Перейти до вмісту

Ворожбит Наталія Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наталія Ворожбит
Ворожбит (2023)
Ім'я при народженніНаталія Анатоліївна Ворожбит
Народилася4 квітня 1975(1975-04-04) (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнка
Діяльністьсценаристка, драматургиня, режисерка, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], театр[1], драма[1], акторське мистецтво[1], кіносценаристикаd[1] і постановкаd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛітературний інститут імені Горького Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСТБ Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська і українська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська, українська
Напрямокнова драма
Жанрп'єса
ЧленствоУкраїнський ПЕН[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Національна премія України імені Тараса Шевченка
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка
ПреміїПремія Women in Arts (2020)

CMNS: Ворожбит Наталія Анатоліївна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Ворожби́т Ната́лія Анато́ліївна (нар. 4 квітня 1975, м. Київ, УРСР) — українська письменниця, драматургиня, режисерка, кураторка, сценаристка та акторка в напрямку «нова драма». Кураторка фестивалів «Донкульт» та «ГОГОЛЬFEST», співзасновниця фестивалю «Тиждень актуальної п'єси». Найвизначніші роботи — «Кіборги» (2017), «Дике поле» (2018), «Спіймати Кайдаша» (2020), «Погані дороги» (2020). Лауреатка Шевченківської премії, Державної премії України імені Олександра Довженка та премії Women in Arts.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 4 квітня 1975 року в Києві.

2000 року закінчила Літературний інститут ім. Горького в Москві та факультет драматургії (майстерня Інни Вишневської). У 2000—2010 роках жила та працювала в Москві. На початку кар'єри написала кіносценарій до російського серіалу «Школа»[3].

Незадоволена спрощувальними редакціями своїх сценаріїв, 2013 року Ворожбит перестала працювати на телебаченні.[4]

Була в шлюбі з драматургом Максимом Курочкіним. Працювала головною редакторкою на каналі «СТБ».

Разом з німецьким режисером Георгом Жено заснувала «Театр Переселенця», у якому переселенці з Донбасу розповідають реальні історії свого життя.

Кураторка фестивалів «Донкульт» та «ГОГОЛЬFEST», співзасновниця фестивалю «Тиждень актуальної п'єси».

П'єси Ворожбит ставилися в театрах України (Максим Голенко та Анна Александрович на сцені Дикого театру, Тамара Трунова[5] на сценах київського Молодого театр та Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, Андрій Бакіров на сцені Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка), Росії, Великої Британії, Польщі, США та Латвії.

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

У червні 2018 під час кінопоказу фільму «Кіборги» в Канаді виступила на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6]. Підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист Сенцова й інших політв'язнів.[7]

П'єси

[ред. | ред. код]
  • 1994 — «Житие простых» (Україна)
  • 1995 — «Девочка со спичками» (Росія)
  • 1997 — «Супербум и другие подарки» (Росія)
  • 1999 — «Ширма» (Росія)
  • 2002 — «Галка Моталко» (Росія)
  • 2004 — «Что ты хочешь, украинский бог?» (Росія)
  • 2004 — «Демоны» (Велика Британія)
  • 2005 — «Присоединяюсь» (Велика Британія)
  • 2009 — «Зернохранилище» (Велика Британія)
  • 2012 — «Вий. Докудрама» (Росія)
  • 2013 — «Цветок Чертополох» (Росія)
  • 2014 — «Дневники Майдана» (Україна)
  • 2016 — «Стыд» (Україна)
  • 2016 — «Плохие дороги» (Україна)
  • 2023 — «Зелені коридори» (Німетчина, Україна)

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Сценаристка кіно та телебачення Режисерка Акторка
Російською
  • 2008 — «Сила тяжения» (телесеріал, Росія)
  • 2010 — «Школа» (телесеріал, Росія)
  • 2010 — «Анжелика» (телесеріал, Росія)
  • 2011 — «Гадкий утёнок» (телефільм, Росія)
  • 2012 — «Стальная бабочка» (телефільм, Росія)
  • 2013 — «Парфюмерша» (телесеріал, авторка ідеї, Росія)
Українською

Нагороди

[ред. | ред. код]
Ворожбит отримує премію в категорії «Відкриття року» за фільм «Погані дороги»

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  2. Члени ПЕН
  3. Наталя Ворожбит: «Коли показували „Щоденники Майдану“ у Москві, режисер заявив, що не буде виправдовувати окупантів» [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.] — Високий замок, 25.04.2014
  4. Наталя Ворожбит про серіал «Спіймати Кайдаша» [Архівовано 19 червня 2020 у Wayback Machine.]. Youtube-канал Радіо НВ, 18 березня 2020
  5. Сергій ВИННИЧЕНКО (30 жовтня 2018). Бренд «Поганих доріг» (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 15 листопада 2020. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  6. У Канаді на показі «Кіборгів» вимагали звільнити Сенцова [Архівовано 19 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 13.06.2018
  7. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
  8. David Katz. Ghosts and Bad Roads come out on top in Venice's International Film Critics’ Week [Архівовано 25 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Cineuropa, 12.09.2020. (англ.)
  9. Ніна Григорська. Оголошено переможців третьої національної премії кінокритиків Кіноколо. НВ. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 22 жовтня 2020.
  10. Указ Президента України від 10 вересня 2021 року № 463/2021 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2021 року»
  11. Указ президента України №118/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 9 березня 2022.
  12. «Погані дороги»

Посилання

[ред. | ред. код]