Голуб Олена Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Голуб Олена Євгенівна
Goub.port.07.jpg
Дата народження 25 грудня 1951(1951-12-25) (64 роки)
Місце народження УРСР Київ, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, фотоінсталяція
Напрямок експресіонізм, комп'ютерне мистецтво

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олена Євгенівна Голуб (нар. 25 грудня 1951, Київ) — українська художниця contemporary art (медіа-художниця), живописець, і мистецтвознавець, член Національної спілки художників України з 2003 р. Автор понад 100 публікацій з питань сучасного мистецтва.
У візуальній творчості тяжіє до експресивно-гротескових форм виразності, парадоксальному співставленні об'єктів у композиціях, які являють собою своєрідні ментальні конструкції.[1]
Куратор і учасник багатьох мистецьких проектів, національних і міжнародних. Роботи демонструвалися у таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Південна Корея, Польща, Австрія, Угорщина та інших. Різноманітні за технікою виконання, її твори об'єднані пошуком сенсу існування у складних лабіринтах урбаністичної цивілізації.[2]. Твори зберігаються у Музеї шістдесятництва, Національному музеї Тараса Шевченка, приватних колекціях та галереях в Україні й за кордоном.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагорода Міжнародного бієнале електрографіки «Матрікс 2012» , Будапешт, Угорщина

Біографія[ред.ред. код]

Олена Голуб народилася 25 грудня 1951 року в Києві в інтелігентній сім'ї. Її батьки деякий час виступали на сцені як співаки, потім батько Євген Голуб став журналістом, а мати Зінаїда Морозова,яка навчалась на вокальному відділенні Київської консерваторії, перейшла працювати до Міністерства охорони здоров'я України. О. Голуб закінчила Київський Національний університет ім. Т. Шевченка у 1974 р., факультет біофізики. Дипломну роботу виконала в Інституті кібернетики в Лабораторії математичних методів дослідження у біології під керівництвом Ю. Антомонова, філософські погляди якого вплинули на світогляд художниці. Деякий час працювала інженером і водночас писала картини, вдосконалюючись як художниця. Отримати вищу художню освіту в той час можна було лише створивши на іспитах тематичні композиції в дусі радянської ідеології, з чим вона не була згодна. Тому брала приватні уроки малювання у відомих художників. Згодом закінчила Інститут журналістської майстерності СЖУ у 1986, факультет художників преси. Окрім того, відвідувала вільнослухачем викладання живопису в Українській академії друкарства, викладач Ф.Глущук, і НАОМА, викладач І.Биченкова.
Працювала ілюстратором у журналі «Радуга» (1987 — 1988), редактором у видавництві «Веселка»(1988 — 1993), оглядачем тижневика «Дзеркало тижня» (1999 — 2002). Її чоловік Петро Яковенко — культуролог, дочка Ганна Голуб — фотограф, син Андрій Яковенко і онука Анастасія Захарчук — дизайнери.

Golub-apple

Мешкає в Києві. Неодноразово виїжджала за кордон з виставками своїх робіт.

Творчість[ред.ред. код]

Свій творчий шлях розпочала з опозиційного до соцреалізму неофіційного мистецтва — андеграунду, коли у 1970-х роках писала картини у стилі експресіонізму. Навчаючись приватно у професійних художників (В. Забашти, В. Барського, Д. Заруби, С. Каплана),обирала свій власний шлях у мистецтві. Тоді в Києві авангардна молодь гуртувалась в об'єднанні «Рух», де збиралися літератори, вчені, митці й обговорювали чимало цікавого: новітні течії, «самвидав» тощо. У 1977 організатори «Руху» ( Ю. Косін, М.Нєдзєльський і С. Федоринчик) влаштували авангардну виставку, де про себе заявили митці-неформали: Микола Трегуб , Вудон Баклицький, Микола Залевський, Олександр Костецький, Олена Голуб , та інші.[3] Роботи художниці, звернені до внутрішнього світу сучасника,були написані динамічно, із своєрідною деформацією форм та активним використанням чистих кольорів(«Портрет інженера», «Порожня тарілка», «Двоє»,«Портрет Богдана Жолдака» та ін.)

Другий сплеск підйому художньої творчості у Олени Голуб припав на кінець ХХ — початок XX століття, пов'язаний з пожвавленням громадської активності й появою приватних галерей, де вона почала виставляти нові твори. Її картини своєрідно синтезували абстрактний експресіонізм і народний примітивізм. У таких картинах як «Тітка», «Рибалка», «Чупа-чупс, або ілюзія рівності», «Супергерой» зростає соціально-критичний мотив з характерними для українців нотками гумору.[4][5] Ці роботи брали участь у проектах Міжнародного арт фестивалю у Магдебурзі(Німеччина).[6]

З 2003 року Олена почала створювати фотоінсталяції за допомогою комп'ютерних технологій. От як характеризує творчість художниці Заслужений діяч культури Ніна Саєнко:

«Звернувшись до сучасних комп’ютерних технологій, художниця, як завжди, гостро відчула пульс і ритм часу. В зіставленні та порівнянні різних історичних фотоматеріалів вона вирішує філософські проблеми буття. У новій серії — трансформація родинних традицій і зв’язок поколінь («Здрастуй, прадідусю!» та «Здрастуй, прабабусю!»), глобальна перебудова свідомості на матеріалі переосмислення тоталітарного минулого («Так і Ні», «Тоталітарна балада», «Адресат невідомий»).

О.Голуб закликає повернутися до проблем людини, до пізнання людської сутності. В її роботах тісно переплітаються долі відомих осіб (Сталін, Гітлер) і персонажів із сімейного альбому, які разом задіяні в історії. У них ставиться питання про причетність і відповідальність кожного, хто живе на землі, за те, що відбувалося колись і відбувається зараз («З кими бути?», «Він, Вона, Вони...»). Сьогодні Олена Голуб на новому витку творчого розкрилення. Так і хочеться перевтілитись у створений нею живописний персонаж, стати «Жовтим зайцем», щоб у час усепоглинаючої глобалізації з її широкомасштабною експансією засобів масової комунікації піднятися, як він, над усім, що нас оточує, й наповнитись відчуттям свободи й незалежності.»

Саєнко Ніна. Сигнали часу.//День,  — 9, 22 січня 2004. [12]

У цифрових технологіях художниця знайшла значні можливості для створення своєї візуальної мови. Її композиції, які вона називає «ментальними конструкціями» (в аркушах цифрового друку) відтворюють чимало асоціативно складних речей. Проект «Цифрове подвір’я №3» , в якому художниця була також співкуратором, зібрав твори медіа-художників групи «Г.В.Х.»( тобто — Голуб, Вишеславський , Харченко) з метою продемонструвати необхідність digital message у сучасному мистецтві ( проект виставлявся в Амстердамі, (Нідерланди).[7] От як висловлюється про творчість О.Голуб її колега, відома авангардна художниця і режисер Оксана Чепелик:

«Урбаністична цивілізація з її надбаннями й протиріччями завжди в колі уваги художниці у численних варіантах різних серій. Взаємовідносини між локальними традиціями та колективною пам’яттю, між культурними розбіжностями, між центром міста та околицями — це лише деякі з найважливіших тем, які розробляє мисткиня в актуальному мистецтві сьогодні...»
Чепелик Оксана. Нова візуальна мова андеграунду.//День,2011, —23 грудня.[13]

Актуальні події сучасності художниця відтворює у творах, які поєднують цифрові й традиційні прийоми, документуючи візуальні артефакти за допомогою акварелі та фотокамери і поєднуючи їх концептуально у ментальних композиціях.[8]

Участь у виставках[ред.ред. код]

  • 2015 — 10 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада. http://www.voixvisuelle.ca/en/expositions-2015/
  • 2015 —Революція гідності: образи Майдану,2013-2014, Wilson Center Washington, D.C., USA. http://www.wilsoncenter.org/event/revolution-dignity-art-exhibit-images-ukraines-maidan-2013-2014
  • 2015 — «Правдиві свідчення», Національний музей історії України, http://www.fulbright.org.ua/uk/events/298/maidan-art.html
  • 2014 —«Вторгнення» - персональний проект фотоінсталяцій, галерея «Майстерня», Будинок художника, Київ
  • 2014 — 9 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада. http://www.voixvisuelle.ca/en/9ieme-exposition-internationale-destampe-numerique-miniature/
  • 2013 — Міжнародне принт тріенале Краков-Фалун, Музей Даларнас, Фалун, Швеція, каталог ст. 150.[14]
  • 2013 — «A Glimpse of the Future» - 8 Міжнародна виставка цифрових міні принтів 2013, Оттава, Канада.
  • 2013 — «In.print.out» - Міжнародне принт тріенале, Відень, Австрія, каталог ст.83.
  • 2013 — Splitgraphic biennial, Міжнародне бієнале графіки, Спліт, Хорватія.
  • 2012 — «Matrices 2012» - Міжнародне бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.51.
  • 2012 — «Портрет художника очима художника» — галерея «Триптих», Київ
  • 2011 — 10 років Інституту проблем сучасного мистецтва(під кер. В. Сидоренко), Київ
  • 2011 — «Неможлива спільнота», Музей Сучасного Мистецтва, Москва, проект Є.Фікса «Портрет 19 мільйонів», фотоінсталяція.evgenij/[15]
  • 2010 — Аукціон «Українська альтернатива», каталог ст.51.
  • 2010 — «Matrices 2010»- бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.23, 53.katalogus web.pdf
  • 2010, 2005 — фотовиставка « Special themes circuit», Лінц, Австрія.
  • 2009 — Національний Музей Літератури України, Київ
  • 2008 — «DIGITAL YARD № 3/ ЦИФРОВЕ ПОДВІР'Я № 3 »  — учасник і співкуратор виставки арт-групи «Г. В. Х.» , WG Kunst Gallery, Амстердам, Нідерланди, 2008, каталог ст. 1-9.
  • 2008, 2007 — «Гогольфест» — Міжнародний арт фестиваль, Мистецький Арсенал, Київ.[16]
  • 2007 — «GIAF 2007» — Гайонгнамський Інтернаціональний Арт Фестиваль, Масан, Корея, принти, каталог ст.112
  • 2007- «Matrices 2007» — бієнале електрографіки, Duna, MMG gallery, Будапешт, Угорщина, принти, каталог ст.18, 55, 64.
  • 2007 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Катовіце, Польща.
  • 2007 — Міжнародна виставка плакату, Музей плакату, Лахті, Фінляндія.
  • 2006—2005 — «У просторі Дюбюффе» — виставка фотоінсталяцій спільно з Н.Монталбетті. Французький культурний центр в Україні (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк)
  • 2005 — «Birdinvest project», куратор і учасник Української частини Міжнародного проекту, Борглун, Бельгія, каталог ст. 42.
  • 2005 — «Світ і війна», галерея Києво-Могилянської Академії, Міжнародне фотобієнале «Другий Місяць фотографії у Києві», каталог ст. 95-96.[9]
  • 2005, 1985,1983 — Міжнародне бієнале гумора і сатири у мистецтві, Габрово, Болгарія, каталог 2005, ст.125.
  • 2004 — «Тріумф жовтого зайця», персональна виставка творів, галерея «Університет» Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, живопис, графіка, фото, Київ.
  • 2003 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Краків, Польща, каталог ст.50
  • 2003, 2001, 2000 — І, ІІ і ІІІ Міжнародний арт-фестиваль, Магдебург, Німеччина, каталоги: І — „Люди і звірі“, С. 29; ІІ — «За межею буденного», С.46,130; ІІІ — «Сигнали неточного часу»,С.123.
  • 2002 — «Короткі історії» — учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 2001 — «Люди і звірі», учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 1978, 1977 — виставки андеграундного творчого об'єднання «Рух», Київ.

Теоретичні спрямування[ред.ред. код]

Як мистецтвознавець Олена Голуб досліджує декілька напрямків.

  • Творчість на основі новітніх, цифрових, технологій.[15][16]
  • Осмислення ролі художника у сучасному світі.[17][18][19][20][21][22]
  • Закономірності арт-ринку і свобода самовиявлення художника.[23][24]
  • Взаємодія Українського і Західного мистецтва.[25][26][27][28][29]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Голуб Олена Євгенівна.// Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва. Довідник, Київ, 2001, — Т.2, — С. 317. — ISBN 966-7953-01-7.
  2. Олена Голуб //Творчо-біографічний альбом-довідник.  —Київ, 2006,  —4 випуск, — С. 53. — ISBN 966-96548-2-3.
  3. Голуб Олена. В «Русі». До ювілею андеграундної виставки, яка стала історією.// День, 2007, — 5 грудня.[1].
  4. Олексій Титаренко. Люди і звірі.// День, 2001, — 23 лютого.[2]
  5. Ірина Бажал. Коротко – про головне.// Дзеркало тижня.2002, — 27 квітня. [3]
  6. Андрій Якубинський. У Магдебурзі залишився український «Ангел».// День, 2000 , — 6 жовтня.[4]
  7. Петро Яковенко.. Група «Г.В.Х.» // День, 2008, — 8 жовтня.[5]
  8. Наталія Мусієнко. Урбаністичні нарації Олени Голуб. Сучасне мистецтво. Науковий збірник Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ . Випуск Х, - К:. Фенікс, 2014, ст. 99-108, ISSN 2309-8813 [6]
  9. Олена Владова. Мрії про безконфліктний світ. // День, 2005, — 27 травня. [7]
  10. Н. Мусиенко, П. Яковенко, Е. Голубь.//Буржуазная Массовая культура: новые времена, старые проблемы. —К.: Мыстэцтво, 1988. ISBN 5-7715-0037-2.
  11. Голуб О.Є.Графіті. // Енциклопедія Сучасної України. Ред. І. Дзюба . — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАНУ — Т.6, — 2006, — С. 379. ISBN 966-02-3966-1.
  12. Голуб Олена.Утаємниченість світу Миколи Трегуба // Образотворче мистецтво. 2004, — №3, — С.70-71.
  13. Голубь Елена.Висящие на одной стене - связанные одной цепью.//РАДУГА. 2004, —№7-8, — С. 161-168.
  14. Олена Голуб. Андеграунд: підземний потяг, що рухається з минулого в майбутнє.// Сучасність, — 2001, № 6, ст.152-153.
  15. Голуб Олена.Фотографія: з техногенної стихії у мистецтво. // АРТ-КУРСИВ. 2008, — №1, — С. 71-73
  16. Голуб Олена. Метаграфія – шлях у багатовимірність // Образотворче мистецтво, №1, 2004, — С. 8-9.
  17. Голуб Олена.Диференціація в умовах гомогенізації.// ГАЛЕРЕЯ. 2009, —№ 1-3(38) — С. 38-42
  18. Голуб Олена. Мистецтво між реальністю та новою функціональністю // Образотворче мистецтво. 2005, — №1 — С.52-54
  19. Голуб Олена.Сучасне мистецтво в діапазоні необмеженості.// ГАЛЕРЕЯ. 2010, — № 1-2 (42/43) —С. 45-47.
  20. Голуб Олена. Теорія відносності сучасного мистецтва // Образотворче мистецтво. 2011, —№1, — С.16-17
  21. Голуб Олена. Пошук аналогій: від Ермітажу до Кунсткамери.// Дзеркало тижня. 2005, — 20 серпня.[8]
  22. Голуб Олена. Світ, у якому нас немає, або інкарнація за Гройсом.// Дзеркало тижня. 2004, —28 серпня.[9]
  23. Голуб Олена.Арт-ринок: від кічу до авангарду.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО, 2004, —№3, — С.24-27.
  24. Голуб Олена.Арт-комерція по-московському.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО. 2004, —№3, — С.52-53.
  25. Голуб Олена.Мистецтво Франції в Україні//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО.2008, — № 10, —С.51
  26. Голуб Олена.Зустріч з голандськими художниками.//ГАЛЕРЕЯ. 2008 —№ 3-4, —С. 36-38
  27. Голуб Олена.Прозора перегородка між культурами.// Дзеркало тижня. 2003, — 1 листопада.[10]
  28. Голуб Олена. Арт-мікс на повороті історії.// Дзеркало тижня. 2003 — 17 травня.
  29. Голуб Олена. Мистецьке роздоріжжя: інтеграція, асиміляція та інше.// Дзеркало тижня. 2002 —14. вересня.[11].

Література[ред.ред. код]

  • Голуб Олена Євгенівна.// Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва. Довідник, Київ, 2001, — Т.2, — С. 317. ISBN 966-7953-01-7.
  • Олена Голуб //Творчо-біографічний альбом-довідник. — Ред. С. Журавель. — Київ, 2006, — 4 випуск, — С. 53. ISBN 966-96548-2-3.
  • Голуб Олена. В «Русі». До ювілею андеграундної виставки, яка стала історією.//День, 2007, — 5 грудня.[18]
  • Голуб Олена. Триєдиний cвiт у картинах Оксани Левчишиної // Час/Time. —1996, 6 грудня.
  • Саєнко Ніна. Сигнали часу.//День,2004 — 22 січня. [19]
  • Вишеславський Г.,Сидор-Гібелинда О..//Термінологія сучасного мистецтва, Paris-Kyiv, Terra Incognita,2011, — С.36,147, 188, 240, 241,371. ISBN 978-966-96839-2-2
  • Чепелик Оксана. Нова візуальна мова андеграунду.//День,2011, — 23 грудня.[20]
  • Петро Яковенко. Художній «хаос». //День,2012, — 25 січня.[21]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]