Вітіньйо (футболіст, 1993)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Вітіньйо
Вітіньйо
Вітіньйо
Особисті дані
Повне ім'я Віктор Вінісіус Коельйо дос Сантос
Народження 9 жовтня 1993(1993-10-09) (30 років)
  Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст 178 см
Вага 67 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція вінгер, нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Саудівська Аравія «Аль-Іттіфак»
Номер 27
Юнацькі клуби
2007–2010
2010–2012 		Бразилія Аудакс Ріо
Бразилія «Ботафогу»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2012–2013 Бразилія «Ботафогу» 16 (4)
2013–2018 Росія ЦСКА (Москва) 58 (16)
2015–2016 →  Бразилія «Інтернасьйонал» 61 (19)
2018–2022 Бразилія «Фламенгу» 133 (21)
2022– Саудівська Аравія «Аль-Іттіфак» 31 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2014–2015 Бразилія Бразилія U-23 4 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 12 листопада 2023.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вітіньйо.

Вітіньйо (порт. Vitinho, нар. 9 жовтня 1993, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, нападник саудівського клубу «Аль-Іттіфак».

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Рання кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 9 жовтня 1993 року в неблагополучному районі Ріо-де-Жанейро. Почав займатися футболом у ранньому віці в рідному місті[1]. В 14 років, в секції, в якій він перебував, йому було запропоновано закінчувати з футболом через маленький зріст. Тоді батько Вітіньйо прилаштував сина в команду «Аудакс Ріо», де він через чотири роки і був помічений скаутами «Ботафогу»[2].

«Ботафого»[ред. | ред. код]

У 2011 році Вітіньйо уклав однорічний контракт з «Ботафогу», який через рік був продовжений на п'ять років. Дебютував за клуб 23 квітня того ж року в матчі Ліги Каріока з «Боавістою» (2:5), в якому відзначився забитим м'ячем[3]. Але такий, відносно вдалий початок кар'єри у клубі, не допоміг футболісту закріпитися в основній команді «фогао» і наступні два роки гравець провів в «молодіжці», зігравши за цей період лише в одному матчі «основи»[2][4].

У 2013 році Вітіньйо повернувся в «основу» і допоміг своєму клубу виграти Лігу Каріока, забивши на турнірі п'ять м'ячів у п'ятнадцяти проведених матчах. У бразильській Серії A гравець дебютував 26 травня, в матчі з «Корінтіансом»(1:1)[5], а перший гол забив через 11 днів, у ворота команди «Баїї»[6].

ЦСКА (Москва)[ред. | ред. код]

Вітіньйо у 2013 році

Впевнена гра Вітіньйо не залишилася непоміченою в Європі. У середині серпня гравцем зацікавилися відразу чотири клуби: турецький «Галатасарай»[7], український «Шахтар»[8], португальський «Порту»[9] і російський ЦСКА[7]. Найспритнішим у цій боротьбі виявився саме московський клуб[10], а також сам футболіст вибрав Росію як місце продовження своєї кар'єри[11][12].

За повідомленнями бразильської преси, «армійці» погодилися заплатити за Вітіньйо суму відступних, прописаних у нього в контракті, а саме 10 мільйонів євро[13]. 27 серпня гравець відправився в Німеччину на проходження медогляду[14]. 2 вересня трансфер був офіційно підтверджений. Контракт розрахований на п'ять років[15].

Оренда в «Інтернасьонал»[ред. | ред. код]

Провівши за ЦСКА 15 матчів (10 — в сезоні 2013/14 і 5 — 2014/15) і забивши 1 гол (у ворота столичного «Торпедо» 2 серпня 2014 року), в січні 2015 року Вітіньйо був відданий в оренду в «Інтернасьйонал» до кінця року[16]. У дебютному матчі оформив дубль у ворота «Сан-Жозе» в рамках Ліги Гаушу[17]. 18 березня 2015 року, забивши гол у Кубку Лібертадорес у ворота «Емелека», врятувавши свою команду від поразки (1:1)[18]. У заключних турах чемпіонату Бразилії в 6 матчах забив 6 голів, що дозволило йому зайняти сьому сходинку в гонці бомбардирів (11 голів). Завдяки успішній грі Вітіньйо, «Інтернасьйонал» продовжив оренду до кінця 2016 року[19], а сам гравець продовжив контракт з ЦСКА до 2020 року[20].

Другий сезон за «Інтернасьонал» для Вітіньйо почався з пошкодження в матчі з «Пасу-Фундука», через яке він не зміг продовжити гру і був змушений покинути поле[21]. Оговтався від травми через місяць, вийшовши на матч проти «Сан-Паулу» з Ріу-Гранді у чемпіонаті штату Ріу-Гранді-ду-Сул. Всього в цьому турнірі провів 13 матчів, забив 4 голи, а також завоював разом з командою другий для себе трофей. 19 червня 2016 року в матчі проти «Фігейренсе» оформив дубль, але це не врятувало команду від поразки (2:3)[22].

Повернення в ЦСКА[ред. | ред. код]

На початку 2017 року повернувся в ЦСКА. У серпні того ж року, в рамках чемпіонату Росії 2017/18 забив переможний гол у ворота московського «Спартака» і допоміг команді вирвати перемогу на 85-й хвилині. 12 вересня забив гол у ворота португальської «Бенфіки» з пенальті (2:1) в гостьовому матчі групового етапу Ліги чемпіонів. У її ворота він забив і в матчі 22 листопада, проте через рикошет забитий м'яч був зарахований як автогол Жардела. 5 грудня відкрив рахунок у грі з «Манчестер Юнайтед» (1:2), однак «армійцям» не вдалося втримати переможний рахунок. Всього відіграв за московських «армійців» 58 матчів у національному чемпіонаті і забив 16 голів. Востаннє за ЦСКА Вітіньйо зіграв 27 липня 2018 року в матчі за Суперкубок Росії проти «Локомотива» і допоміг команді виграти цей трофей. На наступний день прес-служба московського клубу оголосила про відхід гравця[23].

«Фламенгу»[ред. | ред. код]

Вітіньйо у складі «Фламенгу». 2018 рік.

28 липня 2018 року Вітіньйо повернувся до Бразилії, уклавши чотирирічний контракт з клубом «Фламенгу». «Червоно-чорні» заплатили за трансфер футболіста 10 мільйонів євро[24]. ЦСКА зберіг за собою право на відсоток від перепродажу бразильця. Якщо «Фламенгу» продасть його дорожче суми, за яку підписав, москвичі отримають 10-15 % від прибутку[25]. Також російський клуб може заробити ще 2 мільйони євро у вигляді бонусів, якщо гравець проведе більше половини матчів за бразильську команду в наступному сезоні[26]. 5 серпня футболіст провів свій дебютний матч за «червоно-чорних», в якому його клуб програв «Греміо» (0:2) в рамках 17-го туру національного чемпіонату. Нападник провів на полі 69 хвилин, після чого був замінений[27]. 6 вересня в матчі 23-го туру проти «Інтернасьйонала» (1:2) забив свій перший гол. Вітіньйо на 57-й хвилині пробив з-за меж штрафного майданчика і м'яч від поперечини ефектно відскочив за лінію воріт. Гол бразильця дозволив зрівняти рахунок, проте через 2 хвилини «Інтернасьйонал» знову вийшов вперед і в підсумку переміг[28]. У «Фламенго» Вітіньйо бачили не тільки змінником Вінісіуса Жуніора, який відправився в мадридський «Реал», але і новою зіркою команди, та й усього чемпіонату. На форварда, який не стикався з такими високими очікуваннями в Росії, обрушився величезний тиск. Нападник прийшов у команду, очолювану молодим, але вельми перспективним тренером Маурісіу Барб'єрі. На той момент клуб перебував у непоганій формі і мав шанси на чемпіонство. Але, як це траплялось з командою вже не перший рік, в середині сезону гра розладналася. «Фламенго» не витримав графік з матчами в середині тижня і поступово став відставати від лідерів. Перші матчі Вітіньйо припали якраз на період кризи. Футболіста зустрічали оваціями на «Маракані» майже 60 тисяч уболівальників, а через місяць вони ж просили прибрати його з команди. За перші 14 матчів він забив всього один гол. Незабаром бразилець і зовсім сів на лавку запасних. Через місяць клуб звільнив Барб'єрі і призначив більш досвідченого фахівця Дорівала Жуніора, який змінив тактичну схему на 4-3-2-1, завдяки чому атакуючими з флангів футболістам Вітіньйо і Евертону Рібейро, діставалося менше оборонної роботи. Вони змогли вільніше і агресивніше діяти в атаці. Через всього три тижні після жахливого матчу з «Атлетіко Мінейро» форвард став одним з найкращих у грі проти «Флуміненсе» (3:0), в якій віддав дві гольові передачі. Всього ж у чотирьох матчах чемпіонату він зробив чотири гольові передачі і забив гол.

Разом з командою 23 листопада 2019 року Вітіньйо став володарем Кубка Лібертадорес[29]. Також вінгер допоміг своїй команді виграти чемпіонат штату і чемпіонат Бразилії[30].

У збірній[ред. | ред. код]

30 серпня 2014 року Вітіньйо отримав виклик на тренувальний збір олімпійської збірної Бразилії, що проходив з 1 по 10 вересня[31]. 4 вересня Бразилія зустрілася з Катаром (4:0). Вітіньйо вийшов на заміну на 56-й хвилині під номером 14, і встиг завдати удару зі штрафного на 78-й хвилині. 28 березня 2015 року в товариському матчі зі збірною Парагваю (4:1) оформив дубль і віддав гольовий пас[32].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Бразилія Ботафого
Росія ЦСКА
Бразилія Інтернасьонал
Бразилія Фламенгу

Особисті[ред. | ред. код]

  • Найкращий футболіст місяця чемпіонату Росії: травень 2017

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Вітіньйо: «З дитинства звик до зброї». Eurosport. 17 серпня 2014. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.
  2. ↑ а б Нове покоління. Вітіньйо. Архів оригіналу за 19 вересня 2013. Процитовано 4 січня 2018.
  3. ↑ БОТАФОГО VS. БОАВІШТА 2-5. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 4 січня 2018.
  4. ↑ БОТАФОГО VS. ФЛУМІНЕНСЕ 0-1. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 4 січня 2018.
  5. ↑ КОРІНТІАНС VS. БОТАФОГО 1-1. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 4 січня 2018.
  6. ↑ БАЙЯ VS. БОТАФОГО 2-1. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 4 січня 2018.
  7. ↑ а б ЦСКА і «Галатасарай» цікавляться Вітіньйо. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 4 січня 2018.
  8. ↑ Вітіньйо не перейде в «Шахтар», а в ЦСКА
  9. ↑ «Порту» повторив пропозицію ЦСКА про трансфер Вітіньйо. Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 4 січня 2018.
  10. ↑ Екс-президент «Ботафого»: «ЦСКА запропонував Вітіньйо оклад в 160 тисяч євро в місяць». Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 4 січня 2018.
  11. ↑ Віце-президент «Ботафого»: «Були пропозиції „Галатасарая“ і „Порту“, але Вітіньйо вибрав ЦСКА». Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 4 січня 2018.
  12. ↑ Сестра директора «Ботафого»: «Вітіньйо перейде в ЦСКА, а не в „Порту“». Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 4 січня 2018.
  13. ↑ Globo: ЦСКА придбав форварда «Ботафого» Вітіньйо за 10 млн євро. Архів оригіналу за 28 серпня 2013. Процитовано 4 січня 2018.
  14. ↑ Вітіньйо вилетів на медогляд в ЦСКА. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 4 січня 2018.
  15. ↑ Вітіньйо став гравцем ПФК ЦСКА [Архівовано 2013-09-07 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Вітіньйо на рік орендований «Інтером». Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 4 січня 2018.
  17. ↑ Вітіньйо зробив дубль у першому ж матчі за «Інтернасьональ». Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 4 січня 2018.
  18. ↑ Гол Вітіньйо спас «Інтернасьонал» від поразки у матчі з «Емелеком». Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 4 січня 2018.
  19. ↑ «Інтернасьонал» продовжив оренду Вітіньйо на рік. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 4 січня 2018.
  20. ↑ Вітіньйо продовжив контракт з ЦСКА до 2020 року. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 4 січня 2018.
  21. ↑ «Інтернасьонал» — «Пасу-Фундука». Вітіньйо отримав пошкодження правого стегна. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 4 січня 2018.
  22. ↑ Вітіньйо розбушувався. Два голи в одному матчі. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 4 січня 2018.
  23. ↑ Вітіньйо провів останній матч за ЦСКА. Soccer.ru. 28 липня 2018. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.
  24. ↑ Бразильський "Фламенго" підтвердив трансфер Вітіньйо. Вести.Ru. 28 липня 2018. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.
  25. ↑ Exames antecipados, força tarefa para registro, olho no olho com presidente: os bastidores da contratação de Vitinho pelo Flamengo. Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2021.
  26. ↑ ЦСКА отримає за Вітіньйо € 12 млн з урахуванням бонусів. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2021.
  27. ↑ «Фламенго» зазнав поразки в дебютному матчі Вітіньйо. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 28 серпня 2021.
  28. ↑ Вітіньйо забив перший гол після повернення: побачити його можна тільки після декількох повторів
  29. ↑ ¡Flamengo campeón de la CONMEBOL Libertadores 2019! (ісп.). КОНМЕБОЛ. 23 листопада 2019. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 24 листопада 2019.
  30. ↑ Flamengo é campeão brasileiro e se torna primeiro time desde 1963 a ganhar Nacional e Libertadores no mesmo ano (порт.). Globo. 24 листопада 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 24 листопада 2019.
  31. ↑ Нападник ЦСКА вперше викликаний в збірну Бразилії. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 4 січня 2018.
  32. ↑ Вітіньйо оформив дубль у матчі за олімпійську збірну Бразилії. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 4 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вітіньйо_(футболіст,_1993)&oldid=40936940