Вулиця Маланюка (Івано-Франківськ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Маланюка
Івано-Франківськ
Початок вулиці Маланюка в Івано-Франківську.
Початок вулиці Маланюка в Івано-Франківську.
Назва на честь Василя Маланюка
Колишні назви
радянського періоду (українською) Ломоносова, Безкровного
Загальні відомості
Протяжність 440 м
Координати початку 48°55′44″ пн. ш. 24°43′00″ сх. д. / 48.928916° пн. ш. 24.716629° сх. д. / 48.928916; 24.716629
Координати 48°55′49″ пн. ш. 24°43′07″ сх. д. / 48.93015° пн. ш. 24.718722° сх. д. / 48.93015; 24.718722Координати: 48°55′49″ пн. ш. 24°43′07″ сх. д. / 48.93015° пн. ш. 24.718722° сх. д. / 48.93015; 24.718722
Координати кінця 48°55′51″ пн. ш. 24°43′17″ сх. д. / 48.930812° пн. ш. 24.721296° сх. д. / 48.930812; 24.721296
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Вулиця Маланюка — вулиця в Івано-Франківську, що веде від вул. Лермонтова у бік залізниці. Знаходиться на півночі центральної частини міста.

Створена в 1890-х роках. Першу назву вулиця отримала 22 листопада 1900 року на честь польського поета Зигмунта Красінського.

В радянські часи спочатку була перейменована на М. Ломоносова1944 р.), пізніше (у 1970 р.) на Ю. Безкровного.

Теперішню назву вулиця носить від серпня 1995 року,— на честь Василя Маланюка,— члена ОУН, голови осередку «Просвіта» в Клузові. Страчений більшовиками за підпільну роботу на початку 1945-го, його повісили на вулиці Шпитальній із трьома іншими патріотами.

Будівлі[ред. | ред. код]

№ 2. Один із найстаріших будинків на вулиці. Збудований в 1890-х роках. Тепер це триквартирний житловий будинок.

№ 8а. Двоповерховий котедж, один із найновіших на даній вулиці. Зведений архітектором В. Стасевим (1927—1997) для своєї сім'ї.

Він був співавтором таких відомих в регіоні споруд, як турбази «Гуцульщина» та пішохідного мосту в Яремчі.

№ 14. Меморіальна будівля
Двоповерховий з масандрами, двосекційний. Зведений в 1933 році відомим в місті будівничим Павловичем.

В будинку жив Ю. Безкровний,— перший голова радянського Станіславського райвиконкому. Під час німецької окупації очолив підпільну комуністичну групу, за що був заарештований гестапо та страчений.

№ 21. Одноповерховий з колонами. Зведений на початку ХХ століття Павловичем. У 1922-му його придбав новозаснований монастир редемптористів. Перші п'ять ченців на чолі із Йосифом Скрайверсом прибули із Бельгії. Вони прийняли греко-католицький обряд та вивчили українську мову.

Після того, як монастир переїхав в новобудову на вул. Чорновола (не збереглася) у 1928 р., в цьому будинку відкрили українську ремісничо-промислову бурсу. Яка тут діяла до 1939 року. З того часу, тут,— триквартирний житловий будинок.

Зображення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Головатий М. 200 вулиць Івано-Франківська. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 232—233