Віссаріон Кулик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Віссаріон Кулик, ЧСВВ
Василь
Кулик 11.jpg
Могила о. Вісcаріона Кулика на Личаківському кладовищі у Львові, 21 поле
Загальна інформація
Народження 24 травня 1850(1850-05-24)
с. Ганчарів
Смерть 23 березня 1904(1904-03-23) (53 роки)
м. Львів
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 8 березня 1888
Постриг 22 травня 1887
(довічні обіти в ЧСВВ)[1]
Віссаріон Кулик
Народився 24 травня 1850(1850-05-24)
Гончарів, Тлумацький район, Івано-Франківська область
Помер 23 березня 1904(1904-03-23) (53 роки)
Львів, Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання
Країна Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Діяльність священник, проповідник, місіонер
Членство Василіяни

Віссаріон Кулик (хресне ім'я Василь; 24 травня 1850 — 23 березня 1904, Львів) — український греко-католицький священник, василіянин, проповідник, місіонер, ігумен Бучацького монастиря (1893—1897).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 24 травня 1850 року в селянській сім'ї у селі Ганчарів на Поділлі. Навчався в народній школі і Тернопільській гімназії. 7 серпня 1880 року вступив на новіціят до Василіянського Чину в Добромильський монастир, однак коли в 1882 році розпочалася т. зв. Добромильська реформа, ще раз вступив на новіціятське випробування. Перші обіти склав 20 січня 1884 року і продовжив філософсько-богословські студії. Під час навчання керував хором василіянських студентів, викладав українську мову для молодших курсів, а під час богословських студій у 1886—1887 роках був соцієм магістра новиків. 8 березня 1888 року отримав священиче рукоположення.

Працював у Кристинополі (1888—1893), в Бучачі (1893—1897), де був першим ігуменом реформованого монастиря, у Жовкві (1897—1902) — адміністратором парафії і провідником Апостольства молитви, в Дрогобичі (1902—1904) — адміністратором парафії. Часто виїжджав на народні місії і реколекції з іншими василіянськими проповідниками оо. Платонідом Філясом, Сотером Ортинським, Єремією Ломницьким, Юліяном Дацієм та іншими. Виголошував блискучі і одночасно прості проповіді для простого народу, дуже часто впереміш із жартами, за що люди називали його «веселим місіонером».

У березні 1904 року під час народної місії в селі Залуччя (нині Коломийський район), о. Віссаріон Кулик дістав параліч і його перевезли до Львова, де він помер 23 березня. Похований на Личаківському цвинтарі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kulyk Vysarion Vasyl' // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 528. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  2. Личаківський некрополь — С. 223.

Джерела[ред. | ред. код]