Вулиця Солоний Ставок (Дрогобич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вулиця Солоний Ставок
Дрогобич
Місцевість Зваричі
Назва на честь ставка, що розташований поруч
Історичні відомості: колишні назви
Солоний Ставок, Парканна, Б. Соколова, Ф. Енгельса
радянського періоду (українською) Фрідріха Енгельса
радянського періоду (російською) Фридриха Энгельса
Загальні відомості
Протяжність 350 м
Поштові індекси 82109
Транспорт
Найближчі залізничні станції Дрогобич
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Дрогобицький солевиварювальний завод, церква святого Юра
Медичні заклади Дрогобицька міська станція переливання крові
Забудова переважає приватна малоповерхова
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Вулиця Солоний Ставок — одна з вулиць центральної частини міста Дрогобич. Простягається зі сходу на захід на 350 метрів. Починається від вулиці Бориславської, № 8, закінчується початком вулиці Зварицької у місці прилягання до неї вулиці Жупної.

Назва[ред.ред. код]

Назва утворена від апелятива "ставок"  — водоймище (у природному чи штучному заглибленні) з непроточною водою. Відомо, що по ліву сторону вулиці було болотянисте місте з озерцем. З часом болота засипали штучним земляним насипом, а озеро у занедбаному стані збереглось до сих пір. Соленим називали його через те, що вода у ньому мала солонуватий присмак, ймовірно соляне джерело пробивало назовні.

Історія та забудова[ред.ред. код]

За часів Радянського Союзу вулиця була названа на честь Фрідріха Енгельса. Перейменована у травні 1990 року.
Забудова вулиці особнякова, є два кількаквартирні будинки.

Легенди, пов'язані із Солоним ставком та сучасність[ред.ред. код]

Однією з найбільших таємниць Дрогобича є походження ставка, котрий і названий місцевими жителями - Солоний ставок. Вода в ньому солона, бо туди втікала соляна річка. І було це подібним по якості води, як Мертве море в Ізраїлі. Цей ставок був досить глибокий і в діаметрі мав більше як сто п’ятдесят метрів. На його честь і називається до тепер вулиця – Солоний Ставок, котра є поряд з цією водоймою з північної її сторони. Цей став мав завжди погану славу, що і породжувало чимало сумних легенд. Найдавнішою є поширена легенда про те, що біля стародавньої церкви святого Юра, котра збудована на краю цього озера, було колись поле. І колись, у сиву давнину, велика частина цього поля провалилась скрізь землю з людьми, що працювали на ньому. А спричинив це страшний дракон, що сидів там під землею.
Перелякані люди, що проживали поряд пішли до монаха-пустельника, з проханням їм допомогти. Пустельник прийшов до цього страшного місця і побачив джерело, на березі ями, де вже назбиралось чимало води. Освятив це джерело, надавши йому чудодійної сили, та велів жителям збудувати тут храм. І так, щоб джерело витікало з-під церкви. І велів освятити святиню на честь мученика за віру Христову святого воїна Юрія (Георгія). Адже за апокрифічними переказами власне Святий Юрій і переміг Змія, що був у християнстві символом зла. Так місцеві жителі й зробили. І біда минула цю місцевість.
Показово, що не одно століття з-під церкви Святого Юра – із західної сторони - витікало джерело, котре стало чудотворним - і до нього приходили люди набирати цілющу воду. А вхід у храм був споруджений із південної сторони нави – типово для готичної архітектури Центральної Європи. Але десь в середині XVII ст. була сильна засуха і джерело перестало існувати, тоді представники церковним братством прийняли рішення розширити цей храм. Тоді й привезли бруси з розібраної вівтарної частини надієвського храму.
Та в кінці XVIII ст. джерело знову відродилось і вода почала наповнювати дрогобицьку церкву. Братство вирішило цю святиню припідняти. Про це засвідчує напис вирізьблений над вхідним порталом.
Цілком ймовірно, що озеро Солоний ставок взагалі могло породити поселення, що і стало предтечею – спочатку мало назву Зваричі, а згодом і спонукало появі самого міста Дрогобич (що з’явилось біля цього поселення в серединi XIV cт.), згідно зі старих записів називалось колись Другобичі.
Легенда про змія в основі, цілком ймовірно, могла мати реальну подію викликану тим, що одна з підземних соляних річок, котрих тут є декілька, вимила землю під полем, що спричинило обвал верхньої частини, утворивши котлован, котрий згодом і став Солоним ставком. Місцеві жителі ніколи не любили цю водойму, котра зимою не особливо замерзала і по ній було страшно ходити. І, за словами місцевої жительки, батьки дітям забороняли кататись там на ковзанах. І діти для цього зимою ходили на озеро, що на вулиці Бориславській.
В одній з давніх популярних у Дрогобичі легенд, що має поширення ще з XVIII ст. розповідається: «І коли на кінець помер місцевий землевласник - сумнозвісний Зельман, за котрим ходила слава, що він був вампіром, його поховали на місцевому цвинтарі. Та цей вурдалака по ночах виходив із могили, страшив дівчат та бив вікна у будинках місцевих жителів. Щоб припинити безчинства, жителі цієї частини міста, зібрались і викопали тіло цього ненависного небіжчика. Потім його занесли до водойми Солоного ставка і пробивши залишки тіла загостреною осиновою колодою викинули його в цей став. Після чого Зельман вже «не блукав» ночами по місту наводячи страх на його мешканців.
Також місцеві жителі розповідали, що під час Другої світової війни в став випадково заїхав німецький танк, де пропав назавжди. По зрозумілим причинам у цьому солоному ставку явно не могла водитись риба, що теж не викликало особливих захоплень у жителів краю, особливо в місцевих рибалок.
Також, цілком можливо, що соляний промисел теж міг з’явитись з появою Солоного ставка. Адже у цьому новому озері, місцеві жителі могли взяти для проби воду і коли вони її закип’ятили, то на дні посуду з’явилась сіль. Це могло спричинити у майбутньому більш серйозні процеси її виварювання, і спочатку це робили як для власних потреб, так і для подальшого її обміну, чи торгівлі.
На жаль, це давнє, містичне озеро було “спущене” при радянській владі, десь, мабуть, в 60-их рр. ХХ ст. А соляну річку, котра в нього втікала з-під землі, направили в каналізаційний колектор, чим було знищено таку важливу для цього міста пам’ятку природи.
Але і тепер це озеро можна відновити, адже на місці ставу зараз і далі є котлован, з межами його первинної території. Це дає дуже добру можливість проведення реконструкції цього важливого для міста природнього ландшафту, тісно пов’язаного з історією давнього Дрогобича.
Також варто відновити чудотворне джерело, що далі існує під церквою Юра. Саме джерело можна вивести з допомогою труб на зовнішню частину храму. І зробити там невеличкий басейн, щоб люди, котрі приходять до церкви, могли брати собі для потреб освячену воду.
Такі плани для відтворення попереднього ландшафту Дрогобича цілком, ймовірно, здійсненні. І, водночас, солені якості води у Солоному ставку також можна використовувати у лікувальних цілях. Адже властивості природньої соленої води дуже поширена у медицині. Тієї можливості у наш час не так багато мають навіть у провідні держави Європи. Цій проблемі варто присвятити не одну розвідку для того щоб відновити цей історично природній ландшафт, унікальність якого, безперечно, має важливе місце для нашої держави. Цю проблему варто відкрити для подальшого її вирішення.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Постаті[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]