Платина

Платина (Pt)
Атомний номер	78
Зовнішній вигляд простої речовини	важкий, м'який, сріблясто-білий метал
Властивості атома
Атомна маса (молярна маса)	195,08 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома	139 пм
Енергія іонізації (перший електрон)	868,1(9,00) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація	[Xe] 4f14 5d9 6s1
Хімічні властивості
Ковалентний радіус	130 пм
Радіус іона	(+4e) 65 (+2e) 80 пм
Електронегативність (за Полінгом)	2,28
Електродний потенціал	Pt←Pt2+ 1,20В
Ступені окиснення	4, 2, 0
Термодинамічні властивості
Густина	21,45 г/см³
Молярна теплоємність	0,133 Дж/(К·моль)
Теплопровідність	71,6 Вт/(м·К)
Температура плавлення	2045 К
Теплота плавлення	21,76 кДж/моль
Температура кипіння	4100 К
Теплота випаровування	~470 кДж/моль
Молярний об'єм	9,10 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки	кубічна гранецентрована
Період ґратки	3,920 Å
Відношення с/а	n/a
Температура Дебая	230,00 К
H He Li Be B C N O F Ne Na Mg Al Si P S Cl Ar K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Nh Fl Mc Lv Ts Og * La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu ** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
Платина у Вікісховищі?

Пла́тина (Pt) — хімічний елемент з атомним номером 78, проста речовина якого — блискучий сірувато-білий пластичний метал. Платина належить до 10-ї групи періодичної таблиці.

Походження назви

Назва походить від ісп. platino (зменшувальне від plata — срібло) Цю назву надали конкістадори, що знайшли метал у Південній Америці (на території сучасної Колумбії). Зовні платина була схожа на срібло, але відрізнялася тугоплавкістю, тому обробляти її було набагато важче. Внаслідок цього вона коштувала вдвічі дешевше, тому й отримала таку зневажливу назву (невеличке срібло, срібельце).

Загальна інформація

Хімічно малоактивна. Трапляється у самородному вигляді. Домішки: Ir, Os, Rh, Pd, Cu, Au, Ni, Fe.

Історія

У Новому Світі відома з найдавніших часів. У Європі вона була невідома до XVIII сторіччя. Платина вивезена з Америки першими конкістадорами на початку XVIII ст. Перший науковий опис виконаний Уатсоном 1742 року.

Тривалий час платина не знаходила застосування. У середині XVIII сторіччя фальшивомонетники виявили, що платина досить легко сплавляється із золотом і сплав майже не відрізняється від золота за густиною. Іспанський уряд заборонив спочатку ввезення платини до країни, а потім і її видобуток в іспанських колоніях Південної Америки: відділений від золота та срібла метал належало топити у глибоких місцях річки.

Наприкінці XVIII сторіччя з'явилися перші технічні та ювелірні вироби з платини. З'ясувалися унікальні хімічні властивості платини, зокрема хімічна стійкість. 1803 року англійський вчений Вільям Волластон у складі південноамериканської платини виявив інші платиноїди: паладій і родій. 1804 року також англійський хімік Смітсон Теннант виявив у складі залишку після розчинення неочищеної платини нові елементи — іридій та осмій.

Поширення

Платина — дуже рідкісний елемент. ЇЇ вміст у земній корі 5×10⁻⁷—1×10⁻⁶ %. Платина зустрічається у вигляді самородного металу та його сплавів, а також у вигляді мінералів сульфідів, найважливіші з яких — поліксен, платина паладіїста, фероплатина, спериліт, куперит (PtS). Зустрічається в родовищах, пов'язаних з ультраосновними й основними породами, разом з хромшпінелідами і основними породами разом з сульфідами. Відома також у розсипах.

Отримання

Розчинення платини в царській горілці.

Виробництво платини у вигляді порошку почалося 1805 року англійським вченим Вільямом Волластоном із південноамериканської руди. Сьогодні платину отримують з концентрату платинових металів. Концентрат розчиняють в царські воді, після чого додають етанол та цукровий сироп для видалення надлишку HNO₃. При цьому іридій і паладій відновлюються до Ir³⁺ та Pd²⁺. Подальшим додаванням хлориду амонію виділяють (NH₄)₂PtCl₆. Висушений осад прожарюють при температурі 800—1000 °C: (NH₄)₂PtCl₆=N₂ + 6HCl + Pt + H₂. Отриману таким чином губчату платину піддають подальшому очищенню повторним розчиненням у царській воді, осадженням (NH₄)₂PtCl₆ і прожарюванням залишку. Потім очищену губчату платину переплавляють на зливки. При відновленні платинових розчинів хімічним або електрохімічним способом отримують дрібнодисперсну платину — платинову чернь.

Застосування

Застосовується для виготовлення хімічного посуду, в електротехніці, ювелірній справі, як каталізатор тощо. 1799 року було виготовлено еталон метра у вигляді платинової лінійки шириною близько 25 мм, товщиною близько 4 мм і довжиною, що відповідала одній сорокамільйонній частині Паризького меридіана. У 1889 році було виготовлено точніший міжнародний еталон метра. Цей еталон виготовили зі сплаву 90 % платини і 10 % іридію. Цей еталон проіснував до жовтня 1960 року. Міжнародний прототип кілограму виготовлений 1879 року з того ж платино-іридієвого сплаву.

Див. також

• Платина (мінерал)
• Платинові руди
• Ресурси і запаси металів платинової групи
• Платиноїди

Література

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.

Посилання

• ПЛАТИНА //Фармацевтична енциклопедія
• WebElements: the periodic table on the web: Platinum (англ.)
• Популярная библиотека химических элементов: Платина (рос.)