Голуб Олена Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Голуб
Фотопортрет художниці Олени Голуб, 2017.jpg
Народження 25 грудня 1951(1951-12-25) (68 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, фотоколаж, медіа-мистецтво
Навчання Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Діяльність художниця, письменниця
Напрямок неоекспресіонізм, комп'ютерне мистецтво
Сайт [16] — Голуб Олена. «Бібліотека Українського мистецтва»]

CMNS: Голуб Олена Євгенівна у Вікісховищі

Олена Євгенівна Голуб (нар. 25 грудня 1951, Київ) — українська художниця сучасного мистецтва , працює в галузі комп'ютерного, або ж медіа-мистецтва, фотомонтажу; живописець і мистецтвознавець, членкиня Національної спілки художників України (з 2003); Угорської Асоціації Художників Електрографіки (HEAA)(з 2019), представниця Нової хвилі . Авторка понад 100 публікацій з питань сучасного мистецтва, книги «Свято непокори та будні андеграунду».[1] Кураторка і учасниця мистецьких проектів, національних і міжнародних. Роботи демонструвалися у таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Південна Корея, Польща, Австрія, Угорщина та інших. Різноманітні за технікою виконання, її твори об'єднані пошуком сенсу існування у складних лабіринтах урбаністичної цивілізації.[2]. Твори зберігаються у Музеї шістдесятництва, Національному музеї Тараса Шевченка, Національному художньому музеї України, приватних колекціях та галереях в Україні й за кордоном.

Нагороди[ред. | ред. код]

Життєпис[ред. | ред. код]

Олена Голуб. Пісня батьків. П.,о.,60х40,1999

Олена Голуб народилася 25 грудня 1951 року в Києві в інтелігентній сім'ї. Її батьки деякий час виступали на сцені як співаки, потім батько, Голуб Євген Тимофійович, став журналістом по закінченні КДУ, мати — Морозова Зінаїда Петрівна, яка навчалась на вокальному відділенні Київської консерваторії, почала працювати у МОЗ, де згодом керувала відділом.
Олена навчалася спочатку в 51, потім у 163 середній школі Києва, відвідувала юнацький клуб «Біон» при Київському палаці піонерів. Його керівник письменник Анатолій Давидов проводив дискусії з природознавства і запрошував цікавих гостей. Серед них були академік Микола Амосов, фантаст Олесь Бердник та інші, які мали велике значення для становлення юної особистості. Згодом Олена закінчила Київський Національний університет ім. Шевченка у 1974 р., факультет біофізики. Дипломну роботу виконала в Інституті кібернетики в Лабораторії математичних методів дослідження у біології під керівництвом Ю. Антомонова, філософські погляди якого вплинули на світогляд художниці, у своєму мисленні О.Голуб тяжіє до структуралізму і концептуалізму. Деякий час працювала інженером і водночас писала картини, вдосконалюючись як художниця. Брала приватні уроки малювання у відомих художників. Закінчила Інститут журналістської майстерності СЖУ у 1986, факультет художників преси. Окрім того, відвідувала вільнослухачем викладання живопису в Українській академії друкарства, викладач Ф.Глущук, і НАОМА, викладач І.Биченкова(1981-82).
Працювала у журналах « Барвінок» (1984—1987), «Радуга» (1987—1988), редактором у видавництві «Веселка»(1988—1993), оглядачем тижневика «Дзеркало тижня» (1999—2002). Її чоловік Яковенко Петро Георгійович — культуролог, діти: Голуб Ганна Леонідівна (1974, від шлюбу з Л. Нефедьєвим) і Яковенко Андрій Петрович (1985).
Мешкає в Києві.

Творчість[ред. | ред. код]

О.Голуб. Схід дерев'яного сонця-5.2010. Фотоінсталяція

Свій творчий шлях розпочала з опозиційного до соцреалізму неофіційного мистецтва — андеграунду, коли у 1970-х роках писала картини у стилі неоекспресіонізму. Навчаючись приватно у професійних художників (В. Забашти, В. Барського, Д. Заруби, С. Каплана), обирала свій власний шлях у мистецтві. Тоді в Києві авангардна молодь гуртувалась в об'єднанні «Рух», де збиралися літератори, вчені, митці й обговорювали чимало цікавого: новітні течії, «самвидав» тощо. У 1977 організатори «Руху» (Ю. Косін, М.Нєдзєльський і С. Федоринчик) влаштували авангардну виставку, де про себе заявили митці-неформали: Микола Трегуб , Вудон Баклицький, Микола Залевський, Олександр Костецький, Олена Голуб, та інші.[5][6] Роботи художниці, звернені до внутрішнього світу сучасника, були написані динамічно, із своєрідною деформацією форм та активним використанням чистих кольорів («Портрет інженера», «Порожня тарілка», «Портрет Белли Ахмадуліної», які зберігаються у НХМУ, «Портрет Богдана Жолдака», «Портрет однокласника Олександра Наумова» та ін.) Спогади про часи андеграунду та видатних художників Трегуба і Баклицького були опубліковані у її книзі «Свято непокори та будні андеграунду».

О.Голуб. З серії: Вітер -1. Цифровий друк. 2017


Другий сплеск підйому художньої творчості у Олени Голуб припав на кінець ХХ — початок XX століття, пов'язаний з пожвавленням громадської активності й появою приватних галерей. Її картини своєрідно синтезували абстрактний експресіонізм і народний примітивізм. У таких картинах як «Тітка», «Рибалка», «Чупа-чупс, або ілюзія рівності», «Супергерой» зростає соціально-критичний мотив з характерними для українців нотками гумору.[7][8] Ці роботи брали участь у проектах Міжнародного арт фестивалю у Магдебурзі (Німеччина).[9] і персональній виставці у 2004 — «Тріумф жовтого зайця», яку організувала директорка галереї «Університет» О.Прахова.

О.Голуб. З серії: Бронзовий вік, асфальтовий період №10_2018. Цифровий друк

З 2003 року Олена почала створювати цифрові фотоінсталяції за допомогою комп'ютерних технологій ( технічно це синтез дизайну і фотоколажу.От як характеризує творчість художниці Заслужений діяч культури Ніна Саєнко:
«Звернувшись до сучасних комп’ютерних технологій, художниця, як завжди, гостро відчула пульс і ритм часу. В зіставленні та порівнянні різних історичних фотоматеріалів вона вирішує філософські проблеми буття. У новій серії — трансформація родинних традицій і зв’язок поколінь («Здрастуй, прадідусю!» та «Здрастуй, прабабусю!»), глобальна перебудова свідомості на матеріалі переосмислення тоталітарного минулого («Так і Ні», «Тоталітарна балада», «Адресат невідомий»)... Сьогодні Олена Голуб на новому витку творчого розкрилення. Так і хочеться перевтілитись у створений нею живописний персонаж, стати «Жовтим зайцем», щоб у час усепоглинаючої глобалізації з її широкомасштабною експансією засобів масової комунікації піднятися, як він, над усім, що нас оточує, й наповнитись відчуттям свободи й незалежності.»[10]. У візуальній творчості О.Голуб постійно знаходить різні ракурси експресивно-гротескових форм виразності, парадоксальні співставлення об'єктів у композиціях, які являють собою своєрідні ментальні конструкції. Проект «Цифрове подвір'я № 3»(2008), в якому художниця у складі групи «Г. В. Х.»(тобто — Голуб, Вишеславський , Харченко) демонстрував актуальність digital message у сучасному мистецтві (проект виставлявся в Амстердамі, (Нідерланди).[11] От як висловлюється про творчість О.Голуб її колега Оксана Чепелик:
«Урбаністична цивілізація з її надбаннями й протиріччями завжди в колі уваги художниці у численних варіантах різних серій. Взаємовідносини між локальними традиціями та колективною пам’яттю, між культурними розбіжностями, між центром міста та околицями — це лише деякі з найважливіших тем, які розробляє мисткиня в актуальному мистецтві сьогодні...»[12] Актуальні події сучасності художниця відтворює у творах, які поєднують цифрові й традиційні прийоми, документуючи візуальні артефакти методом концептуальних нарацій.[13]

Угорський мистецтвознавець Патакі Габор відзначив історичні паралелі:
«Вона називає свій метод «наративним конструктивізмом», у якому можна побачити втілення ідей відкривачів фотомонтажу Родченко, Клуціса й Лисицького . Але в той час, як попередники конструювали свої твори, вірячи у світ, який скоро стане кращим і справедливішим, Голуб може лише визнати всі ці ідеї невдалими.» [14]

Разом з українськими діячами культури художниця підтримала Революцію гідності, створивши серії цифрових робіт, які демонструвала на виставках у різних країнах світу.[15]

Участь у виставках[ред. | ред. код]

  • 2020- Мінарожна виставка МИСТЕЦТВО В ЧАСИ ПОШЕСТІ [17]
  • 2020-«Штучний інтелект» - Міжнародна виставка цифрового мініпринта 15, Оттава, Канада.[18]
  • 2018 — «Time spasm» 13 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада. [19]
  • 2017 — «Matrices 2017» — бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина. Нагорода «Matrices 2017», каталог, ст.50,71 [20]
  • 2017 — Мистецтво Революції Гідності, Музей України, Нью-Йорк.
  • 2017 — «Метаграфічні імпресії», Олена Голуб і Володимир Харченко, галерея «Дім Миколи», Київ.
  • 2015 — Digital Agora — 1 Міжнародне Цифрове Трієнале, Szekszard, Угорщина.
  • 2015 — 10 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада.[21]
  • 2015 —Революція гідності: образи Майдану,2013-2014, Wilson Center Washington, D.C., USA.[22]
  • 2015 — «Правдиві свідчення», Національний музей історії України, [23]
  • 2014 —"Вторгнення" — персональний проект фотоінсталяцій, галерея «Майстерня», Будинок художника, Київ
  • 2014 — 9 Міжнародна виставка цифрового мистецтва, Оттава, Канада.[24]
  • 2013 — Міжнародне принт тріенале Краков-Фалун, Музей Даларнас, Фалун, Швеція, каталог ст. 150.[25]
  • 2013 — «A Glimpse of the Future» — 8 Міжнародна виставка цифрових міні принтів 2013, Оттава, Канада.
  • 2013 — «In.print.out» — Міжнародне принт тріенале, Відень, Австрія, каталог ст.83.
  • 2013 — Splitgraphic biennial, Міжнародне бієнале графіки, Спліт, Хорватія.
  • 2012 — «Matrices 2012» — Міжнародне бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.51.
  • 2012 — «Портрет художника очима художника» — галерея «Триптих», Київ
  • 2011 — 10 років Інституту проблем сучасного мистецтва, Київ
  • 2010 — Аукціон «Українська альтернатива», каталог ст.51.
  • 2010 — «Matrices 2010»- бієнале електрографіки, Будапешт, Угорщина, каталог ст.23, 53.
  • 2010, 2005 — фотовиставка « Special themes circuit», Лінц, Австрія.
  • 2009 — Національний Музей Літератури України, Київ
  • 2008 — "DIGITAL YARD № 3/ ЦИФРОВЕ ПОДВІР'Я № 3 "  — учасник і співкуратор виставки арт-групи «Г. В. Х.», WG Kunst Gallery, Амстердам, Нідерланди, 2008, каталог ст. 1-9.
  • 2008, 2007 — «Гогольфест» — Міжнародний арт фестиваль, Мистецький Арсенал, Київ.
  • 2007 — «GIAF 2007» — Гайонгнамський Інтернаціональний Арт Фестиваль, Масан, Корея, принти, каталог ст.112
  • 2007- «Matrices 2007» — бієнале електрографіки, Duna, MMG gallery, Будапешт, Угорщина, принти, каталог ст.18, 55, 64.
  • 2007 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Катовіце, Польща.
  • 2007 — Міжнародна виставка плакату, Музей плакату, Лахті, Фінляндія.
  • 2006—2005 — «У просторі Дюбюффе» — виставка фотоінсталяцій спільно з Н.Монталбетті. Французький культурний центр в Україні (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк)
  • 2005 — «Birdinvest project», куратор і учасник Української частини Міжнародного проекту, Борглун, Бельгія, каталог ст. 42.
  • 2005 — «Світ і війна», галерея Києво-Могилянської Академії, Міжнародне фотобієнале «Другий Місяць фотографії у Києві», каталог ст. 95-96.[16]
  • 2005, 1985,1983 — Міжнародне бієнале гумора і сатири у мистецтві, Габрово, Болгарія, каталог 2005, ст.125.
  • 2004 — «Тріумф жовтого зайця», персональна виставка творів, куратор Олександра Прахова, галерея «Університет» Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, Київ.
  • 2003 — Міжнародне Принт Тріенале «Eurografik», Краків, Польща, каталог ст.50
  • 2003, 2001, 2000 — І, ІІ і ІІІ Міжнародний арт-фестиваль, Магдебург, Німеччина, каталоги: І — «Люди і звірі», С. 29; ІІ — «За межею буденного», С.46,130; ІІІ — «Сигнали неточного часу», С.123.
  • 2002 — «Короткі історії» — учасник і куратор проекту, Український дім, Київ.
  • 2001 — «Люди і звірі» (спільно з Г. Столбченко , О. Комісаренко, Л. Пішою ), Український дім, Київ.
  • 1978, 1977 — виставки андеграундного творчого об'єднання «Рух», Київ.

Теоретичні спрямування[ред. | ред. код]

Як мистецтвознавець Олена Голуб досліджує декілька напрямків.

  • Творчість на основі новітніх, цифрових, технологій.[22][23]
  • Закономірності арт-ринку і свобода самовиявлення художника.[35][36]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петро Яковенко. Згадуючи обличчя 70-х. Голос України.№ 231, 9 грудня 2017.[1]
  2. Олена Голуб //Творчо-біографічний альбом-довідник.  —Київ, 2006,  —4 випуск, — С. 53. — ISBN 966-96548-2-3.
  3. Нагорода в категорії «Спадок М. Хоффера», у каталозі «Matrices 2012», О. Голуб на ст.51.
  4. Нагорода-грамота «Matrices 2017», О. Голуб у каталозі на ст.10, 50,71 [2]
  5. Голуб Олена. В «Русі». До ювілею андеґраундної виставки, яка стала історією.// День, 2007, — 5 грудня.[3].
  6. [4]-70 років М.Трегубу, галерея Партком(P.Art.com)
  7. Олексій Титаренко. Люди і звірі.// День, 2001, — 23 лютого.[5]
  8. Ірина Бажал. Коротко — про головне.// Дзеркало тижня.2002, — 27 квітня.
  9. Андрій Якубинський. У Магдебурзі залишився український «Ангел».// День, 2000 , — 6 жовтня.[6]
  10. Саєнко Ніна. Сигнали часу.//День,  — 9, 22 січня 2004. [7]
  11. Петро Яковенко.. Група «Г. В. Х.» // День, 2008, — 8 жовтня.[8]
  12. Чепелик Оксана. Нова візуальна мова андеграунду.//День,2011, —23 грудня.[9]
  13. Наталія Мусієнко. Урбаністичні нарації Олени Голуб. Сучасне мистецтво. Науковий збірник Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ. Випуск Х, — К:. Фенікс, 2014, ст. 99-108, ISSN 2309-8813
  14. Габор Патакі. Олена Голуб та її твори.//Образотворче мистецтво, 2019, №4, ст.54-55
  15. О. Кандиба. Майдан як мистецький артефакт. //День. 1.12.2015[10]
  16. Олена Владова. Мрії про безконфліктний світ. // День, 2005, — 27 травня. [11]
  17. Н. Мусиенко, П. Яковенко, Е. Голубь.//Буржуазная Массовая культура: новые времена, старые проблемы. —К.: Мистецтво, 1988. ISBN 5-7715-0037-2.
  18. Голуб О. Є.Графіті. // Енциклопедія Сучасної України. Ред. І. Дзюба . — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАН України — Т.6, — 2006, — С. 379. ISBN 966-02-3966-1.
  19. Голуб Олена.Утаємниченість світу Миколи Трегуба // Образотворче мистецтво. 2004, — № 3, — С.70-71.
  20. Голубь Елена.Висящие на одной стене — связанные одной цепью.//РАДУГА. 2004, —№ 7-8, — С. 161—168.
  21. Олена Голуб. Андеграунд: підземний потяг, що рухається з минулого в майбутнє.// Сучасність, — 2001, № 6, ст.152-153.
  22. Голуб Олена.Фотографія: з техногенної стихії у мистецтво. // АРТ-КУРСИВ. 2008, — № 1, — С. 71-73
  23. Голуб Олена. Метаграфія — шлях у багатовимірність // Образотворче мистецтво, № 1, 2004, — С. 8-9.
  24. О.Голуб.Марус Сергій Гарольдович. Енциклопедія Сучасної України,  — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАН України — Т.19.&nbsp —2017.[12]
  25. Голуб Олена. Триєдиний cвiт у картинах Оксани Левчишиної // Час/Time. —1996, 6 грудня
  26. Голуб Олена.Диференціація в умовах гомогенізації.// ГАЛЕРЕЯ. 2009, —№ 1-3(38) — С. 38-42
  27. Голуб Олена. Мистецтво між реальністю та новою функціональністю // Образотворче мистецтво. 2005, — № 1 — С.52-54
  28. Голуб Олена.Сучасне мистецтво в діапазоні необмеженості.// ГАЛЕРЕЯ. 2010, — № 1-2 (42/43) —С. 45-47.
  29. Голуб Олена. Теорія відносності сучасного мистецтва // Образотворче мистецтво. 2011, —№ 1, — С.16-17
  30. Голуб Олена. Пошук аналогій: від Ермітажу до Кунсткамери.// Дзеркало тижня. 2005, — 20 серпня.
  31. Голуб Олена. Світ, у якому нас немає, або інкарнація за Гройсом.// Дзеркало тижня. 2004, —28 серпня.
  32. Олена Голуб. Тоталітарна кулінарія (виставка М. Кадана).4.03.2004 [13]
  33. О. Голуб .Соціальна жестикуляція мистецтва// День, №17, 31 січня 2008 [14]
  34. О.Голуб. Анд Олексій Дмитрович. Енциклопедія Сучасної України, . — К.:Ін-т енциклопед. досл. НАНУ — Т.1, &nbsp 2002, &nbsp ст. 315. [15]
  35. Голуб Олена.Арт-ринок: від кічу до авангарду.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО, 2004, —№ 3, — С.24-27.
  36. Голуб Олена.Арт-комерція по-московському.//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО. 2004, —№ 3, — С.52-53.
  37. Голуб Олена.Мистецтво Франції в Україні//УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО.2008, — № 10, —С.51
  38. Голуб Олена.Зустріч з голандськими художниками.//ГАЛЕРЕЯ. 2008 —№ 3-4, —С. 36-38
  39. Голуб Олена.Прозора перегородка між культурами.// Дзеркало тижня. 2003, — 1 листопада.
  40. Голуб Олена. Арт-мікс на повороті історії.// Дзеркало тижня. 2003 — 17 травня.
  41. Голуб Олена. Мистецьке роздоріжжя: інтеграція, асиміляція та інше.// Дзеркало тижня. 2002 —14. вересня.
  42. О.Голуб[про візит Пако Рабанна до Києва.] Французькі кутюр”є їздять в Україну по натхнення//ДЕНЬ, №85 , 27 травня 2006

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]