Відкуп податків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Відкуп податків — система збирання податків, яка існувала в різний час в багатьох країнах. Суть її полягала в тому, що право зібрати податок держава (правитель) за гроші продавав певній особі чи організації, які власне й збирали податок вже на свою користь. Люди що займалися відкупом податків називалися відкупниками. Різниця між заплаченими грошима та дійсно зібраними податками становила зиск відкупника.

Причиною появи та існування подібної системи була слабкість державної влади, відсутність у неї власного апарату збору податків, нагальна потреба в грошах[1]. Часом відкупна система продовжувала існувати в сильних державах з розвинутим чиновництвом традиційно, як спадок старих часів, або ж у наслідок хабарів.

В цілому відкупна система була причиною безлічі зловживань з боку відкупників та й власне держави. Відкупники намагалися заплатити поменше, а зібрати побільше. При зборах часто порушувалися закони. Держава ж старалася заощадити на чиновниках та продати податки подорожче, закриваючи очі на явні порушення з боку відкупників. Зрозуміло, що відкупи супроводжувалися хабарництвом, шантажем[2] та іншими зловживаннями. Рано чи пізно, але в зміцнілій державі визрівало розуміння про неприпустимість поступатися стороннім людям такою важливою прерогативою як збір податків, і відкуп податків відмінявся.

Відкуп податків був мав широке застосування в Османській імперії в XVI — початку XVII століття.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зазвичай сума відкупу виплачувалася одразу, ще до того як починали збиратися податки і звісно задовго до того, як їх вдавалося зібрати.
  2. Приклади останнього описані в Цезаря в його Commentarii de Bello Gallico.