Вілухіна Ольга Геннадіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ольга Вілухіна
Ольга Геннадіївна Вілухіна
Olga Vilukhina (cropped).jpg
Загальна інформація
Національність росіянка
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Місце проживання Новосибірськ, Росія
Народження 22 березня 1988(1988-03-22) (30 років)
Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР
Зріст 172 см
Вага 65 кг
Веб-сторінка vilukhina.org
Спорт
Країна Росія
Вид спорту біатлон
Клуб ЦСКА
Вілухіна Ольга Геннадіївна у Вікісховищі?
Нагороди
Орден Дружби
Срібло Сочі 2014 естафета 4х6 км
Чемпіонати світу
Бронза Рупольдинг 2012 гонка переслідування 10 км

Ольга Геннадіївна Вілухіна (22 березня 1988, Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР ) — російська біатлоністка, бронзова призерка чемпіонату світу з біатлону 2012 року в гонці переслідування, чемпіонка світу з біатлону серед юніорів, багаторазова чемпіонка Європи з біатлону. На Олімпійських іграх в Сочі в 2014 році зайняла друге місце, але у листопаді 2017 МОК через уживання допінгу позбавив її срібної медалі Олімпійських ігор. Довічно відсторонена від участі в Олімпійських іграх.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР. Батько - Геннадій Вікторович Вілухіной, інженер будівельної компанії, мати - Ольга Вікторівна Вілухіна [2], працює оператором в котельні. Сестра - Злата, інженер-програміст [2].

Ольга навчалася в школі № 3, закінчивши її на четвірки і п'ятірки [2].

З улюблених книг - «Одинадцять хвилин» Паоло Коельо [3].

Президент Росії, Володимир Путін, нагородив Ольгу Орденом Дружби в 2014 році.

Спортивна кар'єра[ред.ред. код]

Юніорські досягнення 2006-2009[ред.ред. код]

З 1998 року займалася лижними гонками, а в червні 2004 року за порадою тренера вирішила перейти в біатлон[4], яким займається під керівництвом Іванова Валерія Володимировича.

Чемпіонат світу з біатлону серед юніорів 2006 в американському Преск-Айлі став для Ольги першим в її кар'єрі. У індивідуальній гонці вона зайняла лише 28 місце, а в інших видах змагань завоювала повний комплект медалей. У спринті вона виграла золото, в переслідуванні — бронзу, а в естафеті разом з подругами по команді — срібло.

Чемпіонат світу, що проходив роком пізніше в Мартелло став для спортсменки не таким успішним. Вона знову виграла срібло в естафеті, а ось найкращим особистим результатом стало 9-е місце в гонці переслідування.

На чемпіонаті Европи в Бансько Ольга зуміла досягти успіху тільки у естафеті, вигравши золоту медаль, а в особистих дисциплінах вона не змогла піднятися на подіум, показавши сьомий час в індивідуальній гонці та спринті і шосте в переслідуванні.

Найуспішнішим для Ольги став чемпіонат в Уфі, де вона стала чотирьохразовою і абсолютною (так як на європейському чемпіонаті розігруються медалі в чотирьох дисплінах) чемпіонкою Європи серед юніорів, вигравши золоті медалі у всіх чотирьох дисциплінах — спринті, переслідуванні, індивідуальній гонці та естафетній гонці. Це абсолютний рекорд чемпіонатів Європи, що проводяться з 1994 року. До Вілухіної нікому з молодих спортсменів ще не вдавалося виграти стільки нагород протягом одного континентального чемпіонату[5].

Дебют в Кубку світу[ред.ред. код]

Успіхи Ольги змусили наставників національної команди звернути увагу на молоде дарування, і Ольга отримала від них запрошення виступити на етапеі Кубка світу в Ханти-Мансійську.

27 березня 2009 року вона дебютувала в спринтерській гонці. І дебют вдався [6]. Показавши в спринті шостий час серед всіх спортсменок і найкращий серед російських, Ольга потрапила до "квіткової церемонії".

Після завершення сезону 2008—2009 вона була включена до складу національної команди для централізованої підготовки.

Сезон 2009—2010[ред.ред. код]

До сезону 2009—2010 Ольга вперше готувалася з головною командою. На зборах в Обергофі стан здоров'я спортсменки раптово погіршився. Після тренувань у горах піднявся дуже високий рівень гемоглобіну — а він у Олі і так високий від природи — і на тлі спеки почала згортатися кров. Їй ставало все гірше, температура підіймалась до 40 градусів. Процес одужання протікав доволі непросто. Одразу післе повернення із Обергофу, Оля провела два тижні в лікарні, пройшла повний курс лікування. В результаті чого стан здоров'я вдалося нормалізувати, а ось форму Ольга втратила і за результатами контрольних тренувань не змогла відібратися на етапи Кубка світу, і тренерський штаб прийняв рішення делегувати її на Кубок IBU.

Двічі Оля ставала другою у спринті в Ідре (Швеція) і в Ріднау-валь Рідана (Італія). А на етапі Кубка IBU в австрійському Обертілліяху зі спортсменкой трапився прикрий випадок, через який вона втратила якщо не перемогу, то подіум точно[7]. На старті спринтерської гонки їй довелось затриматися через відсутність стартових номерів на ногах — Оля просто забула їх наклеїти. Доки масажист бігав за номерами, пройшло секунд 45-50. Ставши за результатами гонки у підсумку восьмою, вона програла переможниці всього 42 секунди. Участь в Кубку IBU для Олі закінчилася в німецькому Альтенберзі, де біатлоністка стала 17-ю в спринті. Від подальшої участі в гонках Кубка IBU Ольга була вимушена відмовитися, так як лікарі діагностували сильний отит.

Після одужання Ольга взяла участь в першості Росії. Вигравши індивідуальну гонку в Уфі, спортсменка виконала критерій відбору на Чемпіонат Європи[8]. Проте там Ользі вдалося взяти участь тільки в двох гонках — в індивідуальній гонці вона показала 15 час, а в складі естафетної четвірки стала бронзовим призером. Після естафети у неї загострилася травма плеча, і старший тренер збірної Росії з резерву Валерій Польховський прийняв рішенння не заявляти її на спринт і переслідування, так як тренери головної національной команди розраховували на її участь в березневих етапах Кубка світу. Однак взяти участь в них спортсменка не змогла. Вона була змушена достроково завершити сезон — її знову підвело здоров'я — Ольга була госпіталізована з високою температурою[9].

Сезон 2011/2012[ред.ред. код]

У Гохфільцені в 2011 році Вілухіна дебютувала в складі змішаної естафетної команди і перемогла. На наступному етапі в Обергофі 4 січня 2012 вперше була замикає в жіночій естафетній команду і також займає перше місце

13 січня 2012 року на етапі в Нове-Место-на-Мораві Вілухіна встановила особистий рекорд: 5 підсумкове місце в спринті.

4 березня 2012 року на чемпіонаті світу в Рупольдинг е Вілухіна вперше в кар'єрі піднялася на подіум, зайнявши 3 місце в гонці переслідування.

Сезон 2012/2013[ред.ред. код]

Уже перший етап сезону проходив в Естерсунд е, став для Ольги найвдалішим в кар'єрі на той момент: вона посіла третє місце в спринті і не опустилася нижче п'ятого в інших двох особистих гонках. 25 листопада 2012 року Ольга Вілухіна внесла вирішальний внесок у перемогу російської збірної в змішаній естафеті: ліквідувавши 11-секундне відставання Ольги Зайцевої, Вілухіна привезла чоловікам 29 секунд фори [10]. Далі Ольга піднімалася на подіум тільки в естафетах: в Хохфільцен е жіноча збірна посіла третє місце, потім послідували два срібла в Рупольдінгу і Антерсельві.

16 березня 2013 року в гонці переслідування в Ханти-Мансійську показала найкращий результат за час виступів у Кубку Світу, піднявшись на другу сходинку подіуму. І в цілому ханти-Мансійський етап став найкращим етапом в кар'єрі Ольги на даний момент: «срібло» і два четвертих місця.

Сезон 2013/2014[ред.ред. код]

[11]

27 листопада 2017 року спортсменка була довічно дискваліфікована за рішенням МОК і позбавлена ​​двох олімпійських нагород, завойованих в 2014 році.[12]

Сезон 2014/2015[ред.ред. код]

Через проблеми зі здоров'ям спортсменка прийняла рішення пропустити сезон [13].

Завершення кар'єри[ред.ред. код]

11 листопада 2016 року Ольга Вілухіна прийняла рішення завершити свою кар'єру [14].

Дискваліфікація[ред.ред. код]

27 листопада 2017 року рішенням Міжнародного олімпійського комітету за порушення антидопінгових правил позбавлена срібної медалі Олімпійських ігор 2014 року в Сочі і довічно усунули від участі в Олімпійських іграх.[15]

Загальний залік в Кубку світу[ред.ред. код]

Статистика стрільби[ред.ред. код]

№ п/п Сезон Загальна[16] Індивідуальна гонка Спринт Гонка переслідування Мас-старт Естафета
1 2008-2009 86,7% (26/30) 0,0% (0/0) 99,9% (10/10) 80,0% (16/20) 0,0% (0/0) 0,0% (0/0)
2 2010-2011 88,3% (53/60) 85,0% (17/20) 90,0% (18/20) 90,0% (18/20) 0,0% (0/0) 0,0% (0/0)
3 2011-2012 84,8% (363/428) 80,0% (48/60) 91,1% (82/90) 82,1% (115/140) 85,0% (68/80) 86,2% (50/58)
4 2012-2013 86,6% (402/464) 90,0% (54/60) 90,0% (81/90) 85,7% (120/140) 86,3% (69/80) 83,0% (78/94)

Статистика[ред.ред. код]

У таблиці наведена статистика виступів біатлоніста в Кубку світу.

  • Місця 1–3: кількість подіумів
  • Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
  • В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
  • Старти: кількість стартів
  • Естафета: включно зі змішаною
Місця Індивід. Спринт Персьют Мас-старт Естафета Разом
1 3 3
2 1 2 3
3 1 1 2 4
Чільна 10 3 12 9 3 13 40
В очках 6 19 16 8 13 62
Стартів 7 21 16 8 13 65
Станом на: кінець сезону 2012/2013

Джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. МОК лишил российскую сборную очередных медалей Олимпиады в Сочи. Росбалт. Процитовано 2018-03-12. 
  2. а б в Євген Соколов. [https: //www.webcitation.org /6G17I43h3?url=http://www.ufa.kp.ru/daily/26029/2947375/ Ольга Вілухіна: «Мої батьки - найактивніші вболівальники! »] (HTML) (ru). Комсомольская правда. Архів [http: //www.ufa.kp.ru/daily/26029/2947375/ оригіналу] за 2013-04-20. Процитовано 2013-04-12. 
  3. Профіль на сайті СБР.
  4. Ольга Вилухина: «Боюсь потеряться в этом ажиотаже, беспрерывных интервью, автографах»
  5. Ольга Вилухина завоевала все золото Европы
  6. О-ля-ля! Через пять дней после своего 20-летия Ольга Вилухина едва не ворвалась на пьедестал Кубка мира
  7. Валерий Польховский: Вилухина должна была сегодня выигрывать — если бы не забыла наклеить стартовые номера
  8. Владимир Семаков и Ольга Вилухина выиграли индивидуальные гонки в Уфе и выполнили критерии отбора на ЧЕ
  9. Для Вилухиной сезон окончен
  10. [https: //www.webcitation.org/6CjeUjXp1? url = http: //biathlonrus.com/contests/international/2012-2013/world-cup/stage-1-oestersund / mixed-relay / Кубок світу 2012/13, 1-й етап, Остерсунд (Швеція) Змішана естафета]. Архів оригіналу за 2012-12-07. Процитовано 2012-12-05. 
  11. Шестакова, Індіра. [http: //issuu.com/metro_russia/docs/20140210_ru_moscow ] // Metro Москва. — 2014. — № 13 за 10 лютого. — С. 28. п
  12. МОК лишил российскую сборную очередных медалей Олимпиады в Сочи. Росбалт. Процитовано 2018-03-12. 
  13. Ольга Вілухіна пропустить майбутній сезон
  14. [https: //www.facebook.com/photo.php? Fbid = 1180660005333287 & set = a.517185591680735.1073741825.100001678972968 & type = 3 & theater Ольга Вілухіна Facebook]. 11 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2016. 
  15. МОК лишил российскую сборную очередных медалей Олимпиады в Сочи. Росбалт. Процитовано 2018-03-12. 
  16. У дужках наведена кількість влучних пострілів та загальна кількість пострілів. У статистиці стрільби рахуються постріли, які здійснив біатлоніст на етапах кубка світу та чемпіонаті світу