Вотівкірхе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вотівкірхе
Votivkirche Wien bei Nacht.JPG
Вотівкірхе вночі
48°12′55″ пн. ш. 16°21′31″ сх. д. / 48.215278° пн. ш. 16.358611° сх. д. / 48.215278; 16.358611Координати: 48°12′55″ пн. ш. 16°21′31″ сх. д. / 48.215278° пн. ш. 16.358611° сх. д. / 48.215278; 16.358611
Тип споруди церква[1][2]
Розташування АвстріяВідень
Архітектор Генріх фон Ферстель
Початок будівництва 1856
Кінець будівництва 1879
Висота 99 м
Стиль неоготичний
Належність католицтво
Єпархія Римо католицька архиєпархія Відняd
Стан Пам'ятка культурної спадщини[d][1]
Оригінальна назва нім. Votivkirche
Вебсайт votivkirche.at
Вотівкірхе. Карта розташування: Австрія
Вотівкірхе
Вотівкірхе (Австрія)
CMNS: Вотівкірхе у Вікісховищі

Вотівкірхе (нім. Votivkirche) — неоготична католицька церква, розташована на вулиці Рінгштрассе у Відні. Висота Вотівкірхе становить 99 метрів, що робить її другою за висотою церквою в Відні (після Собору святого Стефана).[3]

Історія[ред. | ред. код]

18 Лютого 1853 року угорський націоналіст Янош Лібені[hu] здійснив невдалий замах на імператора Австро-Угорщини Франца Йосипа І.[4] Життя імператора було врятовано завдяки відданості офіцера Максиміліана О'Донела[en], що супроводжував його під час прогулянки. Після цієї події брат Франца Йосипа Максиміліан закликав підданих Австро-Угорської монархії жертвувати гроші на будівництво вотивної церкви, що мала стати "монументом патріотизму і відданості народу Імператорському Дому".[5]

В 1854 році відбувся архітектурний конкурс, в ході якого було прийнято 75 проєктів з різних куточків Австро-Угорщини, німецьких земель, Англії і Франції, і було обрано проєкт побудови церкви за авторством Генріха фон Ферстеля, якому на той час виповнилося лише 26 років.[6]

Будівництво розпочалось в 1856 році і тривало 13 років. В 1879 році будівництво завершується і нову церкву освячують.

Вотівкірхе стала однією з перших споруд на Рінгштрассе. Оскільки у Відні на той час ще були міські стіни, храм був малодоступним для більшості містян. Основними відвідувачами церкви довгий час були солдати, розквартировані у Відні.

Під час Другої світової війни Вотівкірхе зазнала пошкоджень і її довелося ремонтувати. Реконструкції храму часто проходять і в наші дні, адже матеріал, використаний під час його будівництва, білий пісковик, є чутливим до впливів навколишнього середовища і забрудненості повітря.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Monuments database — 2017.
  2. archINFORM — 1994.
  3. http://www.nbuv.gov.ua/node/2606
  4. Dobai, András (2000). Merénylet a császár ellen (1853. február 18.). Levéltári Évkönyv (угорською) 31: 81. 
  5. https://web.archive.org/web/20130205061328/http://www.wien-vienna.at/geschichte.php?ID=695
  6. Pötschner, Angelika; Rainald, Franz (2015). Vom Werden der Wiener Ringstraße (німецькою). с. 282.