Гаврилін Микола Митрофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаврилін Микола Митрофанович
Гаврилін Микола Митрофанович Герой Радянського Союзу.jpg
Народження 22 листопада 1917(1917-11-22)
с. Гордіївка, зараз Троїцького району, Алтайський край, РФ
Смерть 29 вересня 1979(1979-09-29) (61 рік)
м. Алейськ, Алтайський край, РФ
Рід військ стрілецькі війська
Роки служби 1941–1944
Партія КПРС
Звання гвардії капітан
Командування 2-м стрілецьким батальйоном 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Сталінградська битва
Курська битва
Чернігівсько-Прип'ятська операція
Битва за Дніпро
Битва за Київ (1943)
Калинковицько-Мозирська операція
Операція «Багратіон»
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоної Зірки Медалі

Мико́ла Митрофа́нович Гаври́лін (22 листопада 1917 — 29 вересня 1979) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії старший лейтенант[1], пізніше гвардії капітан.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 березня 1907 року в с. Гордіївка, зараз Троїцького району, Алтайський край. По закінченню середньої школи працював у районній газеті літературним співробітником.

В Червоній Армії з липня 1941 року, в жовтні 1941 року закінчив прискорений курс військового піхотного училища. Воював на Західному фронті. У складі 95-ї стрілецької дивізії[ru] брав участь в обороні Сталінграду. Декілька разів був поранений. Нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда».

За оборону Сталінграду 95-й стрілецькій дивізії[ru] було присвоєне найменування 75-та гвардійська стрілецька дивізія (СРСР). У складі 212-го гвардійського стрілецького полку М. М. Гаврилін бере участь у Курський битві в районі Понирі-Ольховатка. Гвардії старший лейтенант Гаврилін вміло організував наступ своєї роти, скинувши противника з займаних позицій. Відбив 6 контратак піхоти і танків, знищив до 140 гітлерівців[2]. Був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Особливо відзначився М. М. Гаврилін при форсуванні річки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). В наградному листі командир 212-го гвардійського стрілецького полку гвардії полковник Борисов М. С. написав, що командир 2-го стрілецького батальйону Гаврилін добре підготував особовий склад до форсування ріки Дніпро. Наближаючись до Дніпра, бійці помітили німецький пароплав з баржею. Гаврилів виділив десант з 30 бійців під командою свого заступника Суркова П. М. Підготувавшись, відкрив шквальний вогонь по пароплаву, примусивши його відійти до протилежного берега, в той час як десант форсував Дніпро і захопив пароплав, не втративши своїх бійців.

Батальйон Гавриліна першим форсував Дніпро, увірвався в бойові порядки німців, у рукопашній вибив іх з займаного рубежу і закріпився на ньому, забезпечивши переправу інших підрозділів полку[3].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії старшому лейтенанту Гавриліну Миколі Митрофановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[4].

Разом зі своїм батальйоном Гаврилін бере участь у звільненні України, потім Білорусі, де був знову поранений, цього разу тяжко. За пораненням був звільнений з армії у травні 1944 року.

Після війни жив у м. Алейськ Алтайського краю, працював заступником директора зерносовхозу, завідуючим відділом Алейського райкому КПРС, був головою райкому ДССААФ.

Помер 29 вересня 1979 року, похований у м. Алейську.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Ім'ям Героя названо один з переулків м.Алейськ.
  • У м. Барнаул ім'я М. М. Гавриліна увіковічнено в Меморіалі Слави.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. http://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.682526, д.818, запись 16520600, стр. 11 (рос.)
  3. http://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.793756, д.10, запись 150006465, стр. 28 (рос.)
  4. http://www.podvignaroda.mil.ru/ ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
  • О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996 (рос.)
  • В.Гроссман. Первый день на Днепре (рос.)