Гаврилів Ігор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Гаврилів
Ім'я при народженні Ігор Іванович Гаврилів
Народився 1 серпня 1966(1966-08-01) (52 роки)
Самбiр, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Національність українець
Громадянство УРСР
Україна Україна
Діяльність кіноактор
Заклад Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької
Нагороди та премії
Заслужений артист України

І́гор Іва́нович Гаври́лів (нар. 1 серпня 1966, м. Самбір, Львівська область) — український актор театру та кіно. Заслужений артист України (2014), актор Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. З 1989 року член Спілки театральних діячів України (Національна спілка театральних діячів України).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 серпня 1966 р. у м. Самбір Львівської області. Закінчив Самбірську середню школу № 9. Навчався у Самбірському училищі культури (1981—1983), після закінчення якого працював художнім керівником Будинку культури села Воютичі Самбірського району Львівської області. Протягом 1984—1986 рр. навчався у Студії при театрі імені Марії Заньковецької, курс заслуженого артиста України Ю. Єременка. Під час навчання у студії працював артистом розмовного жанру у Львівській обласній філармонії.

1986—1988 рр. — служив у армії. Після армії знову працював у Львівській філармонії у вокально-інструментальному ансамблі «Мальви». Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв, курс Є. Бондаренка.

З 1989 р. — актор Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

25.09.2016 р. відбувся бенефіс до 50-річчя заслуженого артиста України Ігоря Гавриліва. У творчому доробку актора понад вісімдесят ролей, серед яких Фроггі у виставі «Гамлет у гострому соусі»[1], Йосип Скорик у «Сватанні на Гончарівці»[2], Барон Лясло Верецьки у романтичній опереті «Шаріка»[3], Король у казці-притчі для дорослих «Голий король»[4], Олекса Бабич у драмі «Украдене щастя»[5] та низка інших. За роль у виставі «Анатоль» (А. Шніцлер) Ігоря Гавриліва було відзначено нагородою «За найкращу роль другого плану»; за роль німця-лікаря у виставі «Мотря» (за Б. Лепким) — «За найкращий епізод».

Сім'я[ред. | ред. код]

Батько Гаврила Іван Антонович (1941—1996) і мати Гаврила Ярослава Антонівна (*1949) — робітники.

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Зіграв понад 80 ролей, зокрема:

  • «Амадей» Пітер Шеффер — Граф Франц Орсіні-Розенберг;
  • «Блазні мимоволі» Орест Огородник — Леонтій Заєць, брат Степана; Софокл, сусід Степана;
  • «Останній гречкосій» Орест Огородник — Річард;
  • «Пані міністрова» Бранислав Нушич — Дядько Яків; Сава Мишич;
  • «Полліанна» Елеонор Портер — Том;
  • «Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами» Іван Миколайчук — Піп; Лицедії;
  • «Візит літньої пані» Фрідріх Дюрренматт — Кобі;
  • «Віяло леді Віндермір» Оскар Уайльд — Герцог Бервік;
  • «Гамлет у гострому соусі» Альдо Ніколаї — Фроггі;
  • «Державна зрада» Рей Лапіка — Микола Костомаров; Іван Посяда;
  • «Дама з камеліями» Александр Дюма-син — Сен-Годанс;
  • «Неаполь-місто попелюшок» Надія Ковалик — Емігранти;
  • «Ісус, син Бога живого» Василь Босович — Нафанаїл;
  • «Криза» Орест Огородник — Іван;
  • «Невольник» Тарас Шевченко — Опара, запорожець; Козаки;
  • «Сільва» Імре Кальман — Мікса, розпорядник у вар'єте;
  • «Сто тисяч» Іван Карпенко-Карий — Савка;
  • «Сватання на Гончарівці» Григорій Квітка-Основ'яненко — Йосип Скорик;
  • «Троє товаришів» Еріх-Марія Ремарк –Готтфрід Ленц;
  • «Шаріка» Ярослав Барнич — Барон Лясло Верецьки;
  • «Суботня вечеря» Шолом-Алейхем — Лайзер, м'ясник;
  • «Пропала грамота» Микола Гоголь — Петро Перебийніс;
  • «Назар Стодоля» Тарас Шевченко — Прохір-слуга; Слуги в Кичатого:;
  • «По щучому велінню» Марко Кропивницький — Батько; Король;
  • «Історія коня» Лев Толстой — Феофан (він же Фріц);
  • «Або — або» Інна Павлюк, Наталя Лісова — Завгосп;
  • «Завчасна паморозь» Райнер Марія Рільке — Клаус Гірдінг;
  • «Тільки у Львові — Бум, Пім, Пім» Вадим Сікорський — Господар;
  • «Диво-квітка» Наталія Боймук — Володар Лісу;
  • «Король стрільців або Муза в офсайді» Іван Керницький — Старий Гуцул; Гурт спортовців-футболістів;
  • «Циліндр» Едуардо де Філіппо — Роберто; чоловіки;
  • «Симфонія сльози» Юрій Косач — Галуппі;
  • «Безодня» Орест Огородник — Стасік;
  • «Різдвяна ніч» Михайло Старицький (за Миколою Гоголем) — Голова, кум Чуба;
  • «Голий король» Євген Шварц — Король;
  • «Украдене щастя» Іван Франко — Олекса Бабич, селянин;
  • «Марія Заньковецька» І. Рябокляч — студент;
  • «Звичайна горошина» В. Данилевич — король;
  • «Безталанна» І. Карпенко-Карий — перший староста;
  • «Діти Арбату» А. Рибаков — Ковальов;
  • «Коза Дереза» М. Лисенко — Дід, Ведмідь;
  • «Маруся Чурай» Л. Костенко — Фесько;
  • «Ой, радуйся, земле» — солдат, Ірод;
  • «Згадайте, братія моя» за Т. Шевченком — вартовий;
  • «Нарий Малахій» М. Куліш — санітар;
  • «Чорна пантера» В. Винниченко — Гарсон;
  • «Павло Полуботок» К. Буревій — г. Толстой;
  • «Пан Коцький» М. Лисенко — Коцький;
  • «Орфеєве чудо» Леся Українка — раб;
  • «Мотря» за Б. Лепким — лікар;
  • «Біда навчить» Б. Стельмах — Нероба;
  • «Не вбий» за Б. Лепким — Шафіров;
  • «Макбет» В. Шекспір — вбивця;
  • «Батурин» за Б. Лепким — наймит;
  • «Василь Свистун» В. Герасимчук — кухар Малай;
  • «Житейське море» І. Карпенко-Карий — Кругляков;
  • «Котигорошко» М. Кропивницький — Той, що їсть;
  • «По щучому велінню» М. Кропивницький — дід, циган;
  • «Ромео і Джульєтта» В. Шекспір — стражник, Петро;
  • «На межі» Леся Українка — германець;
  • «Шаріка» Я. Барнич — січовий стрілець, Гаврило;
  • «В обіймах золотої мли» М. Рильський — масові сцени;
  • «Звичайна горошина» В. Данилевич, О. Косинський — Імператор;
  • «Доки сонце зійде…» М. Кропивницький — парубок;
  • «Політ над гніздом Зозулі» К. Кізі, Д. Вассермен — Раклі;
  • «Неаполь — місто попелюшок» Н. Ковалик — емігрант;
  • «Професіонал» Д. Ковачевич — абсолютно нормальний псих;
  • «Микита Кожум'яка» О. Олесь — другий воєвода;
  • «Анатоль» А. Шніцлер — Макс;
  • «Кайдашева сім'я» І. Нечуй-Левицький — кум;
  • «Любовний друг» Гі де Мопассан — Шарль Форестьєр;
  • «Романтики» Едмон Ростан — Паскіно;
  • «Любов і мундир» Ф. Мольнар — Крехіль;
  • «Серенада для судженої» за Оленою Пчілкою та С. Мрожеком — Перепелиця, півень;
  • «Хелемські мудреці» М. Гершензон — Реб Нусе;
  • «Сава Чалий» І. Карпенко-Карий — Яворський;
  • «Різдвяний концерт» — господар;
  • «Журавлине пір'ячко» Д. Кіносіта — Ундзу;
  • «Замшевий піджак» С. Стратієв — застряглий в ліфті;
  • «Два дні… Дві ночі…» Б. Ревкевич за В. Шекспіром — сержант поліції.[6]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Заслужений артист України (2014)[8].

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]