Вільна Інгрія
| Вільна Інгрія | |
|---|---|
 прапор | |
| Засновано | 1998 |
| Штаб-квартира | Санкт-Петербург |
| Вебсайт: freeingria.org | |
Вільна Інгрія (рос. Свободная Ингрия) — це петербурзький громадський рух регіоналістів і сепаратистів, яких також називають «політичними інгерманами»[1] [2]. Рух існує з 1998 року та оголошує своєю метою або широку автономію, або повну незалежність Петербурга і Ленінградської області[3][4] .
Історія[ред. | ред. код]
Першим, хто почав пропагувати ідею відродження Інгрії, був ідеолог петербурзького ведизму Віктор Безверхий. У середині 1990-х років почали свою діяльність також «Рух за автономію Петербурга» і група «Незалежний Петербург».[5][6]
Прихильники автономії відстоювали право міста на особливий статус у складі Росії та критикували регіоналістів за нереалістичність цілей. Тоді як сепаратисти звреталися до досвіду Республіки Північна Інгрія, яка існувала в 1919—1920 рр. Дискусія затихла на початку 2000-х, коли стало зрозуміло, що в учасників суперечки малі можливості боротися за автономію чи за незалежність.[5][6] Водночас на початку 2000-х років товариство практикуючих краєзнавців «Інгрія», яке виникло у 1998 році, яку існувало переважно у віртуальному форматі, було переформатовано в неформальний громадський рух «Інгрія», який згодом змінив назву на «Вільна Інгрія». [3] [2]
Політична активність руху в ці роки залишалася в руслі федеральної протестної активності.[7] 1 травня 2016 року «політичні інгерці» вийшли на різноманітні акції протесту з гаслами: «Пора повернути цю землю собі!», « Інґрія — це наша історія!». і «Дайте мені археологічний музей на Охтинському мисі!» Тобто вимоги мали суто культурно-історичний, а не політичний характер. Прихильники руху не брали участі у виборчих кампаніях і не намагалися зв'язатися з діючими політиками з питання об'єднання Петербурга і Ленінградської області в єдиний суб'єкт федерації. Рух був спрямований на просвітницькі та етнокультурні заходи. [8]
У 2016 році співробітники ФСБ затримали адміністратора паблік-сторінки «Вільна Інгрія» в соціальній мережі «ВКонтакте» Артема Чеботарьова.[5] Влітку 2017 року в Росії заблокували доступ до нині неіснуючого сайту Free Ingria.[9] У листопаді 2017 року поліція затримала активіста руху Михайла Войтенкова, звинувативши його в незаконному зберіганні зброї.[10]
З початком російського вторгнення в Україну у 2022 році риторика спікерів руху стала більш радикальною. Представники «Вільної Інгрії» відкрито заявили про підтримку України та стали одними із засновників Форуму «Вільні Народи Пост-росії» .[11]
Цілі[ред. | ред. код]
Метою громадського руху «Вільна Інгрія» є об'єднання Санкт-Петербурга і Ленінградської області в єдиний суб'єкт федерації, та створення незалежної Інгрії як четвертої балтійської республіки, якщо Москва відмовиться від реальної федералізації Росії [12], і ця заява стала більш поширеною після 2022 року [13] Процес, у ході якого має відбуватися конструювання нової регіональної інгерманської ідентичності, прихильники руху назвали «практикою локальної історії». [14]
Взвод «Вільна Інгрія»[ред. | ред. код]
У липні 2023 року було оголошено про створення добровольчого збройного формування у складі Інтернаціонального легіону Збройних Сил України — взводу «Вільна Інгрія». Передбачалося, що на фронт підуть координатори руху Павло Мезерін і Денис Угрюмов.[15] 1 листопада 2023 року Павло Мезерін залишив передову через неузгодженість із представниками ЗСУ, які не хотіли розглядати Вільну Інгрію як окремий підрозділ.[16]
Критика[ред. | ред. код]
Члени організацій викликають невдоволення серед етнічних інгерманів. Місцеві жителі стурбовані, тому що в очах громадськості вони вважаються ідеологами сепаратизму.[9] У 2022 році за розпорядженням російської прокуратури з фінської школи в Санкт-Петербурзі зняли національний прапор Інгерман. У 2023 році, вперше з 1989 року, під час святкування Юганнуса російська адміністрація Ленінградської області заборонила підняття національного прапора інгерманівців.[15] За словами інгерського активіста та журналіста П'юккенена: "За останні кілька років намітилася тривожна тенденція — прапор почали використовувати політичні радикали (не пов'язані з інгерськими фінами) у поєднанні із сумнівними політичними гаслами. Результат був катастрофічним: під час зустрічей з активістами Inkerin Liitto урядовці не раз дорікали фінам у тому, що суспільство використовує нібито "сепаратистський прапор, «, а іноді навіть радили створити якусь нову версію прапора».[17]
Незважаючи на те, що межі історичних регіонів Інгерії в 3 рази менше Ленінградської області, засновники цієї організації з невикладених причин поширюють «кордони „своєї“ Інгерії на всю територію Ленінградської області і вважають С. Петербург в його складі». Це зумовлює «політичну поверховість і маргінальний формат інгерманського руху в цілому». За словами російського історика Даніеля Коцюбинського, інгерманська ідея мережевого руху полягає в тому, щоб замінити образ Санкт-Петербурга як міста певною «країною» фінно-угорсько-скандинавської етнічності, культури та історії. [18]
У 2023 році координаторів руху Павла Мезеріна та Максима Кузахметова російська влада визнала іноземними агентами .[19]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kotsiubinsky, 2019, с. 94.
- ↑ а б Melman, 2016, с. 81.
- ↑ а б Kotsiubinsky, 2019, с. 95.
- ↑ Melman, 2016, с. 84.
- ↑ а б в Что такое Ингерманландия и чего хотят ее сторонники? Краткая история одной идеи из 1990-х годов. Meduza (рос.). Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ а б Немного другая Россия. «Холод» (ru-RU) . 6 травня 2022. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Взлёт и падение Ингерманландской идеи. Регион.Эксперт (ru-RU) . Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Melman, 2016, с. 87-89.
- ↑ а б Возвращение "Свободной Ингрии": за что оштрафовали признанного иноагентом Оксимирона. Forbes.ru (рос.). 15 грудня 2022. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Бумага (7 листопада 2017). Активистов "Свободной Ингрии" отпустили под подписку о невыезде. 5 ноября у них нашли гранаты и коктейли Молотова. «Бумага» (ru-RU) . Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Распад или новая перестройка сверху: спикеры Форума свободных народов спрогнозировали, что ждёт Россию. Radio Free Europe / Radio Liberty (рос.). 24 вересня 2022. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Kotsiubinsky, 2019, с. 95-96.
- ↑ Bugajski, 2022, с. 98.
- ↑ Krylov, 2012, с. 96.
- ↑ а б Пауль и Натан едут на фронт. Взвод "Свободная Ингрия" записывается в ВСУ. Этнические финны-ингерманландцы выступают против. Новая газета Европа. 17 квітня 2023. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Пюккенен, А. Ю. (2015). Ю. В защиту флага ингерманландских финнов (PDF). Инкери. с. 5—12.
- ↑ Kotsiubinsky, 2019, с. 98.
- ↑ В список иноагентов включили блогера Николая Соболева и ещё четырёх человек. dp.ru (рос.). Процитовано 17 листопада 2023.
Джерела і посилання[ред. | ред. код]
- Bugajski, Janusz (2022). Failed State: A Guide to Russia's Rupture (EN) . Washington, DC: The Jamestown Foundation. ISBN 978-1-7352752-2-2.
- Kotsiubinsky, Daniel (2019). Символика петербургского регионализма: попытка создания новых городских символов и причины её неудачи в 1990-2000-х гг (RU) . Публичная политика. ISSN 2541-8351.
- Melman, A. O. (2016). История петербургских регионалистских движений в 1990-х—2000-х годах (RU) . Yekaterinburg: СПбГУ.
- Krylov, P. V. (2012). "Спор за ингерманландское наследство": конструирование ингерманландской идентичности традиционная финно-угорская культура и неоингерманландский оксидентализм в Санкт-Петербурге и Ленинградской области (RU) . Культурная память.