Гайле Мар'ям Десалень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайле Мар'ям Десалень
амх. ኃይለማሪያም ደሳለኝ
Гайле Мар'ям Десалень
Прапор
3-й Прем'єр-міністр Ефіопії
20 серпня 2012 року — 2 квітня 2018 року
Попередник: Мелес Зенаві
Наступник: Абій Ахмед
Прапор
Голова Африканського Союзу
27 січня 2013 — 30 січня 2014 року
Попередник: Яї Боні
Наступник: Мохаммед ульд Абдель Азіз
 
Партія: РДФЕН
Освіта: Addis Ababa University[d] і Azusa Pacific University[d]
Народження: 19 липня 1965(1965-07-19) (53 роки)
Регіон Народів і народностей півдня, Ефіопія

Медіафайли у Вікісховищі?

Гайле Мар'ям Десалень (амх. ኃይለማሪያም ደሳለኝ; нар. 19 липня 1965) — ефіопський політичний діяч, заступник прем'єр-міністра й міністр закордонних справ, а з 2012 року — голова уряду Ефіопії. Став першим протестантським главою уряду в історії Ефіопії[1][2].

З січня 2013 до січня 2014 року обіймав пост голови Африканського Союзу

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 липня 1965 року на півдні Ефіопії (нині — регіон Народів і народностей півдня). Закінчив середню школу в рідній провінції, а 1988 року отримав ступінь бакалавра в галузі будівництва в Університеті Аддис-Абеби. Після здобуття вищої освіти працював асистентом у Гідротехнологічному інституті Арба-Минча.

1992 року закінчив Технологічний університет Тампере у Фінляндії, де отримав ступінь магістра. Під час навчання працював на місцевій водоочисній станції, а свою дипломну роботу написав на тему «обробка стічних вод».

Після повернення на батьківщину упродовж 13 років обіймав різні наукові й адміністративні посади, включаючи роботу деканом Гідротехнологічного інституту Арба-Минча.

Наприкінці 1990-их — початку 2000-их років серйозно зайнявся політичною діяльністю у лавах Революційно-демократичного фронту ефіопських народів (урядової партії Ефіопії) та став віце-губернатором регіону Народів і народностей півдня. На тому посту він замінив Абате Кішо, знятого з посади за звинуваченням у корупції, хоча існує думка, що того було знято за підтримку опозиційного до Мелеса Зенаві угрупування під час розколу в лавах Тиграйського народного фронту визволення (ядра РДФЕН) 2000 року.

З листопада 2001 до березня 2006 року очолював регіон Народів і народностей півдня. Отримав пост віце-прем'єра та міністра закордонних справ у кабінеті Мелеса Зенаві[3] у жовтні 2010 року[4]. Після смерті Мелеса Зенаві (20 серпня 2012) очолив уряд.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]