Очікує на перевірку

Бельведер (Відень)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бельведер
48°11′36″ пн. ш. 16°22′49″ сх. д. / 48.19340000002777202° пн. ш. 16.38051944447222397° сх. д. / 48.19340000002777202; 16.38051944447222397Координати: 48°11′36″ пн. ш. 16°22′49″ сх. д. / 48.19340000002777202° пн. ш. 16.38051944447222397° сх. д. / 48.19340000002777202; 16.38051944447222397
Типпалац[1]
Статус спадщинипам'ятка культурної спадщини[d][1]
Країна Австрія
РозташуванняЛандштрассе[1]
Відень
Архітектурний стильбароко
АрхітекторЙоган Лукас фон Гілдебрандт
ЗасновникЄвгеній Савойський
Засновано1714
ВласникЄвгеній Савойський
Сайтbelvedere.at
Бельведер (Відень). Карта розташування: Австрія
Бельведер (Відень)
Бельведер (Відень) (Австрія)
Мапа
CMNS: Бельведер у Вікісховищі
Віденський Бельведер або Верхній Бельведер, садовий фасад
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бельведер (значення).

Бельведе́р (від італ. Belvedere) — розкішний палацовий комплекс-бельведер періоду бароко в місті Відень, столиці Австрії. Нині один з найбільших і найбагатших своїм зібранням музеїв мистецтва Європи.

Загальні дані

[ред. | ред. код]

Комплекс Віденський Бельведер, зведений Лукасом фон Гілдебрандтом як літня (тоді заміська) резиденція для одного з уславлених полководців свого часу принца Євгенія Савойського на початку XVIII століття, від перших десятиліть ХХ століття є музеєм мистецтва.

Палац-музей розміщений за адресою:

  • Prinz Eugen-Str. 27, 1030 Wien (Верхній Бельведер);
  • Rennweg 6, 1030 Wien (Нижній Бельведер, Оранжерея, Палацові стайні).

Години для відвідування:

  • Верхній Бельведер (галерея картин від 15 століття до сьогодення): щодня 10:00—18:00
  • Нижній Бельведер (музей бароко), Оранжерея: щодня 10:00-18:00, щосереди 10:00—21:00
  • виставка сучасного мистецтва в саду «Augarten»: четвер—неділя 11:00—19:00
  • Палацові стайні: щодня 10:00 до ночі.

Історія

[ред. | ред. код]

Резиденція монархів

[ред. | ред. код]
Віденський Бельведер, гравюра, 1753

Палац Бельведер був зведений за велінням принца Євгенія Савойського (1663-1736). Ідею втілив відомий віденський архітектор Йоган Лукас фон Гільдебрандт. У 1700 році на схилі пагорбу, що спускався до міста, почалися роботи з влаштування парку на французький манер. А в 1713 році взялися за будівництво споруди Нижнього палацу, що тривало три роки.

Головну будівлю комплексу — Верхній палац, звідки за планом повинен був розгортатися дивовижний вигляд на Відень, — споруджений у 1721—1723 роках.

Після смерті принца Євгенія Савойського Карл VI придбав його бібліотеку, яка склала істотну частину імператорської бібліотеки в Гофбурзі (нині Національна Бібліотека).

У 1752 році імператриця Марія Терезія придбала обидва палаци разом з парком. Правда, Бельведер досить довго був у запустінні, оскільки правителька й далі використовувала Шенбрунн як свою літню резиденцію. У Бельведері ж періодично влаштовувалися барвисті вистави й фестивалі. Найпишніше святкування було влаштоване тут на честь заручин Марії Антуанети з майбутнім королем Франції Людовиком XVI.

Наприкінці 1770-х Йосиф II вирішив перевезти велику частину імператорської колекції з Гофбурґа у Верхній Бельведер і велів видати каталог художніх творів, що містились у палаці. Так Бельведер став одним з перших музеїв в Європі, відкритих для громадськості.

У 1897 році палац став резиденцією спадкоємця австрійського престолу принца Франца Фердинанда. Він потурбувався про те, щоб у палаці були проведені електрика й центральне опалення. Отже, замок доби бароко був адаптований під житлові й службові приміщення.

Із початком Першої світової війни Верхній Бельведер запустів, тоді Нижній палац уже з 1903 року перетворений на картинну галерею. Попри передвоєнний неспокій, а згодом військовий час, спеціальна комісія піклувалася про регулярне поповнення художньої колекції. Так, наприклад, найвідоміша картина Ґустава Клімта «Поцілунок» була придбана музеєм практично відразу ж після її написання у 1908 році.

Опис

[ред. | ред. код]
Вигляд на Верхній Бельведер

Палацовий комплекс має у своєму складі:

  • Верхній палац (Верхній Бельведер);
  • Нижній палац (Нижній Бельведер);
  • Палацовий сад (парк);
  • Оранжерея;
  • Палацові стайні.

Віденський Бельведер зберігся до наших днів у майже незміненому вигляді, за винятком втраченого нині звіринця у верхній частині парку й значною мірою переробленої оранжереї біля Нижнього палацу.

Палацовому комплексу Бельведер як архітектурному шедевру австрійського майстра Йогана фон Гільдебрандта властиве поєднання парадної величі й невимушеної простоти, широкого розмаху й водночас доступності.

Між двома палацами розкинувся парк з акуратно підстриженими кущами й низькими алеями, адже дерева не повинні розростатися і закривати вид на фонтани, сходи, басейни, вази та статуї. Споруди гармонійно вписуються в пейзаж і сприймаються як його частина, а сам краєвид — теж творіння людських рук.

У палацово-парковому комплексі Віденського Бельведеру завжди можна подихати свіжим повітрям і на деякий час забути про метушню великого міста, тому Бельведер є улюбленим місцем прогулянок як для віденців, так і для численних туристів.

Мистецький музей

[ред. | ред. код]
Докладніше: Австрійська галерея Бельведер
«Юдіт» Клімта в зібранні Австрійської галереї Бельведеру

Після Першої світової війни, у 1920-1921 роках, музей Бельведер ґрунтовно змінився. У Нижньому палаці розмістився музей бароко; у Верхньому — Галерея мистецтва XIX століття; оранжерею ж перетворили на Галерею сучасного мистецтва.

Практично всі твори австрійського бароко були перевезені з художньо-історичного музею (нім. Kunsthistorisches Museum) до палацу Нижній Бельведер. В економічно кризові 1930-ті музею, однак, вдавалося поповнювати своє зібрання шедеврами класичного й сучасного мистецтва з Франції та Німеччини.

Під час ІІ Світової війни в жовтні 1944 року західна частина Верхнього палацу була зруйнована бомбою, а в лютому 1945 року така ж доля спіткала й західне крило Нижнього палацу.

По війні після тривалих і наполегливих реставраційних робіт нарешті в 1953 році в Нижньому палаці був знову відкритий музей бароко, а в липні 1954 року частина зібрання предметів мистецтва XIX та XX століть була виставлена у Верхньому Бельведері і в Оранжереї.

У повоєнний час на Бельведері була зосереджена увага австрійської та світової громадськості. Адже в травні 1955 року са́ме в Мармуровій залі Верхнього палацу відбулося підписання Державного договору про відновлення незалежної і демократичної Австрії представниками Австрії та 4 держав-переможниць у ІІ Світовій війн: СРСР, США, Великої Британії та Франції. Так, Австрійська Республіка, приєднана під час війни до німецького Третього Рейху, а з 1945 року зайнята союзними військами, знову здобула повну державну незалежність.

Наприкінці ХХ століття закінчилася ґрунтовна реконструкція Верхнього палацу — знову відкриті для огляду зали палацу з виставленими із запасників художніми творами надають можливість побачити палацову капелу, розписану провідними італійськими живописцями XVIII століття, роботи австрійського майстра Макарта, а також багате зібрання полотен європейського імпресіонізму — від Дега до Ренуара і Ґоґена, і найбільшу колекцію творів австрійських еспресіоністів та модерністів — картини Еґона Шіле та гордості вітчизняного мистецтва Ґустава Клімта.

Світлини

[ред. | ред. код]
  • Палац Верхній Бельведер
    Палац Верхній Бельведер
  • Фонтан-джерельце у Садах Бельведеру
    Фонтан-джерельце у Садах Бельведеру
  • Розписи Carlonesaal у Верхньому Бельведері
    Розписи Carlonesaal у Верхньому Бельведері

Музей бароко

[ред. | ред. код]
Музей бароко, Нижній Бельведер.
Скульптор Г. Доннер. Святий Мартин віддає жебраку половину свого плаща.

Мистецтво бароко Австрії посіло почесне місце в історії Європи. На початковому етапі воно розвинулось під сильним впливом бароко Італії, визначного центру барокового мистецтва взагалі. Війни, що йшли між Австрією і Оттоманською Портою (Туреччиною) затримали розвиток мистецтв в країні. Але ситуація радикально змінилася після перемог над Туреччиною, і в Австрії розпочався будівельний бум. За 30-40 років будівництва Відень та його передмістя отримали нові архітектурні домінанти у стилі бароко з новими палацами і садами.

Музей бароко в палаці Нижній Бельведер добре висвітлює цю добу і сам є експонатом музею, адже побудований в цей же період. Славу музею складає колекція скульптур, бо поряд з власною архітектурною школою склалася і потужна національна скульптурна школа. Її представники:

Серед творів музейної збірки Пермозеру належить скульптурна група «Апофеоз принца Євгена Савойського», а віртуозу Францу Мессершмідту скульптура імператриці Марії Терезії у повний зріст. У розкішному Мармуровому залі Нижнього Бельведеру розмістили і частини фонтану, скульптури для якого створив Георг Доннер (Алегорії річок Еннс і Марч тощо).

З 28 жовтня 2016 року до 12 лютого 2017 року експресивні барокові роботи — різьблення Йогана Георга Пінзеля та живопис — виставлені на показ у Зимовому палаці принца Євгена Савойського. Однак ні на сітілайтах, ні в офіційних пресрелізах палацу не згадують, що це колекція із фондів Львівської галереї мистецтв.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. ↑ Бароковий скульптор Йоган Георг Пінзель — у Бельведері. На афішах нема про Україну [Архівовано 1 листопада 2016 у Wayback Machine.] // zik.ua 27.10.2016

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бельведер (Відень)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бельведер_(Відень)&oldid=42612154