Вілухіна Ольга Геннадіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ольга Вілухіна
Ольга Геннадіївна Вілухіна
Olga Vilukhina (cropped).jpg
Загальна інформація
Національність росіянка
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Місце проживання Новосибірськ, Росія
Народження 22 березня 1988(1988-03-22) (29 років)
Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР
Зріст 172 см
Вага 65 кг
Веб-сторінка vilukhina.org
Спорт
Країна Росія
Вид спорту біатлон
Клуб ЦСКА
CMNS: Вілухіна Ольга Геннадіївна на Вікісховищі
Нагороди
орден Дружби (Російська Федерація)
Зимові Олімпійські ігри
Срібло Сочі 2014 спринт
Срібло Сочі 2014 естафета 4х6 км
Чемпіонати світу
Бронза Рупольдинг 2012 гонка переслідування 10 км

Ольга Геннадіївна Вілухіна (22 березня 1988, Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР ) — російська біатлоністка, срібна призерка Олімпійських ігор в Сочі, бронзова призерка чемпіонату світу з біатлону 2012 року в гонці переслідування, чемпіонка світу з біатлону серед юніорів, багаторазова чемпіонка Європи з біатлону. У листопаді 2017 МОК через уживання допінгу позбавив її срібної медалі Олімпійських ігор 2014 у Сочі.

Спортивна кар'єра[ред.ред. код]

Юніорські досягнення 2006-2009[ред.ред. код]

З 1998 року займалася лижними гонками, а в червні 2004 року за порадою тренера вирішила перейти в біатлон[1], яким займається під керівництвом Іванова Валерія Володимировича.

Чемпіонат світу з біатлону серед юніорів 2006 в американському Преск-Айлі став для Ольги першим в її кар'єрі. У індивідуальній гонці вона зайняла лише 28 місце, а в інших видах змагань завоювала повний комплект медалей. У спринті вона виграла золото, в переслідуванні — бронзу, а в естафеті разом з подругами по команді — срібло. Чемпіонат світу, що проходив роком пізніше в Мартелло став для спортсменки не таким успішним. Вона знову виграла срібло в естафеті, а ось найкращим особистим результатом стало 9-е місце в гонці переслідування. На чемпіонаті Европи в Бансько Ольга зуміла досягти успіху тільки у естафеті, вигравши золоту медаль, а в особистих дисциплінах вона не змогла піднятися на подіум, показавши сьомий час в індивідуальній гонці та спринті і шосте в переслідуванні. Найуспішнішим для Ольги став чемпіонат в Уфі, де вона стала чотирьохразовою і абсолютною (так як на європейському чемпіонаті розігруються медалі в чотирьох дисплінах) чемпіонкою Європи серед юніорів, вигравши золоті медалі у всіх чотирьох дисциплінах — спринті, переслідуванні, індивідуальній гонці та естафетній гонці. Це абсолютний рекорд чемпіонатів Європи, що проводяться з 1994 року. До Вілухіної нікому з молодих спортсменів ще не вдавалося виграти стільки нагород протягом одного континентального чемпіонату[2].

Дебют в Кубку світу[ред.ред. код]

Успіхи Ольги змусили наставників національної команди звернути увагу на молоде дарування, і Ольга отримала від них запрошення виступити на етапеі Кубка світу в Ханти-Мансійську. 27 березня 2009 року вона дебютувала в спринтерській гонці. І дебют вдався [3]. Показавши в спринті шостий час серед всіх спортсменок і найкращий серед російських, Ольга потрапила до "квіткової церемонії".

Після завершення сезону 2008—2009 вона була включена до складу національної команди для централізованої підготовки.

Сезон 2009—2010[ред.ред. код]

До сезону 2009—2010 Ольга вперше готувалася з головною командою. На зборах в Обергофі стан здоров'я спортсменки раптово погіршився. Після тренувань у горах піднявся дуже високий рівень гемоглобіну — а він у Олі і так високий віт природи — і на тлі спеки почала згортатися кров. Їй ставало все гірше, температура підіймалась до 40 градусів. Процес одужання протікав доволі непросто. Одразу післе повернення із Обергофу Оля провела два тижні в лікарні, пройшла повний курс лікування. В результаті чого стан здоров'я вдалося нормалізувати, а ось форму Ольга втратила і за результатами контрольних тренувань не змогла відібратися на етапи Кубка світу, і тренерський штаб прийняв рішення делегувати її на Кубок IBU.

Двічі Оля ставала другою у спринті в Ідре (Швеція) і в Ріднау-валь Рідана (Італія). А на етапі Кубка IBU в австрійському Обертіллаху зі спортсменкой трапився прикрий випадок, через який вона втратила якщо не перемогу, то подіум точно[4]. На старті спринтерської гонки їй довелось затриматися через відсутність стартових номерів на ногах — Оля просто забула їх наклеїти. Доки масажист бігав за номерами, пройшло секунд 45-50. Ставши за результатами гонки у підсумку восьмою, вона програла переможниці всього 42 секунди. Участь в Кубку IBU для Олі закінчилася в німецькому Альтенберзі, де біатлоністка стала 17-ю в спринті. Від подальшої участі в гонках Кубка IBU Ольга була вимушена відмовитися, так як лікарі діагностували сильний отит.

Після одужання Ольга взяла участь в першості Росії. Вигравши індивідуальну гонку в Уфі, спортсменка виконала критерій відбору на Чемпіонат Європи[5]. Проте там Ользі вдалося взяти участь тільки в двох гонках — в індивідуальній гонці вона показала 15 час, а в складі естафетної четвірки стала бронзовим призером. Після естафети у неї загострилася травма плеча, і старший тренер збірної Росії з резерву Валерій Польховський прийняв рішенння не заявляти її на спринт і переслідування, так як тренери головної національной команди розраховували на її участь в березневих етапах Кубка світу. Однак взяти участь в них спортсменка не змогла. Вона була змушена достроково завершити сезон — її знову підвело здоров'я — Ольга була госпіталізована з високою температурою[6].

Загальний залік в Кубку світу[ред.ред. код]

Статистика стрільби[ред.ред. код]

№ п/п Сезон Загальна[7] Індивідуальна гонка Спринт Гонка переслідування Мас-старт Естафета
1 2008-2009 86,7% (26/30) 0,0% (0/0) 99,9% (10/10) 80,0% (16/20) 0,0% (0/0) 0,0% (0/0)
2 2010-2011 88,3% (53/60) 85,0% (17/20) 90,0% (18/20) 90,0% (18/20) 0,0% (0/0) 0,0% (0/0)
3 2011-2012 84,8% (363/428) 80,0% (48/60) 91,1% (82/90) 82,1% (115/140) 85,0% (68/80) 86,2% (50/58)
4 2012-2013 86,6% (402/464) 90,0% (54/60) 90,0% (81/90) 85,7% (120/140) 86,3% (69/80) 83,0% (78/94)

Статистика[ред.ред. код]

У таблиці наведена статистика виступів біатлоніста в Кубку світу.

  • Місця 1–3: кількість подіумів
  • Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
  • В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
  • Старти: кількість стартів
  • Естафета: включно зі змішаною
Місця Індивід. Спринт Персьют Мас-старт Естафета Разом
1 3 3
2 1 2 3
3 1 1 2 4
Чільна 10 3 12 9 3 13 40
В очках 6 19 16 8 13 62
Стартів 7 21 16 8 13 65
Станом на: кінець сезону 2012/2013

Джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]