Ісабель Мартінес де Перон
| Ісабель Мартінес де Перон | |
|---|---|
| ісп. María Estela Martínez de Perón | |
 | |
| Час на посаді: | |
| 1 липня 1974 — 24 березня 1976 | |
| Попередник | Хуан Домінго Перон |
| Наступник | Хорхе Рафаель Відела (de facto) |
| Час на посаді: | |
| 12 жовтня 1973 — 1 липня 1974 | |
| Президент | Хуан Домінго Перон |
| Попередник | Вісенте Солано Ліма |
| Народилася | 4 лютого 1931[1][2][…] (88 років) Ла-Ріоха, Аргентина |
| Політична партія | хустисіалістська |
| Чоловік | Хуан Домінго Перон |
| Професія | танцівниця[4] |
| Релігія | Католичка |
|
| |
Марі́я Есте́ла Марті́нес де Перо́н (ісп. María Estela Martínez de Perón), відоміша під іменем Ісабе́ль (*4 лютого 1931) — президент Аргентини у 1974—1976 роках і перша жінка-президент у світі. Дружина Хуана Домінго Перона. 24 березня 1976 року була скинута внаслідок військового перевороту. З 1981 року живе в Іспанії.
Перша леді[ред. | ред. код]
З майбутнім чоловіком познайомилась у Панамі, де працювала танцівницею у нічному клубі. Разом із Пероном переїхала до Іспанії у 1960 році. Під тиском церкви Перон був змушений одружитись із нею (хоч Ісабель була молодшою за нього на 35 років).
Коли Перон почав повертатись у політику, Ісабель нерідко їздила за його дорученнями до різних країн Південної Америки й до Іспанії. У цей час з нею познайомився філософ-містик Хосе Лопес Рега, який до самого її усунення від влади сильно впливав на неї. Під тиском своєї дружини Перон призначив Лопеса своїм особистим секретарем, згодом той став міністром. У подальшому Хосе Лопес Рега став лідером аргентинських «ескадронів смерті» — праворадикального Аргентинського антикомуністичного альянсу.
Президент[ред. | ред. код]
Коли Перон вирішив у 1973 році втретє балотуватись у президенти Аргентини, він висунув свою дружину у віцепрезиденти. Невдовзі після перемоги на виборах Хуан Перон помер, і в 1974 році Ісабель Перон автоматично стала главою держави. Займала посаду президента Аргентини з 1 липня 1974 до 24 березня 1976 року. Усунута від посади в результаті перевороту, який організував генерал Хорхе Рафаель Відела. Перебувала під домашнім арештом, у 1981 році заслана до Іспанії.
Ісабель була першою у світі жінкою, яка займала пост президента будь-якої держави (хоч її й не було обрано на цей пост), і першою жінкою на чолі республіки Західної півкулі.
Звинувачення[ред. | ред. код]
У січні 2007 року в Аргентині видано ордер на затримання Ісабель Перон, яку вважають причетною до убивств та зникнення сотень аргентинців-комуністів й тому вимагають її екстрадиції[5] За оцінками правозахисних організацій, у 1974—1976 роках від рук членів ААА, що діяв, як стверджують, з особистої санкції Ісабель Перон, у країні загинуло майже півтори тисячі лівих активістів.
У 2008 році Національний суд Іспанії відхилив запит Буенос-Айреса про екстрадицію Ісабель Перон, постановивши, що термін давності позову давно витік, відповідно необхідності в екстрадиції немає[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Munzinger-Archiv — 1913.
- ↑ http://news.bbc.co.uk/hi/spanish/latin_america/newsid_6257000/6257771.stm
- ↑ Isabel Perón Biography Архівовано 17 січень 2010 у Wayback Machine..
- ↑ Spain rejects Peron extradition.
Література[ред. | ред. код]
- Б. Матвієнко. Перон Марія Естела де // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 551-552. — ISBN 978-966-611-818-2.
Посилання[ред. | ред. код]
|
