Очікує на перевірку

Політ золотої мушки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Політ золотої мушки
ЖанрКомедія
Драма
РежисерІван Кравчишин
ПродюсерІван Кравчишин
СценаристІван Кравчишин
У головних
ролях		Софія Кравчишин
Сергій Великий
Олег Цьона
Володимир Процюк
Тарас Бобеляк
Богдан Юсипчук
Наталя Олексів
Анна Назаревич
КомпозиторРоман Дудчик
Любко Маріаш
Кінокомпанія«Трембіта-кіно»
Дистриб'юторUFD (Україна)
Тривалість99 хвилин
Моваукраїнська
КраїнаУкраїна Україна
Рік2015
Дата виходу17 липня 2015 (Одеса 2015)
25 лютого 2016 (Україна)
Кошторис₴17 млн.[1]
IMDbID 3721712

«Політ золотої мушки» (робоча назва — «Хроніки»[2]) — український комедійно-драматичний фільм, знятий Іваном Кравчишиним за мотивами збірки оповідань «Бурачковицькі хроніки» Богдана Волошина[3]. Стрічка у трьох новелах розповідає про жителів села Бурачковичі на заході України, які опиняються в різних комічних ситуаціях. У головних ролях — Софія Кравчишин, Сергій Великий, Олег Цьона, Володимир Процюк, Тарас Бобеляк, Богдан Юсипчук, Наталя Олексів та Анна Назаревич. Фільм був показаний 17 липня 2015 року в національному конкурсі на Одеському міжнародному кінофестивалі. В український широкий прокат стрічка вийшла 25 лютого 2016 року[4].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Маленька дівчина з чоловічим ім'ям Микола розказує три однакові історії про бика, зосереджуючись на трьох умовних періодах життя селян: перша  — «Ґранда» про галицький футбол (народження), друга — «Полонез Швідерського» про галицьке весілля, третя — «Тестамент» про галицький заповіт (смерть). Всі три історії пов'язані між собою героями, хоча мають різні сюжетні лінії.

«Ґранда»

[ред. | ред. код]

У першій частині — під час футбольної гри у жінки воротаря команди «Бурачковичі» починаються пологи. Він бігає між пологовим будинком і футбольним майданчиком, але його команда врешті-решт програє і вирішує за традицією розібратися із суперником в інший спосіб, а саме жене їх всім селом, спалює сільраду, стирту і зупиняє потяг, в якому їхав міжнародний посол. Через аварійну зупинку офіціант виливає на чоловіче майно дипломата гарячу каву і починається міжнародний скандал, який ледь не призводить до Третьої світової війни.

«Тестамент»

[ред. | ред. код]

У третій частині — двоє гуцулів везуть до нотаріуса тіло щойно померлого батька, щоб отримати тестамент. Але той каже, що потрібно довідка про смерть. Вони змушені пакувати мертвого дзідзя в авто і їхати в місто до лікаря, але того немає на місці. Гуцули повертаються до нотаріуса і дізнаються, що дзідзьо половину майна відписав товариству «Просвіта», а іншу половину — під майбутню амбасаду Канади у Львові. Розчарувавшись, вони повертаються до свого села, де бачать як блискавка влучає в дзідзьову хату  — і та згорає під спостереженням жителів села.

У ролях

[ред. | ред. код]

Виробництво

[ред. | ред. код]

Розробка

[ред. | ред. код]

Ідея відзняти фільм з'явилася в режисера Івана Кравчишина ще на початку 1990-х років, коли він прочитав новелу «Тестамент» письменника Богдана Волошина у газеті «Ратуша»[5][1]. Під час знайомства з ним, режисер отримав дозвіл на екранізацію, і згодом написав сценарій. «Ми не знімаємо про гуцулів і не знімаємо про бойків — ми знімаємо про галичан загалом. Це маленька самодостатня цивілізація, яка живе в центрі Європи. Вона нікому не хоче сподобатися, вона нікого не хоче смішити — вона така є. Я хочу такими цих людей і показати.» — заявив Кравчишин про суть ідеї фільму[5]. Він також додав, що, попри галицьку говірку, суть фільму зрозуміє кожний[5]. На кіностудії імені Олександра Довженка сценарій фільму попросили доповнити (Кравчишин додав другу новелу) і врешті-решт дозволили знімати[1]. Але через кризу в 1994 році зйомки припинилися і проект був скасований[1]

У 2010 році Іван Кравчишин, додавши до сценарію третю новелу, представив проект під робочою назвою «Хроніки» на пітчингу художньо-експертній раді Державного агентства України з питань кіно, і отримав одну з найвищих оцінок[1]. Бюджет стрічки склав 16 мільйонів гривень: половина суми була надана державою, решта — цілою низкою інвесторів, зокрема студіями Orka та Synhro з Польщі та Австрії відповідно[2].

Зйомки

[ред. | ред. код]

Зйомки розпочалися на початку квітня 2013 року[6] і проходили на хуторі Великий Ходак в Івано-Франківській області, окремі кадри були відзняті в Добромилі Львівської області[5]. За чотири місяці зйомок було збудовано 16 декорацій[5]. Сцену з весіллям на хуторі знімали кілька тижнів, так як місцеві жителі поралися з сіном, а звозити немісцевих для масових сцен режисер Іван Кравчишин відмовився[5].

Кастинг

[ред. | ред. код]

До зйомок фільму було залучено непрофесійних акторів із театрів Львова, Тернополя та Івано-Франківська[6], а масовку режисер Іван Кравчишин набрав із місцевих жителів тих сіл, де відбувалися зйомки[2].

Постпродакшн

[ред. | ред. код]

По завершенні зйомок «Політ золотої мушки» монтували приблизно п'ять місяців. Кольорокорекцію було зроблено в Польщі на студії Orka[2]. Частину комп'ютерної графіки зробила студія Synhro з Австрії[2]. Також до виробництва стрічки була залучена польська компанія Otwarte Okenko[2].

Випуск

[ред. | ред. код]

17 липня 2015 року «Політ золотої мушки» був показаний в національному конкурсі на Одеському міжнародному кінофестивалі[7]. 24 липня 2015 року в Львові відбувся допрем'єрний показ фільму в рамках літньої школи Міжнародного інституту освіти культури та зв'язків з діаспорою «Крок до України»[8][9]. В український широкий прокат стрічка вийшла 25 лютого 2016 року[4]

Також ведуться переговори з каналами ICTV та «СТБ» щодо телевізійного показу[5].

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Фільм отримав змішані відгуки критиків. Низка кінокритиків схвально відгукнулися про фільм, зокрема у своєму огляді КіноГляд видання PlayUA кінокритик Лесь Якимчук відгукнувся про стрічку дуже позитивно назвавши її "нашим, своїм Кустуріцею,[10] а оглядачка видання Телекритика Олена Коркодим після показу стрічки на ОМКФ-2015 описала стрічку як «дуже смішну й трохи філософську».[11] Оглядачка видання ZIK Катерина Гладка зазначила, що це "кіно, без сумніву, чіпляє не лише своїм наївним легким гумором, а й режисерським поглядом на гуцулів і їхнє життя. «Політ..» — це енциклопедія національних вад і достоїнств, це іронія над бюрократичною системою і над сільським устроєм, коли навіть довідка про смерть стає цілою пригодою.[12] Хоча були й негативні відгуки на стрічку й в опитуванні видання «Бюро української кіножурналістики» українські кінокритики назвали «Політ золотої мушки» як одну з найгірших кінострічок 2015 року.[13]

Від звичайних глядачів фільм отримав позитивні відгуки і у соцмережах українські глядачі залишили дуже позитивні відгуки про фільм.[14]

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації фільму «Політ золотої мушки»
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат Дж.
2015 Одеський міжнародний кінофестиваль 2015 Найкращий фільм (Національна конкурсна програма) «Політ золотої мушки» Номінація [7]
Відкритий кінофестиваль країн СНД, Латвії, Литви та Естонії «Кіношок» «Золота лоза» за найкращий фільм «Політ золотої мушки» Номінація [15]
Найкраща музика Роман Дудчик, Любко Маріаш Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Олена Коркодим (10 серпня 2015). Автор фільму «Політ золотої мушки» Іван Кравчишин: «Наше завдання було – розказати емоцію». «Телекритика». Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  2. ↑ а б в г д е Олена Коркодим (26 квітня 2015). Іван Кравчишин: найпершими «Політ золотої мушки» подивляться ті, про кого ми знімали фільм – мешканці Західної України. «Телекритика». Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  3. ↑ Ярослав Підгора-Гвяздовський (4 червня 2013). «Хроніки» «класичної» Галичини. «Збруч». Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  4. ↑ а б Дарія Сєчкова (25 лютого 2016). Журналісти проти церкви, модний вибух і політ на Місяць - кінопрем'єри 25 лютого. Gazeta.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
  5. ↑ а б в г д е ж и Роман Рак (7 серпня 2013). Смішне кіно у галичан. «Збруч». Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  6. ↑ а б в Світлана Лелик (19 червня 2013). На Прикарпатті знімають фільм «Хроніки» (ВІДЕО). «Репортер». Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  7. ↑ а б Програма Одеського міжнародного кінофестивалю 2015. Офіційний сайт кінофестивалю «ОМКФ». 10 липня 2015. Архів оригіналу за 26 липня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  8. ↑ У Львові відбудеться допрем’єрний показ фільму «Політ золотої мушки». «День». 23 липня 2015. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  9. ↑ Допрем’єрний показ фільму «Політ золотої мушки» на школі «Крок до України». Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  10. ↑ Кіногляд #3 «Політ Золотої Мушки» Івана Кравчишина // PlayUa, 2016
  11. ↑ Кіно-Карпати в Одесі // Детектор медіа, 17 липня 2015
  12. ↑ «Політ золотої мушки»: кіно про нас самих [Архівовано 20 серпня 2018 у Wayback Machine.] // zik.ua, 7 квітня 2015
  13. ↑ Українські кінокритики назвали «Шалений Макс: Дорога люті» кращим фільмом 2015 року // Дзеркало тижня, 7 червня 2016
  14. ↑ Глядачі про прем'єру «Золотої мушки»: Це не третьосортний Голлівуд, українському кіно бути [Архівовано 20 серпня 2018 у Wayback Machine.] // zik.ua, 1 березня 2016
  15. ↑ 24-й Открытый кинофестиваль СНГ, Латвии, Литвы и Эстонии «Киношок»: Итоги (рос.) . Офіційний сайт кінофестивалю «Кіношок». 20 вересня 2015. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Політ_золотої_мушки&oldid=43058745