Гайчук Василь Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайчук Василь Павлович
Народження 21 червня 1955(1955-06-21) (68 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1970)
Діяльність художник, реставратор
Працівник Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України
Батько Гайчук Павло Федорович
Мати Гайчук-Раздорська Таїсія Іванівна
У шлюбі з Гайчук-Білоусова Тамара Сергіївна

Василь Павлович Гайчу́к (нар. 21 червня 1955, Київ) — український живописець. Чоловік художниці Тамари Гайчук-Білоусової.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 червня 1955 року в місті Києві (нині Україна). Син співака Павла Гайчука та скульптора Таїсії Гайчук-Раздоської. 1970 року закінчив Київську художню школу імені Тараса Шевченка.

З 1981 року працював реставратором у Київському музеї театрального, музичного та кіномистецтва України.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор станкових картин, виконаних у своєрідній техніці поєднання живопису з елементами графіки й колажу. Серед робіт:

  • «Єретик» (1979);
  • триптих «Скіфський постріл» (1980);
  • «Даждьбог» (1981);
  • «Олег біля стін Константинополя» (1982);
  • «Сага» (1982);
  • «Одеська молдаванка» (1985);
  • «Пам’яті Ніко Піросман» (1985);
  • «Талліннська кав’ярня» (1990);
  • «Старий Київ» (1990);
  • «Старий Поділ» (1990);
  • «Подільські історії» (1990);
  • «Апі – праматір скіфів» (1999);
  • «Руни» (1999);
  • «Зустріч на вулиці» (1999);
  • «Людина дощу» (2004);
  • «Корабельний тесляр» (2004);
  • «Коридор» (2004).

Роботи зберігаються у Харківському художньому музеї, Театральному музеї імени Олексія Бахрушина у Москві.

Література[ред. | ред. код]