Віра Філатова
| Віра Філатова | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
6 листопада 1982[1][2] (41 рік) Харцизьк, Донецька область | |||
| Національність | Українка | |||
| Громадянство |
 Україна.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Діяльність | акторка, режисер, сценарист | |||
| Alma mater | Brighton Colleged | |||
| Роки діяльності | з 2007 року | |||
| Чоловік | Робін Монотті Граціадіо | |||
| IMDb | nm2523661 | |||
|
| ||||
Віра Філатова, яка тепер відома як Віра Граціадей, (нар. 6 листопада 1982, Харцизьк) — українська актриса театру, кіно і телебачення.
Біографія[ред. | ред. код]
Віра Філатова народилася в Харцизьку, Донецькій області, Україна, пізніше переїхала до Великої Британії.
У 2006 році закінчила Лондонську Академію музики і драматичного мистецтва.
У 2006 році в театрі «Російські ночі» зіграла роль Неточки Незванової в однойменній моновиставі за твором Ф. М. Достоєвського. Надалі ще не раз грала цю роль в інших театрах[3].
Дебютувала в кіно в 2007 році. Знімалася в окремих епізодах серіалів «Привиди» (2007), «Останній детектив» (2007), «Чисто англійське вбивство» (2007), «Відділ мокрих справ» (2009), «Піп шоу» (2009), «Пуаро Агати Крісті» (2010), «Безодня»(2010), «Лікарі»(2011), «Я і місіс Джонс»(2012), «Креканорі» (2013—2014).
У 2009 році увійшла до списку найбільш сексуальних висхідних зірок британського кіно за версією журналу «Total Film».
У 2013 році Віра виступила режисером, сценаристом і продюсером фільму «Карта світу».
З 2014-2015 року вона неодноразово висловлювалася про збройний конфлікт на Донбасі[4], за що піддавалася критиці з боку іноземних журналістів[5]. У 2015 році написала статтю з цього питання для «Russia Insider»[6]. Протягом 2014-2015 років вона активно виступала за припинення вогню та висловлювала занепокоєння щодо недискримінаційного обстрілу житлових районів з Градів на Донбасі[7], що, за результатами розслідувань Human Rights Watch на місцях, з великою ймовірністю було здійснено силами уряду України.[8]
У 2020 Віра взяла участь у канадсько-українському фільмі "Ті, хто нас оточують"[9], режисером якого є Трой Рапташ[10]. Фільм зображує історію українського фермера в Канаді, який намагається впоратися зі своїм болісним минулим та втратою сім'ї в Україні.[11]
Також у 2020 році Віра зіграла та була співпродюсером повнометражного фільму «Книга Візій», виконавчим продюсером якого був Терренс Малік.[12] У головних ролях Чарльз Денс, Лотте Вербек та Сверрір Гуднасон.[13] Фільм був вперше представлений на Венеціанському кінофестивалі.[14]
У 2022 вона збирала кошти разом з українським гуртом БАХ.РОМА та британським гуртом The Subways для Фонду Тульса у Києві, який допомагає сиротам та сім'ям з дітьми, постраждалими від війни в Україні.[15][16]
У 2023 році Віра написала, зрежисувала і зіграла у короткометражній драмі "Тихий канарок"[17], яка виграла нагороди за "Найкращого режисера року" та "Найкращий короткометражний фільм року" на церемонії Independent Shorts Awards у Лос-Анджелесі.[18]
У 2024 році Віра брала участь у виконанні п'єс, написаних молодими українцями, які проживають у Шотландії, в рамках заходу Class Act Ukraine в театрі Traverse в Единбурзі, Шотландія, під керівництвом Ніколи МакКартні та Наталки Ворожбит.[19]
Особисте життя[ред. | ред. код]
У травні 2008 року вийшла заміж за італійського архітектора Робіна Монотті Граціадіо. Виховує сина Ніколя і доньку.
Віра говорить на шести мовах: російській, українській, англійській, іспанській, італійській, шведській.
Номінації та нагороди[ред. | ред. код]
У грудні 2006 року спектакль «Нєточка Нєзванова» був удостоєний дипломами «Театр високої літератури» на Санкт-Петербурзькому фестивалі незалежного театру «Різдвяний парад». Він також з успіхом був показаний в Лондоні, брав участь в Единбурзькому фестивалі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ Vera Graziadei on performing Dostoevsky's Nameless Nobody. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
- ↑ The Propaganda War Over Crimea's Break From Ukraine. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
- ↑ Fools, Tools, and Putinversteher. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 20 березня 2018.
- ↑ The Western Backed Assault on Donbass Shattered My IIlusion of Living in a Compassionate, Humanist Society. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
- ↑ Donetsk’s Faint Hopes For New Ceasefire In Ukraine By Ramil Zamdykhanov in Donetsk and Vera Graziadei in London. countercurrents.org. Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Ukraine: Unguided Rockets Killing Civilians | Human Rights Watch (англ.). 24 липня 2014. Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Vera Graziadei. THEY WHO SURROUND US (англ.). Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Troy Ruptash. THEY WHO SURROUND US (англ.). Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Ruptash, Troy (23 лютого 2024). They Who Surround Us - Apple TV (UK). Apple TV (en-GB) . Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Yossman, K. J. (3 лютого 2022). ‘The Book of Vision,’ Starring Charles Dance, Acquired by Parkland Entertainment for U.K., Eire (EXCLUSIVE). Variety (амер.). Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Raup, Jordan (20 липня 2020). First Trailer for Terrence Malick-Produced Drama The Book of Vision, Set to Premiere at Venice (амер.). Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ The Book of Vision. Settimana Internazionale della Critica (амер.). Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ LOVE UN-EXTINCT: a fundraiser for Ukrainian children and orphans. Bohemia Place Market (амер.). 7 жовтня 2022. Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Fundraising Event for Ukrainian Children in London – TulSun Foundation. tulsun.foundation (gb) . Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Graziadei, Vera; Quarry, Natalie; Alexander, Sarah (24 жовтня 2022), The Silent Canary, Luminous Arts Productions, процитовано 19 квітня 2024
- ↑ 2023 Annual Award Winners. Independent Shorts Awards (амер.). 17 вересня 2023. Процитовано 19 квітня 2024.
- ↑ Class Act Ukraine in Scotland. Traverse Theatre (англ.). Процитовано 19 квітня 2024.
Посилання[ред. | ред. код]
- Vera Graziadei on performing Dostoevsky's Nameless Nobody [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Официальный сайт Веры Филатовой-Грациади
|
