Республіка Північна Інгрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Республіка Північна Інгрія
фін. Pohjois-Inkeri
фін. Kirjasalon tasavalta
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg
9 липня 1919 – 6 грудня 1920 Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Pohjois.inkeri.sijainti.png


Столиця Кір'ясало
Мова(и) фінська
Площа 30 км²
Форма правління Республіка
Голови державної ради
 - 9 липня 1919 — вересень 1919 Сантері Термонен
 - 14 вересня 1919 — листопад 1919 Юхо Пекка Кокко
 - 16 листопада 1919 — травень 1920 Юрьйо Ельфенгрен
 - червень 1920 — 6 грудня 1920 Юка Тирранен
Історія Утворена:
9 липня 1919[1]
Скасована:
6 грудня 1920
Північно-Інгерманландський полк в Кірьясало. Попереду командир полку Юрьйо Ельфенгрен. 1920
Віддання військових почестей Інгерманландському прапору на прощальному параді в Кірьясало 06.12.1920 р.

Республіка Північна Інгрія (фін. Pohjois — Inkeri) або Республіка Кірьясало (фін. Kirjasalon tasavalta) державне утворення Карельського перешийка, в часи Громадянської війни на теренах Росії.

Історія[ред. | ред. код]

Республіка проголосила власну незалежність від Радянської Росії після жовтневого перевороту та керувала частиною Петроградського повіту Петроградської губернії з 1919 по 1920 рік.

Адміністративним центром було село Кір'ясало.

Навесні 1919 року в російській частині Карельського перешийка за ініціативою фінської секції Петроградського Губкома РКП (б), почалася кампанія по проведенню мобілізації інгермаландського населення в Червону Армію. Інгермаландське селянство ухилялося від мобілізації, на що влада відповіла репресіями — декілька сотень чоловік знищено, а їх майно конфісковане.

Каральними акціями керував начальник внутрішньої оборони Петрограду Яків Петерс.

Рятуючись від переслідувань, жителі прикордонних сіл переходили на фінську територію. Всього в районі Рауту (Сосновий) та Раасулі (Горіховий) скупчилися близько трьох тисяч біженців.

11 червня група селян чисельністю 150—200 чоловік захопила місцевість Кірьясало, що складається з п'яти близько розташованих сіл (Аутіо, Пусанмякі, Тиканмякі, Уусікюля і Ванхакюля) та митного посту. Спроби більшовицьких прикордонників вибити селян назад потерпіли невдачу.

Фактично «Кирьясальский виступ», який площею близько 30 км², знаходиться в 50 кілометрах від Петрограду, відокремився від Радянської Росії.

9 липня в Рауту відбулися збори біженців, в яких взяло участь близько 400 чоловік. На зборах обраний Тимчасовий комітет Північної Інгрії (фін. Pohjois — Inkerin Hoitokunta) та проголошена ідея створення незалежної Інгрії. Ця заява в першу чергу продиктована реакцією на репресії більшовицького режиму, до цього висувалися пропозиція широкої національної автономії[2].

За недовгий час свого існування, республіка Північна Інгрія створила усі необхідні державні атрибути: герб, прапор, гімн, армію, флот, військову форму, військові нагороди (Хрест Білої Стіни і Хрест Учасника Визвольної Війни), суд, газету («Кирьясалон саномат»[3]), пошту та поштові марки.

Після укладення у 1920 році Тартуського мирного договору, територія республіки повернена у РРФСР, 6 грудня спущений державний прапор та цього ж дня населення села Кірьясало пішло у Фінляндію.

Територія колишньої республіки у 1927 році увійшла в знову утворений Куйвозовський фінський національний район з центром в селі Куйвозі1930 року в селищі Токсово). У 1939 році територія приєднана до Парголовського району[4].

Голови державної ради[ред. | ред. код]

Ілюстрації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]