Віолета Чаморро
| Віолетта Чаморро | |
|---|---|
| ісп. Violeta Barrios de Chamorro | |
 | |
 Президент Нікарагуа | |
| 25 квітня 1990 — 10 січня 1997 | |
| Попередник | Даніель Ортега |
| Наступник | Арнолдо Алеман |
| Народилася |
18 жовтня 1929 (94 роки) Рівас, Нікарагуа |
| Відома як | політична діячка, журналістка |
| Країна | Нікарагуа |
| Alma mater | Our Lady of the Lake Universityd і Blackstone College for Girlsd |
| Політична партія | National Opposition Uniond |
| У шлюбі з | Педро Хоакін Чаморро Карденал |
| Діти | Cristiana Chamorro Barriosd, Carlos Fernando Chamorrod, Claudia Chamorro Barriosd і Pedro Joaquín Chamorro Barriosd |
| Нагороди | |
| violetachamorro.org.ni | |
|
| |
Віолетта Чаморро (ісп. Violeta Chamorro; нар. 18 жовтня 1929, Рівас, Нікарагуа) — нікараґуанська політична та державна діячка, журналістка, перша жінка-президент Нікарагуа з 1990 до 1997 року. Третя жінка, яка обіймала посаду очільниці держави в Латинській Америці після Ісабель Перон та Лідії Ґейлер Техади.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народившись 18 жовтня 1929 року в місті Рівас, у родині заможних землевласників на півдні Нікараґуа[1]. Початкову освіту здобула в місті Ґранада, середню у столиці, місті Манаґуа. Згодом навчалася у коледжі в Сан-Антоніо, штат Техас, у 1945 році в коледжі у Вірджинії, США. У червні 1947 року її батькові поставили діагноз — рак легенів, і вона повернулася в Нікараґуа, не закінчивши навчання в США.
У грудні 1950 року Віолетта Чаморро одружилася з Педро Хоакіном Чаморро, згодом лідером опозиції в роки диктатури Анастасіо Сомоси. Після смерті чоловіка, у 1978 році, змінила його на посаді редакторки опозиційної газети «La Prensa». Після падіння режиму Сомоси увійшла до складу революційної хунти, проте вже за рік, у квітні 1980 року, пішла у відставку на знак протесту проти посилення впливу сандіністів в коаліційному уряді, який очолював Даніель Ортеґа.
На президентських виборах перемогла сандиністського кандидата Данієля Ортеґу, незважаючи на те, що сандіністи контролювали уряд та ресурси. Чаморро виграла у 7 з 9 адміністративних округів і отримала 55,2 % підтримки виборців проти 40,8 % у Даніеля Ортеґи.
Обрана президентом Нікараґуа, від Національної опозиційної спілки[en], 25 квітня 1990 року.
Здійснила в країні процес національного примирення, скасувала обов'язкову військову службу, лібералізувала економіку. Після завершення президентських повноважень в січні 1997 року більше не займається політичною діяльністю, живе в своєму будинку в Манагуа.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Pallais, María L (March–April 1992). Violeta Barrios de Chamorro. La reinamadre de la nación. Nueva Sociedad (Spanish) (Buenos Aires, Argentina: Fundación Foro Nueva Sociedad) (118): 89–98. ISSN 0251-3552. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 30 серпня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- І. І. Дахно. Країни світу: Енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА» 2004. — 608 c. c.356.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віолета Чаморро
- Барріос де Чаморро // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2016) |
|
|
Це незавершена стаття про політичну діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |