Вільгельм Лоренц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Лоренц
Народився 25 квітня 1894(1894-04-25)
Вандсбек, Гамбург, Німецька імперія
Помер 2 січня 1943(1943-01-02) (48 років)
Дем'янськ, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Країна  Німецька імперія
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Вільгельм Лоренц (нім. Wilhelm Lorenz; 25 квітня 1894, Вандсбек2 січня 1943, Дем'янськ, РРФСР) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

4 квітня 1912 року вступив в армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. 31 грудня 1930 року звільнений у відставку. З 27 січня 1931 по 1 квітня 1938 року — військовий консультант китайського уряду. 1 серпня 1938 року вступив у вермахт як офіцер служби комплектування і призначений у 4-й кавалерійський полк. 1 лютого 1939 року зарахований на дійсну службу і переведений в 10-й кавалерійський полк.

З 1 травня 1939 року — командир 2-го батальйону 9-го кавалерійського полку, з 1 серпня 1939 року — 3-го розвідувального батальйону, з 15 грудня 1939 року — 9-го запасного кінного полку, з 24 травня 1940 року — 376-го піхотного полку, одночасно 11-20 листопада 1942 року виконував обов'язки командира 12-ї піхотної дивізії. 27 грудня 1942 року важко поранений. Помер у шпиталі.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Miehe, W. Der Weg der 225. Infanterie-Division, Patzwall Verlag, Germany, 1980

Посилання[ред. | ред. код]