік, перед цим побачили «приблизно двадцять сріблястих речовин в небі».

Свідки під час футбольного матчу у Флоренції[ред. | ред. код]

27 жовтня того року двоє друзів — Дженнаро Лючетта і П'єтро Ластруччі стояли на терасі готелю на площі Святого Марка у Венеції і побачили, як в небі летять два «диски, що світяться», які залишали за собою вогненно-білий слід. Обидва об'єкти летіли з величезною швидкістю на невеликій відстані один від одного. Потім об'єкт, що летів позаду, піднявся на ту ж висоту, що і ведучий, і розвернувшись НЛО зникло в напрямку Флоренції.
Через кілька хвилин сталась дивовижна перерва в футбольному матчі на стадіоні у Флоренції. 10000 здивованих глядачів, гравці і судді встали і пильно дивилися на два об'єкти, що пролітали над стадіоном. За дев'ять хвилин — з 15.20 до 15.29 — ця пара тричі пролітала над містом. Після «візиту прибульців» на стадіон — і на всю Флоренцію — повільно опустилися липкі, драглисті волокна, відомі як «волосся ангела». Вони падали на землю і швидко випаровувалися[6]. «Було 15:27, коли вони з'явилися над стадіоном, один за одним, — згадував один із футболістів. — Летіли не надто швидко, а потім зависли над центром поля». Ромулус Тучі, капітан гостьової команди, говорив, що бачив «щось на зразок кілець в висоті, на відстані», а потім «хмару туману». Його товариш по команді Роналдо Ломі «чув гучний вибух», після якого все і зупинилося[7].

Припущення вчених[ред. | ред. код]

Студент Альфреда Якопоцці зумів зібрати кілька волокон з футбольного поля у Флоренції в герметичну стерильну пробірку. Незабаром пробірка потрапила до директора Інституту хімічного аналізу Флорентійського університету професору Джіованні Каннера. Його колега, професор Данило Гоцці, зробив аналізи загадкової речовини і заявив: «Це волокнистий матеріал, який володіє значним опором на розтягування і скручування. Піддаючись впливу тепла, він темніє і випаровується, залишаючи танучий прозорий осад. Аналіз осаду показав вміст у ньому бору, кремнію, кальцію і магнію. Гіпотетично, ця речовина могла бути чимось на зразок боро-кремнієвого скла».[8]
Американський уфолог Чарлз Мені припустив, що так зване «волосся янгола» це — «надлишки матеріалізованої енергії НЛО». Випаровуючись, волокна «повертаються назад у свій вимір чи інший простірний-часовий континуум». На думку іншого уфолога, англійця Брінзлі Ле-Поера Тренча, «волосся» — це щось на зразок ектоплазми, що виділяється на спіритичних сеансах.

У 1967 році радянський популяризатор науки Б. В. Ляпунов отримав з Нової Зеландії зразки «волосся ангела» у запечатаній пробірці. Загадкова речовина об'ємом менше однієї десятої кубічного сантиметра була піддана всебічному вивченню. Фізик-радіометрист Л. В. Кириченко прийшов до висновку, що дана речовина «виявляє тонковолокнисту речовина з товщиною окремих волокон менше 0,1 мікрона. Основна маса волокон поплутана в грудки або окремі „нитки“ товщиною 20 мікрон. Волокна білого кольору, напівпрозорі. Проаналізований матеріал немає аналогів серед будь-яких відомих матеріалів». Академік І. В. Петрянов-Соколов, підбиваючи підсумки дослідження, заявив: «Проба представляє інтерес як дуже тонковолокниста речовина і навряд чи є природною сполукою». На жаль, при дослідженні вся маса унікальної речовини була витрачена.

Мас-спектрометричний аналіз (зі схожими результатами) зразків, знайдених у Криму та Волгоградській області, проводив В. Чернобров в 1990—1996 роках. У знайдених волосках, товщина яких була в 1,5 рази тонкіша звичайного людського волосся, виявилися такі матеріали: платина, вісмут, вольфрам, молібден, технецій, реній, паладій, прометій, гадоліній, європій, барій, тербій, гольмій, тантал та інші речовини.

За гіпотезою А. Ільїна, високотехнологічне волосся ідеально підходять для використання, як робоче тіло, в надмалих твердотільних лазерах (оскільки випалого волосся нараховується багато тисяч, можна зробити висновок, що на НЛО знаходяться сотні тисяч і мільйони лазерів, необхідних, наприклад, для створення ефекту оптичної невидимості).

Один з останніх зафіксованих випадків появи «волосся» стався навесні 1998 року в с. Чауси Калузької області, Росія. Однак, до того, як представники «Космопошуку» потрапили в це село (інформація про знахідку дійшла за півмісяця, поїздка була здійснена на наступний день), всі зразки встигли зникнути.[9]

Багато тих, хто мав справу з цим явищем, спостерігав його або намагався зловити волокна, після контакту з речовиною відзначали у себе погіршення здоров'я, загострення хронічних захворювань. Цікава з цього приводу версія Н.Субботіна. Він відзначає, що дослідження, що проводилися з нитками, відображають наявність у них таких біологічних агентів, як Pseudomonas Fluorescens, Streptomyces і рідкісного ферменту, використовуваного для створення вірусів. Один з вірусологів, за словами Суботіна, навіть знайшов у волокнах рідкісний вірус грипу V2, який зазвичай можна знайти тільки в лабораторії. У директора Російської уфологічної Станції з'явилась своя думка з приводу, сучасного випадання «волосся ангела» — це експерименти над населенням, що проводяться секретними службами.[10]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]